В умовах адміністративно-командної системи ефективність використання державних коштів на фінансування народного господарства була низькою. В умовах поглиблення ринкових реформ відбувається перебудова всієї системи фінансових відносин у народному господарстві. Державні фінанси і, насамперед, бюджетна система шляхом відповідного направлення коштів повинні забезпечити структурну перебудову економіки, прискорення НТП, підвищення ефективності виробництва, і на цій основі – зростання життєвого рівня народу. За рахунок централізованих фондів забезпечуються потреби розширеного відтворення на макрорівні, здійснюється міжгалузевий і територіальний перерозподіл ресурсів для вирівнювання економічного і соціального розвитку окремих регіонів.

Особливо велика роль фінансів у розширеному відтворенні підприємств різних форм власності, оскільки при їхній особистій участі створюється ВВП і відбувається його розподіл усередині підприємств і галузей.

Інвестиційну політику держави передбачається здійснювати в наступних напрямках:

подальша децентралізація інвестиційного процесу на основі розвитку різноманітних форм власності, підвищення ролі внутрішніх (власних) джерел нагромаджень підприємств для фінансування їхніх інвестиційних проектів;

державна підтримка підприємств за рахунок централізованих інвестицій при переносі центра ваги з безповоротного бюджетного фінансування на кредитування (на поворотній і платній основі). Збереження безповоротного бюджетного фінансування переважно для соціально значимих об'єктів, що мають некомерційний характер;

розміщення обмежених централізованих капітальних вкладень і державного фінансування, інвестиційних проектів виробничого призначення строго відповідно до державних цільових програм і винятково на конкурсній основі;

посилення державного контролю за цільовою витратою коштів державного бюджету, що направляються на інвестиції у формі безповоротного фінансування та кредитування;

значне розширення практики спільного (часткового) державно-комерційного фінансування інвестиційних проектів;

використання частини централізованих (кредитних) інвестиційних коштів на реалізацію особливо ефективних інвестиційних проектів, що окуповуються швидко, та об'єктів малого бізнесу, незалежно від їхньої галузевої приналежності і форм власності, для прискорення структурно-технологічної перебудови виробництва;

удосконалювання нормальної бази з метою залучення іноземних інвестицій.

Державні інвестиції повинні бути соціально обґрунтованими, спрямованими на створення додаткових робочих місць, поліпшення якості життя, стимулювання власної інвестиційної активності підприємств.

5. Основні функції фінансів

Відповідно до економічної категорії функції означають прояв у дії сутності даної категорії. Вони показують, як реалізується суспільне призначення економічної категорії.

Суспільне призначення фінансів полягає в розподілі й перерозподілі вартості суспільного продукту між суб'єктами господарювання і напрямками цільового використання. Тому сутність фінансів виявляється насамперед за допомогою розподільної функції. Саме за допомогою цієї функції здійснюється розподіл і перерозподіл знову створеної вартості. Фінансовому розподілові властива багатоступінчастість, що породжує різні види розподілу: внутрішньогосподарський, внутрішньогалузевий, міжгалузевий, міжтериторіальний.

Розподіл НД полягає в створенні так званих основних (первинних) доходів. Їхня сума дорівнює НД. Основні доходи формуються при розподілі НД серед учасників матеріального виробництва. Вони поділяються на дві групи:

1) заробітна плата робітників, службовців, доходи фермерів, селян, зайнятих у сфері матеріального виробництва;

2) доходи підприємств сфери матеріального виробництва.

Однак первинні доходи ще не утворять суспільних коштів, достатніх для розвитку пріоритетних галузей народного господарства, забезпечення обороноздатності країни, задоволення матеріальних і культурних потреб населення. Необхідний подальший розподіл або перерозподіл НД. Перерозподіл НД пов'язаний з міжгалузевим і міжтериторіальним перерозподілом коштів в інтересах найбільш ефективного і раціонального використання доходів та нагромаджень підприємств і організацій; з наявністю поряд з виробничою невиробничої сфери, в якій НД не створюється; з перерозподілом доходів між різними соціальними групами населення. У результаті перерозподілу утворяться вторинні (похідні) доходи. Це доходи, отримані в галузях невиробничої сфери, податки. Вторинні доходи служать для формування кінцевих пропорцій використання НД.

Активно беручи участь у розподілі НД, фінанси сприяють трансформації пропорцій, що виникли при первинному розподілі НД, у пропорції його кінцевого використання. Доходи, створювані в ході такого перерозподілу, повинні забезпечити відповідність між матеріальними і фінансовими ресурсами та, насамперед, між розміром грошових фондів і їхньою структурою, з одного боку, і обсягом та структурою засобів виробництва і предметів споживання – з іншого. Перерозподіл НД відбувається в інтересах структурної перебудови народного господарства, розвитку пріоритетних галузей економіки на користь найменш забезпечених верств населення.

Таким чином, перерозподіл НД відбувається між виробничою і невиробничою сферами народного господарства, галузями матеріального виробництва, окремими регіонами країни, формами власності й соціальних груп населення. Кінцева мета розподілу і перерозподілу НД і ВВП, що відбувається за допомогою фінансів, полягає в розвитку продуктивних сил, створенні ринкових структур економіки, зміцненні держави, забезпеченні високої якості життя широких верств населення. При цьому роль фінансів підпорядковується задачам підвищення матеріальної зацікавленості працівників і колективів підприємств і організацій у поліпшенні фінансово-господарської діяльності, досягненні найкращих результатів при найменших витратах.

Однак тільки розподільна функція фінансів, незважаючи на її багатогранність, не розкриває цілком властивостей фінансів як економічної категорії. Справа в тому, що фінанси, пов'язані з рухом вартості суспільного продукту, вираженої в грошовій формі, мають властивість кількісно відображати відтворювальний процес у цілому і різні його фази. Ця здатність фінансів дозволяє систематично контролювати вартісні пропорції. Така властивість фінансів виявляється через іншу найважливішу їхню функцію – контрольну.

Контрольна функція діє в тісній єдності з розподільною. Контрольна функція фінансів полягає в контролі за розподілом ВВП за відповідними фондами і витратою їх за цільовим призначенням.

В умовах переходу і розвитку ринкових відносин фінансовий контроль спрямований на забезпечення динамічного розвитку суспільного і приватного виробництва, прискорення НТП, усіляке поліпшення якості роботи у всіх ланках народного господарства. Він охоплює виробничу та невиробничу сфери і націлений на підвищення економічного стимулювання, на раціональну й дбайливу витрату матеріальних, трудових і фінансових ресурсів та природних багатств, скорочення непродуктивних витрат і втрат, припинення безгосподарності й марнотратства.

Одне з важливих завдань фінансового контролю – перевірка точного дотримання законодавства з фінансових питань, своєчасності і повноти виконання фінансових зобов'язань перед бюджетною системою, податковою службою, банками, а також взаємних зобов'язань підприємств і організацій за розрахунками і платежами. Контрольна функція фінансів виявляється також через багатогранну діяльність фінансових органів. Працівники фінансової системи і податкової служби здійснюють фінансовий контроль у процесі фінансового планування, при виконанні дохідної й видаткової частин бюджетів.

Крім розподільної і контрольної функцій фінанси виконують також регулюючу функцію. Ця функція пов'язана з втручанням держави через фінанси (державні витрати, податки, державний кредит) у процес відтворення. З метою регулювання економіки й соціальних відносин використовується також фінансове і бюджетне планування, державне регулювання ринку цінних паперів.

6. Можливості використання фінансів у суспільному виробництві

Об'єктивні передумови цілеспрямованого використання фінансів у суспільному відтворенні криються у функціях категорій – розподільної та контрольної. Перша дозволяє формувати фінансові ресурси і цільові грошові фонди відповідно до потреб розвитку суспільного виробництва в цілому й за окремими його структурними підрозділами. Друга (через рух фінансових ресурсів) відбиває текучість економічних процесів у суспільстві і фіксує всі події в економіці та окремих її структурних підрозділах.

У повсякденній господарській практиці важлива не сама по собі категорія фінансів, а конкретні форми прояву фінансових відносин, різноманітні види яких установлюються державою. Між категорією фінансів і організаційних форм її прояву велика різниця: перша завжди об'єктивна, виражає реальні виробничі відносини; друга – суб'єктивна, тому що пов'язана з діяльністю людей. Завдяки організаційним формам стає можливим використання фінансів як економічного важеля, активного інструмента управління економікою.

Як економічний інструмент господарювання фінанси здатні кількісно і якісно впливати на суспільне виробництво. Кількісний вплив характеризується пропорціями фінансових ресурсів, які мобілізуються, розподіляються і використовуються. Якісний – впливом фінансів на матеріальні інтереси учасників відтворювального процесу через форми організації фінансових відносин.

Можливості кількісного впливу на суспільне виробництво визначаються обсягом фінансових ресурсів, що мобілізуються та розподіляються. Якісний вплив фінансів залежить від тих можливостей впливу на матеріальні інтереси учасників відтворювального процесу, якими володіє та або інша конкретна форма фінансових відносин. При якісному впливі важлива не сама по собі величина фінансових ресурсів, а те, яким чином вони формуються, в яких формах і на яких умовах відбувається їхній рух і використання. Якісний вплив пов'язаний з перетворенням фінансів у стимул розвитку економіки.

Фінанси можуть активно впливати на виробництво. Сформовані на основі фінансових відносин грошові фонди цільового призначення здатні створювати передумови для зміни структури і динаміки виробництва. Перерозподіл фінансових ресурсів між суб'єктами господарювання і територіями дозволяє підготувати умови для здійснення прогресивних зрушень у структурі виробництва, прискорення науково-технічного прогресу, підвищення ефективності виробництва.

Разом з тим за допомогою фінансів можна зацікавити колективи підприємств у досягненні високих кінцевих результатів діяльності, надавши їм повної самостійності після сплати податків у державний бюджет.

Фінансовий розподіл, що почався у сфері матеріального виробництва, продовжується й у сфері обертання, роблячи і на неї свій вплив. У цій сфері систематично відбуваються обмінні операції (Д–Т, Т–Д); хоча безпосередньо в обміні фінанси участі не беруть, вони активно на нього впливають.

По-перше, завдяки фінансам у покупців формуються грошові фонди спеціального цільового призначення, а отже, підготовляються умови, необхідні для здійснення обмінних операцій. По-друге, фінанси виступають органічним продовженням актів продажу, що відбуваються, товарів (Т–Д), оскільки завдяки їм здійснюється розподіл виторгу, отриманого у результаті обмінних операцій. Таким чином, фінанси широко використовуються у сфері обертання, де вони виступають як необхідна умова для початку обмінних операцій або як закономірне їх продовження.

Як інструмент розподілу фінанси функціонують і у сфері споживання, де відбувається кінцеве використання раніше створеної вартості (у її матеріальній, натурально-речовинній формах). Тут фінанси впливають насамперед на обсяг і структуру споживаного суспільного продукту. З їхньою допомогою встановлюються пропорції розподілу вартості суспільного продукту на фонд відшкодування і національний доход, формуються кінцеві пропорції використання національного доходу, утворюються фонд споживання і фонд нагромадження, визначається їхня структура.

У рамках використання фінансів у суспільному відтворенні можна виділити три групи головних напрямків фінансового впливу на процеси суспільного розвитку:

фінансове забезпечення потреб розширеного відтворення;

фінансове регулювання економічних і соціальних процесів;

фінансове стимулювання кращих результатів діяльності.

Використання фінансів у суспільному відтворенні супроводжується одержанням певних результатів, у яких наочно проявляється роль цієї категорії. Роль фінансів може бути різною в залежності від зміни реальних умов їхнього функціонування, напрямків впливу на суспільне виробництво, ув'язування з іншими розподільними категоріями і т. п. Але при розходженні результатів, одержуваних від використання фінансів у різні історичні періоди, незмінним залишається одне – можливість впливати за допомогою фінансів на процеси суспільного розвитку.

7. Фінансове забезпечення відтворювального процесу

Фінансове забезпечення відтворювального процесу – це покриття відтворювальних витрат за рахунок фінансових ресурсів, які акумулюються суб'єктами господарювання і державою. Формуються фінансові ресурси у всіх підрозділах суспільного відтворення. Потім відбувається їхній розподіл і цілеспрямоване використання через грошові фонди цільового призначення.

Безперебійне формування фінансових ресурсів, їх раціональне використання мають величезне значення, оскільки фінансові ресурси є найважливішим грошовим джерелом розширення виробництва, зростання матеріального та культурного рівнів життя народу. Зниження обсягу фінансових ресурсів може обмежити можливості цілеспрямованого впливу фінансів на розвиток економіки, рішення актуальних економічних і соціальних задач. Воно веде до скорочення масштабів інвестицій у виробничу та соціальну сфери, зменшення фонду споживання в складі використовуваного національного доходу. Нестача фінансових ресурсів призводить до незбалансованості натурально-речової і вартісної структури суспільного виробництва, різного роду диспропорціям і «розстикуванням».

Обсяг і структура фінансових ресурсів безпосередньо пов'язані з рівнем розвитку виробництва, його ефективністю. Чим крупніші масштаби виробництва і вище його ефективність, тим більші (за інших рівних умов) розміри мобілізованих і використовуваних фінансових коштів. У свою чергу, обсяг фінансових ресурсів, що інвестуються у виробництво, створює передумови для його зростання й удосконалювання. А це, в свою чергу, є основою збільшення фінансових ресурсів.

Однак в останні роки динаміка фінансових ресурсів характеризувалася негативною тенденцією – уповільненням, а потім і падінням темпів їхнього зростання. Причина цього полягала в кризових явищах в економіці нашої країни, що негативно позначилися на динаміці валового національного продукту і зробленого національного доходу.

У формуванні фінансових ресурсів беруть участь усі елементи вартості валового суспільного продукту, але основним джерелом є національний доход, причому головним чином та його частина, що представлена чистим доходом. Саме зростання чистого доходу й основної його фінансової форми – прибутку – обумовлює високі або низькі темпи росту фінансових ресурсів. Крім вартості валового внутрішнього продукту важливим джерелом фінансових ресурсів можуть бути доходи від зовнішньоекономічної діяльності за умови досить ефективної її організації.