2307 (Економічна оцінка кредитного процесу), страница 3

Виробники (продавці) постійно шукають нові механізми і технології комерційного кредиту, аби забезпечити безпере­бійну реалізацію своїх товарів (послуг, робіт). Конкретні умо­ви комерційного кредитування залежать від кон'юнктури певного товарного ринку. Так, на світовому ринку з розши­ренням експорту машин і складного обладнання новим яви­щем стало подовження термінів їх комерційного кредитуван­ня. Довгострокові кредити у такому разі надаються продав­цем покупцю на основі банківських гарантій.

До нетрадиційних механізмів комерційного кредиту в гос­подарській практиці відносять кредитування за контрактом типу "франчайзинг". Франчайзинг — це фінансово-кредит­на операція, пов'язана із забезпеченням прибуткової діяль­ності малого бізнесу; це ліцензія великого та відомого під­приємства (фірми) дрібному підприємцю на продаж продукції чи надання послуг під його маркою (товарним знаком).

Плата за ліцензію (франшизу) може бути прямою — у формі певної грошової суми (роялті) або непрямою — у формі зобов'язання купувати ті товари чи послуги, з яких власник ліцензії має комерційний інтерес. В Україні успішно діють такі франчайзингові мережі, як "Кока-кола", "Кодак-Експрес", "Дока-Піцца" та ін.

Одним із нових видів комерційного кредиту є форфейтинг, який використовується для кредитування зовнішньоторго­вельних операцій. Форфейтинг — це кредитування експор­тера шляхом купівлі векселів або інших боргових зобов'я­зань; це специфічний метод трансформації комерційного кредиту в банківський.

Продавцем при форфейтингу виступає експортер, який поставив товар і прагне інкасувати розрахункові документи імпортера з метою одержання грошей. Покупцем (форфейтером), як правило, є банк або окрема спеціалізована фірма. Форфейтер бере на себе боргові зобов'язання імпортера за мінусом відсотків на весь термін, на який вони виписані. Удосконалення механізму комерційного кредиту спрямо­ване на найповніше стимулювання продажу (реалізації) то­варів (послуг, робіт).

3аконом України "Про підприємства в Україні" передба­чено, що підприємство може поставляти продукцію, викону­вати роботи, надавати послуги в кредит із сплатою покупця­ми (споживачами) відсотків за користування цим кредитом. Для оформлення таких угод підприємство застосовує векселі.

Законодавство України про обіг векселів складається із Же­невської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфіко­ваний закон про переказні векселі та прості векселі, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" та Закону Укра­їни "Про обіг векселів в Україні" (5.04.2001 p.). Постановою Правління НБУ № 258 від 28.05.99 р. було затверджено "По­ложення про операції банків з векселями".

Вексель — це цінний папір, який засвідчує безумовне гро­шове зобов'язання векселедавця (позичальника, боржника) сплатити після настання строку визначену суму грошей влас­никові векселя векселедержателю (кредитору). Прийняття до платежу переказного векселя називається акцептом. Особа, яка приймає на себе платіж за векселем, — акцептант. Плат­ник через акцепт бере на себе зобов'язання оплатити переказний вексель у строк. Акцепт має бути простим і нічим не обумовленим.

Комерційний кредит відіграє важливу роль у розвитку економіки. Його поширеність у народному господарстві Укра­їни є в сучасних умовах вкрай несприятливим чинником, який гальмує становлення цивілізованих ринкових відносин і пере­хід до економічного зростання.

До переваг комерційного кредиту можна віднести: опе­ративність; відносну простоту оформлення; активізацію про­цесів мобілізації вільних товарних ресурсів та їх перерозпо­ділу; розширення можливостей суб'єктів кредитування в маневруванні обіговими коштами; позитивний вплив на під­тримання фінансової стійкості підприємств; зменшення об­сягу грошових коштів, необхідних для обслуговування товар­ного обігу; зменшення грошового банківського кредиту тощо. В сучасних кризових умовах особливо важлива позитивна роль комерційного кредиту у пом'якшенні проблеми неплате­жів у господарському обороті. В умовах нестачі обігових кош­тів у господарських суб'єктів для проведення взаємних роз­рахунків саме комерційний кредит може ефективно викори­стовуватися для фінансового забезпечення торговельних угод.

Розвиток комерційного кредиту має стати важливим чин­ником відновлення фінансової стабільності вітчизняних то­варовиробників. Для будь-якого підприємства важливо мати власну кредитну політику на ринку, яка б забезпечувала органічний взаємозв'язок комерційного кредитування і мар­кетингової діяльності. Тим самим буде досягнуто позитив­ного впливу механізму комерційного кредиту як на прибутковість, так і на фінансовий стан вітчизняних підприємств у цілому.

Комерційний кредит з точки зору ліквідності є маневровою формою фінансування процесу виробництва, адже він значно розширює фінансові можливості підприємств (фірм), що кре­дитуються, щодо збільшення обсягів господарської діяльності.

У торговельній діяльності використовується такий специ­фічний вид комерційного векселя, як варант. Варант (англ. warrant — повноваження) — це свідоцтво про прийняття товару на зберігання, який видається товарними складами і дає його власникові право отримувати банківську позику під заставу вказаного в ньому товару.

У процесі взаємного комерційного кредитування підпри­ємств (фірм) виникає дебіторська і кредиторська заборгова­ності. Дебіторська заборгованість — це сума боргів, що належать підприємству (фірмі), від юридичних або фізичних осіб (Дебіторів) у результаті господарських взаємовідносин з ними. Кошти, які знаходяться в дебіторській заборгованості, не беруть участі в господарському обороті підприємства, що негативно впливає на його фінансовий стан. Кредиторська заборгованість — це кошти, які тимчасово залучені підпри­ємством (організацією) і підлягають сплаті відповідним юри­дичним або фізичним особам (кредиторам); заборгованість даного підприємства іншим підприємствам.

Недоліками комерційного кредиту можна вважати: об­меженість умов, обсягів і строків порівняно з банківським кредитом; надмірний ризик для продавця (постачальника); насичення грошового обігу так званими квазігрошима (век­селями), що ускладнює регулювання грошової маси з боку Національного банку тощо.

Труднощі в реалізації комерційного кредиту, порушення його механізму створюють складні проблеми для господар­ських суб'єктів, що беруть участь у кредитному процесі. Недо­тримання термінів повернення кредиту, зміна рівня цін на товари, банкрутства боржників спричиняють серйозні кризові явища в економіці.

Вплив комерційного кредиту на розвиток економічних відносин пов'язаний також з його тісним зв'язком із банків­ським кредитом. Комерційний кредит, по суті, є альтернативою банківському кредиту. У разі продажу товарів із розстроч­кою платежу задовольняється частина потреб у банківському кредиті.

Народногосподарська практика свідчить, що відсутність в економіці повноцінного вексельного обігу призводить до не­гативних результатів: збільшується попит господарських суб'єктів на кредит у банків і попит на гроші в цілому. Век­сель як кредитний засіб обігу безпосередньо пов'язаний з потребами товарообороту в грошах. Очевидно, що використан­ня редисконтних (переврахованих) Національним банком векселів для покриття емісії грошей може стати важливим антиінфляційним чинником. Важливо, що цей чинник на відміну від жорсткого контролю за кількістю випуску гро­шової маси не справляє негативного впливу на розвиток віт­чизняного товарного виробництва.

Через операції з векселями комерційний кредит трансфор­мується в банківський кредит, відбувається своєрідне пере­творення однієї форми кредиту в іншу. Використання комер­ційних векселів — традиційна і досить вигідна банківська операція.

Зміна режиму проведення операцій з векселями в комер­ційних банках і Національному банку є вагомим інструмен­том банківського впливу на хід комерційного кредитування і кон'юнктуру товарних ринків.

Специфічні відносини, пов'язані з комерційним кредиту­ванням, можуть виникати між податковими органами і підпри­ємствами — платниками податків. У податковій справі викори­стовується податковий кредит як одна з податкових пільг, що полягає у терміновій відстрочці сплати податку, який нале­жить внести підприємствам до бюджету в календарному році.

Податковий кредит дає господарським суб'єктам фінан­сову можливість спрямовувати тимчасово звільнені кошти на розвиток виробництва. Для одержання податкового кредиту підприємство має укласти договір з податковим органом, у якому воно зареєстроване, за формою, встановленою для укла­дання кредитних договорів із комерційними банками.

2.2 Сутність особливості економічна роль банківського кредиту

У ринковій економіці основною формою кредиту є банків­ський кредит. Кредитування господарських суб'єктів і гро­мадян є однією з найважливіших функцій банків як спеціа­лізованих кредитних установ. Банківський кредит — необхід­ний інструмент стимулювання народного господарства, без якого не можуть успішно працювати товаровиробники.

В сучасних умовах необхідно навчитися як на макро-, так І на мікрорівні, правильно й ефективно використовувати банків­ський кредит в інтересах розвитку національної економіки України.

Банківський кредит — це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в позику банками. Комерційні банки, що мають ліцензію НБУ, є головною ланкою кредитної системи; вони одночасно виступають у ролі покупця і продавця наяв­них у суспільства тимчасово вільних коштів. Позики нада­ються банками суб'єктам господарювання всіх форм влас­ності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Фінансовою основою банківського кредиту є позичковий банківський капітал.

Банківський капітал значно меншою мірою обмежений щодо напряму, строків і величини кредитних угод порівняно з комерційним кредитом. Кредитором в умовах банківського кредиту є банк, пози­чальником — юридичні та фізичні особи. При переході до ринкової економіки принципово змінюється об'єктно-суб'єкт­ний механізм організації банківського кредитування. Від­бувся перехід від пооб'єктного до прямого кредитування гос­подарських суб'єктів. Головне значення в механізмі банків­ського кредиту має вже не вибір об'єкта, а оцінка суб'єкта кредитної угоди.

Основними джерелами формування банківських кредит­них ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахунко­вих і поточних рахунках, залучені на депозитні рахунки кошти юридичних і фізичних осіб, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів. Кредитні операції здій­снюються банками у межах власних кредитних ресурсів. Ве­личина кредитних ресурсів банків залежить від рівня обо­в'язкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків, що встановлюються НБУ.

Ліцензуванню НБУ підлягають такі активні операції ко­мерційних банків: надання кредитів банкам; надання кре­дитів юридичним особам; надання кредитів фізичним осо­бам; придбання правд вимоги щодо поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкаса­ція цих вимог (факторинг); вкладення коштів у статутні фонди інших юридичних осіб.

З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банків кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з дотриманням встановлених НБУ нормативів і вимог щодо формування обов'язкових, страхо­вих і резервних фондів.

Банківський кредит носить комерційний характер. Мета діяльності банку в процесі кредитування — отримання мак­симального прибутку. Спрямованістю на прибутки визна­чається головна лінія економічної поведінки комерційних банків як при купівлі кредитних ресурсів, так і при їх про­дажу клієнтам.

Кожний комерційний банк ставить за мету — забезпечи­ти високу якість власного кредитного портфеля. Кредитний портфель — це сукупність кредитів, наданих банком на певну дату; він характеризує величину капіталу, вкладеного банком у кредитні операції. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих і сумнівних щодо повернення.

У звіті про кредитний портфель комерційного банку, який щомісячно подається у регіональні управління НБУ, зазна­чаються такі параметри кредитного портфеля: міжбанківський ринок — кредити та фінансовий лізинг, надані банкам; кредити та фінансовий лізинг, отримані від банків; небанківський ринок — кредити, надані органом загального держав­ного управління; кредити, надані за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів; кредити, надані за овердрафтом; кре­дити, надані за операціями РЕПО; кредити, надані за врахо­ваними векселями; кредити, надані за факторинговими опе­раціями; кредити, надані за внутрішніми торговими операці­ями; кредити, надані за експортно-імпортними операціями; інші кредити, надані в поточну діяльність; кредити, надані в інвестиційну діяльність; наданий фінансовий лізинг; креди­ти, надані фізичним особам.

Банківський кредит надається при укладенні кредитного договору. Всі питання, що виникають з приводу кредитуван­ня, вирішуються на договірній основі безпосередньо між бан­ком і позичальником. Згідно з договором кожний із суб'єктів кредитних відносин бере на себе певні зобов'язання. Кредит­ний договір укладається банком для кожного позичальника індивідуально.

Позики господарським суб'єктам надають комерційні банки. НБУ як банк останньої інстанції надає кредити ко­мерційним банкам через кредитні тендери, ломбардні опе­рації, переоблік векселів на умовах двосторонніх договорів.