41928 (Особливості перекладу твору Д. Роулінґ "Гаррі Поттер і Таємна Кімната")

Дипломна робота

На тему

«Особливості перекладу твору Д. Роулінґ «Гаррі Поттер і Таємна Кімната»

Зміст

Вступ

Розділ І. Специфіка художнього перекладу

1.1 Сутність перекладу та його характерні риси

1.2 Проблема перекладу мовних реалій

1.3 Стилістичні особливості перекладу художніх творів

Розділ ІІ. «Гаррі Поттер і Таємна кімната» Д.К. Роулінґ. Особливості українського перекладу

2.1 Лексичні особливості роману

2.2 Специфіка перекладу стилістичних засобів

2.2.1 Особливості відтворення лексичних стилістичних засобів при перекладі

2.2.2 Збереження індивідуальних рис мовлення персонажів при перекладі

2.2.3 Переклад синтаксичних стилістичних засобів

Висновки

Summary

Література

Вступ

Один з найпомітніших феноменів нашого часу – зростаюча потреба у спілкуванні між народами і окремими людьми і реалізація цієї потреби, яка в багато разів перевищує досвід минулого. Розвиток транспорту, засобів інформації і комунікації, підвищення культурного і освітнього рівнів, усвідомлення необхідності взаєморозуміння і співпраці, пошуки шляхів і засобів вирішення глобальних проблем сучасності – все це може бути досягнуто лише об'єднаними зусиллями всіх народів і всіх людей. Без сумніву, всі ці чинники є могутнім стимулом для розвитку перекладацької діяльності. Взагалі, сучасний мир такий, яким він постає перед нами сьогодні, дає можливість бачити, яке величезне місце зараз займає переклад в науковому, політичному і культурному житті кожної країни і всього світу.

Зрозуміло не слід абсолютизувати роль і значення перекладу. Але поза сумнівом, переклад є активним учасником сучасного культурно-історичного процесу і без нього неможливо уявити собі сучасний світ. Переклад може і повинен бути для всіх народів носієм, провідником і відкривачем всього найціннішого.

Переклад не можна зрозуміти і дати йому наукове визначення без урахування його соціальної природи, соціальної суті. Переклад не може виникнути, існувати функціонувати поза суспільством. Коло діяльності, що охоплюється поняттям «переклад», дуже широке. Переклад – невід’ємна частина духовної культури кожної країни і її народу, духовної культури всього людства. Переклад не можна зрозуміти, а тим більше науково визначити, якщо його не розглянути з погляду його мовної суті, якщо не розкрити його лінгвістичних основ, його лінгвістичної природи. Адже, безперечно, що переклад – це перш за все мовна діяльність. Переклад ґрунтується на мові, перекладач працює з мовою. Мова – фундамент і основний засіб перекладу. Переклад не можна зрозуміти, якщо не буде розкрита його здатність відображати і ніби заново створювати оригінал. Переклад є віддзеркаленням оригіналу. Чим вірніше, чим цілісніше це віддзеркалення, тим вище якість перекладу. Переклад не можна зрозуміти, якщо не буде розкрита його психологія. Переклад – це важкий, складний і продуктивний творчий процес, в якому беруть участь всі духовні сили людини: інтелект, інтуїція, емоції, уява, воля, пам'ять. Переклад – це творчий процес, в результаті якого створюється перекладний твір. І, нарешті, переклад не може бути науково осягнутий, якщо розглядати його позаісторично. Переклад з'являється історично на певному етапі людського розвитку, існує історично, розвивається історично – разом з розвитком суспільних, культурних і інших процесів.

Художній переклад є особливим способом міжкультурної комунікації, в основі якого лежить певна система вербальних форм, що несуть в собі смисл та значення, виражені засобами однієї мови (мови оригіналу) та перекодовані у іншу (мову перекладу) шляхом різноманітних трансформацій, які торкаються всіх рівнів контактуючих мовних систем.

Завдяки художньому перекладу ми маємо можливість читати твори світової класичної літератури на рідній українській мові. Кожний художній твір, кожний художній напрям, література кожної історичної доби породжує специфічні проблеми для перекладача. Вирішувати ці проблеми можливо лише за умови засвоєння перекладачем здобутків теорії та практики перекладу.

Тема даної дипломної роботи – дослідження особливостей перекладу твору Д.К. Роулінґ «Гаррі Поттер і Таємна Кімната».

Актуальність дослідження визначається необхідністю дослідження специфіки включення перекладів творів світової літератури у контекст україномовного літературного простору. Оскільки цей твір є складовою частиною сучасного літературного процесу, переклад його українською мовою робить міцнішими зв’язки між сучасними національними літературами.

Мета даної дипломної роботи – здійснення комплексного аналізу перекладу твору Д.К. Роулінґ «Гаррі Поттер і Таємна Кімната» українською мовою та встановленні його особливостей на лексичному та стилістичному рівнях.

Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання наступних завдань:

1. розглянути сутність художнього перекладу;

2. розглянути проблему перекладу мовних реалій;

3. дослідити стилістичні особливості художнього перекладу;

4. розглянути лексико-семантичні особливості мови роману та дослідити рівень адекватності перекладу даного твору на лексичному рівні;

5. проаналізувати особливості перекладу лексичних та синтаксичних стилістичних засобів у творі.

Для розв'язання поставлених завдань в роботі застосовано комплексну методику дослідження. Для лінгвістичного аналізу використовувались описовий, порівняльний, контекстуальний та структурно-семантичний методи. Порівняльно-перекладознавчий аналіз передбачає зіставлення оригінального тексту англійською мовою з текстом перекладу українською мовою. Таке зіставлення дозволило отримати дані про ступінь близькості на рівні змісту оригіналу та перекладу, визначити прийоми досягнення еквівалентності та прийоми відтворення лексичних та стилістичних особливостей при перекладі оригінального тексту.

Об’єктом дослідження є лексика та образні художні засоби мови твору Д.К. Роулінґ «Гаррі Поттер і Таємна Кімната» та їх відповідники в українському перекладі.

Предмет дослідження – лінгвістичні інтерпретації слів, характерні для мови тексту перекладу, а також міжмовні трансформації як засоби виявлення лінгвокультурної специфіки художнього тексту, лексико-семантичних характеристик мови твору та його перекладу.

Матеріал дослідження складали оригінальний текст твору Д.К. Роулінґ «Гаррі Поттер і Таємна Кімната» та текст однойменного українського перекладу, виконаного Віктором Морозовим.

Наукова новизна здобутих результатів полягає в узагальненні аспектів щодо адекватності художнього перекладу прозових творів, а також у виявленні особливостей втілення образного простору твору в українському перекладі, у прагненні до осмислення проблеми адекватної передачі мови автора художнього тексту.

На захист винесені такі твердження:

1. Завданням перекладу є забезпечення такого типу міжмовної комунікації, при якому створюваний текст на мові перекладу міг би виступати як повноцінна комунікативна заміна оригінала.

2. Згідно вимоги адекватності змісту та відтворення образної системи твору поряд із співставленням різних мовних систем в процесі художнього перекладу відбувається співставлення також і різних культур, яке часто вимагає адаптації текста перекладу, що допомагає сприймати предметний текст та маркери даної культури.

3. Дослідження образних художніх засобів у мові твору «Гаррі Поттер і Таємна Кімната» Д.К. Роулінґ демонструє їх міцний взаємозв’язок та підпорядкованість загальному авторському задуму. Це диктує перекладачеві необхідність будувати мовну структуру перекладу з позиції, наближеної до авторської. Порівняльний аналіз прикладів образних засобів, які використовує автор виявив, що ступінь адекватності перекладу в різних випадках різна.

Теоретичне значення даного сутності художнього перекладу, у виявленні специфічних ознак системи художніх образів в текстах англійської та української мови. В роботі проаналізовано адекватність перекладу художнього тексту, здійснено аналіз рівня експресивності оригіналу та перекладу.

Практична цінність: результати дослідження можуть бути використані для розв’язання практичних проблем перекладу художніх творів, а також при розробці методичних посібників з проблем теорії перекладу та теорії художнього тексту.

Розділ І. Специфіка художнього перекладу

1.1 Сутність перекладу та його характерні риси

Література займає особливе місце серед інших видів мистецтв. На відміну від музики та образотворчого мистецтва, які впливають на людей різних національностей безпосередньо, через зір і слух, що притаманні всім здоровим людям, література сприймається завдяки засобам мови, що є специфічною для кожного народу. Тому літературний твір інколи стикається зі значними перешкодами на шляху до свого читача, якщо цей читач є носієм іншої мовної системи, ніж автор твору. А оскільки навіть полілінгвізм і білінгвізм не можуть вирішити цю проблему через існування великої кількості мов, то на допомогу приходить переклад, тобто такий вид творчості, в процесі якого твір, який існує в одній мові, відтворюється в іншій.

Переклад посідає особливе місце у літературному процесі. Кожен вид літератури послуговується певним видом перекладу. Зокрема, художня література послуговується художнім перекладом. Художній переклад – один з найбільш наглядних проявів міжлітературної (і тому певним чином міжкультурної) взаємодії. Фактично він є важливою частиною національно-літературного процесу, оскільки виступає посередником між літературами, без нього неможливо було б говорити про міжлітературний процес у всій його повноті. Художній переклад – особливий вид перекладу, це переклад – відображення думок і почуттів автора прозового або поетичного першотвору за допомогою іншої мови, перевтілення його образів у матеріал іншої мови.

Художній переклад має справу не лише з комунікативною функцією мови, але й з її естетичною функцією, оскільки слово виступає як “першоелемент” літератури. Це вимагає від перекладача особливої ретельності та ерудованості. У художньому творі відображаються не лише певні події, а й естетичні, філософські погляди його автора, які або становлять струнку систему, або – суміш уламків різних теорій. Тому перекладач повинен мати якщо не ґрунтовні, то принаймні достатні для перекладу знання в області філософії, естетики, етнографії (оскільки в деяких творах змальовуються деталі побуту героїв), географії, ботаніки, мореплавства, астрономії, історії мистецтв та ін. Ідейно-образна структура оригіналу може стати в перекладі мертвою схемою, якщо перекладач не уявляє собі того суспільного середовища, в якому виник твір, тих причин, які покликали його до життя, і тих обставин, завдяки яким він продовжує жити в інших середовищах і в інші часи”.

Інша проблема художнього перекладу – співвідношення контексту автора і контексту перекладача. У художньому перекладі контекст останнього дуже наближається до контексту першого. Критерієм співпадіння, або, навпаки, розходження обох контекстів є міра співвідношення даних дійсності і даних, взятих з літератури. Письменник іде від дійсності і свого її сприйняття до закріпленого словами образу. Іншими словами, якщо переважають дані дійсності, то ідеться про авторську діяльність. Перекладач іде від існуючого тексту і відтворюваної в уяві дійсності через її “вторинне”, “наведене” сприйняття до нового образного втілення, закріпленого в тексті перекладу. Тобто, якщо переважають дані літературного походження, то йдеться про контекст перекладача. Таким чином, художній переклад обумовлений не лише об’єктивними факторами (конкретно-історичним літературним каноном, нормативним існуванням), але й суб’єктивними (поетикою перекладача). Жоден переклад не може бути абсолютно точним, оскільки сама мовна система приймаючої літератури за своїми об’єктивними даними не може досконало передати зміст оригіналу, що неминуче призводить до втрати певного об’єму інформації. Тут також замішана особистість перекладача, який при перекодуванні тексту обов’язково випустить щось із змісту, а також його схильність продемонструвати чи не продемонструвати усі особливості оригіналу [11, 53]. У художньому перекладі до усіх цих факторів домішується ще й особистість перекладача який, як уже зазначалося, у цій ситуації є більшою чи меншою мірою й автором. Твір не можна вирвати із стихії рідної мови і “пересадити” на новий ґрунт, він повинен народитися наново у новій мовній ситуації завдяки здібностям і талантові перекладача. Кожний мовний елемент, послуговуючись найтоншими асоціативними зв’язками, впливає на образне мислення носія цієї мови і витворює конкретно-чуттєвий образ. Закономірно, що при перекладі твору на іншу мову, в силу мовних розбіжностей, ці асоціативні зв’язки значною мірою руйнуються. Щоб твір продовжував жити як мистецький витвір в новому мовному середовищі, перекладач повинен перейняти на себе функції автора і певною мірою повторити творчий процес його створення і наповнити твір новими асоціативними зв’язками, які викликали б нові образи, властиві даній мові.

Наступна, співвідносна з попередньою, проблема художнього перекладу – проблема точності і вірності. Що з цих двох критеріїв важливіше і чи можливо їх поєднати в одному перекладі? Ще Максим Рильський з приводу поетичного перекладу писав: “Вважаю неможливим, як дехто цього вимагає, щоб автор поетичного перекладу, отже й сам поет, цілком забув про себе, цілком підкорився індивідуальності іншого поета. Це навіть, здається мені, небажано: таким способом можна стерти пилок з крилець того метелика, що зветься поезією. Художній твір повинен перекладатися «не від звуку до звуку, не від слова до слова, не від фрази до фрази, а від ланки ідейно-образної структури оригіналу до відповідної ланки перекладу». У поетичному перекладі чіткіше відображається ця перекладацька концепція. Поетичний твір – єдність ідей, образів, слів, звукопису, ритму, інтонації, композиції. Не можна змінити один компонент, щоб це не вплинуло на загальну структуру твору. Зміна одного компоненту обов’язково спричинює зміну усієї системи. Спроба відтворити у поетичному творі усі конструктивні елементи неодмінно призведе до втрати гармонії твору, отже необхідно визначити які елементи в даному творі є головними і відтворити їх з усією можливою точністю, не звертаючи, або звертаючи неістотно, увагу на інші. Свого часу В.Брюсов запропонував “теорію істотного елемента” (назву запропонував Ю.Левін). Ця теорія якраз і зводилася до виокремлення найважливішого елемента (чи елементів) в поетичному творі і свідомим принесенням в жертву інших її елементів. Жертва у будь-якому випадку неминуча, а якщо вона буде осмисленою, тоді вона буде меншою. «Прекрасне рідко переходить з однієї мови в іншу, зовсім не втрачаючи своєї довершеності: що ж має робити перекладач? Знаходити у себе в уяві такі красоти, які могли б служити заміною, отже виробляти власне, як і краще.» (В.Жуковський)