НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

Курсова робота

на тему:

“Відповідальність за податкові правопорушення”

Виконав:

студент IV курсу 3-ї групи
денної форми навчання

Григораш П.В.

Перевірив:

старший викладач

Назаренко В.І

Курсова робота захищена “____” ___________ 2003р.

з оцінкою ______________.

Голова комісії _____________________________________

Київ – 2003

План

Вступ 3

1. Оптимізація податкових платежів та податкові правопорушення 4

2. Підстави відповідальності, склад та класифікація податкових правопорушень 7

2.1. Підстави відповідальності за порушення податкового законодавства 7

2.2. Склад податкового правопорушення 9

2.3. Класифікація податкових правопорушень 15

3. Відповідальність за порушення податкового законодавства 17

Висновки 27

Список використаної літератури 28

Вступ

Розвиток ринкових механізмів торкається всіх елементів системи оподатковування. З'являються нові податки, механізми їхнього обрахування і сплати, конкретизуються повноваження органів влади різних рівнів, їхня компетенція. З'являються нові органи (податкова поліція або міліція) або принципово міняються структура і зміст функцій, що на них покладені (контрольно-ревізійне управління, державне казначейство). Ці зміни пов'язані з необхідністю посилення контролюючих механізмів в області оподатковування.

Діяльність контролюючих органів пов'язана з контролем з боку держави за виконанням платником податків своїх обов'язків перед державою по повному і своєчасному внесенню податкових платежів у відповідні бюджети або фонди. Однак не завжди засоби надходять у тій кількості, на яку розраховували при плануванні бюджету і було б неправильним бачити в цьому тільки правопорушення, невиконання платником своїх обов'язків. Бюджет позбавляється засобів за рахунок двох процесів: ухилення від сплати податків і правомірного обходу податків.

Питанням наявності складу злочину та відповідальності за порушення податкового законодавства і присвячена ця курсова робота.

1. Оптимізація податкових платежів та податкові правопорушення

Несплата або неповна сплата суб'єктами підприємни­цької діяльності або громадянами податків, зборів, інших обов'язкових платежів залежно від того, чи умисно, з не­обережності, чи навіть за відсутності вини, воно допущено, тягне за собою застосування штрафних (фінансових) санкцій у визначених законодавством розмірах; сплату пені, яка нараховується на суму несплаченого обов'язкового платежу; адміністративну або кримінальну відповідальність осіб, вин­них в ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов'язко­вих платежів.

Способи ухилення від сплати обов'язкових платежів можуть бути різноманітними і залежати від виду як несплачуваного податку, збору, іншого обов'язкового платежу, так і від самого платника.

С. Г. Пєпєляєв виділяє чотири моделі поводження платника податків:

1) сплата податку відповідно до розмірів податкового зобов'язання і термінами;

2) податкове планування;

3) обхід податків;

4) здійснення податкового правопорушення.

В основі правомірного обходу податку лежать шляхи і можливості несплати податку, надані законодавцем, тобто обумовлені недосконалістю законодавства. У даному випадку платник податків використовує прогалини законодавства, що пов'язані як з недосконалістю податкових норм, їх закріпленням, так і з ситуаціями, коли законодавець надає платникові право вибору або межі, у рамках яких останній може обрати найбільш вигідний для себе варіант (наприклад, при наданні податкового кредиту, установленні деяких ставок місцевих податків і зборів).

Примітну систему варіантів легального відходу від оподатковування приводить А. Н. Козирін.

1. Специфіка об'єкта обкладання.

2. Специфіка суб'єкта обкладання. Наприклад, при сімейному обкладанні можливий розподіл оподатковуваного доходу між чоловіками з метою мінімізації податку.

3. Сполучення прогресивного і пропорційного обкладання. Це дозволяє вивести з-під реальної ставки, наближеної до максимального рівня, доход, у відношенні якого застосовується середня або знижена ставка, що вигідніше, ніж застосування єдиної ставки по всій сумі в цілому.

4. Диференціація доходів від різного майна. В основі цього методу лежать різні умови обкладання засобів, розташовуваних у різних видах цінних паперів або депозитів.

5. Спосіб обкладання, при якому вибирається найбільш вигідний. Так, в італійському законодавстві податки на сільськогосподарські угіддя розраховуються на основі кадастру, що переглядається один раз у 5-10 років. Інфляційні процеси за цей період значно зменшують реальні перерахування платників.

6. Використання офшорних зон дозволяє знизити ставки оподаткування.

Правомірний обхід податку доповнюється ухиленням від сплати податку, що являє собою досить різноманітну групу податкових правопорушень. Зміст цих правопорушень складається в невиконанні або неналежному виконанні обов'язків платника.

У залежності від характеру поводження і діяльності суб'єктів податкових правовідносин можна виділити:

А. Обхід податку — правомірне запобігання сплати податку за рахунок недосконалості або можливостей, закладених законодавством.

Б. Ухилення від сплати податку — правопорушення, що складається в невиконанні або неналежному виконанні платником своїх обов'язків по сплаті податку.

В. Стягнення зайвих сум податків — навмисні дії працівників податкових органів по необґрунтованому стягуванню сум податкових платежів із платників. Якщо в першому і в другому випадку дії засновані на активній ролі платника податків (по правомірному обході в рамках діючих податкових норм, при обході податку і по порушенню норм при відхиленні від податків у формі податкових провин або злочині), то в третьому випадку активна діяльність характерна для податкового органа, що здійснює свої повноваження з порушенням законодавства.

2. Підстави відповідальності, склад та класифікація податкових правопорушень

2.1. Підстави відповідальності за порушення податкового законодавства

Порушення приписів правових норм у суспільстві має не одиничний характер і заподіює суспільству досить істотної шкоди. Різні причини, умови, суб'єкти і характер вчинених протиправних діянь не виключають наявності загальних ознак цього явища, що є правопорушенням. У цих умовах держава, видаючи норми права, визначає юридичну відповідальність суб'єктів, незалежно від їхньої волі і бажання, що має державно-примусовий характер. Особливістю подібних мір в області оподатковування є захист власником своїх коштів, захист державою своїх основ існування — централізованих грошових фондів.

Підставою відповідальності є винне, передбачене законом суспільно небезпечне діяння, що має визначені юридичні ознаки. Як сукупність цих ознак, що визначають конкретне діяння як правопорушення, і виступає склад правопорушення.

Не зупиняючись докладно на аналізі правопорушення, виділимо загальні ознаки, характерні для усіх видів правопорушень, у тому числі і для податкових:

1) суспільна небезпечність діяння;

2) протиправність дій або бездіяльності;

3) винне поводження як результат вільного волевиявлення правопорушника;

4) караність.

Правопорушення є саме діянням людей, що включають два варіанти поводження: активна дія суб'єкта або юридично значима бездіяльність. Причому подібне поводження може бути віднесене до правопорушення тільки за умови його суспільної небезпеки, тобто за умови включення в себе наявності шкоди. Заподіюючи шкоду суспільству, правопорушник створює визначену юридичну небезпеку або зловживає правом. Протиправність у цьому випадку саме і є юридичним вираженням суспільної небезпеки діяння, його шкідливості для суспільства. Протиправне діяння при цьому стає правопорушенням тільки у випадку вільного волевиявлення правопорушника, коли воно є винним діянням.

Таким чином, податкове правопорушення — протиправне (зроблене в порушення податкового законодавства), винне діяння (дія або бездіяльність) особи, пов'язана з невиконанням або неналежним виконанням податкового обов'язку, за яке встановлена юридична відповідальність.

Необхідно враховувати, що в даному випадку мова йде про податковий обов'язок у широкому розумінні, що включає повний комплекс податкових обов'язків (по вирахуванню, сплаті податків і зборів, здійсненню податкової звітності), а не винятково про сплату податкових платежів.

2.2. Склад податкового правопорушення

Поняття «правопорушення» і «склад правопорушення» тісно взаємозалежні, але не тотожні. Ці категорії є науковими абстракціями, що відбивають реальне правове поводження суб'єкта. «Склад правопорушення» фіксує емпіричні ознаки, властивому будь-якому конкретному правопорушникові, тоді як «правопорушення» відбиває його соціальну сутність, відносини до нього з боку суспільства і держави в цілому. Склад правопорушення є системою найбільш загальних, типових, істотних ознак окремих різновидів правопорушень. Ця система ознак необхідна і достатня для залучення правопорушника до відповідальності, і без наявності хоча б одного з них особа не може бути притягнута до відповідальності. Достатність цих принципів визначається тим, що для залучення особи до відповідальності не потрібно встановлювати яких-небудь інших, додаткових ознак".

Таким чином, юридична конструкція складу податкового правопорушення має велике значення для правозастосовчої діяльності і кваліфікації порушень податкового законодавства. Тільки встановлення в поводженні особи всіх ознак складу правопорушення дозволяє кваліфікувати це поводження як правопорушення і покласти на особу відповідні міри відповідальності.

Об'єктом правопорушення є суспільні відносини, регульовані й охоронювані законом. У сфері податкового права такими відносинами є відносини, що регулюють встановлений порядок реалізації податкового обов'язку платником податків, порядок вирахування, сплати, стягування податків, податкової звітності і податкового контролю. Фактично об'єктом податкового правопорушення є фінансові інтереси держави, що охоплюють процес формування централізованих грошових фондів.

При характеристиці об'єкта правопорушення необхідно виходити з визначеного двостороннього підходу до оцінки об'єкта. З одного боку, мова йде про внутрішній об'єкт (фактично, суспільних відносинах, на які спрямоване посягання). З іншого боку, мається на увазі зовнішній об'єкт (сукупність правових норм, що порушуються,). Особливе значення це здобуває в публічних галузях права, оскільки регулюється блок найбільш важливих відносин специфічними нормами, своєрідними методами, в основі яких лежать владні розпорядження. Ґрунтуючись на подібних підходах, ряд авторів виділяє загальний об'єкт податкового правопорушення і спеціальний об'єкт. Спостерігається і більш детальна класифікація об'єктів податкових правопорушень.

Об'єктивна сторона правопорушення показує його зовнішнє вираження. Зміст об'єктивної сторони утворюють протиправне діяння, його суспільно шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діянням і наслідками, що настали. Об'єктивна сторона податкового правопорушення характеризується протиправністю дії (бездіяльності) суб'єкта, за яке встановлена юридична відповідальність. Цей елемент складу податкового правопорушення характеризує зовнішні прояви правопорушення в об'єктивній дійсності (момент здійснення (закінчення) правопорушення, спосіб, повторність і т.д.).

Система категорій, що охоплюють складне поняття об'єктивної сторони податкового правопорушення, припускає комплекс ознак, що характеризують зовнішні прояви правопорушення в об'єктивній дійсності формування і реалізація податкового обов'язку. Зміст правопорушення пов'язується з його суспільною небезпечністю, шкідливістю діяння.

Об’єктивна сторона – це протиправні дії чи бездіяльність суб’єкта податкових правовідносин, які виражаються в:

• неналежному веденні або відсутності обліку доходів і витрат;

• ухиленні від сплати податку та іншого обов’язкового платежу;

• приховуванні або заниженні об’єкта оподаткування;

• несвоєчасній сплаті обов’язкових платежів;

• неподанні або несвоєчасному поданні до органів стягнення декларацій, звітів, розрахунків та іншої документації, пов’язаної з обчисленням та сплатою обов’язкових платежів;

• неподанні або несвоєчасному поданні платіжних доручень на сплату обов’язкових платежів;

• недопущенні до обстеження приміщень, які використовуються для отримання доходів, утримання об’єктів оподаткування та документації, пов’язаної з оподаткуванням, архівів та касових приміщень посадовими особами органів оподаткування;

• відсутності касових апаратів і лічильників там де є обов’язкова вимога щодо їх наявності.

Для органів податкової служби та їх посадових осіб об’єктивну сторону складають:

• безпідставне завищення об’єкта оподаткування за результатами перевірки платника;

• нанесення збитків платнику податків;

• несвоєчасне виконання банками платіжних доручень;

• неповідомлення податкових органів про відкриття рахунку платнику податку.

Суб'єктом правопорушення визнається особа, що досягла віку з якого настає юридична відповідальність.

Суб'єктами можуть бути:

• посадові особи підприємств, установ, організацій неза­лежно від форми власності, на котрих покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку, подання податкових де­кларацій, бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків та ін­ших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою обов’язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів (керівники підприємств та організацій, їхні заступники, головні бухгалтери і посадові особи бухгалтерій);

• будь-які громадяни, в тому числі й громадяни-підприємці, котрі зобов'язані подавати до податкових адміністрацій декларації про прибутки чи сплачувати обов’язкові платежі, збори.

Існує й інша класифікація суб’єктів податкового правопорушення:

• платники податку – фізичні і юридичні особи, на яких законом покладено обов’язок по сплаті обов’язкових платежів, посадові особи юридичних осіб або їх відокремлених підрозділів;

• органи стягнення та їх посадові особи – податкові, митні органи, органи пенсійного фонду та інші державні органи, уповноважені стягувати обов’язкові платежі;

• особи, які сприяють сплаті податків – банки, підприємства зв’язку, податкові агенти.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризує внутрішню сторону правопорушення (на відміну від об'єктивної сторони, що деталізує зовнішній прояв правопорушення), що відбиває індивідуальну волю особи, спрямований на досягнення визначених цілей, що конкретизує психічні процеси, що відбуваються в його свідомості. Із суб'єктивної сторони правопорушення характеризується наявністю вини (психічним відношенням особи до вчиненого). Ступінь її разом з мотивом, метою правопорушення залежить від характеру оцінки правопорушником своїх діянь, передбачення суспільно небезпечних наслідків цього.

Усяке правопорушення характеризується виною, що визначає міру суб'єктивності діяння, — від яскраво вираженого прямого умислу до необережності. Основна маса податкових правопорушень пов'язана з приховуванням або заниженням податкових зобов‘язань. При цьому необхідно враховувати, що приховування не може бути ненавмисним, тоді як заниження може носити ненавмисний характер (унаслідок тієї ж бухгалтерської описки). Необхідно мати на увазі, що в такій ситуації в справах про податкове правопорушення доведенню підлягає як сам факт податкового правопорушення, так і ступінь вини суб'єкта правопорушення (який може не збігатися з платником податків).

Вина є необхідною умовою для застосування кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності

Для фінансових санкцій або фінансової відповідальності достатньо лише факту порушення правових норм як з наявністю вини, так і без неї.

Характеризуючи податкове правопорушення, важливо врахувати визначений комплексний, стиковий характер норм. Не всі дії посадових осіб при податковому обліку, інших формах організації оподатковування можуть утворити склад податкового правопорушення. До податкового відносяться тільки ті правопорушення, що стосуються податкової системи, безпосередньо оподатковування. Наприклад, представлення посадовими особами документів, що незаконно змінюють податковий обов'язок, розглядається як посадове, а не податкове правопорушення.

2.3. Класифікація податкових правопорушень

Класифікація податкових правопорушень може здійснюватися за різними критеріями.

а) в залежності від об'єкта:

• приховування доходу;

• заниження доходу;

• відсутність обліку об'єкта оподатковування або ведення його обліку з порушенням установленого порядку;

• несвоєчасна сплата податку;

• непредставлення документів і іншої інформації і т.д.;

б) у залежності від спрямованості діянь:

• правопорушення проти системи податків;

• правопорушення проти прав і свобод платників податків;

• правопорушення проти порядку ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності;

• правопорушення проти контрольних функцій податкових органів і т.д.;

в) у залежності від характеру санкцій і галузей, них регулюючих:

• кримінальна;

• адміністративна;

• дисциплінарна;

• фінансова.

г) в залежності від ступеня суспільної небезпеки:

• податкові злочини;

• податкові проступки.

В основі класифікації податкових правопорушень лежать дві групи критеріїв, які дозволяють віднести конкретне правопорушення до визначеного виду.