19902 (Бухгалтерський облік на підприємстві оптової торгівлі ЧП "Ядрихінський"), страница 2

Бухгалтерський облік товарів, що надійшли, ведеться по їх покупний (фактичної) собівартості або продажній вартості. При постановці на облік товарів їхня оцінка провадиться виходячи з наступних витрат, пов'язаних з їхнім придбанням:

- вартості товарів, зазначеної в розрахункових документах продавця. У випадку обліку товарів по продажним (роздрібним) цінах, вартість товарів буде являти собою їхню продажну вартість;

- витрат на тару однократного використання й упакування, оплачуваних у складі одержуваних товарів і не підметів до подальшого використання;

- транспортних витрат до центрального складу організації, якщо вони не ставляться на витрати.

У випадку одержання торговельною організацією товарів для продажу на умовах торговельної комісії (консигнації), тобто без права власності на них, товари враховуються за вартістю встановленої в договорі.

Реалізація товарів у торговельній і іншій посередницькій організаціях вимагає обліку вибуття даних цінностей у кількісному вираженні по напрямках їхнього вибуття, видам цінностей, а також характеру їхньої подальшої реалізації.

Особливість організації бухгалтерського обліку вибуття товарів в організаціях торгівлі й в інших посередницьких організаціях полягає в тому, що облік товарів на основних складах, товарів, що перебувають у шляху, у тому числі у внутрішньогосподарських перевезеннях, товарів на складах магазинів оптової й роздрібної торгівлі ведеться на одному рахунку обліку товарів. Це викликає необхідність в організації чіткого аналітичного обліку руху товарів по місцях їхнього знаходження в кількісному й вартісному вираженні.

Облік повинен також надавати дані для правильного визначення сум товарообігу й валового доходу від реалізації товарів. Розмір товарообігу й валового доходу визначається рівнем цін реалізації товарів і їх покупний (облікової) вартістю.

Товари зі складів в оптову й роздрібну торгівлю відпускаються по вазі або кількості з оформленням відпустки бланками первинної облікової документації строгої звітності. У необхідних випадках (на продовольчих складах) товари перед їхнім відвантаженням піддаються перебиранню, сортуванню й калібруванню.

Облік відпуску товарів зі складу ведеться у відомості відвантаження й реалізації товарів. При цьому аналітичний облік відпуску товарів повинен надавати інформацію про вибуття товарів по наступних напрямках:

• в оптову торгівлю;

• у роздрібну торгівлю;

• окремо в магазини, що входять у єдину торговельну систему однієї організації із центральним складом;

• у магазини, що є дочірніми суспільствами;

• у магазини й торговельні організації, не залежні від організації - власника товарів.

На підставі окремих відомостей відвантаження товарів, що становлять по напрямках їхнього вибуття, складається зведена відомість відвантаження й реалізації товарів у натуральному й вартісному вираженні.

Однієї з головних завдань обліку вибуття товарів є визначення вартості, по якій вони списуються з балансу організації.

Торговельні організації (як і інші організації, зайняті в сфері матеріального виробництва) можуть використати методи оцінки товарів при їхньому вибутті в оцінці їх по середній (середньозваженої) собівартості, за собівартістю перших за часом закупівель (метод ФІФО) і за собівартістю останніх за часом закупівель (метод ЛІФО).

Реалізація – це процес продажу готової продукції, товарів або виконаних робіт і наданих послуг.

Її підставою є укладання договору (замовлення) з покупцями в яких визначається асортимент; термін відвантаження; кількість та якість продукції, яку постачають; умови постачання, ціна; форма розрахунків.

Процес продажу завершує кругообіг засобів і створює передумови для відновлення нового кругообігу. Важливість процесу реалізації полягає в тому, що в ньому продукція підприємства знаходить своє суспільне застосування.

Порушення ритмічності в процесі реалізації призводить до уповільненого обігу оборотних засобів, накладання штрафних санкцій з боку покупців та замовників за невиконання договірних зобов’язань та в цілому погіршує фінансовий стан суб’єктів господарювання.

Завдання обліку процесу продаж – надання апарату управління достовірної і своєчасної інформації про фактичні витрати виробництва і реалізацію конкретних видів виготовленої продукції. Ця інформація є одним із основних джерел визначення ціни продажу на ринку аналогічних товарів і валового прибутку від реалізації продукції.

Відвантажена продукція – це продукція, відвантажена покупцям або здана транспортним організаціям для доставки її покупцям.

Ціну, по якій підприємство реалізує продукцію (роботи, послуги) називають відпускною ціною реалізації.

При продажу готової продукції підприємство отримує доходи та несе відповідальні витрати. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – це сума грошових коштів, які надійшли на рахунок в банку або в касу підприємства за вироблену і доставлену замовникам (покупцям) продукцію, виконані для них роботи або надані послуги.

Обсяг реалізації (виручки) є одним із важливих показників процесу реалізації.

Реалізаційні доходи або, як їх називають, операційні доходи поділяють на систематичні (основні) і несистематичні (випадкові).

До реалізаційних, що виникли в результаті основної діяльності, відносяться доходи, отримані від:

• реалізації продукції виробничих підприємств;

• реалізації товарів, придбаних для перепродажу за більш високими цінами;

• надання послуг і виконання робіт.

До несистематичних доходів включають доходи, отримані від реалізації іншого майна (грошового та не грошового): цінних паперів, валютних цінностей, дебіторської заборгованості, основних засобів, матеріалів, МШП, використання яких в подальшій діяльності не доцільно.

Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – один з головних вартісних показників фінансово-господарської діяльності підприємства, який є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, а також використовується при визначенні валового прибутку.

До складу виручки від реалізації включаються суми податку на додану вартість та акцизного збору по реалізованій продукції (товарах, роботах, послугах) тощо.

При визначенні доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вираховуються повернення і уцінка проданих товарів, а також знижки з продаж за дострокову оплату.

Податок на додану вартість (ПДВ) є формою вилучення в бюджет частини доданої вартості, яка створюється на всіх стадіях виробництва і визначається як різниця між вартістю реалізованих товарів (робіт, послуг) та вартістю матеріальних витрат, віднесених на витрати виробництва та обігу.

Тягар податку на додану вартість несе не економічний суб'єкт-виробник, а кінцевий споживач продукції.

Податкові платежі тісно пов’язані з фактичним оборотом матеріальних цінностей. На кожному етапі виробництва і обігу податок дорівнює різниці між податком, який стягується при продажу і податком, сплаченим при купівлі. Чиста сума податку перерахованого економічними суб’єктами, являє собою деякий збір з покупців і замовників, зменшений на суму, сплачену постачальникам. Отримана різниця і є податком на вартість, яка додана до заготівельних товарно-матеріальних цінностей в процесі перетворення в кінцеві товари і послуги.

Повна вартість товару чи послуги має такі складові частини:

• по-перше, вартість сировини та матеріалів, а також послуг виробничого характеру, що відносять на собівартість;

• по-друге, заробітна плата робітникам, які займаються виготовленням цього товару чи наданням послуг;

• по-третє, прибуток.

Заробітна плата і прибуток є тими частинами повної вартості, які створюються на цьому етапі в процесі виробництва, а тому є доданою вартістю.

Акцизний збір – це непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари (продукцію), який включається до ціни товарів (продукції). Платниками акцизного збору є суб’єкти підприємницької діяльності, які виробляють і реалізують (обмінюють, передають) підакцизні товари; імпортують, переадресовують імпортні підакцизні товари як для власного виробництва, так і імпортні товари (продукцію) для виготовлення інших підакцизних товарів (продукції).

Акцизний збір, так само як і ПДВ, є одним із непрямих податків, отже він включається до ціни товарів і сплачується в кінцевому рахунку покупцем, а не виробником виробу.

Фінансовий результат від реалізації включає прибуток (збиток) від реалізації готової продукції (робіт, послуг).

Прибуток або чистий прибуток – збільшення капіталу в результаті ведення господарської діяльності.

Чистий прибуток = доходи – витрати.

Прибуток після сплати платежів до бюджету залишається в розпорядженні підприємства.

Втрати товарів виникають у процесі їхнього транспортування (перевезення) до складу, зберігання й реалізації.

Відповідно до Положення про бухгалтерський облік і звітність, збиток цінностей у межах норм, затверджених у встановленому законодавством порядку, списується за розпорядженням керівника організації на витрати обігу.

Недостача цінностей, а також їхнє псування понад норми природних втрат ставляться на винних осіб. У тих випадках, коли винуватці ніс установлений або в стягненні з винних осіб відмовлено судом, збитки від недостачі й псування списуються на витрати обігу.

Втрати товарів можуть бути викликані їхнім природним збитком, результатом безгосподарності або обставинами непереборної чинності.

Поряд із цими втратами по окремих видах товарів, що вимагають переробки до моменту їхньої відпустки в торгівлю для продажу, втрати виникають також і на цій стадії.

Результат перебирання, сортування, калібрування товарів по кожному їхньому виді відображається в спеціальному акті про їхнє перебирання, що підписується членами комісії, затвердженої для цієї мети керівником організації.

В акті показується кількість товару (продукції), відпущеного в перебирання, допущеного до реалізації й негідного до використання. Акт складається у двох екземплярах - один для бухгалтерії, іншої - залишається в матеріально-відповідальної особи.

Акт складається на кожний вид товару (продукції). Акт фіксує на дату перебирання фізичний стан окремих товарів і служить для контролю за правильним оформленням вибуття товарів і списання їхньої вартості з підзвіту матеріально-відповідальної особи.

Втрати товарів на всіх стадіях їхнього руху підрозділяються на нормовані втрати й ненормовані (надпланові) втрати.

До нормованих втрат товарів ставляться їхні втрати в межах норм природних втрат, що відбулися по різних причинах під час перевезення, зберіганні й продажі, пов'язані зі зміною їхніх фізико-хімічних властивостей (розпил, усушка, раскрошка, витік, розлив і т.п.).

Норми встановлені у відсотках до продажної вартості товарів і диференційовані по видах товарів, порам року їхнього використання, кліматичним зонам, строкам і умовам зберігання.

При списанні товарів у межах норм природних втрат необхідно керуватися рядом нормативних документів і документами, з урахуванням галузевих особливостей.

Норми є граничними для списання втрат на витрати організації й застосовуються тільки при наявності фактичних втрат товарів.

Списання природного збитку товарів може провадитися тільки після їхньої інвентаризації на основі відповідного розрахунку.

Приведемо загальну схему розрахунку суми убули товарів:

1. Природний збиток на залишок товарів по описі попереднього обліку.

2. Нараховано природного збитку на товари, що надійшли.

3. Усього нараховано разом із залишком.

4. Усього виключено, у тому числі:

а) нарахований природний збиток по документах на вибулі товари;

б) нарахований природний збиток по інвентаризаційному описі товарів.

5. Сума природного збитку до списання на реалізовані товари.

Норми природних втрат можуть також установлюватися у відсотках на звітний рік до товарообігу організації.

Норми природних втрат застосовуються до товарів, відпущеним зі складу за період між двома інвентаризаціями тих самих товарів з урахуванням строку їхнього зберігання.

Якщо облік товарів на складі ведеться по сортах, то для визначення розміру природного збитку необхідно розраховувати середній строк зберігання товару на складі.

Недостача товарів у межах установлених норм природних втрат списуються з матеріально-відповідальних осіб по тимі цінам, по яких товари були оприбутковані.

Віднесення товарних втрат на витрати обігу провадиться за покупними цінами. Різниця між покупними й продажними (роздрібними) цінами ставиться за рахунок торговельних знижок.

бухгалтерський облік товар оптовий

2.3 Облік реалізації товарів та визначення фінансового результату в оптовій торгівлі

Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про товари, доходи і витрати торговельного підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначають П(С)БО 9 “Запаси”, П(С)БО 15 “Дохід” і П(С)БО 16 “Витрати”.

Відповідно до сучасних підходів до організації бухгалтерського обліку і звітності розроблені і затверджені новий План рахунків та Інструкція № 291.

Облік товарів здійснюється на підставі П(С)БО 9, згідно з пунктом 6 якого товари - це матеріальні цінності, що придбані (отримані) і утримуються підприємством у цілях подальшого продажу.

Для обліку й узагальнення інформації про рух товарів відповідно до нового Плану рахунків використовується рахунок 28 Товари” із застосуванням субрахунків:

• 281 “Товари на складі”;

• 282 “Товари в торгівлі”;

• 283 “Товари на комісії”;

• 284 “Тара під товарами”;

• 285 “Торговельна націнка”.

По дебету субрахунків 281 - 284 відображається збільшення кількості товарів та їх вартості, по кредиту - зменшення. Прибуткуються товари відповідно до нової системи бухгалтерського обліку за первісною вартістю, у той час як раніше оприбуткування здійснювалося за купівельною вартістю.

Реалізація товарів, так само які купівля, здійснюється на підставі укладених договорів поставки, купівлі продажу тощо з оформленням супровідних документів( накладна, товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура та ін.).

Підприємства оптової торгівлі, як правило, реалізують товари з оптових баз, товарних складів, складів-магазинів.