59008 (610931), страница 10
Текст из файла (страница 10)
Загалом, під час Кримської операції авіація Чорноморського флоту провела 4506 вилетів. В результаті було знищено 65 і пошкоджено 55 транспортних судів, кораблів і катерів охорони.
Активно діяли в Кримській операції підводні човни. За період з 11 квітня по 13 травня 1944р. 13 підводних човнів ("Щ-201", "Щ-202", "Щ-215",, "Л-4", "Л-6", "С-31", "С-33", "А-5", "М-54", "М-55", "М-62", "М-11") здійснили 22 бойових похода. Під час Кримської операції підводні човни загалом знищили 8 транспортних судів і 5 кораблів охорони, пошкодили 2 транспорти і бойовий корабель противника.
Проявили себе під час Кримської операції і торпедні катари, зокрема 2-ї бригади під командуванням капітана 2 рангу В.Т.Проценко. вони здійснювали систематичний пошук противника на підступах до Євпаторії, Ак – Мечеті і Севастополя. В ніч на 16 квітня на підступах до Севастополя вони потопили десантну баржу і декілька вартових катерів противника. Загалом торпедні катери за час операції потопили більше 20 плавзасобів противника, здебільшого невеликого водовміщенням.
Якщо в Одеській операції Чорноморський флот діяв порівняно невеликою частиною своїх сил, то під час звільнення Криму і Севастополя діяли різнорідні сили флоту.
В результаті дій різнорідних сил флоту противник з 9 квітня по 12 травня втратив більше 100 судів, кораблів і катерів, а біля 60 його судів і кораблів було пошкоджено.
Після звільнення Криму і північного узбережжя Чорного моря перед Чорноморським флотом постало завдання порушувати комунікації і знищувати транспортні засоби ворога вздовж західного узбережжя. Бойові кораблі, транспортні судна і баржі німці відвели в румунські порти, насамперед в Констанцу і Суліну декілька ударів, здійснивши для цього 687 вилетів. В результаті було потоплено і пошкоджено більше 50 бойових кораблів і допоміжних судів. Багато кораблів отримали сильні пошкодження за наказом німецького командування були виведені на рейд і затоплені.
Завдяки успішним діям авіації флоту німецькі і румунські кораблі і їх бази фактично вийшли з ладу. Це полегшало в подальшому висадку десантів в порти Румунії і Болгарії. Загалом протягом 1944 року Чорноморський флот знищив 104 транспортних кораблів загальним водовміщенням 135 тис. тон і 105 бойових і допоміжних кораблів різних класів.
Останньою бойовою операцією в якій брав участь Чорноморський флот була боротьба за звільнення Болгарії.
З метою сприяння військами флоту у вирішені поставлених завдань Чорноморському флоту потрібно було висадити морські десанти у Варну і Бур гас. 8 вересня на два гідролітака, пілотованих капітанами Ш.Л.Агегьяно і К.І.Кузнецовим в Констанції було прийнято 60 морських піхотинців 393–го окремого батальйону морської піхоти під командуванням старшого лейтенанту А.Воробьйова, які успішно були доставлені у Варну о 18:30 того ж дня і розпочали операцію.
9 вересня у Варну також була доставлена 83-я бригада морської піхоти кількістю в 700 бійців, яка теж розпочала операцію. Того ж дня в Бур гас були доставлені 92 чорноморця зі складу 384-го окремого батальйону морської піхоти на чолі з старшим лейтенантом С.Я.Ганенко. до 8 годин 9 вересня всі кораблі, що знаходились у Варненському порту були захоплені радянськими моряками.
Десант що був висаджений в Бургасі взяв під контроль порт, а також морський аеродром міста. А в 13 годин 9 вересня в Бур гас під прикриттям авіації прибув загін кораблів під командуванням капітана 2 рангу А.М.Ратнера з 370-ю бійцями 384–го окремого батальйону морської піхоти які допомогли сухопутним військам остаточно зайняти місто.
Зі взяттям Варни і Бургаса всі військово – морські бази і порти на румунсько – болгарському узбережжі, а також залишки фронту опинились під контролем радянського командування. Отже з другої половини вересня 1944 року бойові дії на Чорному морі припинились.
Підводячи підсумок бойової діяльності Чорноморського флоту роки Великої Вітчизняної війни, слід сказати що від ударів флоту противник втратив більше 800 військових і транспортних кораблів, а більше 500 кораблів було пошкоджено. Крім того, Чорноморська авіація знищила 2149 німецько – фашистських літаків. За роки війни різнорідні сили Чорноморського флоту забезпечили і взяли участь у більш як 40 різноманітних десантних операціях. Бойові кораблі та транспортні судна перевезли за період війни біля 2 млн. чоловік, 1720 танків, більше 7500 артилерійських гармат, 40 тис. автомашин, 320 тис. тон боєприпасів і 1,5 млн. тон військових і господарських вантажів.
В період з 1943 року продовжував у важких умовах діяти Балтійський флот. Основні сили флоту, які складались з 2 лінкорів, 2 крейсерів, 11 ескадрених міноносців, 6 вартових кораблів, 33 підводних човнів, 57 тральщиків, 29 торпедних катерів, 75 малих кораблів, базувались в Кран штаті і Ленінграді. Військові повітряні сили флот на початок 1943 року склали 280 літаків. Ся бойова діяльність Балтійського флоту була направлена на захист міста Ленінграду. Флот також надав підтримку військам Ленінградського флоту, здійснював перевезення в східній частині Фінської затоки.
Після прориву блокади в січні 1943 року німці посилили артилерійські обстріли Ленінграду і Кронштадту. На кораблі Балтійського флоту, а також на його берегову артилерію, що нараховувала біля 150 батарей, було покладено завдання контр батарейної боротьби. В окремі дні проводилось до 150-170 стрільб по 35-40 об’єднанням з витраченням до 1,5 тис снарядів. Тільки артилерія берегової оборони в 1943 році провела проти батареї противника більше 14 тис. стрільб.
Командуванням Ленінградського фронту на Балтійський флот було покладено також завдання безперервної роботи льодових трас на Ладозькому озері і в східній частині Фінської затоки.
Першочерговим завданням для Балтійського флоту були дії на морських комунікаціях противника, по яким йшло постачання німецької групи армії "Північ". За літо 1943 року підводними човнами і авіацією флоту було потоплено 54 німецьких транспорти. За рік бойових дій авіація флоту спільно з авіацією Ленінградського фронту знищили більше 1000 літаків противника.
13 травня 1943 року успішно завершилась перша спроба радянських підводних човнів пройти через потужні гогландську і поркала – удуську позиції. Першим це зробив підводний човен "Щ-303" під командуванням капітана 3-го рангу І.В.Гравніні. але були в цій операції і втрати. Підводний човен "Щ-408" під командуванням капітан – лейтенанта П.С.Кузьміна три доби вела боротьбу з ворожими кораблями, але все ж була потоплена.
Перший транспорт противника в 1943 році був потоплений літаками торпедоносцями флоту 28 травня. Проявили себе в польотах 1943р. капітан В.А.Балебін, старший лейтенант А.І.Розгонін, капітан А.П.Чернишов, що потопили за рік кожний по 5-8 транспорті і бойових кораблів.
З великим успіхом діяли на ворожих морських комунікаціях торпедні катера. Вони виконували різноманітні завдання: вели пошук ворожих конвоїв, атакували і знищували їх, ставили міни, висаджували розвідувальні групи, охороняли власні конвої, підтримували сполучення між Кронштадтом і передовими базами на островах Фінської затоки. 23 серпня 1943 року групою торпедних кораблів під командуванням капітан – лейтенанта В.П.Гуманенко був потоплений великий фінський корабель "Ріхарті", що рухався під охороною двох вартових кораблів. Загалом малі кораблі Балтійського флоту в 1943 році провели біля 30 боїв.
Літом і восени 1943 року силами Балтійського флоту було проведено 585 конвоїв. При цьому втрати були незначними – буксир, баржа і один катер.
Продовжувала успішно діяти Ладожська військова флотилія. Для сприяння військам Ленінградського фронту флотилія виділила дивізіон артилерії, який під час прориву ленінградської блокади провів 140 стрільб. Кораблями Північно – Західного пароплавства під охороною Ладозької флотилії було перевезено 240 тис. тон різноманітних вантажів і 162 тис. чоловік, а також доставлено для Ленінграду 856 тис. кубометрів деревини.
В 1943-1944 рр. командування Балтійського флоту організувало спеціальну операцію по захисту перевезень військ 2-ї Ударної армії з Ленінграду на оранієнбаумський плацдарм. Коротка комунікація знаходилась в зоні дії потужних угрупувань німецької артилерії і авіації. Тому крім транспортної групи кораблів забезпечення, були створені артилерійські і авіаційні групи знешкодження противника, група кораблів – тральщиків, а також передбачені заходи по ретельному маскуванню. Операція була здійснена приховано і майже без втрат з 5 листопада 1944 по 21 січня 1944 року.
Наступ військ Ленінградського фронту розпочався 14 січня 1944р. з оранієнбаумського плацдарму. Потужні удари артилерії і авіації фронту і кораблів Балтійського фронту по опорним пунктам оборони противника витіснили його з стратегічного плацдарму. Особливо ефективно діяла артилерія лінійних кораблів "Октябрьская революція", "Марат" ("Петропавловськ"),крейсерів "Максим Горький", "Киров" і ескадрених міноносців. За перших п’ять днів наступу 33 укріплених пункта противника, в 537 випадках надійно накрила ворожі батареї.
Над Невською затокою розгорнулась упорна боротьба за панування у повітрі. Протягом березня – травня 1944 року військово–повітряні сили флоту, якими командував генерал – лейтенант авіації М.І.Самохін, провели біля 200 повітряних боїв. Тільки 2і 5 червня 1944 року при спробі німецької авіації нанести удари по тральщикам було збито 26 літаків. За німецькими даними, тільки в червні їх флот втратив 2 тральщика і 2 артилерійські десантні баржі, 13 кораблів було виведено з ладу.
В дні боїв за Виборг і острова Виборзької затоки німці спробували прорватись шхерами в затоку, на допомогу гарнізонам, що опинились в облозі. Авіацією флоту в ніч на 20 червня був потоплений торпедний катер "Тайстон -1" і суттєво пошкоджений човен "Аунус", тральщик "М-29", артилерійська баржа "АФ-49". Також були потоплені мінні загороджувачі "Оттер" і "Паргас". Остання спроба прорватись у виборзьку затоку була здійснена німцями 5 липня 1944 року. загін, що склався з канонерських човнів, десантних барж, транспортів і катерів ( більше 20 одиниць), двічі намагався пробитись до островів зайнятих радянськими військами. Торпедні катери і авіація Балтійського флоту потопила канонерський човен, десантну баржу і пошкодила декілька кораблів, після чого німецькі кораблі відійшли на попередні позиції.
З виходом Фінляндії з війни німецьке командування поставило завдання утримати острови у Фінській затоці, щоб не допустити виходу радянських кораблів у Балтійське море. З цією метою в ніч на 15 вересня більше 35 німецьких кораблів висадили на острів Сурмарі десант чисельністю 1600 чоловік з гарматами і мінами. За проханням фінської оборони в оборонних боях взяла участь авіація Балтійського флоту. Протягом доби 9-а і 11-та штурмові авіаційні дивізії штурмовими ударами потопили біля острова Сурмарі 4 десантні баржі, вартовий корабель і буксирний пароплав, що відійшли на захід, залишивши свій десант без підтримки.
Масштабні засоби провів Балтійський флот в жовтні 1944 року для забезпечення безпеки комунікації Ленінград – Хельсінки- Турку – Стокгольм. З метою захисту комунікації по всьому північному узбережжі затоки були розгорнуті сили: на Аландських островах – бригада шхерних кораблів і 6-й дивізіон малих поливальників і в Порккала – Удд була сформована військово – морська база, сили якої забезпечували судноплавство у фінських шхерах від Ханко до Коткі, на схід від Коткі безпеку плавання забезпечувала Кронштадтська військово – морська база. Щоб не допустити німецькі підводні човни в Ботничеську затоку, в протоці Седра-Кваркен був створений протичовновий рубіж, який охороняли радянські і фінські сили. Радянська авіація вела систематичний пошук підводних човнів. В результаті вжитих заходів в листопаді 1944 – січні 1945 з 160 транспортів, що пройшли по даній трасі, загинув тільки один.
Протягом 1944 року Німеччині, силами Балтійського флоту були нанесені суттєві втрати і кораблі і авіація флоту потопила 123 транспортних корабля, загальним водовміщенням 273 тис. тон. Позитивним моментом в 1944 році стали регулярні військові перевезення в Таллін і на Моонзундські острова. Флот забезпечив охорону переходу 1514 транспортних кораблів, на яких було перевезено біля 315 тис. тон вантажів і біля 42 тис. чоловік. Важким завданням флоту було також знешкодження морських мін. Кораблі - тральщики протягом 1944 року знешкодили 3151 міну. Не дивлячись, на те що в складі флоту нараховувалось 220 тральщиків вони з великими складностями забезпечували безпеку плавання конвоїв.
5 січня 1945 року Народний комісар ВМФ поставив Балтійському флоту завдання ввести в дію торпедні катера, підводні човни, штурмову авіацію і перекрити постачання курляндської групи німецьких військ. Для виконання цього завдання біля Вентенінса і вздовж східного узбережжя до Поляранської бухти було розгорнуто 5-6 підводних човнів, а на найближчих аеропортах було зосереджено біля 400 літаків.
Підводні човни систематично виходили на пошук і знищення транспортів противника. Так 7 січня підводний човен "Щ-310", яким командував капітан 3 рангу С.Н.Богорад, дійсно атакував біля Ліекаї німецький конвой і двома торпедами пошкодив головний транспорт. 9 січня в цьому ж районі човен "Щ-307" під командуванням капітана 3 рангу М.С.Калініна атакував німецький транспорт з положення під водою і потопила його. Найбільшого успіху досяг човен "С-13" під командуванням капітана 3 рангу А.І.Марінеско, який 30 січня потопив німецький лайнер "Вільгельм Густав" на борту якого знаходилось більше 6 тис. чоловік. А 9 лютого цей же підводний човен "С-13" потопив пароплав "Генерал Штойнбен".
Не дивлячись на певні успіхи окремих підводних човнів, катерів і літаків, що потопили декілька транспортів і бойових кораблів противника, Балтійському флоту в даний період не вдалося повністю блокувати курляндський плацдарм. Загальний процент втрат німецького фронту був незначний.
Успішний наступ радянських військ у Східній Прусії і Померанії дозволив Балтійському флоту перенести бойові дії на південь і на південний захід. Ситуація вимагала зосередити основні сили флоту в березні і на початку квітня проти транспортних засобів і бойових кораблів в Данциській бухті, а в кінці квітня і на початку травня – в Померанській бухті. 3 березня боротьба на комунікаціях стала більш ефективною. В цей період авіація флоту, якою командував генерал – полковник М.І.Самохін, відіграв головну роль в боротьбі на німецьких комунікаціях. Активно діяла 8-а мінно – торпедна авіаційна дивізія під командуванням полковника М.А.Курочкіна, 9-та штурмова авіаційна дивізія під командуванням Д.І.Манжосова, 1-а гвардійська винищувальна авіаційна дивізія під командуванням полковника В.С.Корешкова.
Особливе значення мали повітряні атаки на порти вантаження. Найбільш потужні удари були нанесені по портам Піллау, Данциг, Гриня, Хель. В березні – квітні за спеціально розробленим планом 8-а мінно – торпедна і 9-а штурмова авіаційні дивізії нанесли 24 масових бомба – штурмових ударів по Піллау, здійснивши 2023 вилетів. Було знищено 24 транспортних корабля, біля 40 малих бойових допоміжних кораблів.
Загалом в 1945 році авіація Балтійського флоту здійснила 11774 вилетів. В останні 4 місяця ввійшли при взаємодії з фронтовою авіацією, вона потопила 96 транспортних судів загальним водовміщенням більше 270 тис. тон. Крім того було потоплено 2 лінійних корабля, 3 ескадрених міноносця, підводний човен, 6 вартових кораблів, 16 тральщиків і декілька десятків дрібних допоміжних кораблів.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
