115757 (Педагогічна занедбаність молодших школярів), страница 5
Описание файла
Документ из архива "Педагогічна занедбаність молодших школярів", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "педагогика" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "остальное", в предмете "педагогика" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "115757"
Текст 5 страницы из документа "115757"
Таким чином, діти не реалізували своїх можливостей. Власне, для подолання вказаних недоліків необхідно враховувати потенційні можливості учнів і давати їм адекватні завдання.
Розкриваючи сутність і особливості причин занедбаності молодших школярів, слід зазначити, що в основі неуспішності лежить не одна причина, а декілька, і що характерно - всі вони взаємопов’язані та діють у комплексі.
Буває і так, що на первинну причину неуспішності нашаровуються нові, вторинні причини, і як наслідок це призводить до тривалого відставання у навчанні.
Причини педагогічної занедбаності є різноманітними за своїм характером, по-різному впливають на процес навчання й самі школярі не однаково реагують на свою неуспішність.
Виділяють три групи причин педагогічної занедбаності [62, с.155-156].
Перша група:
низький педагогічний і культурний рівень батьків;
неблагополучна сім’я;
відсутність чіткої організації життя та діяльності дитини в сім’ї;
порушення єдності вимог до дитини, їх послідовності;
негативне ставлення до дитини, приниження її гідності, фізичне покарання, надмірна опіка.
Друга група:
незнання педагогами особистості дитини, умов виховання у сім’ї;
недостатня робота щодо психолого-педагогічної підготовки батьків дошкільників (молодших школярів);
низька індивідуальна робота щодо усунення відхилень у поведінці, етичному вихованні та розвитку дітей;
недосконалість навчально-виховного процесу;
педагогічна некомпетентність вчителя.
Третя група:
вади в загальному розвитку дитини;
генотип;
стан здоров’я;
психоемоційний стан;
внутрішня позиція;
рівень активності при взаємодії із навколишнім середовищем.
Так як явище педагогічної занедбаності взаємопов’язане з неуспішністю, розглянемо класифікацію причин неуспішності.
Так, наприклад, А. Гельмонт своїм завданням вбачав співвіднесення причини неуспішності з її категоріями. Ним виділені причини трьох категорій неуспішності: глибокого і загального відставання (І категорія), часткової, але стійкої неуспішності (ІІ категорія), епізодичної неуспішності (ІІІ категорія).
Зазначимо причини першої категорії:
низький рівень попередньої підготовки учня до навчальної діяльності;
вади фізичного розвитку;
недоліки виховання;
слабкий розумовий розвиток.
Для другої категорії притаманними є такі причини:
недопрацювання вчителем у попередніх класах щодо формування у школярів адекватних способів організації навчальної діяльності;
недостатній пізнавальний інтерес учня до предмету, що вивчається;
слабка воля до подолання труднощів.
Причини третьої категорії:
недоліки в методиці викладання навчального предмету;
формалізм у засвоєнні нових знань;
слабкий поточний контроль;
невміння зосередитись на об’єкті, предметі, що вивчається;
нерегулярне виконання домашніх завдань.
Ближче до всіх до вирішення завдань опису системи причинно-наслідкових зв’язків неуспішності, що відповідає теоретичним вимогам, підійшов Ю. Бабанський [10].
До внутрішніх причин неуспішності він виділив:
дефекти здоров’я дітей, їх розвитку;
недостатній об’єм знань, умінь і навичок.
Зовнішніми причинами неуспішності є:
недоліки дидактичних і виховних дій;
причини організаційно-педагогічного характеру (організація педагогічного процесу в школі, матеріальна база);
недоліки навчальних планів, програм.
Також Ю. Бабанський виділяє умови, якими слід керуватися в організації навчання:
І. Умови внутрішнього плану:
особливості психологічного розвитку школяра;
рівень сформованості навичок організації навчальної діяльності.
ІІ. Умови зовнішнього плану:
побутові умови;
особливості виховання у сім’ї;
особливості навчання і виховання у школі.
Спроби згрупувати причини неуспішності представлені автором П. Борисовим. Він розглядає три групи причин:
а) загально-педагогічні:
недотримання принципів і правил дидактики в організації процесу навчання;
недооцінка ролі позакласної та позашкільної роботи з дітьми.
б) психофізіологічні:
порушення нормального фізичного розвитку дітей;
порушення інтелектуального розвитку дітей.
в) соціально-економічні:
матеріальна база школи;
низький рівень дошкільного виховання дітей;
культурний рівень батьків;
компетентність вчителів.
Таким чином, класифікація причин педагогічної занедбаності (неуспішності) має за мету показати не лише різні підходи до її побудови, але й зазначити головне і спільне, що є притаманне вище зазначеному явищу.
Зокрема, педагогічна занедбаність може також розглядатися через певні форми, які відображають ступінь і характер занедбаності.
Перша форма - несформованість елементів і навичок навчальної діяльності. Причиною цього є індивідуальні особливості інтелектуального розвитку, недоліки в розвитку пам’яті, неуважність, невпевненість, занижена самооцінка.
Друга форма - несформованість мотивації навчання. Причиною цього може бути неадекватна оцінка навчальної діяльності, міжособистісні стосунки.
Третя форма - нездатність довільної регуляції уваги, навчальної діяльності. Недоліки виховання і навчання в сім’ї, дошкільному закладі, школі - ось причина такого явища.
Під труднощами навчальної діяльності молодших школярів С. Костроміна розуміє [45, с.128]:
пропуск букв у письмових роботах;
орфографічні помилки, при знанні правил;
неуважність;
труднощі при розв’язанні математичних завдань;
труднощі при переказі тексту;
невміння правильно та раціонально організовувати навчальний час у поєднанні з поза навчальною діяльністю;
невміння виділяти головне та суттєве при засвоєнні нового матеріалу;
трудності у виконанні завдань творчого характеру, які вимагають застосування знань у нових, незвичних умовах.
Характеризуючи педагогічну занедбаність молодших школярів зазначимо, ознаки відставань, що проявляються у навчальних предметах, які вимагають творчої діяльності та активності.
Учень не може сказати в чому полягає трудність завдання, охарактеризувати план його вирішення, розв’язати це завдання самостійно чи відповісти на запитання вчителя, щодо виконання, що нового він дізнався із нього.
Учень не задає запитань по суті того, що вивчається, не працює з додатковими джерелами із метою пошуку цікавої, ще не вивченої інформації.
Школяр не активний і відволікає свою увагу в ході пояснення нового матеріалу чи закріплення раніше вивченого.
Не реагує емоційно (мімікою, жестами) на успіхи та невдачі, не може дати оцінку власних дій, вчинків.
Учень не може пояснити мету виконаної ним вправи, навести приклад, зробити певні узагальнення. Не перевіряє отримані ним результати та хід виконання роботи.
Не може відтворити визначень, понять, правил, відійти від готового тексту, щоб висловити власну думку.
Системою показників успішності є:
по-перше: робити хоча б один опосередкований висновок, комбінувати наявні знання, уміння та навички при набутті нових знань;
по-друге: застосовувати нові знання, уміння і навички до невідомої ситуації, комбінуючи, формулюючи певні узагальнення, висновки;
по-третє: прагнути знань теоретичного характеру, до самостійного пошуку необхідної інформації;
по-четверте: активно долати труднощі в процесі навчання;
по-п’яте: прагнути оцінки власних досягнень в навчальній діяльності.
Критеріями оцінки педагогічної занедбаності молодших школярів є [60, с.101-102]:
характер динаміки занедбаності (кількісна, інтегративна);
вираженість ознак занедбаності (нерозвиненість соціально-комунікативних якостей, низька здібність до оволодіння соціальних ролей);
загальна неуспішність;
рівень середовища адаптації (сім’я, школа, дошкільний заклад тощо);
рівень оволодіння соціально-значущою діяльністю (рольова гра, навчання).
Отже, педагогічна занедбаність - це стан, який протилежний розвитку, освіті, навчанню, а це: відсутність необхідного запасу знань, слабке оволодіння способами і прийомами їх набуття, а отже, як наслідок - неуспішність у навчанні. Важливо звернути увагу на явище педагогічної занедбаності з врахуванням специфіки даної проблеми. І саме систематичність у вивченні та вирішенні завдань неуспішності - ось першочергове завдання шкільної освіти, зокрема дидактики. Усю сутність педагогічної занедбаності слід розглядати в єдності всіх ознак, причин, явищ, критеріїв, форм її прояву в навчанні.
Таким чином, педагогічна занедбаність виникає там, де не створюються умови для повноцінного розвитку та індивідуалізації кожної особистості молодшого школяра: оточуюче середовище, а це перш за все, батьки і вчителі, в значній мірі, впливають на рівень навчання, успішності учнів, - на формування особистості дитини як суб’єкта навчально-виховного процесу.
Важливо допомагати кожному реалізувати себе в різних видах діяльності, враховуючи принципи індивідуалізації та врахування вікових особливостей кожного учня.
Розділ ІІ. Теоретико-методичні засади подолання педагогічної занедбаності в процесі учбової діяльності
2.1 Шляхи подолання педагогічної занедбаності молодших школярів в процесі навчання масової початкової школи
На відміну від того, що проблема педагогічної занедбаності є не досить вивченою, все ж чимало досягнень зроблено при визначенні конкретних шляхів її подолання в процесі навчання молодших школярів.
Сучасна дидактика щодо подолання занедбаності пропонує такі шляхи її усунення:
педагогічна профілактика;
педагогічна діагностика;
педагогічна терапія;
виховна дія.
Розглянемо ці шляхи більш детально.
Педагогічна профілактика - це система попередніх заходів, пов’язаних із усуненням зовнішніх причин, факторів і умов, що викликають певні недоліки в розвитку дітей. Це пошуки оптимальних педагогічних систем, в тому числі використання активних форм і методів навчання, нових педагогічних технологій, проблемного та програмованого навчання, інформатизація педагогічної діяльності. Ю. Бабанським для такої профілактики була запропонована концепція оптимізації навчально-виховного процесу [60, с.117].
Загальні принципи профілактики та корекції педагогічної занедбаності школярів згідно даної концепції [60, с.117]:
Комплексний підхід до діагностики, оптимізації і корекції.
Врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей і специфіки розвитку у них занедбаності.
Орієнтація на гармонізацію розвитку особистості.
Єдність і взаємодоповнюваність психологічних і педагогічних методів.
Диференційований підхід.
Рання профілактика занедбаності безпосередньо пов’язана з якістю навчально-виховного процесу, і тому відображає загальнопедагогічний характер. В залежності від вікових особливостей дітей виділяють чотири групи методів профілактики [60, с.118]:
І. Стимулювання і мотивація навчально-пізнавальної та ігрової діяльності:
створення ситуації емоційного переживання;
пізнавальні ігри;
створення ситуації з опорою на життєвий досвід;
створення ситуації успіху в навчально-пізнавальній та ігровій діяльності.
ІІ. Організація життя та діяльності дитячого колективу:
створення ситуації особистісної та групової перспективи;
колективні ігри;
вироблення колективно-єдиних вимог;
колективні змагання;
колективне самообслуговування.
ІІІ. Спілкування і взаємодія в різних ситуаціях:
педагогічна вимога;
переконання;
довіра;
осуд;
аналіз вчинків;
розв’язання конфліктних ситуацій.
ІV. Психолого-педагогічний вплив і стимулювання активності дитини:
приклад, пояснення;
очікування радості;
виховання самоповаги;
вимогливість.
Педагогічна діагностика - це системний контроль і оцінка результатів навчання, своєчасне виявлення недоліків у засвоєнні навчального матеріалу, що спрямовано на підвищення ефективності цілісного педагогічного процесу. Метою педагогічної діагностики є виявлення ознак і проявів педагогічної занедбаності школярів, визначення шляхів і способів профілактики і корекції, прогнозування подальшого розвитку дитини [60, с.110].
Методичними критеріями комплексної діагностики занедбаності в дитячому віці є:
виявлення домінуючих тенденцій, виявлення рівня розвитку;
діагностика цілісної індивідуальності;
єдність прогностичних та діагностичних функцій.
Діагностико значимими ознаками педагогічної занедбаності є: