Особливості функціонування підприємства на фондовому ринку.

ПЛАН

Вступ 3

1. Ринок цінних паперів: структура, учасники, види цінних паперів 4

2. Аналіз ринку цінних паперів України 12

3. Діяльність ЗАТ „ІТТ-інвест” на ринку цінних паперів 23

4. Шляхи залучення вільних коштів за допомогою ринку цінних паперів 33

Висновок 41

Список використаної літератури 43

Вступ

Глобалізація економічного розвитку всіх сторін сучасної господарської діяльності диктує відповідні вимоги, кількісні та якісні параметри для української економіки. Відповідність української економіки світовим стандартам потребує створення сприятливого інвестиційного клімату для вітчизняних і закордонних інвесторів. Створення такого інвестиційного клімату передбачає політичну і законодавчу стабільність, формування економічно обґрунтованої податкової політики, вмикання економіки у світові господарські комунікації, розвиток в Україні повного комплексу інфраструктури фондового ринку. Формування відповідних умов для інвестиційної діяльності є важливим напрямком державної політики.

Як відомо фондовий ринок покликаний обслуговувати дві категорії клієнтів - інвесторів і емітентів. Перші вкладають свої вільні засоби в активи ринку, другі залучають ці самі засоби під випуски цінних паперів. Про можливості, наданих сучасним ринком для підприємств-емітентів буде йтись у даній курсовій роботі.

Дана курсова робота присвячена дослідженню проблеми організації фондового ринку в Україні та діяльності на ньому підприємств. Об’єктом дослідження є фондовий ринок України та його інструменти. Предметом дослідження є діяльність підприємств на фондовому ринку.

Робота складається з чотирьох частин в яких послідовно розглянуті питання функціонування ринку цінних паперів України та діяльність на ньому господарюючих суб’єктів.

1. Ринок цінних паперів: структура, учасники, види цінних паперів

Ринок цінних паперів - це частина фінансового ринку (інша його частина - ринок банківських позичок), де здійснюється емісія і купівля-продаж цінних паперів. Він є одночасно й індикатором ринкової економіки і головним її фінансовим важелем.

По характеру обігу цінних паперів його можна розглядати як первинний, тобто представляючий собою первинне розміщення випущених цінних паперів серед інвесторів на фінансовому ринку, і як вторинний, де здійснюється купівля-продаж раніше випущених цінних паперів.

Крім того, відповідно до світової практики, ринок цінних паперів поділяється на два значною мірою незалежних один від одного ринка: організований (біржовий) і вільний (позабіржовий). У загальному виді поняття "організований ринок" має на увазі угоди, укладені на фондовій біржі, у той час як поняття "вільний ринок" припускає угоди з цінними паперами поза біржею, що здійснюються між покупцем і продавцем через посередників.

Організований ринок вимагає, щоб пропоновані для продажу акції й облігації проходили спеціальну реєстрацію і задовольняли набору додаткових умов, що надають максимум ділової інформації про той бізнес, для фінансового забезпечення якого випускаються саме ці папери. Їхня купівля-продаж здійснюється шляхом заявки на фондовій біржі, а всі зв'язані з цим процедурні питання строго регламентуються правилами цієї біржі і державним законодавством.

Вільний ринок у цьому змісті не пред'являє твердих вимог до продавців і покупців. Тут діють законодавчі норми, що забезпечують повний контроль за підприємницькою діяльністю. Тією ж мірою, що і на організованому ринку, компанії, що випускають цінні папери, несуть адміністративну і кримінальну відповідальність за обман чи дезінформацію покупця. Посередники діють відповідно до офіційних норм і правил обслуговування клієнтів, а сама купівля-продаж цінних паперів підлягає юридичному оформленню і має абсолютно правовий характер.

Зупинимося більш докладно на основах функціонування організованого і вільного ринку цінних паперів.

• Організований ринок цінних паперів - система фондових бірж - володіє чотирма невід'ємними рисами:

• угоди відбуваються часто;

• між ціною попиту і ціною пропозиції майже ніколи немає великого розриву;

• угоди проводяться за короткий час, як правило, не буває значного коливання цін.

Усе це забезпечується комплексом цілеспрямованих організаційних дій.

Насамперед необхідно, щоб коло власників цінних паперів кожної компанії був як можна більш широкий. Крім того, варто всіляко сприяти здійсненню короткострокових операцій по купівлі-продажу. Іншим важливим фактором є наявність великого числа великих компаній, однак на організованому ринку обов'язково повинні бути представлені середні і невеликі компанії.

Також слід зазначити той факт, що організований ринок має здатність до самоприскорення і самоуповільнення. Активний ринок створює враження легкої ліквідності цінних паперів, чим стимулює їхню покупку. Крім того, він залучає різноманіттям можливостей, що збільшує число операцій на кредитній основі.

Вільний ринок цінних паперів можна охарактеризувати як ринок, що не має визначеного місцезнаходження, угоди на якому здійснюються поза біржею. Ще одна назва - телефонний ринок - указує на основний спосіб здійснення угод.

Вільний ринок являє собою другу не менш важливу сферу поширення й обороту інвестиційних ресурсів. По деяких видах паперів він уступає, а по іншим - значно перевершує біржову систему. Це стосується насамперед державних і муніципальних облігацій, акцій багатьох банків, страхових і інвестиційних компаній. Разом з ними на вільному ринку звичайно циркулює величезне число випусків, що у силу різних причин не можуть звертатися на біржі. До них відносяться наступні :

• випуски, орієнтовані на обмежене коло потенційних покупців, що вимагають особливих методів поширення;

• малі випуски;

• папери з дуже високою ціною;

• папери, у яких пропозиція відповідає попиту, тобто покупець широко відомий і поширити папери легко;

• папери, випущені під заставу нерухомості;

• папери, тісно пов'язані з регіональними господарськими комплексами чи соціально-виробничою інфраструктурою;

• безпаперова форма випуску, коли емітент не хоче себе афішувати.

Також на вільному ринку відбуваються угоди з акціями великих компаній, що циркулюють у біржовій системі.

Основними учасниками вільного ринку є брокерско-дилерські контори, для яких характерна порівняно вузька спеціалізація по видах паперів і угод, а також банки й інвестиційні компанії. У свою чергу банки підрозділяються на інвестиційні, головним предметом діяльності яких є підписка на поширення акцій і облігацій різних корпорацій, і комерційні, що займаються на вільному ринку головним чином розпродажем державних і місцевих облігацій. Значне число угод на вільному ринку здійснюється не на комісійної, а на чистій (чи дилерської) основі. Це означає, що послуги клієнтам надаються заради доходу від різниці цін - від наступного перепродажу дилером паперів по більш високій ціні або від їхньої покупки для клієнтів по більш низькій ціні.

Вільний ринок завжди знаходиться не тільки під державним контролем, але і під контролем з боку асоціації, що поєднує даних ринкових суб'єктів. В усіх розвитих капіталістичних країнах учасники вільного ринку, як і учасники фондових бірж, підлягають не тільки юридичному, але і професійно-кваліфікаційному контролю.

Необхідно відзначити, що комісійні винагороди на вільному ринку ніяк не нормуються загальними правилами. Фактично ж комісійні коливаються від мінімальних значень на організованому ринку до 5% (а іноді і вище) від суми угоди на вільному ринку.

Види цінних паперів. Під цінними паперами розуміються спеціальним образом оформлені фінансові документи, пред'явлення яких необхідно для реалізації вираженого в них права. Специфіка і закономірності процесів первинного і вторинного обігу цінних паперів визначаються в залежності від їхнього типу.

Часткові цінні папери засвідчують право власника на частку в капіталі підприємства. До них відносяться акції. У Законі України „Про цінні папери і фондову біржу” акція визначена як "цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства”. Виходячи з розходжень у способі виплати дивідендів, можна виділити акції прості і привілейовані, що надають які-небудь переваги їх власникам. Зміст і конкретні форми реалізації переваг визначаються в установчих документах. Як правило, ці особливі пільги полягають у переважному в порівнянні з власниками простих акцій праві на одержання дивідендів. Одночасно для власників привілейованих акцій у статуті може бути передбачена відсутність права голосу на загальних зборах акціонерів. Тим самим обмежуються права їхніх власників по участі в керуванні господарською діяльністю.

Права привілейованих акціонерів можуть бути реалізовані також у можливості одержання ними привілейованих дивідендів, виплачуваних щороку в заздалегідь визначеній пропорції до номіналу привілейованої акції. У випадку недостатності прибутку привілейованих дивідендів, що розподіляється, звичайно переноситься на наступний фінансовий рік і виплачується в першочерговому порядку.

Найбільш привабливі привілейовані акції для окремих власників, що володіють незначними засобами і не мають ні часу, ні можливості брати участь в управлінському процесі.

Боргові цінні папери засвідчують право конкретної грошової вимоги (але не право власності). До них відносяться облігації, векселі, чеки і сертифікати заборгованостей.

Облігація - емісійний цінний папір, що закріплює право її власника на одержання від емітента облігації в передбачений у ній термін її номінальної вартості чи іншого майнового еквівалента. Облігація може передбачати інші майнові права її власника, якщо це не суперечить законодавству України. Облігації можуть бути на пред’явника, іменними, такими що вільно обертаються або з обмеженим колом обертання.

Однієї з важливих характеристик облігації є термін її "дозрівання". Це термін дії контрактної угоди по даному випуску, після закінчення якого власник одержує вартість облігації, тобто відбувається її повне погашення. Термін погашення може бути всіляким , у тому числі існують і безстрокові типи облігацій.

Облігації ніяк не пов'язані з прибутком. Відсоток по них повинний виплачуватися і при збитковості. До закінчення терміну "дозрівання" облігації, як і акції, можуть бути продані на біржі чи на вільному ринку цінних паперів, і, так само як в акцій, їхня ринкова ціна може бути вище чи нижче номінальної.

Вексель являє собою цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити при настанні терміну визначену суму грошей власнику векселя. Як письмове боргове зобов'язання строго установленої форми, вексель дає його власнику безперечне право після закінчення терміну зобов'язання жадати від боржника сплати позначеної на векселі грошової суми.

Вексель може бути виданий тільки юридичним і фізичним особам, зареєстрованим на території України.

Вексель є для підприємця, що надає кредит, не тільки більш простим, але і більш надійним способом повернення боргу. Вексель можна використовувати для відстрочки чи розстрочки платежу, тобто це свого роду покупка в кредит. Наприклад, при угоді купівлі-продажу оплату товарів можна частково зробити перерахуванням готівкових грошей чи за допомогою векселя. Можна і на усю вартість товару видати вексель. Тим самим оплата проводиться не в момент придбання товару, а через якийсь час - покупка в борг. До моменту оплати векселя ціна товару може підвищитися. Таким чином, вексель зручно використовувати в умовах зростаючої інфляції.

Інші види цінних паперів ми розглянемо менш детально і зупинимося тільки на визначеннях, тому що для формування портфеля цінних паперів вони мають не таке важливе значення, як перераховані вище.

Чеком визнається цінний папір, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження чекодавця банку сплатити власнику чека зазначену в ньому суму. Чек повинний бути пред'явлений до оплати протягом терміну, установленого законодавством.

Різні сертифікати випускаються для залучення додаткових засобів. Серед банківських сертифікатів виділяються два основних типи: депозитні й ощадні сертифікати.