19283 (Документний потік з питань сільського господарства)

Зміст

Вступ

Розділ І. Документний потік як системний об’єкт

1.1 Поняття про документний потік

1.2 Закономірності розвитку документного потоку

Розділ ІІ. Документний потік з питань сільського господарства як основа бібліотечно-інформаційного сервісу

2.1 Бібліотечно-інформаційний сервіс – нові форми та методи

2.2 Документний потік з питань сільського господарства для створення інтегрованої системи інформаційно-бібліотечного обслуговування потреб сільського господарства України

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Необхідність усвідомлення сучасних складних процесів, що відбуваються під впливом зростання значення інформації в нашій державі, зумовила збільшення масиву інформації різних напрямів, що спричинило інтерес до проблем у наукових дослідженнях документних потоків різних галузей знань, аналізу галузевих інформаційних потреб, вивчення стану інформаційного забезпечення відповідних галузей знань.

Методики дослідження первинних і вторинних наукових документів, що створюють документні потоки, дають змогу отримати об'єктивну картину наявного стану і розвитку науки в цілому та окремих наукових напрямів. Вивчення потоків науково-технічної інформації дає можливість планувати і керувати розвитком науки, прогнозувати тенденції розвитку науково-інформаційної діяльності та вдосконалювати її [15, 95]. І цей процес має діяти постійно.

Актуальність теми: Сьогодні, ряд вчених займаються дослідженням документних потоків різних галузей. Серед них Ю.М. Столярова, Н.М, Кушнаренко, Г.М. Швецова-Водка, С.Г. Кулешова. Головне завдання їхніх пошукових робіт – виявлення особливостей та закономірностей функціонування документних потоків та масивів як окремих явищ штучно створеної підсистеми документних комунікацій суспільства.

Дослідженнями інформаційних потреб спеціалістів сільськогосподарської галузі та забезпеченням цих фахівців належною інформацією займається В.В. Дерлеменко. Він уперше в національній науці проаналізував історичний розвиток процесу поширення сільськогосподарських знань та надання консультаційно-освітніх послуг. Значною мірою цей процес залежить від розвитку сільськогосподарської бібліографії на території України пов’язаний з іменами О. Чанова, Є. Храпливого та інших видатних учених-агрономів та бібліографів. Праця В. Дерлеменка “Сільськогосподарські інформаційні консультаційно-освітні служби” є вагомим внеском у методологію розбудови Національної системи інформаційних консультаційно-освітніх служб АПК України, завдання створення якої викладені в “Програмі інформатизації агропромислового виробництва на 1996-2000р.р.” та у “Програмі інформатизації АПК на 2000-2005 рр.. і на період до 2010 р.” [19, 153].

Таким чином, тема курсової роботи “Документний потік з питань сільського господарства є актуальною.

Розробленість теми: В кінці 1960-х рр.. розпочалося вивчення двох проблем: бібліографічне забезпечення різних галузей та причини паралельного існування посібників літератури по аналогічній тематиці; дотепність їх використання при обслуговуванні спеціалістів; випадки необхідності заохочення іноземних вторинних видань.

Л.В. Зільбермінц дійшла висновку, що для того, щоб судити про повноту бібліографічних посібників і прийнятих в них принципах відбору матеріалу, потрібно здійснити змістовно-статистичний аналіз потоку літератури відповідної галузі. Так почалося серйозне та багатоаспектне вивчення світового документного потоку. Більшість його результатів знайшли відображення у публікаціях Г.В. Гедримович. Вивчення в кінці 60-х початок 70-х рр.. галузевих документних потоків, а через них особливостей науково-виробничої діяльності спеціалістів пов’язано з іменем Д.Ю.Теплова.

Важливим наступним кроком стало ретельне вивчення інших специфічних рис документного потоку і вплив особливостей розвитку галузей на тематичну, типо-видову та географічну структуру потоку. Д.Ю.Тепловим була обумовлена важливість, а його учнями Т.І.Ключенко та І.С.Хаімовим – можливість вивчення нових повідомлень як реакції спеціалістів на інформаційний дефіцит.

Розпочате в середині 70-х р.р.. під керівництвом Д.Ю. Теплова функціонально-генетичне дослідження документних потоків виявилося надзвичайно продуктивним і багато в чому визначило подальшу долю наукової школи [13, 4].

Мета роботи – довести, що документний потік з питань сільського господарства є основою бібліотечно-інформаційного сервісу.

Щоб досягти мети в ході роботи були поставлені такі завдання:

• розкрити поняття “документний потік”;

• дослідити закономірності розвитку документного потоку;

• охарактеризувати бібліотечно-інформаційний сервіс, нові форми та методи організації;

• довести, що документгий потік з питань сільського господарства є основою бібіліотечно-інформаційного сервісу в країні.

Об’єктом дослідження є документний потік з питань сільського господарства, а предметом – бібліотечно-інформаційний сервіс, де цей потік є основою.

Структура роботи : у відповідності до мети і згідно логічному викладу теми, робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. У Розділі І розглядається поняття “документний потік” та розкриваються закономірності розвитку документного потоку. У Розділі ІІ розглянуто документний потік з питань сільського господарства та доведено, що він є основою бібліотечно-інформаційного сервісу. Згідно проведеного дослідження зроблені висновки.

Розділ І. Документний потік як системний об’єкт

1.1 Поняття про документний потік

У документній комунікації у якості засобу комунікації виступає документ – матеріальний (речовий) об’єкт, на (в) котрому соціальна інформація зафіксована, що дозволяє її зберігати, а також передавати у часі і просторі разом з матеріальним носієм [11, 120].

Сукупність документів утворюють документні потоки, масиви, ресурси, фонди.

Документний потік – організована множина документів ( первинних або вторинних), що функціонують (створених, розповсюджених та використаних) у соціальній середі. Він визначається як змінна у часі множина документів, що знаходиться у русі, динаміці та характеризується інтенсивністю, котра виражається кількістю одиниць видань, публікацій, одиниць збереження і т. д. в одиницю часу (місяць, рік) [11, 133].

Поняття “документний потік” введено у практику інформаційної діяльності у 1960-ті роки і довгий час означало сукупність документів, що надходять на вхід будь-якої системи комунікацій (автоматизованої інформаційно-пошукової системи, бібліотеки, книжкового магазину і т.д.). У 1970-80 роки більшість дослідників усвідомлюють, що документний потік це не набір, а тематично пов’язана більшість документів, що функціонують у суспільстві. Його розвиток закономірно обумовлений процесами соціального пізнання навколишнього світу. У зв’язку з цим документний потік визначається як вибіркове відображення в документній формі результатів соціальної діяльності (науково-пізнавальної, практичної, художньої т.д.).

Документний потік постійно поповнюється новими документами, тому є унікальним способом накопичення повідомлень про навколишній світ. Таким чином, систематизуючи документи за змістом, фахівець одночасно класифікує і оцінює процеси соціальної діяльності. Зміни у схемі систематизації документного потоку по темі з часом відображають відповідні зміни у процесах та результатах пізнання навколишнього світу. Процеси накопичення відбуваються у потоці не автоматично, а вибірково:

- частина документів дублюється за змістом (передрук, компіляції, різні жанри розповсюдження відомостей);

- багато елементів застарівають повністю з часом за змістом, переходять в розряд фактичних даних, для істориків науки, а відомості з них не потрапляють у нові документи, т.ч. приймають участь у накопиченні;

- накопичення відбувається не тільки у формі нових “порцій” відомостей, але й у виді спеціалізованих для цього елементів потоку (довідники, узагальнюючі праці і т. д.);

Фахівець повинен знати закономірності поповнення, дублювання, накопичення, старіння документів у потоці певної тематики, раціонально використовувати їх у процесі бібліографування потоку.

Документний потік не має елементів, котрі були б ізольовані, непов’язані з іншими документами по тематиці, мові, виду видання та іншим ознакам. Взаємозв’язок елементів дозволяє характеризувати його як цілісне функціонально значиме явище для суспільства. Свідченням його цілісності є тривалість існування потоку у часі – декілька тисячоліть, з постійно зростаючою функціональною роллю у житті суспільства.

Як і будь-якій, довго існуючій системі, документному потоку притаманна власна структура і внутрішні закономірності ( тенденції росту його об’єму, старіння документів у ньому, розвиток структури і т. д.).

Завдяки тотожності відображення результатів соціальної діяльності, документний потік є специфічним засобом пізнання світу [5, 8].

Документний потік, відображаючи результати науково-практичної діяльності в суспільстві, моделює її розвиток з певним ступенем подібності. Спосіб існування документного потоку — рухомість: безперервне поповнення семантично новими елементами, структурні перетворення, постійне використання суспільством. Динамізм документного потоку і викликав до життя ретроспективні бібліографічні посібники з хронологічно триваючим обліком літератури, а потім і поточну бібліографічну інформацію, що з більшим ступенем подібності моделює розвиток документного потоку в самих різних зрізах. Таким чином, центри поточної інформації здійснюють бібліографічний моніторинг — безперервне спостереження і моделювання документного потоку [5, 98].

Для того, щоб забезпечити якість бібліографічної моделі потоку — вірогідність, повноту, точність, збільшити її прогностичні можливості, спеціалісту необхідні дані не епізодичних кількісних досліджень потоку документів, а статистичний моніторинг профільного документного потоку - безперервне і багатоаспектне статистичне спостереження за його розвитком.

Дані статистичного моніторингу показують спеціалісту поточні зміни в структурах потоку, ореолі розсіювання і дозволяють оперативно реагувати на них. Статистичні показники — найбільш «згорнута» форма фіксації зведень про потік документів. Постійно аналізуючи їх, фахівець виробляє вже концептуальне знання про стан і тенденції розвитку мікропотоку документів, зв'язує його зі змінами у відповідній науково-практичній діяльності, вчиться прогнозувати її по аномальних статистичних показниках [5, 99].

1.2 Закономірності розвитку документного потоку

Рухомість — є спосіб існування документного потоку. Він постійно змінює свій кількісний обсяг, темпи росту, типи, види і жанри вхідних елементів, матеріальні носії. Кожен новий документ, що входить у потік, змінює його семантичну (змістовну) структуру, значимість і ціннісні властивості всіх попередніх по темі документів. Змінюються і такі характеристики як інтенсивність використання елементів потоку у суспільстві, темпи старіння документів в ньому, ступінь тематичної, просторової, мовної, авторської концентрації елементів потоку і т.д. Власне кажучи для потоку немає стабільних характеристик. Щодо незмінної залишається лише його функціональна роль у житті суспільства як основного засобу збереження, накопичення і передачі відомостей про навколишній світ у часі і просторі.

Перший з них багатий по характеру відомостей, традиційний, обов'язковий, але, по-перше, вимагає багаторічної роботи з певним мікропотоком документів; по-друге, отримане «досвідчене» знання про потік документів практично не піддається формалізації, тому залишається індивідуальним, не накопичуваним. Як правило, таке знання складається з різноманітних відомостей про конкретні книги даного потоку, тобто воно фактографично не узагальнюється, ним важко скористатися іншим фахівцям.

Другий підхід — функціонально-кількісне спеціально започатковане дослідження мікропотоку документів — немає поки що широкого розповсюдження в інформаційному середовищі. Дослідження достатньо трудомістке: для виявлення та багатоаспектного аналізу мікропотоку з річним об’ємом 1000—1500 документів у середньому необхідно приблизно 330—350 годин. Це породжує багато проблем. Але є й переваги.

Основні переваги досліджень потоку:

1. Протягом двох місяців фахівець одержує відомості про тематичну структуру мікропотоку документів документів, актуальні тематичні напрями його розвитку, склад потоку згідно видів, авторську, видавничу структуру потоку. Такий набір відомостей може накопичуватися при традиційному його вивченні за 5—7 років.

2. Ці дані про потік в основному формалізовані — отримані у вигляді словника основних предметних рубрик, набору кількісних показників, переліків різновидів документів, видавництв, журналів, авторів і колективів, що беруть участь у формуванні мікропотоку. Тому вони можуть обговорюватися фахівцями, передаватися наступним поколінням фахівців, накопичуватися для планомірного спостереження за розвитком мікропотоку.

3. На основі даних про мікропотік документів можуть здійснюватися:

- планування інформаційного забезпечення з врахуванням річного і накопиченого об’єму потоку, документів по темі і можливостей його бібліографічного освоєння;

- розподіл обов'язків між співробітниками інформаційної установи, відділу в залежності від об’єму мікропотоку документів, що обробляється;

- виявлення актуальної тематики для форм випереджаючого інформування;

- бібліографічне забезпечення комплектування фонду інформаційної установи по конкретним темам; видавництвам і організаціям, що займаються видавництвом; журналах; творчих колективах; авторах; серійних виданнях і т.п.;

- удосконалення технологічних процесів і методик формування ДПА (наприклад, процесу аналітичного розпису найбільш важливих журналів, методики відбору публікацій для тематичної картотеки, предметизації матеріалів у ній і т.д.).

У залежності від поставленої мети вивчається певна складова частина документного потоку певної тематики: мікропотік документів галузі знання; вузькогалузевий мікропотік; проблемно-тематичний мікропотік; мікропотік документів визначеного типу, виду, жанру в рамках галузі або теми.

При функціонально-кількісному аналізі мікропотоків документів за основну одиницю виміру приймають документ — книгу, статтю з журналу, газети, збірника, тобто такий семантичний текст, що може одержати самостійний бібліографічний опис у потоці і раціонально аналізувати річний потік документів з теми, але можливі і вибірки з нього.

Основна методична вимога — повнота виявлення мікропотоку в хронологічних і тематичних границях. При виборі методів і методик дослідження потоку основними чинниками служать мета, завдання вивчення мікропотоку, сфера використання і характер необхідних повідомлень про потік, можливість його здійснення (трудові витрати, наявність необхідної документної бази, кваліфікація виконавців).

Використовують різні методи вивчення ДП: історико-генетичні, книгознавчі методи дозволяють характеризувати походження і розвиток основної частини потоку (тип, вид, жанр публікацій, тематичний мікропотік, потік літератури певного видавництва).

Типологічні методи дають можливість співвіднести документ по його формалізованих ознаках з визначеним типом літератури, видом або жанром публікації. Спеціаліст обирає для дослідження загальноприйняту в області книгознавства або журналістики (для газетно-журнальних жанрів) типізацію документів, але завжди змушений вводити додаткові ознаки «упізнання» різновиду документів. Наприклад, ознака серії, видавництва, тиражу, якщо документ не ідентифікується по відомих ознаках, то він фіксується в графі «не визначене».

Класифікаційні методи (систематизація, предметизація, дескрипторизація, кластеризація, фасетизація) служать для виявлення тематично однорідного мікропотоку і його внутрішнього поділу на предметно відособлені складові частини при вивченні тематичної структури потоку.