35984 (Складання патенто-правових документів на "Машину для виймання анодних штирів алюмінієвого електролізера"), страница 4

Висновки до розділу Г.1

Пошук за патентною документацією був проведений по відношенню охоронних документів України, Російській Федерації, СРСР, інших країн світу, а також патентних документів Європейського патентного відомства (ЄПВ) та міжнародних заявок, виданих за процедурою РСТ (Patent Cooperation Treaty – Договір про патентну кооперацію). Ретроспективність пошуку була прийнята в межах 30 років (1976-2005рр.). Для пошуку було використано офіційний бюлетень “Промислова власність” Державного патентного відомства України, описи винаходів СРСР та тематичні добірки “Винаходи країн світу”, які доступні у Харківській державній науковій бібліотеці ім. Короленко (ХДНБ ім. Короленко). Також пошук по патентній документації проводився у мережі Internet по електронних базах даних патентного відомства Російської Федерації (“Федеральний інститут промислової власності”), ведучих країн світу, Європейського патентного відомства та міжнародних заявок РСТ. Пошук проводився за допомогою класифікаційних індексів Міжнародної патентної класифікації (МПК): С25С 3/10, С25С 3/12.

Результати пошуку за патентною документацією наступні:

1. Російська Федерація – 28 документи;

2. СРСР – 22 документів;

3. Австрія – 3 документи;

4. Бразилія – 3 дркументи;

5. Норвегія – 1 документ;

6. Канада – 1 документ;

7. Китай – 2 документ;

8. Німеччина – 5 документ;

9. Нова Зеландія – 3 документа;

10. США – 7 документ;

11. Франція – 1 документів;

12. ЄПВ – 6 документів;

Взагалі було знайдено 81 охоронних документів, релевантних предмету та меті пошуку.

На основі відібраних охоронних документів було заповнено форму по країнах із наведенням бібліографічних даних щодо охоронних документів (форма Г.1.1). Патентна документація систематизована за державами видачі охоронних документів.

Пошук по науково-технічній документації був проведений по статтям журналів „Бюллетень иностранной коммерческой информации” та реферативних журналів „Металургія”, які доступні у ХДНБ ім. Короленко та бібліотеці НТУ „ХПІ”. Пошук був проведений з 1990 року до 2005 року включно. У результаті було виявлено 17 джерел науково-технічної інформації (форма Г.1.2) і 13 джерел, відомих з джерел посилання, але не виявлених у процесі пошуку (форма Г.1.3).

Також у даному розділі були розглянуті техніко-економічні показники машини для виймання анодних штирів алюмінієвого електролізера та об’єктів аналогічного призначення (форма Г.1.4). За своїми техніко-економічними показниками ця машина відповідає аналогами.

2. ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАКОНОДАВЧОЇ БАЗИ З НАБУТТЯ ПРАВ НА КОРИСНУ МОДЕЛЬ

3.1 Корисна модель як об'єкт правової охорони

Згідно з Законом України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, корисна модель - це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.

Правова охорона надається корисній моделі, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності. Пріоритет, авторство і право власності на корисну модель засвідчуються деклараційним патентом.

Строк дії деклараційного патенту на корисну модель становить 10 років від дати подання заявки до Установи. Обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою корисної моделі. Тлумачення формули повинно здійснюватися в межах опису корисної моделі та відповідних креслень.

Умови патентоздатності корисної моделі

1. Корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною.

2. Корисна модель визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об'єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо.

3. На визнання корисної моделі патентоздатним не впливає розкриття інформації про нього винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 12 місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цієї частини.

4. корисна модель визнається промислово придатним, якщо його може бути використано у промисловості або в іншій сферідіяльності.

1. Корисна модель як службовий твір

Ч. 1 статті 462 ЦК встановлює, що набуття права інтелектуальної власності на корисну модель засвідчується патентом.

Суб'єкт майнових прав інтелектуальної власності на службовий винахід, визначається у ч. 2 ст. 429 ЦК, яка говорить про об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, а також відповідно у ст. 9 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (далі - Закон про винаходи), яка присвячена праву на одержання патенту на службовий винахід роботодавцем.

Слід зазначити, що ст. 429 ЦК передбачає, що в разі створення об'єкта у зв'язку з виконанням трудового договору, особисті немайнові права належать працівникові-творцеві, а майнові права належать спільно працівникові-творцеві та роботодавцю, якщо інше не встановлено договором.

Наведені норми законів та ЦК стосуються майнових прав інтелектуальної власності на корисну модель, створену працівником, але мають різний понятійний апарат та не співпадають за колом правовідносин, що регулюють, а тому виникає необхідність їх поглибленого правового аналізу з метою правильного застосування.

Отже, почнемо з визначення об'єкта регулювання. Так, ст. 429 ЦК, говорячи про об'єкт права інтелектуальної власності, оперує поняттям "об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору". В той же час, ст. 9 Закону говорить про "службовий винахід". Ст. 1 Закону, визначаючи поняття "службового винаходу", відносить до нього три категорії об'єктів, створених винахідниками-працівниками: 1) створені у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 2) створені за дорученням роботодавця; 3) створені з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця.

Чи охоплюються ці категорії винаходів (корисних моделей) поняттям "об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору", що містить ст. 429 ЦК?

Ст. 21 Кодексу законів про працю України , даючи поняття трудового договору, вказує, що за ним працівник зобов'язується виконувати певну роботу з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові. Таким чином, виконанням трудового договору з боку працівника є виконання роботи, що є його трудовою функцією, яка може бути визначена як в самому трудовому договорі, так і в локально-нормативних документах роботодавця (зокрема, посадовій інструкції чи положенні), додержуючись правил внутрішнього трудового розпорядку, в тому числі виконуючи встановлений режим праці та відпочинку.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що норма ЦК, яка аналізується, охоплює перші дві категорії службових винаходів, оскільки доручення роботодавця в межах спеціальності, професії працівника стає його трудовим обов'язком, а тому його виконання здійснюється в межах виконання трудового договору. Що ж стосується третьої категорії службових винаходів (створені з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця), то вони залишаються поза межами об'єкта регулювання ст. 429 ЦК.

Віднесення до службових винаходів, створених з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця, має на меті охоплення тих винаходів, що не підпадають під створені у зв'язку з виконанням службових обов'язків та за дорученням роботодавця. В тому числі, якщо створено винахід поза робочим часом або не в межах трудових обов'язків.

Підсумовуючи вказане вище, можна зробити висновок, що ст. 429 ЦК може застосовуватись лише щодо винаходів, створених на виконання службових обов'язків та за дорученням роботодавця. А відносини стосовно винаходів, які створені з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця, регулюються лише Законом про винаходи.

Частина 2 ст. 429 ЦК встановлює презумпцію, що майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать роботодавцю і працівнику спільно, що право на одержання патенту на службовий винахід належить роботодавцю.

Виходячи із ч. 1 ст. 462 ЦК, яка встановлює, що набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, засвідчується патентом, можна говорити, що "право на одержання патенту", що міститься в Законі про винаходи по суті є правом на набуття права інтелектуальної власності на винахід. Саме власник патенту є носієм майнових прав інтелектуальної власності. Звідси випливає, що норми ч.1 ст. 9 Закону про винаходи, першого речення ч.1 ст. 8 регулюють ті ж самі правовідносини по відношенню до винаходів, створених у зв'язку з виконанням трудового договору, а тому виникає конкуренція норм.

Норма ч. 2 ст. 429 ЦК не носить відсилочного характеру та не встановлює можливості зміни її спеціальним законом. Вона дозволяє змінити порядок розподілу прав лише за договором між роботодавцем та творцем-працівником; Враховуючи те, що ЦК прийнятий пізніше, ніж Закони, і ЦК має вищу юридичну силу порівняно із Законами, оскільки згідно з ч. 2 ст. 4 ЦК він є основним актом цивільного законодавства України, пріоритет повинен надаватись нормі ч. 2 ст. 429 ЦК, порівняно з ч.1 ст. 9 Закону про винаходи.

Отже, ч. 2 ст. 429 ЦК встановлює, що якщо роботодавець і творець не домовились про інше, то майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать їм спільно. Що стосується порядку реалізації спільного права, то тут мають застосовуватись абз. З ч. 2 ст. 28 Закону про винаходи , оскільки ч. З ст. 429 ЦК встановлює, що законом можуть встановлюватись особливості здійснення майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору. Тобто, кожен із суб'єктів спільних майнових прав інтелектуальної власності, якщо інше не обумовлено між ними, може використовувати винахід на свій розсуд, але розпоряджатись майновими правами чи надавати дозволи іншим особам на використання винаходу можуть лише за взаємної згоди.

Необхідно зауважити, що ст. 429 ЦК, визначаючи суб'єкта майнових прав інтелектуальної власності, регулює правовідносини між роботодавцем і працівником, починаючи з моменту виникнення права інтелектуальної власності. Говорячи про винахід, цим моментом є дата публікації відомостей про видачу патенту.

Що ж стосується відносин між цими суб'єктами до моменту виникнення права інтелектуальної власності, то вони ЦК не врегульовані. Ці відносини регулюються частинами 2, 3,4, 5 ст. 9 Закону про винаходи,

які встановлюють умови набуття права інтелектуальної власності (права на одержання патенту) роботодавцем.

Умови набуття роботодавцем права на одержання патенту на винахід:

1. Винахідник подає роботодавцю письмове повідомлення про створений ним об'єкт з описом, що розкриває ясно і повно суть винаходу.

2. Протягом 4-х місяців роботодавець повинен вчинити наступні дії:

а) прийняти одне з таких рішень:

• подати заявку на одержання патенту до Укрпатенту;

• передати право на одержання іншій особі;

• зберігати винахід як конфіденційну інформацію.

б) укласти з винахідником письмовий договір щодо розміру та умови виплати винагороди, відповідно до вигоди, яка може бути одержана роботодавцем.

В разі, якщо роботодавець не виконає дій, вказаних в п. а) чи б), а також якщо роботодавець протягом більше, як 4-х років зберігав винахід як конфіденційну інформацію і не використовував його, то право на одержання патенту переходить до винахідника чи його правонаступника, тобто винахідник буде єдиним суб'єктом права інтелектуальної власності на винахід (в тому числі і майнових прав). Роботодавець, не виконавши умов для набуття ним майнових прав інтелектуальної власності на винахід, втрачає свою частку права.

Якщо ж роботодавець виконав вказані у ч. З ст. 9 Закону про винаходи умови і приймає рішення запатентувати винахід, то враховуючи ч. 2 ст. 429 ЦК, він зобов'язаний включити до кола заявників і винахідника, в разі, якщо винахідник за договором не передав йому свої майнові права інтелектуальної власності.

Виникає питання, якщо роботодавець приймає рішення зберігати винахід як конфіденційну інформацію, то чи означає це, що не виникають права інтелектуальної власності на винахід?

Винахід, який зберігається як конфіденційна інформація, є об'єктом правової охорони та підпадає за своїм змістом під визначення такого об'єкта права інтелектуальної власності, як комерційна таємниця, правовідносини з приводу якої регулюються гл. 46 ЦК.