144890 (Католицька культова архітектура України XIV-XVIII століть), страница 9

Фасад у вигляді вежі мала також СВЯТОДУХІВСЬКА ЦЕРКВА, що будувалася в 1722 - 1729 роках для домініканців.

Оригінальний напівкруглий фасад з двома фланкуючими вежами має КОСТЬОЛ СВЯТОЇ УРСУЛИ, збудований наприкінці XVII століття, можливо, архітектором голландського походження Тільманом ван Гаменером. Особливо виразною, майже скульптурною пластикою відмічений стрімкий вежовий фасад КОСТЬОЛУ САКРАМЕНТОК, будівництво якого розпочалося в 1743 році, як вважають за участю Б. Меретина.

Типовим взірцем невеликого барокового храму, поширеному в XVII-XVIIІ століттях став КОСТЬОЛ СВЯТОЇ СОФІЇ. Прямокутний в плані, має доповнений граненою апсидою простір нефу. Суворий фасад пом’якшують плавні лінії розвинутого барокового фронтону, статуї у нішах.

До найкращих взірців барокової архітектури львівської школи відноситься ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ КОСТЬОЛ в місті Золочеві. Збудований близько 1731 - 1763 років тринефний, одноярусні бічні нефи оточують хор з напівциркульною у плані апсидою. Архітектуру головного фасаду вирішено в стилі пізнього бароко. Споруда має чітку вертикальну побудову. Нижній ярус оформлений пілястрами іонічного, верхній - коринфського ордерів. Соковиту пластику фасаду підкреслюють глибокі напівциркульні ніші заповнені скульптурою, розвинені карнизні тяги, білокам’яна різьба. Головним висотним акцентом являється башта, розміщена в північно-західному куті. Невеликий балкон з кованою бароковою решіткою підкреслює центральний вхід. Стовпи в центральному нефі декоровані парними пілястрами, що підтримують розкрептований антамблемент. Лінія пілястр продовжують падуги, які членують склепіння нефів на окремі прясла. Кожне прясло перекрите склепінням подвійної кривизни. Вузькі бічні нефи мають циліндричні склепіння з розпалубками. В цілому пам’ятник справляє враження композиційної цілісності, стильової єдності та характерної барокової динамічності.

Як окремий витвір барокового храмового будівництва можна розглянути КОСТЬОЛ СВЯТОГО ЙОСИПА ТА ВОЗДВИЖЕННЯ замку в Підгірцях.

Костьол в стилі бароко італійського зразка, збудований у 1752 - 1766 роках за проектом архітектора Ц. Романуса, являється невід’ємною частиною замкового ансамблю в Підгірцях. Споруда ротондального типу перекрита куполом. Головний фасад виділений чотирнадцятиколонним портиком коринфського ордену, завершеним антамблементом та фронтоном. Портик завершує аттик, на якому розташовані вісім скульптурних фігур із вапняку, роботи С. Фессінгера та Лебласа. З цього ж матеріалу витесані архітектурні деталі капітелі та бази колон. В 1765 - 1766 роках інтер’єр костьолу був оформлений художником Л. Смуглевичем, який виконав тільки частину розписів. Закінчували розписи художники Дем’ян, Костянтин із Жовкви, а також, Гургилевич і Витанецький зі Львова. Різьблені дерев’яні лави, рами, хори виконані скульптором М. Твардовським за малюнками Л. Смуглевичем. Характерною особливістю цього храму є те, що в ньому спостерігаються класицистичні стильові ознаки.

До одних з найцікавіших пам’яток галицької школи бароко належить ХРЕСТОВОЗДВИЖЕНСЬКИЙ КОСТЬОЛ у Берездовцях. Збудований в 1771 році за своїм планувальним та архітектурним рішення ідентичний збудованому архітектором Меретином костьолу в селі Годовиця. Кам’яний, однонефний перетин нефу та скороченого трансепта утворюють просторовий хрест. По вісі західного та східного фасадів розташовані низький притвор та невелике приміщення. Плану та фасадам споруди надані барочні пластичні форми, завдяки заокругленню прямих кутів. Головний фасад декорований пілястрами коринфського ордеру і розкрептований розвинутим карнизом. Його завершує барочний фронтон з декоративними кам’яними вазами. На верхівці даху розташована ажурна сигнатурка. Неф та трансепт перектриті циліндричними склепіннями з розпалубками, притвор на північне приміщення - хрестовими, центральний об’єм - еліпсовидним куполом без барабану. Архітектурний декор інтер’єру складається зі спарених пілястр коринфського ордену, які підтримують розвинутий антамблемент, неглибоких ніш в простінках між вікнами.

Поряд з головним фасадом розташована кам’яна трипролітна дзвіниця, стилістично пов’язана з архітектурою споруди.

Окремо можна виділити, як цікавий приклад синтезу архітектурних форм XVI-XVIIІ століть КОСТЬОЛ СВЯТОГО АНТОНІЯ у Корці. Закладений у 1533 році як ренесансна споруда у 1706 році був перебудований в результаті чого отримав барочний декор. Споруда зального типу, орієнтована на схід, однонефна з заокругленою східною стіною апсиди. З півночі та півдня до неї прилягають об’єми ранішої будови, які утворюють каплиці.

В інтер’єрі неф розділений подвійними підпружними арками на дві частині, які перекриті зірчастим склепінням. Південна каплиця перекрита куполом з розвинутим барочним ліхтарем, дах ззовні декорований пластично оформлений люкарнами, стіни завершені розкрептованим карнизом з сегментальним заломом над люнетами бічних граней. Західний, північний та південний фасади оформлені бароковими фронтонами. В інтер’єрі збереглися фрагменти настінного темперного живопису XVIIІ століття.

До взірців подільської барочної школи належить КОСТЬОЛ СВЯТОГО ФЛОРІАНА ШАРОГО на Вінниччині. Це тринефна чотиристовпна базиліка, головний фасад якої завершує бароковий фронтон.

В інтер’єрі збереглися 14 горельєфних композицій, в східній частині дерев’яні поліхромні скульптури XVIIІ століття, а також різьблена кафедра того часу. На склепіннях та стінах зберігся живопис виконаний художником А. Тенчинським. Головний вхід на територію храму вирішений у вигляді трипролітної арки, завершеної барочним фронтоном, в тимпані якого у ніші встановлена поліхромна скульптура.

До того ж типу споруд належить КОСТЬОЛ НЕПОРОЧНОГО ЗАЧАТТЯ ДІВИ МАРІЇ - це тринефна восьмиствовпна базиліка, перекрита системою хрестових склепінь, з двома баштами на фасаді. У Володимирі-Волинському костьол Послання Апостолів збудований 1718 - 1755 роках Архітектором М. Радзиминським. Пам’ятник барочної архітектури Волині.

Орієнтований на схід, цегляний, однонефний с трансептом та двома триярусними баштами (четверик на восьмириках) на західному фасаді. Перекриття костелу напівциркульні з розпалубками на підпружних арках.

Троїцький костьол у М. Берестечко на Волині, збудований у другій половині XVIIІ століття. Фасади та інтер’єри виражені в стилі бароко. Незвичним є те, що одна із зовнішніх стін костьолу мала фреску, яка зображувала битву під Берестечком.

Костьол являє собою кам’яну, тринефну з трансептом базиліку, чотиристовпну з п’ятигранною вівтарною частиною. Споруда хрестова у плані. Головний фасад фланкований чотириярусними баштами - дзвіницями. Стіни членовані пілястрами і лопатками, розділені на два яруси широким карнизом. Центр головного фасаду завершується трикутним фронтоном. В інтер’єру на стінах та склепіннях збереглися фрагменти розписів, які ймовірно належали пензлю У. Прагтля, ліпні позолочені деталі. Зліва до вівтарної частини прибудовано двоповерхову укріплену контрфорсами споруду, справа до бічного фасаду - невелику квадратну в плані каплицю, завершену граненим шатром та ліхтариками. До головного фасаду прилягає тамбур.

Дзвіниця стоїть окремо на південь від костьолу. Кам’яна, прямокутна в плані, двоярусна. Нижній ярус, глуха стіна, членована розкрептованими рустованими пілястрами, що чергуються з пласкими нішами з напівциркульними завершеннями обрамленими архівольтами з замковими каменями. Другий ярус - три наскрізні відкриті арки, прикрашені рустованими пілястрами на п’єдесталах. В середині арок ліпні кронштейни, які підтримують балку для дзвонів. Дзвіниця має двоскатний дах, прикрашена фігурним барочним фронтоном.

Останнім католицьким храмом збудованим в бароковому стилі на Україні став КОСТЬОЛ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ в селі Лещин на Житомирщині. Споруду закладено наприкінці XVIIІ століття, а завершено у 1805 році.

Костьол являє собою тринефну базиліку з низькими бічними нефами. Головний фасад, розчленований горизонтальним рустом вирішений в доричному ордері. Фасад фланкований спареними пілястрами, що спираються на цоколь і несуть доричний антамблемент, і завершений трикутним фронтоном з декоративними вазами на кутах. Симетрична композиція головного фасаду посилена масивними приземистими обелісками, закріпленими на кутах барокових нефів. Центральний неф має великі прямокутні вікна, бічні нефи - напівциркульні. Перекриття головного нефу - напівциркульне склепіння з розпалубками, бічних нефів - хрестове склепіння. Інтер’єр виконаний в іонічному ордері. Споруда являє собою синтез барокового та класичного стилів.

Стиль бароко в католицькій храмовій архітектурі набув найбільшого розповсюдження на Україні. Основна маса храмів, а особливо, на західних землях до кінця XVIIІ століття носила ознаки барокового стилю. В бароковий декор вбиралися навіть готичні та ренесансні костьоли, утворюючи тим самим своєрідний синтез різних стильових напрямків.

Православна церква також сприйняла новий стиль, давши тим самим потужний поштовх для розвитку як православної культової архітектури, так і світському бароковому будівництву; громадські споруди, палаци, житлові будинки.

Саме на основі принесеного католицькою церквою європейського бароко виріс український варіант цього стилю, який досяг високих мистецьких вершин і на подив освіченій Європі, переродився в національне культурне явище.

Висновки

Опрацювавши відповідну літературу, провівши вивчення та аналіз збережених та втрачених пам'яток католицького культового зодчества на території України у XIV-XVIII століттях, ми приходимо до таких висновків.

Католицькі культові споруди, в тому числі храми, монастирі та ротонди були і продовжують бути предметом дослідження в українських та зарубіжних архітекторів і краєзнавців.

Узагальнивши досвід попередніх досліджень за представленою тематикою і результати власних досліджень, можемо констатувати, що католицька культова архітектура України XIV-XVIII століть має ряд яскраво виражених національних особливостей.

Композиційна і образно-планувальна структура збережених пам'ятників католицького культового зодчества на Україні свідчить, що всі вони являють зразки європейської культової архітектури, в першу чергу – Чехії та Польщі. Особливістю цих споруд є індивідуальний підхід при вирішенні проблем організації внутрішнього простору, інтер'єру і системи елементів, що формували пластику екстер'єру, в результаті чого не один з представлених католицьких культових храмів не можна віднести до чистих зразків стилю або школи зодчества. Нами здійснена спроба систематизації і класифікації католицьких культових споруд на Україні в XIV-XVIII століттях за типологічною, об'ємно-планувальною та стилістичною ознаками, визначення специфіки їх формотворення.

Всі описані пам'ятки католицької культової архітектури на території України XIV-XVIII століть умовно розділені на три основні групи.

До першої групи належать готичні костьоли Західної України. Саме цей регіон після монголо-татарської навали отримав безпосередню "підтримку" з країн Західної Європи, а згодом і пережив процес швидкого піднесення будівництва. В Україні готика набуває самобутніх, національних рис. Так, нервюрні склепіння нагадують за формою хрещаті; нефи, як правило, однієї висоти, часто вони мають чотири опорних стовпи, які несуть склепіння, так, як це практикується у хрестово-купольних храмах. Що ж до невеликих однонефних костьолів, то вони майже нічим не відрізняються від українських тридільних храмів, лише відсутність бань та наявність гостролуких вікон і контрфорсів свідчить про готичний характер споруд.

Другу групу пам'яток представляють католицькі культові споруди доби Відродження. Загальне пробудження до активного суспільного життя змінило погляд на споруду, що стала втіленням ідейних переконань, виразом глибоких духовних проявів, патріотичних устремлінь.

У нових історичних умовах зодчество набувало нового змісту, оновлюючи свою конструктивну систему та пластично-декоративні засоби. Ренесансна архітектура стала закономірним етапом у поступальному розвиткові національних будівельних традицій. Вироблені нею ознаки нового стилю відповідали за характером складній системі ренесансного стилю в архітектурі інших країн: чітка симетричність, ордерність, горизонтальність, членування на поверхи, багатство декоративного оздоблення фасадів. Ренесанс утверджується в українській архітектурі під знаком творчого злиття мистецьких здобутків європейської культури з національними традиціями на грунті соціально-політичного та культурного розвитку країни.

Третя група творів католицького культового зодчества сформувалася під впливом європейської архітектури бароко. Тут самобутні, притаманні лише національній школі зодчества риси, розкрилися найповніше.

Художні образи монументальних споруд цього часу, в яких позначилися риси бароко, у порівнянні із західноєвропейськими зразками, були більш привітними. В них немає намагання урочистою піднесеністю утвердити зверхність над людиною. Значною мірою це пояснюється тим, що в основі архітектури католицьких культових мурованих споруд, які створювалися професійними будівничими, лежали народні естетичні уявлення, властива народному будівництву цільність архітектурної форми.

Культові споруди посідали чільне місце в монастирських ансамблях. Їх величний, виразний силует, гармонійне поєднання з навколишньою природою були особливо помітні в забудові міст.

Пам'ятки католицького культового зодчества на території України II половини XVII- XVIII ст.ст. милують око вибагливістю форм та мажорністю образів. Вони відбили загальне піднесення національної культури після перемоги в народно-визвольній боротьбі, яка стала поштовхом для розвитку культури і мистецтва.

Отже, розглянуті пам'ятки та наявний матеріал дає можливість зробити висновок, що у загальному розвиткові архітектури в XIV- XVIII століттях на Україні у контексті європейських процесів еволюції архітектурних стилів та форм існували певні національні особливості, що виявили самобутній шлях розвитку і своєрідність католицького культового зодчества на теренах нашої держави.

Список використаної літератури

1. Асеев Ю.С., Архітектура Древнего Києва. К., 1982 р. 362 с.

2. Искуство стран и народов мира. Архітектура. Живопись. Скульптура. Графика. Декоративное исскуство. Краткая художественная енциклопедія: Т.1-5., М. 1962-1981.

3. Історія українського мистецтва, Т.1-6 К.