116093 (Використання народознавчого матеріалу на уроках "Я і Україна" в початковій школі), страница 6

добір до теми необхідного народознавчого матеріалу;

визначення, з якою метою будуть застосовуватися народні знання;

визначення етапу уроку, на якому доцільно використати даний матеріал.

Вивчення педагогічної літератури [9; 12; 15; 25; 42] дало змогу виділити такі шляхи використання народознавчого матеріалу у навчальному процесі:

Фрагментарне включення народних знань в зміст програмового матеріалу.

Концентрація народних знань в окремі параграфи і розділи.

Виділення відповідних знань в окремі параграфи, а також включення до змісту програмового матеріалу.

Використання народних знань в процесі позакласної роботи.

На думку вчених, позитивною стороною першого шляху є органічний зв’язок народознавчого матеріалу з програмовим матеріалом. Проте, в даному випадку цілісні знання про відповідний елемент національної культури формуються недостатньо.

Перевага включення народознавчого матеріалу в зміст навчального матеріалу окремими параграфами полягає в тому, що дозволяє зосередити увагу учнів саме на цьому елементі національного компоненту змісту освіти. Слабкою стороною його є те, що ці знання по відношенню до основного змісту програмового матеріалу залишаються зовнішньою системою.

Третій шлях включення народних знань в зміст природничо-наукової освіти поєднує в собі позитивні сторони двох попередніх шляхів, тобто в даному випадку ці знання пов’язані за змістом із програмовим матеріалом, служать фоном для їх вивчення. Одночасно цей шлях дає можливість сформувати цілісні знання про відповідний елемент національної культури.

Проте включення народних знань лише в процесі навчальних занять має певні обмеження щодо глибини та повноти розкриття елементу національної культури, який розглядається. Усунути ці недоліки можна, використовуючи четвертий шлях включення народних знань, тобто, використання їх у позакласній роботі. Проте, в багатьох випадках отримані таким чином знання також залишаються зовнішньою системою по відношенню до матеріалу навчальної програми.

Тому педагоги стверджують, що найбільш ефективним є поєднання третього та четвертого шляхів включення народознавчого матеріалу в зміст природничо-наукової освіти, тобто, коли відповідні знання подаються як зі змістом програмового матеріалу уроку, так і в додатково виділених окремих параграфах, а також проводиться цілеспрямована діяльність із їх використання в позакласній роботі [39].

2.2 Методика використання народознавчого матеріалу під час вивчення курсу „Я і Україна" в 2 класі

Гіпотезу нашого дослідження, суть якої полягає в тому, що результативність засвоєння учнями природничих і суспільствознавчих знань значно покращиться, якщо на уроках „Я і Україна" в початковій школі систематично, цілеспрямовано й послідовно використовувати народознавчий матеріал, ми перевіряли в процесі експериментального дослідження.

Експериментальна робота проводилась впродовж 2007-2008 навчального року на базі загальноосвітньої школи № 15 міста Тернополя. У педагогічному експерименті взяли участь 49 учнів других класів даної школи. Серед них визначено експериментальний клас 2-А - 25 учнів та контрольний клас 2-Б - 24 учні. Класи були підібрані приблизно з однаковим рівнем навчальних досягнень учнів на початок навчального року.

У контрольному класі навчальний процес здійснювався за традиційною методикою. Для проведення уроків „Я і Україна" в експериментальному класі нами було підібрано народознавчий матеріал до тем, що вивчалися. Навчальний процес був побудований таким чином, щоб реалізувати запропоновані нами шляхи використання народознавчого матеріалу в початковій школі. За допомогою різноманітних жанрів фольклору (загадки, легенди, народні ігри, казки, скоромовки, прислів’я та приказки) ми намагались ознайомити учнів з історією, культурою, традиціями і звичаями українського народу, поведінкою, способом життя тварин, показати, яку користь приносять рослини, тварини людям, узагальнити знання учнів про взаємозв’язки в природі, розвивати у дітей мислення, увагу, спостережливість, любов до природи тощо.

Розглянемо фрагменти уроків, на яких ми використовували різні жанри народної літературної творчості українського народу.

Завдяки казці дитина пізнає світ не лише розумом, але й серцем, і його треба одухотворити, дати натхнення для роботи думки. Перші знання і уявлення про багато об’єктів і явищ природи у дітей виробляються здебільшого під впливом прослуханих ними казок. Із них вони довідуються про особливості поведінки тієї чи іншої тварини, про її зовнішній вигляд та умови життя тощо. Те, що ведмідь незграбний і ласун, вовк хижий, лисиця хитра і спритна, заєць полохливий і прудкий, діти знають ще задовго до того, як вивчають у школі цих звірів. Звідси - потреба в бесіді про відомий учням казковий матеріал.

Так, на уроці на тему „Сонце. Значення сонячного світла і тепла" було використано українську народну казку „Сонце, мороз і вітер" (див. додаток А).

Після ознайомлення з текстом ми з’ясовували з дітьми деякі уявлення, зокрема:

Як розуміти слова Сонця: „Я спалю"? І чому саме в жнива?

Тут мається на увазі таке явище, як запал зернових. Суть його полягає в тому, що наприкінці червня - на початку липня, коли наливається зерно основних хлібних культур (пшениці, жита), часто дмуть гарячі вітри, які мають назву суховії. Вони висушують недозріле зерно, і насіння тоді буде дрібне й зморшкувате. Отже, врожай буде низький, і для посіву на наступний рік це зерно не годиться.

Чому Вітер говорить, що як він ані повійне, то людина і в лютий мороз не змерзне? (Це пояснюється тим, що з вітром і в невеликі морози значно холодніше і людям, і тваринам)

Діти, пригадайте, коли ви сильніше відчуваєте холод: в тихий холодний день чи вітряний.

Коли перед дітьми поставили запитання: „А кому вклонились би ви? ”, то в класі розгорнулася цікава бесіда. Діти називали і воду, і землю. В процесі бесіди вчитель коректував, доповнював, розширював уявлення учнів про значення всіх стихій неживої природи в житті людини.

Вивчаючи тему „Як тварини готуються до зими” на етапі закріплення знань, умінь і навичок учнів було запропоновано казку „Чому зайці сірі” (див. додаток А). Під час роботи з нею, ми ставили учням такі запитання:

Якого кольору заяча шубка? (Існують зайці-біляки та зайці-русаки).

Та чи завжди так було? (Ні).

Якого кольору стали зайці? (Одні дістали кожушок білий, інші - чорний, ще інші - червоний, рябий).

До чого це призвело? Чому? (Побачили їх орли, яструби, лисиці, стрільці. Та почали за ними ганятись і убивати, бо вони стали помітними для хижаків).

Якого висновку дійшли зайці? („Кожен ворог тепер нас бачить. У нас їх багато. Скоро й вигублять вони увесь заячий рід, ходімо до Всемогутнього, щоб повернув нашу одіж”, - вирішили зайці).

Вивчаючи тему „В царстві тварин” на уроці було використано дві казки: „Орел і кріт” та „Лисичка і Журавель” (див. додаток А).

При опрацюванні казки „Орел і кріт” ми звернули увагу дітей на такі питання:

Яке дерево вибрав орел і чому?

Чому орел багато знав?

А чому він так невдало вибрав дерево?

А хто знав, що дуб скоро впаде? Чому?

Чи може кріт знаходитись на поверхні землі так довго, як миші і ховрахи?

Чим харчується кріт?

Після прочитання тексту української народної казки „Лисичка та журавель” ми провели евристичну бесіду, за такими запитаннями:

Де жив журавель? (Журавель жив на болоті).

Де жила лисичка? (Лисичка жила в лісі).

Чи далеко вони жили один від одного? (Жили вони не далеко один від одного).

Як ви думаєте, якби лисичка пригощала журавля тією їжею, яку вона їсть насправді, що би вона поставила на стіл? (Мишку, зайчика, пташку, солодкі корінці лісових трав).

А що би поставив на стіл журавель? (Жабку, вужа).

Чи їв би журавель лисиччину їжу, а лисичка - їжу журавля? (У цих тварин їжа різна).

Якби лисичка і журавель споживали однакову їжу, чи були б вони добрими сусідами? Чому? (В природі постійно відбувається конкуренція, боротьба за територію, на якій тварини можуть нормально прохарчуватись).

Наведіть приклади тварин, які мітять свою територію, щоб інші не могли на ній полювати, пастись.

Після цього проводилась узагальнююча розповідь учителя про свійських (собака, кіт) і диких (ведмідь, вовк, дятел) тварин.

Під час вивчення теми „Весна в природі. Рослини навесні" ми використали українську народну казку „Як квітень до березня в гості їздив" (див. додаток А).

Після прочитання тексту казки, ми розглянули з дітьми такі питання:

Чи справді березень зумисне заважав квітневі їхати до нього в гості? (Березень завжди відзначається нестійкою погодою, оскільки в цьому місяці відбувається перехід від мінусових температур до плюсових і перехід цей ніколи не буває плавним. Перемагає то мороз, то тепло).

Чому квітень скаржився саме травню? (Бо березень і травень - його найближчі сусіди).

А чи бувають морози у квітні і травні, як вони називаються? (Бувають; їх називають приморозки).

В яку пору доби вони бувають? (Ранньою весною земля ще недостатньо прогріта і, коли надходять холодні маси повітря, температура вночі знижується до 0^о і до 2-3° морозу).

Вивчаючи тему „Правила поведінки в гостях” ми використали інсценування вже відомої дітям української народної казки „Лисичка і журавель", проілюстрували її прислів’ями: „Уміла готувати, та не вміла подавати"; „Не роби комусь, що собі не мило”. Після цього було запропоновано учням самостійно сформулювати правила поведінки в гостях на основі цієї казки.

В українському фольклорі існує величезна кількість так званих героїчних та пригодницьких казок, у яких виражена одвічна мрія людини пізнати світ, опанувати водну стихію, повітряний океан, пустелі (наприклад, „Кирило Кожум’яка", „Чоботи-скороходи”, „Голубий килим" тощо). Окремі фрагменти цих та інших казок ми також використовували на відповідних уроках „Я і Україна" в 2 класі.

На основі аналізу педагогічної літератури ми дійшли висновку, що на уроках доцільно використовувати легенди про українські символи - обереги етнічної пам’яті: верба над ставом; калина в лузі; тополя край дороги; явір над водою; соняшник на городі тощо.

Найулюбленішими в Україні птахами були сокіл та орел, як символ свободи й гордовитості, а також лебідь, зозуля. З особливою симпатією ставилися до лелеки як птаха сонця, котрий приносить в оселю щастя. Лелека викликав у людей прихильність ще й за здатність знищувати жаб, до яких селяни ставилися не завжди прихильно.

Легенди про калину, тополю, вербу, дуб, явір, липу, соняшник та інші рослини, з якими пов’язана історія українського народу, його побут, вчать дітей любити рідну природу, неньку Україну. Їх ми використовували під час вивчення тем „У царстві рослин", „Вшанування рослин” і „Символи України" (див. додаток Б).

Під час вивчення цих тем ми також вважали за доцільне використати цікавий матеріал про калину, вербу, тополю та інші рослини. Зокрема:

Символом любові до рідного краю, до неньки України є калина. Із покоління в покоління народ передавав повагу і любов до калини. У калині, кажуть, материна любов і мудрість, а ще це символ дівочої краси та ніжності. Коли випікають весільний коровай, неодмінно уквітчують його калиною. Її цвітом чи ягодами оздоблюють весільне гільце молодої. Калина символізує дружбу народів, могутність Вітчизни. Калина - це і пам’ять. Пам’ять про матір, про найдорожчу людину у світі, про тих, хто не повернувся до рідного дому. За традицією на могилах загиблих саджали калину.

В Україні особливу шану й популярність, крім калини, мали такі дерева, як верба, дуб, тополя, явір, липа. Дуб шанували за довголіття, міцність, вологостійкість. Знаючи ці його властивості, селяни використовували дубові колоди на нижні вінці (підвалини) при будівництві житла.

Тополю теж вважали символом України, її саджали, якщо народжувалась дівчинка, у непомітному місці. Вона була ліками від малого зросту і незграбної постави.

Чорнобривці у народі називають по-різному жовтяки, бархатки, тому що яскраві суцвіття виграють у промінні сонця всіма відтінками лимонних та золотистих, жовтих, оранжевих, червонясто-коричневих барв. Але найпоширеніша назва - чорнобривці, їх назва пов’язана зі старовинною легендою про майстрів-чоботарів, які виготовляли особливо гарні святкові жіночі чобітки, що мали яскраво-червоні халяви та чорні голівки-чорнобривці.

Під час вивчення розділів „Про тебе самого”, „Родина, рідня, рід" та „Людина серед людей" на уроках широко використовувалися прислів’я і приказки для пояснення змісту навчального матеріалу з курсу „Я і Україна" (див. додаток В). Як правило, у прислів’ях і приказках схвалюються або засуджуються певні дії відносно природи, вони містять рекомендації, повчання, застереження у тих чи інших діях. А тому прислів’я та приказки мають значний вплив на формування у дітей поглядів на природу, регулюють їхню поведінку в родині, в суспільстві, допомагають визначити своє місце серед людей.

Зокрема, використовували прислів’я, які відображають життєві правила та норми поведінки, наприклад:

„Неправдою світ пройдеш, та назад не вернешся”;