115027 (Збагачення словникового запасу першокласників на уроках розвитку мовлення), страница 8

двері – двері кущі – кущ

книжки – книжка столи – стіл

окуляри – окуляри пластилін – пластилін

Зверталася увага на наголошування слів дітьми.

Використовували ми на уроках також словесні ігри, основним матеріалом в яких є слово. В них відсутня наочність, і тому ці ігри вимагають від дітей напруження, розумових зусиль, гнучкості і швидкості мислення, відчуття мови. Це такі ігри: «Скажи навпаки », «Скажи одним словом », «Назви слово », Що буває високе?», Хто коли працює?», «Хто більше назве прислів’їв?», «Дай загальну назву ».

Наприклад, дидактична гра «Скажи навпаки». Мета: активізувати словник дітей антонімами. Хід гри: Вчителька називає слова, а діти повинні назвати слово з протилежним значенням.

Програмою передбачено вивчення слів близьких за значенням та слів протилежних за значенням у післябукварний період. Ми ж вважаємо, що подібну роботу потрібно проводити з початком букварного періоду.

Дидактична гра «Добери слова з однаковими значеннями».

Тихий – спокійний, врівноважений;

гарячий – пекучий, жаркий;

відпочинок – перерва, привал;

розповідає – розказує, промовляє;

дивитись – вглядатись;

говорити – казати, оповідати;

дорога – шлях, шосе.

Дидактична гра «Що буває широке?». Мета: активізувати словник дітей іменниками, прикметниками.

Хід гри: Вчитель: «Я буду називати слово, а ви повинні назвати все, що до нього підходить. Наприклад, я говорю слово «широка ». Про що можна сказати широка?, широке, широкий». Вузька, вузький, вузьке.

Потім вчителька називає іменник, а діти до нього добирають прикметники. Наприклад: дерево – високе, кущ – низький тощо.

З метою уточнення та активізації лексики ми використовували в експериментальному класі такі дидактичні вправи: «Назви предмет », «Назви частини », «Добери ознаки », «Хто що робить?», «Назви одним словом », «Дай загальну назву ». Наприклад, вправи на добір епітетів до предмета; впізнавання предмета з епітетами.

Добір дій до предмета або дієслів; добір до дії предмета; називання складових частин цілого; на класифікацію предметів; на різний ступінь узагальнення; утворення слів з допомогою суфіксів, префіксів.

Вправа «Назви предмет»: Діти повинні за деталями впізнати і назвати одним словом ціле: ніжки, кришка – стіл; ніжки, спинка, сидіння – стілець; мотор, кабіна, кермо, колесо, кузов, фари – машина.

Вправа на розвиток розуміння слів з родовим значенням «Дай загальну назву». Вчитель пропонує учням взяти будь-який предмет і назвати його загальну назву. Наприклад, олівець, ручка, гумка – це що? Письмове приладдя. Стіл, стілець, диван, шафа – це що? Це меблі.

Зацікавили дітей вправи на створення нових слів з допомогою суфіксів та префіксів: ведмідь – ведмежа, ведмежатко, ведмедиця, ведмедище; хлопець – хлопчик, хлопчисько; бігти – прибігти, вибігти, збігати, забігати.

В ході експерименту ми проводили також роботу з виявлення у мовленні учнів діалектизмів, та їх усунення. Першокласники легко впізнавали серед слів синонімічного ряду діалектизми, знаходили їх у текстах. Наприклад: Настуся прокинулася на світанку, вмила обличчя, розчесала волосся, одягнула сукню, взула мешти і побігла до озера.

Проводили ми також роботу, що стосується невиправданого повторення тих самих або однокореневих слів, що є виявом мовленнєвої неуважності: «зробити роботу», «осінній день осені», «святкове свято».

У мовленні першокласників спостерігається часте вживання зайвих слів, наприклад: «кожна хвилина часу», «вперше знайомитися», «у лютому місяці» . та при вчасному зауваженні даних помилок вчителем, учні уважніше ставляться до свого мовлення.

Пропонували ми учням вправи на розрізнення правильних лексичних форм.

Відношення до нього, ставлення до нього; грудна дитина, немовля; люба школа, будь-яка школа; бувший учень, колишній учень; відкрити очі, розплющити очі; повернути сторінку, перегорнути сторінку; тратити час даремно, гаяти час; заставляти вчитися, змушувати вчитися; являється учнем, є учнем; сама найкраща дівчина, найкраща дівчина; поговорити по душах, поговорити щиро; толковий учень, тямущий учень; мені повезло, мені пощастило.

Ми поповнювали словниковий запас учнів не лише мовною лексикою, але й поняттями міжпредметного рівня. Тобто робота по вдосконаленню активного словника учнів велася не лише на уроках розвитку зв’язного мовлення, але й на всіх інших.

Граматичну правильність мовлення ми формували шляхом використання лінгводидактичних ігор та вправ. Ми вправляли дітей в узгодженні іменників з прикметниками та числівниками у різних відмінкових формах; іменників у множині Вправа «Чий це хвіст?» Мета: утворення присвійних прикметників.

Вчитель представляв увазі дітей малюнки тварин, діти їх називали. Далі вона говорила, що між тваринами виникла суперечка, де чий хвіст. Заєць каже, що його хвіст забрала лисиця, а лисиця бігає за собачим хвостом.

– Давайте, діти, допоможемо тваринам знайти свої хвости.

Брала по черзі малюнки, показувала на хвіст і запитувала:

«Чий це хвіст?»

• Лисячий хвіст.

• Заячий хвіст.

• Вовчий хвіст.

• Собачий хвіст

• Котячий хвіст.

2) Вправа «Кому що потрібно?» Мета: відмінювання іменників множини, що означають назви дитинчат тварин.

Вчителька показувала картинки, діти їх називали. Потім, демонструючи картинку запитувала:

• Кому потрібна будка?

• Цуценятам.

• Кому потрібні ночви з водою?

• Каченятам.

• Кому потрібна нора?

• Лисенятам.

• Кого доглядає зайчиха?

• Зайченят.

3) Утворення іменників за допомогою суфіксів, «Хто вона?», «Скажи одним словом »):

– Вовченя. Хто в нього мама?

– Вовчиця.

– Зайченя. Хто в нього мама?

– Зайчиха.

– Левеня.

– Порося.

– Машина, що ріже овочі, як про неї можна сказати одним словом?.

– Посуд, в якому зберігають цукор. Як про нього можна сказати одним словом?.

4) Утворення порівняльних ступенів порівняння прикметників:

– Весною тепло, а влітку….

– Вода холодна, а лід….

Утворення прикметників з двох слів:

– Довгі вуха. Як сказати про це одним словом?.

– Сірі очі. Як сказати про це одним словом?.

5) Утворення дієприкметників:

– Розбили тарілку. Як про неї можна сказати?.

– Розлили молоко. Як про нього можна сказати?.

6) Утворення іменників від дієслів:

• Будувати – будівельник.

• Лікувати – лікар.

• Вчити – вчитель.

7) Утворення споріднених слів:

– Ліс. Які слова можна утворити від слова ліс?.

8) Вправи на словозміну.

Відмінювання дієслівних форм. Наприклад:

• Ми ходимо. Як ти скажеш про себе?

• Я ходжу.

• Як ти скажеш про Галю?

• Галя ходить.

• Ми бігаємо.

• Як ти скажеш про себе?

• Я біжу.

• Як ти скажеш про Павла?

• Павло біжить.

• Як ти скажеш про них?

• Вони біжать.

9) Узгодження числівників і прикметників з іменниками:

– Червоний олівець. Про що можна сказати – червоний?.

– Як сказати про воду? Яка вода?

– Холодна, тепла, прозора, чиста.

– Молоко яке?

– Біле, смачне, тепле, холодне, кисле, солодке.

10) відмінювання іменників:

– Качка кличе кого?

– Собака годує кого?

11) відмінювання займенників:

– У мене лялька. Як сказати про Оксану?

– У неї лялька.

– Про Юрка?

– У нього лялька.

– Про них?

– У них лялька.

12) Вживання часу дієслів:

– Що я роблю?

– Що я робитиму?

– Що я робив?

– Що я зроблю?

Дидактичні вправи з картинками «Знайди маму», «Чиї дітки?», «Чий хвіст?», «Де що лежить?», «З ким розмовляє хлопчик?»

13) Дидактичні вправи на вдосконалення синтаксичної сторони мови.

Після розгляду картинки дитиною вчителька ставила запитання:

• Кого ти бачиш на картинці?

• Я бачу хлопчиків.

• Що вони роблять?

• Один хлопчик, маленький, швидко біжить від другого, щоб той не наздогнав. Один хлопчик втікає, а другий наздоганяє.

14) Дидактичні вправи на засвоєння роду та числа іменників. Вправа «Він, вона, воно »:

Воно – мило, варення, печиво, молоко;

Вона – шафа, вода, цукерка;

Він – бублик, гребінець;

Вони – цукерки.

Вправа «Один і багато ».

Один півень, а багато.

Одна качка, а багато.

Одна курка, а багато.

Один індик, а багато.

Добираючи дидактичні вправи ми пам’ятали що вони не повинні ставати самоціллю, а мають використовуватися в комплексі з іншими методами навчання для збагачення словникового запасу дітей.

Вчитель першого класу систематично працював над формуванням свідомості учнів правил етикету, ввічливості. З цією метою використовувався не лише метод бесіди, але й різноманітні ігри. Наприклад, гра «Ми – ввічливі діти ».

Мама послала Оленку до сусідки за книжкою. Оленка подзвонила у двері, зайшла в квартиру і сказала… Тітка саме відпочивала, дівчинці стало незручно і вона сказала… Тітка дала дівчинці книжку. Оленка сказала…

Таким же чином ми створювали ігрові ситуації «У бібліотеці», «У тролейбусі», «У магазині» , вводячи до активного словника учнів такі слова, як: будь-ласка, добрий день, доброго ранку, до побачення, здрастуйте.

На нашу думку в програмовому матеріалі першого класу є достатньо тем, на основі яких можна збагачувати мовлення першокласників. А при систематичному проведенні запропонованих нами завдань в процесі уроків розвитку зв’язного мовлення можна досягти високих результатів в даному напрямку навчання учнів.

2.3 Перевірка ефективності результатів експериментального дослідження

Метою педагогічного експерименту було виявлення ефективності використання пропонованих вправ та завдань для уточнення, збагачення та активізації словникового запасу молодших школярів. Якість сформованих знань, умінь і навичок порівнювалася із відповідними навичками і вміннями учнів контрольного класу.

Виявлення ефективності дослідження пов’язувалося із діагностикою відповідного рівня мовленнєвих навичок та лексичних умінь, сформованих із допомогою пропонованих вправ, завдань та видів роботи.

Ми виходили із припущення, що серед різноманітних вправ, які використовуються вчителем з метою збагачення словникового запасу школярів, помітне місце повинні посідати словниково-логічні вправи. Такі вправи спрямовані на розширення словника учнів, а також на вироблення у них уміння вибирати із свого словникового запасу для висловлення думки ті слова, які найбільше відповідають змісту висловлювання. У процесі виконання словникових вправ перед дітьми, з одного боку, розкривається багатство рідної мови, а з другого – діти вчаться вживати ці слова у своєму мовленні.

Ми побудували систему контрольних завдань, спрямованих на визначення рівня сформованості таких якостей словникового запасу учнів, як його уточнення, збагачення та активізацію, тобто специфічних умінь, від сформованості яких залежить сукупно уточнений, активізований та збагачений словниковий запас школярів: