73770 (Філософький грунт та стиль літературних творів Джеляледіна Румі та Григорія Савича Сковороди. Порівняння, спільні риси.), страница 8
Описание файла
Документ из архива "Філософький грунт та стиль літературних творів Джеляледіна Румі та Григорія Савича Сковороди. Порівняння, спільні риси.", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "зарубежная литература" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "остальное", в предмете "литература : зарубежная" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "73770"
Текст 8 страницы из документа "73770"
5) Щоб не втратити свій внутрішній потенціал обидва рахували, що треба весь час навчатись, все життя. Та все ж таки пізнання себе – головніше. Сковорода: «якщо не будеш знати себе, своє покликання – все марно». Учень Джеляледдіна Румі писав як в унісон: «якщо не знаєш себе, то яка користь від наук?».
6) І Румі, і Сковорода глибоко розуміли минущість цього світу. Він короткий і не вартий того, щоб прив’язуватись до нього: до багатства, слави. Як приклад, Сковорода не раз відмовлявся від високих посад, щоб не зіпсуватись самому, не розгордитись і не стати лицеміром. Він рахував, що його місце далеко від показух і лицемірства, беріг себе. Григорій Савич писав « не будь слугою слави і багатства», і рахував, якщо в людині є щось цінне, то люди самі це побачать. І як відлуння – стрічки з Мевляни: «бережись від показу і хвастощів, бережи себе».
7) Розуміння долі у письменників також близьке. І Мевляна, і Сковорода визнають, що в людини є доля, і від неї не втечеш. Але вона не є фатальною від Бога. В людини є вибір завжди, вона вільна вибирати. Просто Бог знає її людське серце, і його мотиви. Обоє рахують, що краще впокоритись перед Богом і доля тебе поведе, а якщо будеш в протиріччі з Богом, то долі нічого не залишається як тільки тебе волочити.
8) Також велике значення віддавали внутрішньому значенню, а не зовнішньому вигляду. Розуміли і навчали не зупинятись на зовнішньому вигляді подій, а дивитись в глибину, щоб побачити справжнє значення, так як є те, чого не бачить наше око, тобто «скритий смисл».
Сенс життя людського вбачали в гармонії між людиною і Богом. Якщо точніше, Мевляна бачив сенс життя у тому, щоб знайти Бога і пізнати його. А Сковорода розумів, що знайти Бога можна через розуміння себе, як Божого творіння, в якому Божий дух. Адже насправді, ніякими вправами і медитацією не можливо досягнути Бога.
ВИСНОВКИ
Мевляна і Сковорода не тільки схожі, вони є представниками однієї течії в філософії. Однією з причин може бути те, що обидва з них були освіченими людьми, знали кілька мов, володіли знаннями з багатьох наук, а також вивчали Античну філософію та літературу. Але на мою думку основною відправною точкою є те, що вони були представниками релігій, в яких домінує віра в єдиного Бога. Це важливо тому що філософські погляди Мевляни і Сковороди обертаються навколо віри в ту невидиму істоту, яка створила всесвіт і керує ним, тобто в Бога.
В творі «Пізнай себе» Сковорода говорить:
«Головним і початковим пунктом премудрості є знання про Бога, але для досягнення цього вищого щабля пізнання людина повинна пізнати саму себе, пізнати свій шлях, бо неможна пізнати Бога не пізнавши самого себе, як його творіння…»
«Людина, яка не пізнала саму себе і не вгамувала своїх пристрастей мало чим відрізняється від тварин…»
«Угамування пристрастей обов’язкова умова для того, щоб знайти спокій. Бо пристрасть, жага до багатства і слави є джерелом невдоволення, скарг, печалі, ворожнечі, воєн, грабунків, злодійства…»
Ось основні точки в яких перетинаються два генії. Я навіть не вважаю за потрібне наводити приклад з Мевляни, дані цитат можна вважати їх перекладом.
Крім цього визнавав рівними всі народи і всі релігії світу. «Рівними перед Богом, і рівними у вияві своєї боротьби із силами зла за особисту свободу і за визнання Бога як вищої волі.» поряд з цим можливо вам відомі слова Мевляни: «gel ne olursan ol, yine gel/kafir, mecusi, putperest, yine gel…»- «Приходь хто б ти не був, все одно приходь/невірний, язичник.., все одно приходь…»
Обидва письменника відстоювали загальнолюдські цінності і мир, намагалися зітерти кордони між расами та релігіями.
Щоб донести свої думки до широких мас обидва письменники використовували доступну мову та доступний стиль викладу глибоких істин в простих прикладах з життя.
Вражаючим є те, що Сковорода не знаючи літературного стилю Мевляни писав в тій же літературній формі. В турецькій літературі ми звемо її «Месневі» - невеликі повчальні оповідання, побудовані на життєвих прикладах, в яких захований глибокий сенс.
Ці два великі генії, з’єднавши свій зразковий спосіб життя зі своєю філософією, яка дійшла до нас в формі літературних творів, залишили незабутній слід в серцях людей, і досі продовжують освітлювати шлях своїх народів. Працювати над цією темою було приємно і цікаво.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА.
-
Mevlana Celaleddin Rumi, Mesnevi Tercumesi, Ist.-1999, 6 cilt.
-
Джавелідзе Є. У истоков турецкой литератури. Тбил.1979.
-
Суфизм в контексте мусульманской культуры.-М .:Наука.
-
Руми //БСЄ.3-є изд.-М.1975, Т.22
-
Курбанмамадов В.П. Эстетическе доктрины суфзма.-Д.1987.
-
Степанянц Л.Т. Философские аспекты суфизма. М,1987.
-
Кримський А. історія Туреччини.-К.; Львів, 1996.
-
Халимоненко Г. історія турецької літератури.-К.;2000.
-
Рыбальченко Т.Э. Турецко-русский и русско-турецкий словарь. М.,2005.
10) Мацько Л.И. Русско-украинский и украинско-русский словарь.- К.1992.
11) Смирнов В.Д. Очерк истории турецкой литературы.-Т.1979.
12) Читтик К.А. В поисках скрытого смысла.-М.1968.
13) Турецкая ашигская поэзия.-М.1983.
14) Про містику і метафізику у Григорія Сковороди// сучасність.
-1992.- №12
15) Горський В.С. Історія української філософії. – к.. 1996
16) Сковорода Г.С. Повне зібрання творів. К. 1973
17) Сковорода і проблеми національної філософії. Х. 1998.
18) Глива. Образ людини в творах Сковороди. К. 2006
19) Нічик. Сковорода. Образ мислення. К. 1997.
20) Горбач Н. Невідомий Сковорода. Л. 2002