73375 (Поетична творчість Юрія Клена), страница 6

Вслухайся, як росте прийдешній гай. [с. 106]

Самобутній і невичерпний у своїй творчій потенції світ поезії Клена духовно тісно пов’язаний з українським світом. Історичні шляхи розвитку, своєї Батьківщини поет осмислює через світові образи, складовою частиною яких є біблійні образи, символи, мотиви і ремінісценції. Образ України невіддільний від образів Бога, Ісуса Христа, Матері Божої. Глибока віра поета тісно пов’язана з вірою в щасливе майбуття України, її звільнення від ворожого ярма. Така віра втілена у рядках поезії "Терцини". Довгий шлях, сповнений страждань та поневірянь, закінчиться зрештою перемогою над "драконом" – ворогом Батьківщини:

Зостанься безпритульним до сконання,

Блукай та їж недолі хліб і вмри,

Як гордий флорентієць, у вигнанні.

Та перед смертю дітям повтори

Ту казку, що лишалась, як спомин

Прадавньої, забуті пори,

Як у грозі, у блискавці і громі

Колись страшну потвору переміг

Святий Георгій в ясному шоломі...

І як дракон, звитяжний, поліг. [с. 79-80]

Віра у перемогу втілена в образі святого Георгія, який у легенді переміг дракона, що символізує перемогу християнської віри. Святий Георгій, за легендами, зображений як величний воїн, одягнений в обладунки. Він сидить на коні (звичайно білому – алюзія на чистоту). У руках у нього меч. Його меч вже зламаний і лежить на землі – частина його встромлена в шию дракона. Святий створює алюзію летаргічного сну нації. Як Господь воскресив мертвого Лазаря, що спав чотири дні, так і воскресив він Україну від тьми:

Настане день... світ спалахне, й полуда

Тобі спаде з засліплених очей.

"Світ спалахне" світлом, адже: "Бог є світло: і немає в нім жодної темряви" [Ап. Ів.:1:5] І в цьому світлі Божому постане Свята Софія, ясна й нерушима" [с. 78].

Мотиви вірша-медитації "Софія" перекликаються з сонетом "Христос", де чудо в Кані пов’язане з чудом оздоровлення сліпих, коли їм полуда спаде з очей, бо Христос – "світло світу", із воскресення Лазаря, бо Христос – "воскресіння і життя".

Поет вбачає національний ідеал у бутті, сфокусованому в релігійно-культурній сфері, у галузі загальнолюдських цінностей, які акумулює традиція віри-храму, тому-то ні Софія, ні Лавра не підвладні знищенню [4:314].

Згідно з Юрієм Кленом, прийдешність України має лежати на духовних підвалинах, якими є віра в Бога, прагнення гармонії із собою і світом. Задумуючись над творчістю поета, Богдан Босічук і Богдан Рубчак зазначають: "У своїй суті філософія Юрія Клена – ідеалістична філософія західного християнського гуманізму" [43:5].

Як уже було зазначено, того ж дня були створені "Терцини" – інвокативна лірика, звернення до сучасника, у якому злилися біблійні мотиви з ремінісценціями з Дантових терцин. Авторська примітка до вірша "Терцини" проголошує: "В цій поезії вжито строфу, що нею писав Данте свого "Di Vina commedia", щоб підкреслити паралелізм: Дантове пекло – сталінізована Україна" [38:448]. Сталінізована Україна – "дальний край. Де ждуть тебе безчестя і наруга" все, що відбувається на рідній Батьківщині, заставляє поета згадати "Слова над пеклом Дантовим": "Per me siva nella citta dolente!" (Крізь мене йдуть у селище печалі). Із Дантового твору запозичено й інші слова: "Сюди йдучи, в скорботу і відчай, Надії мусиш знищити дощенту". Цей вислів використав Іван Багряний у романі "Сад Гетсиманський – при вході у сталінську тюрму він проголошує невідворотну жорстокість режиму, тенета якого нагадують пекло. Сталінська Україна – край, де запанувала "магія страшна чисел" – землі частина шоста. "Останній в пеклі круг, дев’ятий круг. О фабрики й кремлі з людської кости!" [с. 78-79]. Кола Дантового пекла складають ідейну основу вірша, у якому одним з "опорних" є образ душі:

"Тікай, тікай і не життя рятуй,

А душу... [с. 79].

Ця поезія є своєрідним прологом до написаного пізніше масштабного "Попелу імперій", у якому Дантове пекло мотиваційно накладається на трагічну картину історичної дійсності 30-70-х років ХХ століття.

Особливістю індивідуального стилю поета є органічне вилітання біблійних мотивів, біблійної "аури" у поетичну розповідь.

Так, у поезії "Жорстокі дні" історичні події пронизані мотивами біблійного апокаліпсису:

Скажені вихори, що кришать гори,

З глибинних надр – підземний грім,

І порох Метеорів,

Розбризканий у гніві золотім:

Так нас доба вітала на порозі

Ще не початого життя... [с. 92].

Трагічність доби увиразнюється образом Трьох царів:

Та не зійшли там зорі,

Що Трьох Царів у темряві вели [с. 92].

Образ Трьох царів запозичено із біблійної легенди про поклоніння волхвів. Волхви, яких вела зоря, прийшлі зі Сходу, щоб побачити царя іудейського. Іродом їх було послано у Вифлиєм. Під приводом, що вони хочуть поклонитися Дитині, Ірод наказав їм повідомити, де Боже Дитя знаходиться Християнський письменник Тертулліан (біля 160-230) був першим, хто по-іншому ідентифікував їх, а саме, як царів. Відтак вони зображені на фресках і скульптурах, а також манускриптах пізнього середньовіччя. Власне сцена поклоніння представляє Каспара (або Яспара), найстаршого, він стоїть на колінах перед Христом, Каспар підносить золоті дари. За ним стоїть Балтазар (негр) і Мельхіор (наймолодший). Символіка дарів така: золото – знак поваги для Царства Христового, ладан – признання божественності Христа, мирра, яку використовують при бальзамуванні, - пророцтво смерті Христа. Цей сюжет набув великого значення в християнському мистецтві. Свято Богоявлення прославляє різні моменти, зокрема, поклоніння волхвів, коли Христос став перед народом (Різдво Христове) [63:440-441].

Біблійні сюжети підкреслюють трагічність і неминучість загибелі світу, у якому не народився Син Божий, у якому не може бути свята народження, Божого благословення. Таким чином, нове осягнення світу постає у поетичному світі Юрія Клена через трансформацію, суб’єктивне відтворення Біблії. У численних ремінісценціях маніфестується біблійна тематика, яка є, за світовідчуттям поета, органічним складанням життя народу "Освальд Бургард був наснажений енергією духовного відродження України , органічною часткою і творцем якого він почувся. І тому трагедію творчої інтелігенції, яка, бувши однією з перешкод на шляху здійснення імперської політики сталінізму, прирікалась на масове знищення (три чверті українських письменників було репресовано у 30-х роках), він сприймав як особисту трагедію" [41:9].

Отже, образи світової літератури у ліриці Юрія Клена розкривають прекрасний світ, навчають сучасників бачити його, розуміти, цінувати красу життя і поезії. Клен використовує біблійні, античні, літературні, історично-культурні образи для філософського осмислення сучасного йому життя, створення масштабної картини української дійсності. Образи літератури, літературні сюжети і персонажі (тексти) втрачають таким чином свою конкретно-хронікальну прикріпленість і набувають у рецепції Юрія Клена універсальної природи.

РОЗДІЛ ІІ. ФУНКЦІЇ ЛІТЕРАТУРНИХ ОБРАЗІВ ТА РЕМІНІСЦЕНЦІЙ В ПОЕМІ ЮРІЯ КЛЕНА "ПОПІЛ ІМПЕРІЙ"

2.1 Мотиви "Божественної комедії" та образ Данте в поемі Юрія Клена

Поема "Попіл імперій" є яскравим свідченням того, що автор постійно веде діалог із світовою культурою, включаючи в текст твору цитати, ремінісценції, образи з різних літературних джерел, згадки про письменників та діячів інших видів мистецтва, що дозволяє уявити високий рівень поетової ерудиції, коло його читання, улюблених авторів книг, митців тощо.

Проаналізувавши з позиції інтертекстуальності цей твір, ми виділили в ньому наступні різновиди образів світової літератури:

1. Античні: скринька Пандори, віщий крик Касандри, Сцилла і Харибда, Харон, Стікс, Орфей, Вергілій, Геракліт, Гомер, Горацій, Сократ, Демосфен.

2. Біблійні: потоп, Вавілонська вежа, святий Георгій, Пилат, Мойсей, Саломея, Іван Хреститель, Ісус Навин, Сінай, Адам, Єва, Єгова, Каїн, пекло і рай, Содом і Гомора, Страшний Суд, плачі Єремії, Бог, Діва, Христос.

3. Образи української літератури: І. Котляревський, Еней, Т.Шевченко, Леся Українка, Г. Сковорода, Лесь Курбас, Микола Зеров, М. Драй-Хмара, Олег Ольжич, Олена Пчілка.

4. Образи і діячі німецької літератури: епос "Нібелунги", Гете, Фауст, Мефістофель, Новаліс, філософи Кант, Ніцше.

5. Діячі французької літератури: парнасці Леконт де Ліль і Р. М. Ередіа, Ш.Бодлер і його збірка "Квіти зла".

6. Російські письменники: О. Пушкін, М. Гоголь і його герой Хома Брут ("Вій"), А. Фет, О. Блок, Віктор Гофман.

7. Італійська література: Данте і його твір "Божественна комедія", Петрарка.

Крім того, в поемі згадується англійський поет Шеллі, австрієць Густав Мейрінк, бельгійський драматург М. Метерлінк і поет П. Верхарн.

У культурологічне поле поеми включені також художники Ван Гог, Рембрандт, Ватто, Гоген, Рубенс, Реріх і композитори: Р. Вагнер, Ф. Шопен, Ф. Ліст.

Поет використовує образи фольклорних і літературних казок, міфів: Чорномор, Іван-дурник, Жар-птиця, гидке каченя, Кощей, Шехеризада, Одін, валькірії, Ормузд, Аріман та інших.

Але найбільш активно Юрій Клен у цій поемі звертається до таких авторів як Данте, Гете і І. Котляревський у відповідних частинах свого твору.

Постать Данте належить до найбільш універсальних у світовій культурі. Важко знайти помітного письменника чи митця, який бодай побіжно, бодай один раз не звертався б до образу великого флорентійця. Т. Еліот у своєму відомому есе про Данте спробував відповісти на запитання: чому італійський поет і досі ближчий і зрозуміліший, аніж чимало його геніальних сучасників і наступників: "Причина не в тому, що Данте вищий як поет, а в тому, що він писав коли Європа ще була більш або менш єдина. Навіть якби Чосер та Війон жили в ті самі роки, вони – й за мовою, й за місцем – були б далі від центру Європи. Однак Данте простий також і з другої, доволі складної, причини. Він не лише мислив, як мислив тоді кожний й освідчений європеєць, але й метод який він застосовував, був усім зрозумілий". [32:177]. Автор точно підмітив момент усеєвропейськості Данте.

Ще одною причиною інтересу до творчості Данте, є насиченість "Божественної комедії" образами, які кожний митець може інтерпретувати по-своєму, вкладати інший зміст, часто відмінний від дантівського, дозволяючи таким чином цій поемі бути одним із найпоширеніших творів ось уже протягом майже семисот років. Тому для кожної національної культури історія її дантеани є водночас своєрідним літописом власного націєтворення.

Певний сплеск зацікавлення Данте в українській культурі відбувся на зламі епох, коли визвольні змагання, незважаючи на їхню приреченість, витворили новий рівень свідомості й самоусвідомлення українців. На початку ХХ століття в національній культурі постав і "антирадянський Данте, який своїми терцинами закликав до боротьби проти "комуністично-московського гноблення". Арешти, божевілля, терор, моральна напруга, геноцид проти української інтелігенції породили антирадянські кантівські мотиви у молодого Тичини ("Відповідь землякам"), Т. Осьмачки ("Містерія", "Пост"), В. Підмогильного ("Невеличка драма") та ін. Цілком природно, що до творчості Данте звернулися й українські неокласики. У трагічні 30-ті роки розпочав роботу над перекладом "Божественної комедії" М. Драй-Хмара. У М. Рильського є датований 1939 роком вірш "Давидові Гофпелінові", якому передує епіграф із Данте: "На середині віку життєвого потрапив я в дикий, темний ліс", який є контрастом до початку вірша "На середині віку життєвого ти опинився в радіснім саду".

Проте найголовніша парадигма "антирадянського Данте" виявилася, безперечно, в Юрія Клена, спочатку у віршах і сонетах збірки "Каравели", а потім в поемі "Попіл імперій".

Як вже зазначалося, до текстів, які перекликаються з Дантовою творчістю, належить сонетний диптих "Беатріче", вірш "Зимові дні", у якому протиставлення спогадам молодості ("полустанкові у сніжних заметах", "швидкому бігові санок" і " чистому та невинному профілеві") постають "... покриті пилом фоліанти, та на столі розкритий Данте – (кохання Паоло і Франчески" (с. 74). У наступних творах "Каравел" звертання Юрія Клена до автора "Божественної комедії", як зазначає М. Стріха, є концептуальним: авторська примітка до вірша "Терцини" засвідчує концептуальну значимість паралелізму "Дантове пекло – сталінізована Україна". Ця поезія є своєрідним прологом до масштабного твору "Попіл імперій".