163009 (Фінансове право), страница 2

Розділ 3. Законодавче регулювання державних доходів та доходів місцевого самоврядування.

Питання 7. Державний інноваційний фонд.

Державний інноваційний фонд створений з метою фінансового забезпечення проведення державної політики у науковій і науково-технічній діяльності і заходів, спрямованих на розвиток та використання досягнень науки в Україні. Положення про Державний інноваційний фонд затверджене Кабінетом Міністрів України від 18 лютого 1992 р. № 77.

Державний інноваційний фонд підпорядковується центральному органу виконавчої влади у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності.

Державний інноваційний фонд здійснює на конкурсних засадах фінансову та матеріально-технічну підтримку заходів, спрямованих на впровадження пріоритетних науково-технічних розробок та новітніх технологій у виробництво, технічне його переоснащення, освоєння випуску нових видів конкурентоспроможної продукції.

Основними завданнями Держіннофонду є:

- забезпечення реалізації державної політики у сфері

інноваційної діяльності шляхом здійснення фінансової,

інвестиційної та матеріально-технічної підтримки заходів,

спрямованих на впровадження науково-технічних розробок і нових

технологій у виробництво, освоєння випуску нових видів продукції,

у тому числі імпортозамінної;

- сприяння проведенню технічної реконструкції підприємств у

ході реалізації інноваційних проектів, спрямованих на виробництво

конкурентоспроможної продукції та впровадження новітніх

технологій, збільшенню обсягів випуску наукоємної продукції та

створенню нових робочих місць;

- організація відбору інноваційних пропозицій та проектів

відповідно до загальнодержавних, галузевих, регіональних

інноваційних і науково-технічних пріоритетів та програм;

- підтримка інноваційної діяльності малого підприємництва;

- сприяння розширенню використання результатів інноваційної

діяльності шляхом організації виставок інноваційної продукції,

науково-методичних конференцій та семінарів, проведення рекламної

і видавничої діяльності.

Держіннофонд відповідно до покладених на нього завдань:

1) організує розроблення інноваційних пропозицій та проектів

і бере участь у формуванні інноваційних програм;

2) забезпечує проведення державної науково-технічної

експертизи та фінансово-економічного аналізу інноваційних

пропозицій та проектів;

3) організує надання гарантій для виконання фінансових

зобов'язань виконавців інноваційних проектів шляхом укладення

договорів страхування фінансових ризиків, застави, поруки тощо;

4) здійснює фінансування інноваційних проектів через

регіональні відділення, підприємства, інноваційні структури та

центри, що належать до сфери його управління, шляхом

інвестиційного вкладу, надання позики, лізингу виконавцям

інноваційних проектів та організації з ними сумісної діяльності;

5) здійснює використання коштів Фонду за їх цільовим

призначенням;

6) сприяє в установленому порядку передачі технологій, а

також залученню внутрішніх та зовнішніх інвестицій до реалізації

інноваційних проектів;

7) організує роботу з надання підприємствам, установам і

організаціям експертних, консультаційних та інжинірингових послуг

у сфері інноваційної діяльності;

8) організує діяльність регіональних відділень, а також

підприємств, інноваційних структур та центрів, що належать до

сфери його управління;

9) створює інформаційну систему та відповідні банки даних у

сфері інноваційної діяльності і здійснює інформаційне забезпечення

суб'єктів інноваційної діяльності;

10) виконує в межах своїх повноважень функції з управління

майном, що перебуває у загальнодержавній власності та закріплене

за Фондом, регіональними відділеннями, підприємствами,

інноваційними структурами та центрами, що належать до сфери його

управління, в частині створення, реорганізації та ліквідації

регіональних відділень, підприємств, інноваційних структур та

центрів, затвердження їх положень (статутів), здійснення контролю

за їх додержанням та прийняття рішень у зв'язку з порушенням цих

положень (статутів), укладає та розриває контракти з керівниками

зазначених регіональних відділень, підприємств, інноваційних

структур та центрів, здійснює контроль за ефективним використанням

і збереженням закріпленого за ними державного майна, виконанням

умов контрактів;

11) готує пропозиції щодо формування державної політики у

сфері інноваційної діяльності, а також розробляє та затверджує в

установленому порядку нормативно-методичні матеріали з питань

інноваційної діяльності;

12) взаємодіє у сфері інноваційної діяльності з центральними

і місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної

Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, а також

галузевими інноваційними фондами;

13) бере в установленому порядку участь у міжнародному

співробітництві у сфері інноваційної діяльності і взаємодіє з

відповідними іноземними та міжнародними організаціями;

14) вживає заходів до створення та розвитку інфраструктури

підтримки інноваційної діяльності;

15) організує навчання, підвищення кваліфікації та

перепідготовку спеціалістів у сфері інноваційної діяльності.

Розділ 4. Законодавче регулювання державних видатків та видатків місцевого самоврядування.

Питання 7. Джерела фінансування дефіциту бюджету.

Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим, внутрішні та зовнішні

запозичення органів місцевого самоврядування, а також вільний залишок бюджетних коштів із дотриманням умов, визначених Бюджетним Кодексом. 

Кабінет Міністрів України може брати позики в межах, визначених законом про Державний бюджет України. Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги.

Міністр фінансів України з урахуванням вимог Бюджетного кодексу з метою економії коштів та ефективності ї використання має право вибрати кредитора, вид позики і валюту запозичення.

Витрати на погашення зобов'язань із боргу здійснюються відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов'язання та боргові зобов'язання Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, незалежно від обсягу коштів, передбачених на цю мету в законі про Державний бюджет України або рішенні про місцевий бюджет.

Якщо витрати на обслуговування та погашення державного боргу перевищать обсяг коштів, передбачений в законі про Державний бюджет України на таку мету, Міністр фінансів України невідкладно інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України невідкладно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термін пропозиції про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України.
Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень у межах і на умовах, передбачених законом про Державний бюджет України, належить державі в особі Міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.

Виключно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради мають право здійснювати внутрішні запозичення (за винятком випадків, передбачених статтею 73 Бюджетного Кодексу). Зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад вісімсот тисяч мешканців за офіційними даними державної статистики на час ухвалення рішення про здійснення запозичень.

Кабінет Міністрів України в особі Міністра фінансів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим в особі Міністра фінансів Автономної Республіки Крим та міські ради в особі керівників їх виконавчих органів можуть надавати гарантії щодо виконання боргових зобов'язань суб'єктам виключно у межах повноважень, встановлених відповідно законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет.
Гарантії надаються лише на умовах платності, строковості, майнового забезпечення та зустрічних гарантій, отриманих від інших суб'єктів. 
Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державного боргу, боргу Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, граничний обсяг надання гарантій встановлюється на кожний бюджетний період відповідно законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет.
Величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 відсотків фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України.
У разі перевищення граничної величини, визначеної Бюджетним кодексом, Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити заходів для приведення цієї величини у відповідність з положеннями Бюджетного Кодексу.

Розділ 5. Основи банківського законодавства.

Питання 7. Правила ведення касових операцій.

Згідно з Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні N 72 від 19.02.2001, касові операції - це операції підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівкових коштів при проведенні розрахунків через касу підприємства з відображенням цих операцій у касовій книзі, книзі обліку розрахункових операцій.

Порядок оформлення касових операцій такий:

1. Касові операції оформляються касовими ордерами,

видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами

за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими

документами, які згідно із законодавством України підтверджували б

факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання

(повернення) готівкових коштів. ( Пункт 3.1 глави 3 в редакції

Постанови Національного банку № 277 ( z0944-05 ) від 10.08.2005 )

2. Касові операції, що проводяться відповідно до Закону

України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у

сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ),

оформляються згідно з вимогами цього Закону.

3. Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими

касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою,

уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими

касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього

підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового

касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника

підприємства, який на це уповноважений керівником.

Під час роботи з готівкою касири (особи, що виконують їх

функції) керуються правилами визначення платіжності банкнот і

монет Національного банку України.

4. Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими

ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки

мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник

підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових

ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки

тощо.

Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах,

заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства,

то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

Підприємства, що займаються закупівлею товарів

сільськогосподарської продукції, проведення розрахунків за які не

врегульовано законодавством України, можуть проводити видачу

готівки здавальникам такої сільськогосподарської продукції за

відомостями, в яких зазначаються прізвища здавальників, їх адреси,

обсяги зданої продукції і сума виплаченої готівки, що

засвідчуються підписом здавальника.

5. У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому

числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або

видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ,

що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він

виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері

або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням

одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами),

використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного

кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки

кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи

документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі

документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові

касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з

каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі

підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що

виписуються окремо на кожну особу або за окремою видатковою

відомістю.

Якщо підприємство (підприємець) надає держателям платіжних

карток послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала

(імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала

(сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер

на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється

відповідний запис у касовій книзі.

6. Видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній

у видатковому касовому ордері або видатковій відомості.