16682 (Мале підприємництво), страница 7

Тема 5. Звітність суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб

1. Порядок заповнення декларації про доходи;

2. Порядок заповнення звіту суб’єкта малого підприємництва – фізичної особи;

3. Обов’язкова звітність при використанні праці найманих працівників.

1. Порядок заповнення декларації про доходи

Подання річної Декларації про доходи потрібно перш за все тим, хто перебував на загальній системі оподаткування або сплачував фіксований податок. Вони подають Декларацію про доходи протягом 40 днів, що слідують за останнім днем звітного (податкового) кварталу для квартального звітного (податкового) періоду.

Підприємці, які закінчили рік на єдиному податку, незалежно від того, працювали вони у звітному році на загальній системі або ні, підприємницької Декларації не подають. Але можливі ситуації, коли їм необхідно це зробити як звичайним фізичним особам, наприклад, якщо приватний підприємець - єдиноподатківець, у якого протягом року, крім підприємницьких, були доходи у вигляді заробітної плати, бажає скористатися правом на податковий кредит, або у обов’язковому порядку, коли приватний підприємець - єдиноподатківець отримував:

як звичайна фізична особа – доходи (прибуток), що не підлягає оподаткуванню при їх нарахуванні або виплаті;

доходи від виду діяльності, не занесеного у свідоцтва платника єдиного податку від осіб, що не мають статусу податкового агента, до яких відносять фізичних осіб – несуб’єктів підприємницької діяльності і тих, хто не веде незалежної професійної діяльності (адвокати, нотаріуси і т.д.), нерезидентів;

нецільову благодійну поміч, у тому числі матеріальну від благодійника-фізичної особи;

іноземний доход, крім пов’язаного із підприємницькою діяльністю.

Підприємці використовують форму Декларації, а якщо підприємець претендує на податковий кредит, він заповнює ще і два додатка до Декларації, які можливо подати у податкову до 1 квітня. Доходи від підприємницької діяльності відображаються у Декларації.

Платники фіксованого податку не зобов’язані вести облік доходів і витрат діяльності, що оподатковується фіксованим податком. Отримане від подібної діяльності не включають у оподаткований доход підприємця по наслідках звітного року, а сплачена сума названого податку – остаточна і не входить у перерахунок загальних податкових зобов’язань. Тому якщо підприємець – платник фіксованого податку мав доходи тільки від діяльності на ринку, то у Декларації він буде заповнювати тільки дві графи:

"Види діяльності по коду КВЄД, за здійснення яких отриманий доход”;

"Сума отриманого валового доходу". У ній буде відображена сума виручки, отримана від торгівлі або надання супутніх послуг на ринку.

У двох графах, що залишилися, платник фіксованого податку поставить прочерк. По даних, які він вніс до Декларації, податківці зможуть зробити висновок про відповідність обсягу виручки, одержаної їм за календарний рік, обмеженню 119 тис. грн.

Підприємці, які знаходилися на загальній системі або, знаходячись на фіксованому податку, мали доходи як від торгівлі на ринку, так і оподатковані податками по правилах загальної системи (законодавство цього не забороняє), заповнюють усі графи у таблиці п. 1.3 Декларації. Причому доходи від діяльності на ринку потрібно фіксувати окремо.

Податки, одержані на загальній системі оподаткування і понесені витрати показують у Декларації на підставі даних Книги обліку доходів і витрат (форма № 10) у другий графі – підсумкові дані за рік про виручку від продажу товарів (продукції або послуг) у грошовій (одержаній на розрахунковий рахунок або (також) у касу) і натуральній (одержаної товарами, послугами) формах по кожному виду діяльності, код якої вказаний окремо. Сума витрат, пов’язана з виручкою від реалізації товарів (продукції або послуг) (окремо по кожному виду діяльності), відображають у строках третьої графи таблиці п.1.3 Декларації.

Суму чистого доходу записують у четверту графу таблиці. У п’ятій відображають суму платежів по податку з доходів фізичних осіб, сплаченого протягом року авансом і суму податку, утриманого податковими агентами, якщо такі утримання були протягом року по доходах від підприємницької діяльності. Після цього підбивають підсумкові суми по графах у строчці „Усього” таблиці п. 1.3.

Період роботи на єдиному податку не відображається у Декларації, так як доходи, що оподатковуються їм звільнені від оподаткування податком з доходів фізичних осіб, а про виручку, що одержана на єдиному податку, приватні підприємці - єдиноподатківці звітують не у Декларації, а у Звіті суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи – платника єдиного податку.

Розділ 2 Декларації підприємці не заповнюють, оскільки, у відповідності із Законом про доходи, не мають права на соціальну пільгу у місяцях отримання підприємницьких доходів.

В п. 3.1 фіксують оподаткований доход, з якого, на думку платника податків, слід сплатити податок, А у п. 3.2 підприємець повинен вказати суму чистого податку, який він планує отримати у наступному за звітним році. Вона дуже важлива для тих, хто працює на загальній системі, так як податкові органи можуть нараховувати авансові платежі по податку з доходів для них, в тому числі і по сумах такого оціночного доходу на поточний рік.

Відомості про приватне майно (рухоме і нерухоме), земельні ділянки, зокрема, ті, що знаходяться за межами України, платник податків викладає у розділі 4, після чого ставить підпис, яка підтверджує, що дані у Декларації вірні.

За ненадання або надання Декларації із запізненням або включення до неї викривлених даних накладається адміністративний штраф у розмірі від 3 до 8 неоподаткованих податком мінімумів доходів громадян (51-136 грн.).

1. Порядок заповнення звіту суб’єкта малого підприємництва – фізичної особи

На підставі даних Книги обліку доходів та витрат приватним підприємцем - платником єдиного податку щокварталу протягом 5 днів після закінчення звітного періоду (кварталу) представляється звіт суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку (додаток Б).

Звіт представляється особисто платником єдиного податку або направляється поштою в орган державної податкової служби по місцю його державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності. При особистому поданні звіту датою подання вважається дата реєстрації його в органі державної податкової служби, а при направленні поштою - дата відправлення на штампі відділення зв'язку.

Платники єдиного податку - платники ПДВ представляють податкову декларацію по ПДВ у такі строки:

місячні платники - протягом 20 календарних днів, що ідуть за останнім днем звітного (податкового) місяця;

квартальні платники - протягом 40 календарних днів, що ідуть за останнім днем звітного (календарного) кварталу.

В цьому звіті необхідно зазначити види підприємницької діяльності, які здійснювалися у звітному кварталі згідно з відповідними кодами, фактичну чисельність працівників у звітному кварталі та окремо по кожному місяцю кварталу.

В звіті суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи наводиться обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році, а також зазначаються суми фактично сплаченого єдиного податку у звітному кварталі з додатком платіжних документів якими його було перераховано.

1. Обов’язкова звітність при використанні праці найманих працівників

Підприємці, будучи роботодавцями, зобов’язані надавати відповідну звітність по нарахованих і утриманих податках і внесках у такому же порядку і у такі же терміни, як і юридичні особи. Окремі (спеціальні) форми звітності для підприємців не передбачені, тому для надання звітності вони використовують так же форми і нормативні документи, які використовуються і юридичними особами.

Слід звернути увагу на порядок заповнення звітності у Фонд страхування від безробіття і у Фонд страхування з тимчасової непрацездатності підприємцями – платниками єдиного податку.

При складанні звітності у ці Фонди підприємці заповнюють звітність у наступному порядку:

у звіті перед Фондом страхування від безробіття відображаються тільки утримання із заробітної плати найманих працівників;

у звіті перед Фондом страхування з тимчасової непрацездатності вказуються нарахування першого кварталу, а утримання приводяться наростаючим підсумком за перший і другий квартали.

Якщо приватний підприємець використовує працю найманих працівників (таким працівникам виплачується заробітна плата) або протягом звітного періоду він здійснював виплати фізичним особам по договорах цивільно-правового характеру (договір купівлі-продажу, договір підряду), то обов'язковим є подання довідки за формою № 2 у податковий орган за місцем проживання одержувача доходу.

Довідка за формою № 2 повинна бути представлена в податковий орган протягом 20 днів, що ідуть за останнім днем місяця, у якому приватним підприємцем здійснювалась виплата. Форма № 2 повинна бути відіслана в податковий орган поштою листом з повідомленням.

Якщо для громадянина місце роботи у платника єдиного податку вважається основним (на нього ведеться трудова книжка), довідку за формою № 2 про виплату йому доходів у податковий орган відсилати не потрібно.

Крім довідки за формою № 2, у випадку якщо використовується праця найманих працівників - сумісників, для яких дане місце є основним місцем роботи, підприємець зобов'язаний щокварталу до 15 числа місяця, що іде за звітним періодом, представляти в податковий орган по своєму місцю проживання довідку за формою № 1ДФ. У довідці наводиться інформація про всі фізичні особи, які перебували з підприємцем у трудових відносинах, незалежно від того, одержували працівники доход у звітному чи періоді ні.

Модуль 2. Особливості організації обліку і оподаткування суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб

Тема 6. Організація діяльності малих підприємств

1. Критерії віднесення до малих підприємств в Україні;

2. Особливості оподаткування суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб;

3. Порядок ведення книги обліку доходів та витрат.

1. Критерії віднесення до малих підприємств в Україні

Відповідно до Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва", до підприємств - суб'єктів малого підприємництва - можна віднести зареєстрованих у встановленому порядку юридичних осіб - суб'єктів підприємництва будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, у яких:

середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб;

обсяг річного валового доходу не перевищує 500 тисяч євро за середньорічним курсом Національного банку України.

Поняття "мале підприємство" є широким і містить у собі як платників єдиного податку, так і інші підприємства, що підпадали до 01.01.2004р. під дію Закону "Про підприємства в Україні" і були такими з 01.01.2004р. відповідно Господарського кодексу. Тобто основним критерієм до 01.01.2004р. була сфера діяльності підприємства, другорядним - чисельність працівників, а з 01.01.2004р. такими критеріями є чисельність працюючих і обсяг валового доходу від реалізації продукції.

Відповідно до Закону України "Про підприємництво" малі підприємства класифікувалися по показниках чисельності зайнятих працівників із градацією по сферах діяльності в промисловості і будівництві - до 200 осіб; у науці і науковому обслуговуванні - до 100 осіб; у галузях виробничої сфери - до 50 осіб; у галузях невиробничої сфери - до 25 осіб; у роздрібній торгівлі - до 15 осіб.

У зв'язку з набранням чинності з 01.01.2004 р. нового Господарського кодексу України, використовується поняття "мале підприємство" наведене у ньому. Відповідно до Господарського кодексу України малими підприємствами (незалежно від форми власності) є підприємства, на яких за звітний (фінансовий) рік:

середньооблікова чисельність працюючих не перевищує п'ятдесятьох чоловік;

обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Таким чином, критеріями для віднесення підприємства до малого в розумінні Господарського кодексу чисельність працюючих і обсяг валового доходу від реалізації продукції.

Середньооблікова чисельність працюючих визначається з урахуванням всіх працівників, у тому числі тих, які працюють по договорах і по сумісництву, а також працівників представництв, філій, відділень і інших відособлених підрозділів.

Відповідно Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000 №2063, і п.7 ст. 63 Господарського кодексу України, до підприємств - суб'єктів малого підприємництва можна віднести зареєстровані у встановленому порядку юридичні особи - суб'єкти підприємництва будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, у яких: середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (фінансовий рік) не перевищує 50 чоловік, обсяг річного валового доходу не перевищує 500 тисяч євро за середньорічним курсом Нацбанку України щодо гривні.