162999 (Фінансова система України)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Курсова робота

На тему: Фінансова система України

2010

ЗМІСТ

Вступ

1. Предмет і задачі

2. Фінансова система України

3. Державні фінанси: сутність, функції та їх структура

4. Державний бюджет – центральна ланка системи фінансів України

5. Державні доходи

6. Державні видатки

Висновки

Список літератур

ВСТУП

Необхідність державних фінансів зумовлена тим, що за будь-якого типу економічних відносин основним призначенням держави є забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть бути вирішені через ринковий механізм, тобто через попит і пропозицію, а також особисто кожним громадянином через об’єктивні причини. До них належать структурна перебудова економіки, боротьба з монополізмом, захист навколишнього середовища, захист громадян (інвалі- дів, дітей, людей похилого віку), проведення фундаментальних наукових досліджень, загальна освіта, підготовка кадрів, соціальне забезпечення і страхування, охорона здоров’я тощо.

Головні задачі спрямовані:

- на теоретичну і практичну підготовку студентів з основ дер- жавних фінансів;

-формування умінь використання сучасної моделі функціону- вання державних фінансів;

- вивчення чинної законодавчої і нормативної бази з питань державних фінансів;

- розкриття ролі державних фінансів у складі фінансової сис- теми України;

-підготовку до роботи фахівців з формування й виконання державних доходів і видатків у ринкових умовах.

1. ПРЕДМЕТ І ЗАДАЧІ

1.1 Предмет і метод фінансової науки

Предметом фінансової науки є діяльність держави, підприємниць- ких структур, організацій та окремих громадян, пов’язана зі створен- ням і використанням фондів фінансових ресурсів.

Фінансові явища та процеси можна досліджувати на рівнях національної економіки, тобто на макрорівні, або підприємницької структури, та мікрорівні, або окремого громадянина. Об’єктом дослідження є загальна сума валового доходу та валових витрат, амортизаційних відрахувань, прибутку, грошова сума обі- гових коштів.

Загальною метою фінансової науки є вивчення дії об’єктивних законів і закономірностей у сфері фінансів, а також передача резуль- татів наукових досліджень до практичного використання.

Фінансова наука може успішно виконувати свою роль тільки за умов використання методів вивчення фінансового життя, основними з яких є методи індукції та дедукції. Вона складається з декількох ро- зділів, які містять науку про фінанси, державний бюджет, державні доходи і податки, фінанси підприємницьких структур, державний кредит, місцеві фінанси, страхування.

1.2 Історичний аспект становлення та розвитку фінансової науки

Як соціальне явище фінансова наука виникла в середині ХV століття, коли товарно-грошові відносини досягли повного розвит- ку, створення фондів грошових коштів збільшилося насамперед для задоволення різних потреб держави, розширилися функції структур управління.

Найголовніші наукові дослідження належать французькому вче- ному Ж. Бодену, публікування роботи якого «Фінансові нерви держа- ви» у 1577 р. вважають початком фінансової науки. У цей же час з’являються роботи італійських вчених Ф. Петрарки, Бернандо, Дж. Баторо та ін.

У ХVІІ столітті значний внесок у розвиток фінансової науки зробили англійські вчені Т. Мен, Дж. Локк, Т. Гоббс. Основні їх роботи присвячені проблемам податкової системи. У другій половині ХVІІ ст. було надруковано роботу У. Петті «Трактат про податки та збори», зміст якої дав можливість її автору стати першим професій- ним економістом.

У кінці ХVІІІ століття на увагу заслуговують постулати французьких вчених базується на тому, що тільки земля може давати чисті прибутки, тому держава може одержувати чисті прибутки як податок на землю. Ідеї А. Сміта, викладені в його роботі «Дослідження про багатство народу», сприяли тому, що наука про фінанси набула самостій- ного значення.

Найбільшого розвитку фінансова наука набула у ХІХ столітті, в цей час вона, відділяючись від загальної теорії політичної економії, стає самостійною наукою та сферою знань. Не можна також не зазна- чити внесок у розвиток цієї науки теоретиків марксизму: протягом майже століття комуністична ідеологія вважала К. Маркса і Ф. Енгельса творцями марксистської фінансової науки.

1.3 Розвиток фінансової науки в Україні

Фінансова наука в Україні розвивалася в умовах існування Російської імперії, тому важко виділити окремо внесок українських учених в її розвиток.

До великих українських вчених-фінансистів можна віднести І. Франка, в роботах якого досліджуються питання податкової систе- ми, банківської справи, фінансово-кредитних відносин; М. Туган-Барановського, який в своїх працях викладає теоретичні питання збільшення доходів держави, взаємозв’язок прибутків із заробітною платою; М. Добриловського, який написав курс лекцій «Основи фі- нансової науки»; М. Бунге, що є автором робіт з питань грошового обігу, кредиту, державних фінансів. Фінансову науку вивчали також М. Алексієнко, П. Коваленко, І. Патлаєвський, М. Яснопольський та ін.

Теоретично-змістова направленість наукових досліджень українських представників фінансової думки досягала рівня світової фінансової науки, а в деяких аспектах навіть випереджала її.

2. ФІНАНСОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ

2.1 Сутність, призначення і роль фінансів

Фінанси виражають лише такі грошові відносини, які пов’язані з формуванням та використанням фондів грошових коштів суб’єктів господарювання та держави, тобто централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів. Держава активно впливає на фінанси залежно від політичного устрою, основних завдань, чинних умов та інших Сутність фінансів проявляється в їх функціях. Фінанси виконують дві основні функції: розподільну та контрольну, які тісно пов’язані між собою. Розподільна функція фінансів пов’язана з розподілом валового внутрішнього продукту та його основної частини – національного доходу. Без участі фінансів національний дохід не може бути розподіленим. Серед великого різноманіття фінансових від- носин немає жодних, які б не були пов’язані з контролем за формуванням і використанням грошових коштів. Фінанси здійснюють контроль на всіх стадіях створення, розподілу та використання суспільного продукту і національного доходу. Пов’язування фінансів з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів є цілком прийнятним на всіх рівнях. Фінансова діяльність держави базується на законодавчо визначених формах мобілізації доходів і витрат з метою досягнення економічного і соціального прогресу в державі. Призначення фінансів – забезпечити необхідні умови для створення, розподілу та використання ВВП держави. Це досягається шляхом створення та використання різних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємців і окремого громадянина. Визначення ролі фінансів у реформуванні української економіки можна звести до трьох вирішальних чинників: економічної стабільно- сті, адаптації до ринкових перетворень, стимулювання інвестиційної активності.

2.2 Структура фінансової системи

Фінанси функціонують через фінансову систему, яка містить сукупність різних форм організації фінансових відносин між державою і підприємствами, між підприємствами, організаціями і їх об’єд- наннями, відносини держави з підприємствами та організацій з населенням. Найважливішими інструментами даної системи є податки, платежі до бюджету, платежі за державні кредити, рентні платежі, формування бюджетних і позабюджетних фондів і їх використання для задоволення суспільних потреб.

Таким чином, фінансова система – це сукупність відокремлених, але взаємопов’язаних між собою сфер фінансових відносин, яким властиві централізовані або децентралізовані фонди грошових коштів, відповідний апарат управління та правове забезпечення. Загальнодержавні фінанси – це система грошових ресурсів, які зосереджені в руках держави і призначені для виконання економічних, соціальних і політичних функцій держави. Фінанси суб’єктів господарювання – це грошові ресурси, що забезпечують процес виробництва та відтворення в межах даного виробництва, а також сукупність форм і методів їх витрачання.

Фінанси суб’єктів господарювання поділяються:

на фінанси комерційних підприємств;

фінанси некомерційних підприємств;

фінанси громадських організацій та доброчинні фонди. Комерційні підприємства є основними платниками податків до

бюджету, а також внесків у державні цільові фонди.

До некомерційних підприємств належать установи, які надають послуги або виконують роботи безкоштовно чи за символічну плату (лікарні, школи, дитсадки, музеї, бібліотеки тощо).

Фінанси домогосподарств – це грошові фонди, що формуються з доходів, отриманих громадянами шляхом трудової та іншої діяльності або спадщини. Вони відображають рівень життя та фінансове забезпечення населення.

Основними принципами побудови даної трирівневої системи фінансів стали:

а) повна економічна самостійність фінансів суб’єктів господарювання і їх відокремлення від загальнодержавних фінансів;

б) самостійність і відособленість державного бюджету від позабюджетних фондів, у тому числі й фонду соціального страхування, пенсійного та інших;

в) самофінансування усіх господарських суб’єктів;

г) формування незалежної бази місцевих і регіональних бюджетів;

ґ) право ведення незалежної фінансової політики для всіх суб’єктів господарювання;

д) розробка і реалізація бізнес-планів кожним з учасників фінансово-господарської діяльності.

2.3 Правові та організаційні основи фінансової системи

Нормативно-правове забезпечення фінансової системи ґрунту- ється насамперед на Конституції України, Законах України, Постано- вах Верховної Ради, декретах Кабінету Міністрів України, указах Президента України, а також на нормативних актах міністерств та інших органів, нормативних актах місцевих рад. Правове регулювання фінансових відносин, що виникають при створенні та використан- ні фондів фінансових ресурсів, є однією з форм управління економічним і соціальним розвитком з боку держави.

Правові акти виконують такі основні функції:

визначають коло юридичних і фізичних осіб, на які у даний час поширюється дія правової норми;

регламентують права і обов’язки юридичних і фізичних осіб щодо мобілізації та використання фондів фінансових ресурсів;

є підґрунтям для вжиття відповідних заходів щодо виконання правових норм.

Правові норми, що регулюють фінансові відносини, є системою фінансового права, яка ґрунтується на конституції держави.

Ринкова модель економіки не може існувати й розвиватися без втручання держави в процеси розподілу й перерозподілу зновствореної вартості в суспільстві. Для цього використовують фінанси, а бюджет є конкретною формою реалізації функцій держави. Спеціальними бюджетними законами є Бюджетний кодекс України та Закон України «Про Державний бюджет України», який приймається щороку.До інших законів, що регулюють бюджетні відносини, можуть бути віднесені два типи законодавчих актів:

а) суто бюджетні, присвячені регулюванню виключно бюджетних відносин;

б) закони, які містять деякі норми, що регулюють бюджетну діяльність.

Організаційну роботу з використання чинного законодавства у сфері фінансів здійснюють фінансові органи, які очолює Міністерст- во фінансів.

2.4 Управління фінансовою системою

Управління фінансами – це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на формування й використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів, що знаходяться у розпорядженні державних органів управління.

Організаційну й методичну роботу з управління фінансами здійснює Міністерство фінансів України. Його повноваження й основні функції визначаються положенням «Про Міністерство фінансів України», яке затверджується Кабінетом Міністрів. Воно несе відповідальність за фінансовий стан держави, розробку та реалізацію фінансової політики. Для оперативного управління фінансовою системою держави обирається колегія, склад якої затверджується Кабінетом Міністрів.

Ці органи покликані виконувати ряд функцій:

1. Підготовку проекта державного бюджету України.

2. Організацію використання бюджетів, підготовку звітів щодо їх використання.

3. Розробку проектів нового законодавства.

4. Обґрунтування основних положень фінансової політики держави.

5. Здійснення контролю над дотриманням фінансового законодавства.

6. Управління оперативною роботою фінансових органів різних рівнів.

7. Контроль, ревізію та перевірку фінансово-господарської діяльності всіх державних організацій.

Також управлінням фінансово-господарською діяльністю в державі займаються, крім вищезазначених організацій фінансові органи державної адміністрації, виконкоми рад, фінасові підрозділи міністерств і відомств, фінансові відділи на підприємствах, державна податкова адміністрація, пенсійний фонд, рахункова палата, контрольно-ревізійне управління тощо.

3. ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ: СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ ТА ЇХ СТРУКТУРА