112327 (Впровадження міжпредметних зв’язків при підготовці трактористів-машиністів), страница 9

б) вимірювально-розрахункові – виміряти основні параметри кривошипно-шатунного механізму та визначити сили тертя його поверхні;

в) на висновки – пояснити роботу кривошипно-шатунного механізму.

Правильність виконання завдань слід проконтролювати при захисті лабораторних робіт або на заняттях [41].

На лабораторному занятті можна практикувати також роботи з комплексних міжпредметним тем. Так, навчальною програмою курсу “Фізика” передбачені полегшені лабораторні випробування дизельних та карбюраторних двигунів, а навчальною програмою курсу “Трактори та автомобілі” – зняття основних характеристик двигунів. Цілі цих лабораторних робіт близькі. Крім того, лабораторна роботу із забезпе- чуючого курсу “Фізика” є опорною для лабораторної роботи курсу “Трактори та автомобілі”. Проміжок часу між вивченням цих тем незначний, їх можна привести до одного часу. За об’єднання даних лабораторних робіт говорить і той факт, що в автомобільних лабораторіях технічних закладів відсутні стенди для обкатки двигунів, на яких знімають характеристики. А в лабораторіях фізики та теплових машин є необхідні для спрощених випробувань дизель-електростанцій та карбюраторні електростанції “ШЕС – 4”. Тому спільний дослід двигуна внутрішнього згорання може бути комплексним завданням до загальної лабораторної роботи. Такі лабораторні роботи повинні містити дві цілі (в нашому прикладі одну з курсу “Фізика”, іншу з курсу “Трактори та автомобілі”). Звіт з такої лабораторної роботи повинні оцінювати викладачі двох курсів [43].

Схема здійснення зв’язку при виконанні комплексних завдань така сама, що і при здійсненні зв’язку на простих лабораторних роботах.

Саме завдяки таким предметам, як фізика, хімія, креслення, опори матеріалів та ін., учням набагато зрозуміліша робота кривошипно-шатунного механізму. Таким чином, стає зрозумілим що навчальний матеріал тісно взаємопов’язаний : це і опора на знання з інших предметів при поясненні нового матеріалу, і забезпечення наступності окремих дисциплін, і зближення споріднених предметів, і розвиток загальних для ряду предметів наукових ідей і пізнавальних умінь.

Сучасні технології навчання – оновлення освітнього процесу в профтехучилищі, цю проблему вивчає Олег Гаврилюк, директор Хмельницького вищого професійного училища. Він вважає, що заклади профтехосвіти випускають нині некваліфікованих спеціалістів : схема роботи системи професійної освіти дуже повільно реагує на зміни сьогодення.

Вже ніхто не може гарантувати ані проведення практики, ані працевлаштування після одержання диплому. І все ж профтехучилища продовжують масовий випуск молодих робітників, часто дублюючи одне одного щодо фахової спрямованості майбутніх спеціалістів, не враховуючи потреб і перспектив розвитку регіонів. Це призводить до того, що молодь розчаровується не тільки у своїй професії і доцільності освіти взагалі, а й втрачає сенс життя [85].

Кого ж в ідеалі повинні готувати заклади професійно-технічної освіти? Робітників нової генерації, новаторів, інтелектуальну робітничу еліту. Тих, хто впливатиме на життя держави у найближчий час і у віддаленому майбутньому. Але для того, щоб наші випускники могли створювати нове, їм замало тільки знань і розуму. Для цього потрібна здорова амбітність, підприємливість, самостійність, здатність вирішувати складні, непередбачувані ситуації і завдання. Цих якостей неможливо навчити лише за підручниками або на заняттях навіть найкращих педагогів. Головне – нова, мобільна схема існування навчального закладу, побудована на свободі вибору напрямів своєї діяльності і на вільному виборі молодою людиною свого майбутнього [9].

Тому показник реальної роботи навчального закладу – це миттєва реакція на попит ринку праці, мобілізація внутрішніх резервів і заповнення місць, що з’явились, кваліфікованими фахівцями.

Час визначити : робітник, який має універсальну професійну підготовку, вміє зорієнтуватися на ринку праці, без матеріальних і психічних втрат адаптуватися до нового місця роботи, нового обладнання, технологій – такий робітник конкурентноспроможний, тому без роботи не залишиться.

Слід особливо відзначити успіх у цій справі викладачів гуманітарних дисциплін. На уроках історії, основ економічних знань, філософії учні самостійно шукають відповіді на запитання, які їх зацікавили, готують реферати, повідомлення. Часто обговорення рефератів перетворюється в дискусію. Так формується здатність до діалогу, вміння аргументовано відстоювати свою позицію, досягати консенсусу. А це надзвичайно важливо в наш суперечливий час.

Викладачі фізики і математики пропонують учням для самостійного розв’язання нестандартні, творчі задачі, які потребують винахідливості, кмітливості. Завдання мають диференційований характер, що дає змогу здійснювати індивідуальний підхід, надати можливість кожному учневі відчути радість відкриття задоволення від своєї праці, впевненість у своїх силах.

Ці форми і прийоми навчання не є абсолютно новими в освітянській практиці. Не нова і проблема, що стала предметом наукових пошуків – “Удосконалення міжпредметних зв’язків як важливого чинника формування інтересу до професії”.

Підготовка кваліфікованих робітників широкого профілю та інтегрованих професій – це реакція на вимоги сучасного виробництва. Включення профілюючих природничо-наукових і професійно-технічних компонентів простежується у викладанні основ фізики і електротехніки, математики і основ інформатики [15].

Майстри виробничого навчання тісно співпрацюють з викладачами загальнотехнічних, спеціальних дисциплін. Це дає змогу переконати учнів, що лише за наявності міцної технічної бази сучасний робітник може опанувати нові технології, знайти гідне місце на ринку праці [14].

Є безліч шляхів взаємозбагачення, заохочення людей до відкритості, співпраці, удосконалення. Головне пам’ятати : поява новацій у різних напрямках діяльності училищного колективу є свідченням його професійного зростання, інтелектуалізації та оновлення освітнього процесу [16].

3.3 Перевірка ефективності розробленої методики та обробка її результатів

Для визначення ефективності посилення між предметних зв’язків при підготовці трактористів машиністів автором було проведено дослідження у ПТНЗ № 6, де ведеться підготовка таких фахівців. Під час проходження виробничо-педагогічної практики велося спостереження за методикою використання між предметних зв’язків викладачами дисципліни “Трактори та автомобілі”. Дані спостереження показують, що не завжди викладачі використовують такий дидактичний принцип як між предметні зв’язки у викладанні фахових дисциплін при підготовці трактористів – машиністів.

Проводячи свої уроки з фахових дисциплін під час практики ми надавали велике значення використанню між предметних зв’язків із загальноосвітніми предметами, що сприяло активізації навчальної діяльності учнів при вивченні ними тракторів та автомобілів. У учнів з’явилась зацікавленість предметом, вони з інтересом пригадували навчальний матеріал з таких дисциплін як фізика, математика, хімія та ін. Наведені у додатку Б відомості про взаємозв’язок дисципліни “Трактори та автомобілі” дозволили залучити викладачів та майстрів виробничого навчання училища до посилення використання між предметних зв’язків як під час теоретичного навчання так і під час практики [28, 52].

Розглянемо методику підготовки і проведення уроку з опорою на між предметні зв'язки. До такого уроку пред'являються всі загальні вимоги. Він повинний мати ідейну спрямованість у сполученні з науковістю і приступністю, забезпечувати зв'язок навчання з життям, теорії з практикою, активізувати пізнавальну діяльність учнів. Методика уроку з опорою на міжпредметні зв'язки припускає широке використання навчальної техніки, проблемних задач, роботи з книгою, наочності, групових (бригадних) форм навчання; необхідний також зв'язок уроку з лекційно-семінарськими заняттями, з позакласною роботою. В основі вимог до змісту і методики уроку, матеріал якого розкривається на основі міжпредметних зв'язків, лежить принцип комплексності, що зобов'язує вчителя забезпечити:

- комплексну постановку задач уроку (освітніх, розвиваючих, виховних);

- вивчення об'єктів, питань, понять у їхніх взаємозв'язках із програмами суміжних предметів;

- використання учбово-методичного комплексу уроку, включаючи підручники й устаткування по інших предметах;

- формування за допомогою комплексних завдань сукупності навчальних і пізнавальних умінь, у тому числі умінь учнів використовувати знання з інших предметів;

- комплексну реалізацію міжпредметних зв'язків, різноманіття їхніх видів;

- комплексність результатів уроку, збільшення знань і умінь, розвиток мотивів і якостей особистості учня.

Підготовка викладача до уроку, побудованому на матеріалі міжпредметних знань, починається з вивчення програм по суміжних предметах і визначення взаємозв'язків навчальних тим. Така робота може бути виконана викладачем як складова частина його плану по самоосвіті. Важливо спланувати разом із заступником директора по навчально-виховній роботі у виді сіткового графіка загальну схему взаємозв'язку навчальних тем предметів природничонаукового й окремо суспільно-гуманітарного циклів. Крім сіткового планування, доцільно курсове і перспективне-тематичне планування по предмету. Це дозволяє викладачу вчасно вивчити навчальний матеріал суміжних предметів, підготувати підручники і наочні приладдя з інших курсів, запропонувати учням домашні завдання на повторення опорних знань по взаємозалежних предметах, одержати необхідні консультації в викладачів-предметників. Розробка методики самого заняття припускає виділення головного на уроці й опорних знань із суміжних курсів, необхідних для засвоєння головного навчального матеріалу, усунення дублювання і зайвого перевантаження учнів, використання випереджальних диференціальних методів здійснення переходу до загального професійного навчання молоді [34, 36, 39].

Розглянуті приклади підходів до вирішення проблеми використання між предметних зв’язків при підготовці трактористів –машиністів дозволяють зробити наступні висновки:

1. У методичній літературі приділяється велика увага виявленню між предметних зв’язків при підготовці учнів до певної діяльності.

2. Наявні спроби в цьому напрямку в переважній більшості недосконалі, що різко знижує їх ефективність. Подолання цього недоліку зв’язано з пошуком шляхів підвищення теоретичного рівня науково-методичних досліджень розглянутих педагогічних явищ.

Прийоми навчальної роботи – це способи якими вона виконується, якими зважуються навчальні задачі; кожен прийом складається з декількох дій, що можуть бути виражені в їхньому переліку (у виді інструкції, правила чи рекомендації).

Задача прийомів - визначити і дати загальний напрямок діяльності учнів при вирішенні ними різних технічних задач.

Тому вважається доцільним виділити в прийомах навчальної роботи невелику кількість дій, з яких вони складаються (не більш 4-5).

Ефективність формування прийомів в учнів визначається двома факторами.

По-перше, знанням складу прийому (здатність учня своїми словами розповісти, з яких дій він складається).

По-друге, переносом прийому (здатність учня використовувати прийом в нових умовах, тобто при рішенні нових задач).

Звідси висновок: визначення раціонального прийому навчальної роботи залежить не тільки від правильного виявлення складу і порядку складових його дій, але і від значимості критеріїв, покладених в основу їхнього добору.

Значення прийомів навчальної роботи для оптимізації процесу навчання важко переоцінити, тому що оволодіння учнями правильними прийомами, є однією з найважливіших умов раціональної діяльності.

Аналіз підходів до розробки прийомів навчальної роботи, початої в методиці, свідчить про неясність, помилкових кроках і непродуктивних спробах рішення питання. Найважливіший напрямок роботи, що сприяє розвиваючому навчанню, було зв’язано з необхідністю виділити в кожнім навчальнім предметі основні прийоми навчальної роботи учнів. При цьому для них повинні бути виділені різні прийоми. Разом з тим навіть близькі по своїй спрямованості прийоми повинні розрізняться по складовим їхніх дій складності, рівню узагальненості і способам їхнього введення [19].

У процесі цієї роботи кожному виділеному прикладу треба дати назву в поняттях учню педагогічних термінах і чітко показати склад дій, з яких ці прийоми складаються.

Подальші зусилля методистів повинні бути спрямовані на пошуки ефективних шляхів впровадження між предметних зв’язків навчальної роботи в учнів і визначення умов, що сприяють їхньому використанню (переносу) у нових умовах, предметах.

Однією з основних умов, що сприяють успішному здійсненню зв’язку навчання з життям, є підбор і введення в навчальну практику як один з дидактичних засобів навчання - між предметних зв’язків При цьому підбір суб’єктів для практичних робіт учнів виробляється не тільки на основі вимог окремих розділів, але і з урахуванням пізнавальної цінності цих об’єктів.

Специфіка міжпредметних зв’язків у навчанні трактористів-машиністів виявляється найбільш повною в вивченні конструктивних елементів машин, споруджень, різних предметів навколишнього життя, у підготовці учнів до розуміння форми і конструкції предметів. Відібрані об’єкти робіт повинні дозволити учителю викладати наукову систему знань по дисципліні, яка диктується логікою самого предмета, між предметними зв’язками, маючи на увазі, що успіху навчання сприяють тільки такі виробничі й інші матеріали, добір яких у визначеній системі забезпечую розширення кругозору учнів. Навколишнє життя і виробництво дозволяють використовувати деталі, інструмент і пристосування, а також технічні вузли, прилади і механізми.

На початку експериментальної роботи потрібно ввести учнів у коло технічних понять з різних областей техніки, що дозволить на конкретних технічних прикладах розкрити роль і значення креслення як мови техніки. Ця специфічна особливість предмета органічно зв’язана з вимогами навчання в ПТНЗ, тому що найбільш повне пізнання основ і значення графічної грамоти здійснюється тільки в сполученні із широким використанням її в галузі техніки і виробництва, різнобічним показом застосування креслень у різних галузях промисловості, а саме: транспортне будування, верстатобудування і сільського господарства, а також з ознайомленням учнів з технологічними відомостями про процеси виготовлення деталей.

Важлива частина експериментального навчання полягала в тому, що навчання з посиленим використанням між предметних зв’язків у світлі задач вимагало визначення нових їх типів. Відправним моментом для створення яких повинно служити вивчення вимог виробництва, практичних потреб життя і техніки [19].

Особливої уваги при ньому вимагала розробка вправ по розвитку аналітичних здібностей учнів, уміння аналізувати наявні знання і пов’язувати їх з іншими дисциплінами, що вивчаються і будуть спрямовані на розвиток технічного мислення учнів.

Така постановка навчального процесу, побудованого на базі широкої між предметної інтеграції основ наук в техніку, обернена обличчям до різних її галузей, була важливою умовою навчання, сприяла підготовці учнів до практичної діяльності. Використання між предметних зв’язків на заняттях при підготовці трактористів-машиністів істотно впливає на загальну систему їх підготовки .

Не менш важливо і те, що така постановка викладання тракторів та автомобілів, відповідаючи запитам і прагненням учнів до пізнання технологічних процесів і різних технічних відомостей, підвищує їхній інтерес до предмета, робить його в очах учнів більш потрібним і цілеспрямованим.