95083 (Перша медична допомога), страница 2

Для тимчасової зупинки кровотечі артерію вище місця поранення затискають пальцем и накладають джгут. Для цього використовують гумові джгути, стрічкові, також підручні засоби – гумову трубку, підтяжки, пояс, ремінь тощо.

Пальцьове притискання артерій при кровотечі з ран передпліччя та плеча

Зупинка кровотечі з максимальним фіксованим згинанням кінцівки

Місця притискання артерій

Накладання джгута "закрутка"

Джгут накладають вище рани, піднявши кінцівку вгору та заздалегідь притиснувши судину, що кровоточить, пальцями. Під джгут необхідно накласти м'яку прокладку (чисту хустину, серветку) для зменшення болю і можливого затискання шкіри. Джгут розтягнути (початковий відрізок залишається вільним), зробити 2-3 обороти впритул один до одного, останній хід роблять поверх попередніх, кінці зв'язати. Кожен наступний виток джгута повинен бути слабшим за попередній. Не слід сильно затягувати джгут, оскільки можна пошкодити м'язи, пережати нерви і викликати параліч кінцівки. Джгут накладають до тих пір, поки кровотеча не зупиниться.

Час знаходження джгута на кінцівці не більше 2 годин, а взимку – 1 година. При більш тривалому часі утримання джгута є небезпека омертвіння тканин знекровленої кінцівки. Через годину слід притиснути судину пальцем вище за місце кровотечі, зняти джгут на 10-15 хвилин, потім знов накласти його трохи вище або нижче за попереднє місце. Потерпілого доставити до лікувальної установи. До джгута обов'язково прикріпити записку із зазначенням точного часу накладення.

Зупинити артеріальну кровотечу можна також і максимальним фіксованим згинанням ураженої кінцівки. Цей метод застосовують до накладання джгута або в період транспортування постраждалого.

Схема надання першої допомоги

• притиснути артерію пальцями або кулаком вище місця поранення (кінцівки) або нижче (шия);

• до накладення джгута тримати кінцівку у піднятому положенні;

• завести джгут за кінцівку (підклавши під джгут серветку, хустинку) і розтягнути з максимальним зусиллям;

• зробити перший виток джгута і перевірити пульс (його не повинно бути на тій кінцівці, на яку накладають джгут);

• накласти наступні витки джгута з меншим зусиллям;

• закріпити джгут і вкласти записку із зазначенням часу накладення джгута

Неприпустимо:

• гаяти час на звільнення постраждалої кінцівки від одягу;

• маскувати джгут під одяг (джгут повинен бути добре помітним!);

• негайно не накласти джгут правильно у разі посиніння кінцівки та з’явлення набряку;

• при переломах кінцівки запиняти кровотечу на ній максимальним фіксованим згинанням;

• у холодну пору року не вкрити кінцівку, на яку накладено джгут, для запобігання відмороження.

Венозна кровотеча виникає при пораненні вен. Кров витікає поволі, в’ялим але рівномірним струменем, має темно-червоний колір. При несильній кровотечі на рану накладають давлючу пов'язку.

Шкіру навкруги рани обробляють йодом, на рану накладають стерильну серветку, потім поверх неї валик з вати (матерії) і щільно прибинтовують (витки бинта повинні йти від низу до верху – від пальців до тулуба). Накладають давлючу пов'язку (бажано стерильну) з бинта або чистої пропрасованої несинтетичної матерії. Початок бинта фіксують на кінцівці лівою рукою, а правої, натягуючи, розмотують бинт зліва направо. Спочатку накладають 2-3 кругові фіксуючі тури один на інший. Потім тури бинта ведуть в косому (спіральному) напрямі, на 1/2 або на 2/3 прикриваючи попередній хід. Після цього кінцівці надають підвищене положення. Це положення додатково сприяє зменшенню набряку, зупинці венозної кровотечі.

Схема надання першої допомоги:

• обережно зняти бруд зі шкіри навколо рани, в напрямку від рани;

• обчищену ділянку шкіри обробити йодом;

• накрити рану стерильною або будь-якою чистою серветкою повністю прикривши краї рани;

• накласти стисну пов’язку;

• дати знеболювальне (1-2 таблетки анальгіну);

• викликати лікаря або терміново доставити постраждалого до лікарні.

Неприпустимо:

• накладати джгут при венозній кровотечі;

• промивати рану водою;

• лити у рану спиртові або будь-які інші розчини;

• обробляти йодом саму рану;

• прикладати вату безпосередньо до рани;

• не звернутися до лікаря, якщо:

1) рана розміром більше 1,0-1,5 см;

2) велика кровотеча з рани;

3) у потерпілого немає щеплення проти правця;

4) рана розташована на пальцях кисті або стопи;

5) рана сильно болить;

6) виникло почервоніння і набряк шкіри навколо рани, підвищилася температура тіла;

7) при будь-яких укушених або забруднених землею ранах.

Пов’язка на лікоть

Пов’язка на колінний суглоб

Пов’язка на зовнішню частину кисті

Спіральна пов’язка на палець

Пов’язка на область кульшового суглобу и на верхню частину стегна

Капілярна кровотеча буває при пошкодженні найдрібніших кровоносних судин (капілярів) при зчісуванні шкіри і поверхневих ранах. Кров сочиться зі всієї поверхні рани, витікає поволі, по краплях. Перша допомога – змазати шкіру навкруги рани йодом і накласти стерильну пов'язку.

Внутрішня кровотеча дуже небезпечна для життя, кров виливається у внутрішні порожнини і зупинити її практично неможливо. Розпізнається за зовнішнім виглядом потерпілого (блідість, виступає липкий піт, дихання часте).

Перша допомога при травмах грудини

Ушкодження грудини частіше виникають при падінні, ударі, авто- та залізничних катастрофах. Травми грудної клітини можуть бути відкритими (рани) та закритими (здавлювання). Відмічається біль у місці ураження, порушення дихання та кровообігу. Постраждалого непокоїть загальна слабкість, біль у грудях, кровохаркання. При закритому ураженні грудини можуть спостерігатися перелами ребер (різкий біль у місці перелому, який посилюється при натисканні на ребра, глибокому вдиху).

Відкриті ураження грудини бувають непроникаючими та проникаючими. При непроникаючому пораненні з’являється біль на місці поранення, різкого порушення дихання не спостерігається. Ці поранення відносяться до категорії легких.

Проникаючі поранення грудини (вогнепальні поранення, дорожньо-шляхові аварії) несуть велику небезпеку для здоров’я та життя постраждалого у зв’язку із можливим ушкодженням плеври, серця, легенів, кровоносних судин. Достовірною ознакою проникаючого поранення грудини є розвиток пневмотораксу (наявність повітря у плевральній порожнині) кровохаркання (у результаті ушкодження крупних кровоносних судин). Постраждалий скаржиться на біль у місці травми, утруднене дихання, кожні покрови бліді, покриті холодним потом, дихання поверхове, пульс частий. Є небезпека розвитку шоку.

Схема надання першої допомоги

Герметична пов’язка на грудну клітину

• надайте потерпілому положення "напівсидячи";

• припинить доступ повітря у рану. Для цього сліднакласти герметичну пов’язку на рану використовуючи внутрішню стерильну сторону індивідуального перев’язувального пакету (у разі його відсутності – можна використати поліетиленовий пакет, лейкопластир або накласти багатошарову полотняну пов’язку) таким чином, щоб краї герметичної пов’язки виходили за межі рани не менш ніж 5 см;

• викличте швидку допомогу;

• до прибуття медичного працівника до місця поранення прикладіть пузир з льодом, холод;

• транспортувати постраждалого лише у положенні "напівсидячи".

Неприпустимо:

• не викликати швидку допомогу;

• самостійно виймати з рани чужорідні предмети (цим займеться лікар-травматолог);

• залишати постраждалого без догляду (є можливість виникнення шоку);

• транспортувати постраждалого у лежачому положенні.

Перша допомога при травми черевної порожнини

Виникають при прямому ударі в живіт, падінні, здавлюванні тіла, пораненні холодною зброєю тощо. Вони можуть супроводжуватись ушкодженням черевної стінки, кишок, жовчного міхура, печінки та шлунку. Закриті ушкодження супроводжуються ушкодженням м’язів живота, крововиливами під шкіру, особливо при супутніх травмах кісток тазу.

Навіть закрити травми черевної порожнини можуть призвести до внутрішньої кровотечі. Постраждалий скаржиться на загальну слабкість, запаморочення, біль у животі. Спостерігається блідість шкіряних покривів та слизових оболонок.

Схема надання першої допомоги:

при закритому ушкодженні:

• викликати швидку допомогу;

• покласти постраждалого на спину, не давати рухатись;

• туго забинтувати живіт еластичним бинтом;

• покласти холод на живіт.

При відкритому ушкодженні:

• викликати швидку допомогу;

• покласти постраждалого на спину, не давати рухатись, сідати;

• накрити рану повністю (прикривши краї) стерильною (у разі відсутності – чистою) серветкою;

• закріпити її лейкопластиром;

• при підняти постраждалому ноги, розстібнути поясний ремінь;

Неприпустимо:

• вправляти внутрішні органи, що випали;

• давати постраждалому пити;

• самостійно виймати сторонні предмети, що потрапили у черевну порожнину;

• самостійно промивати рану будь-якими розчинами;

• дозволяти постраждалому рухатись.

Перша допомога при травмі голови

Травми голови можуть супроводжуватись струсом мозку, переломом кісток черепу. При струсі мозку може бути короткочасна втрата свідомості, порушення дихання і серцевої діяльності. Перелам кісток черепу супроводжується втратою свідомості, кровотечею із вушних раковин, носа, рота. Пізніше можуть з’явитися синьці коло очей (симптом «окулярів»).

Схема надання першої допомоги:

• очистіть область коло рані, обробіть йодом;

• накладіть стерильну пов’язку;

• покладіть постраждалого на спину;

• підкладіть під голову валик з одягу, згорнутий у вигляді кільця, такі ж самі валики покладіть з обох боків голови для забезпечення її нерухомості;

• якщо потерпілий непритомний, поверніть голову на бік;

• очистить рот постраждалого від сторонніх тіл, слизу, блювотних мас;

• якщо у постраждалого запав язик, витягніть його із рота і зафіксуйте;

• покладіть на голову холод;

• викличте швидку допомогу;

• при відсутності у пульсу на сонній артерії приступіть до непрямого масажу серця та штучного дихання.

Неприпустимо:

• не викликати швидку допомогу;

• виймати частки кісток або чужорідні предмети з рани;

• залишати постраждалого без догляду (є можливість виникнення шоку);

• залишити постраждалого у стані коми лежати на спині;

• намагатися транспортувати постраждалого самостійно.

Основні види пов’язок на область голови

1- чепець; 2 - шапочка; 3 - на одне око; 4 - на два ока; 5 - на вухо (неаполітанська пов’язка); 6 – восьмиподібна пов’язка на потиличну область и шию; 7 - на підборіддя и нижню щелепу (уздечка); 8 – пов’язка сітчастим бинтом; шапочка Гіппократа: 9 – початок накладання; 10 – загальний вид; 11 - на ніс; 12 - на підборіддя; 13 - на тім’яну область; 14 - на потилицю; 15 - контурна пов’язка на щоку.

Перша допомога при переломах

Переломом називається порушення цілості кістки. В області перелому потерпілий відчуває різкий біль, що посилюється при спробі змінити положення. Розрізняють переломи ізольовані (однієї кістки), множинні (двох і більш), поєднані (однієї і декілька кісток з одночасним пошкодженням внутрішніх органів).

Переломи бувають закриті і відкриті.

При переломах потерпілому необхідно забезпечити иммобилизацию (нерухомість) пошкодженої ділянки тіла. Це зменшує біль і запобігає подальшому зсуву кісткових уламків та повторному пораненню ними кровоносних судин і м'яких тканин.

При иммобилизации використовуються стандартні шини або будь-які підручні засоби (вузькі дошки, палиці і т.д.) За відсутністю інших засобів знерухоміти верхню кінцівку можна фіксацією її до тулуба, а нижню – до здорової ноги.