96129 (Міжнародна торгівля фінансовими інструментами)

Міжнародна торгівля фінансовими інструментами

1. Сутність і основні тенденції розвитку світової валютної системи

Валютна система – це сукупність валютно-грошових і кредитно-розрахункових відносин. Відрізняють національну, регіональну (для інтеграційних угруповань), і міжнародну валютні системи.

Міжнародна (світова) валютна система включає такі головні складові:

• сукупність національних, колективних і резервних валют;

• сукупність національних і регіональних (інтегрованих) валютних систем, наприклад, Європейська валютна система (ЄВС);

• валютні курси й валютні ринки;

• режими функціонування валютних ринків;

• органи державного і міжнародного валютного регулювання.

Валюта у вузькому значенні – грошова одиниця іноземної держави

Валюта у широкому значенні – додає усі активи, які здатні виконувати функцію світових грошей (цінні попери, благородні метали, дорогоцінні каміння та інше).

Національна валюта – платіжний засіб на території країни, яка її емітує.

Іноземна валюта – платіжний засіб інших країн, який використовується на території даної країни.

Резервна валюта – валюта, в якій країна має власні ліквідні міжнародні резерви, що використовуються для покриття від’ємного сальдо платіжного балансу.

Колективна валюта – платіжний засіб регіонального угрупування (наприклад, євро) чи міжнародної організації (наприклад, СДР (SDR) – спеціальні права запозичення у МВФ).

Тверда валюта – характеризується сталістю курсу, динаміка якого відповідає змінам головних макроекономічних показників.

Євровалюта – це валюта, яка перерахована на рахунки європейських банків і використовується ними для операцій у всіх країнах, зокрема країну-емітент вихідної валюти.

Конвертованість валюти – можливість резидентів і нерезидентів вільно, без обмежень, обмінювати національну та іноземні валюти чи використовувати іноземну валюту в угодах з реальними та фінансовими активами.

Основні види конвертованості валюти:

– по поточних операціях, тобто відсутність обмежень з платежів і трансфертів, які пов’язані з торгівлею та послугами, міждержавними переказами доходів і трансфертів, що повинні виконувати країни – члени МВФ;

– по капітальних операціях, тобто відсутність обмежень при русі прямих і портфельних інвестицій, кредитів і грантів;

– повна, тобто єдність поточної та капітальної конвертованості;

– внутрішня, тобто право резидентів купувати та здійснювати операції з іншими резидентами у власній країні;

– зовнішня, тобто право резидентів здійснювати операції з іноземною валютою з нерезидентами;

– вільна, тобто можливість безперешкодного обміну в зв’язку з високим міжнародним авторитетом, сталістю курсу і підтвердженням МВФ.

Класифікатор іноземних валют, затверджений постановою правління НБУ від 4.02.1998 №34 (з доповненнями та змінами) визначає у ролі валют першої категорії євро, долари Австралії, США, Канади, фунт стерлінгів, крони Швеції, Данії, Ісландії та Норвегії, франк Швейцарії, єну Японії, СДР (SDR).

Валютний курс – ціна однієї валюти у вираженні в одиницях іншої валюти.

Валютне котирування – визначення валютного курсу на ґрунті обраних ринкових механізмів у таких основних формах:

• пряме – вираження одиниці іноземної валюти в одиницях національної (наприклад, 1 дол. США=5,5 грн.);

• непряме (зворотне) – вираження одиниці національної валюти в одиницях іноземної (наприклад, 1 грн.=0,1818 дол. США);

– крос – котирування – вираження одиниці однієї іноземної валюти в одиницях іншої іноземної валюти на території даної країни (за винятком долара США, з яким традиційно кореспондуються інші валюти).

Слід відзначити, що на практиці здійснюється округлення до четвертого знака після коми. Найменший розмір змін курсу – пункт (остання цифра при написанні). Для більшості валют, зокрема гривні, це 0,0001. Для японської єни пункти складає 0,01, що підкреслює використання для порівняння 100 єн. Сто пунктів складають велику фігуру.

Котирування – це запис співвідношення двох валют, наприклад, 1 дол=5,500 грн., де ліва сторона – базова валюта, права сторона – валюта котирування.

На валютному ринку курси підрозділяються на курс купівлі базової валюти (продажу валюти котирування) і курс продажу базової валюти (купівлі валюти котирування). При прямому котируванні купівля базової валюти нижче порівняно з її продажем.

Здійснюється такий запис: USD/UАН=5,4998/5,4999, чи більш коротке вираження: USD/UAН=5,4998/99.

Різниця між правою і лівою сторонами котирування називається спредом (spread).

Суттєвий вплив на аналіз курсових коливань мають динаміка цін і географічна структура зовнішньої торгівлі.

Номінальним валютним курсом (e_n) є фактична обмінна цифра.

Реальний курс (e_r) додає до номінальної величини співвідношення індексів зовнішніх і внутрішніх цін (дефляторів) і при прямому котируванні розраховується за формулою

e_r = e_n (І_ін: І_нац),

де e_r – реальний курс за прямим котируванням;

e_n – номінальний курс за прямим котируванням;

І_ін – дефлятор в іноземній державі – торговельному партнері;

І_нац – дефлятор внутрішніх (національних) цін.

Номінальний ефективний курс (e_n^e) враховує вплив динаміки курсу і структури зовнішньої торгівлі, тобто додає до величини номінального курсу частку торгівлі з даною іноземною державою в сумі зовнішньоторговельного обороту вихідної держави з використанням формули

m

e_n^e = (e_n1: e_n0) W_i,

I=1

де e_n^e – номінальний ефективний курс;

m – кількість країн партнерів;

e_n0 – номінальний курс базисного періоду;

e_n1 – номінальний курс поточного періоду;

W_i – частка іноземної держави І в зовнішньоторговельному обороту вихідної держави.

Реальний ефективний курс (e_r^e) враховує вплив динаміки реального курсу і структури зовнішньої торгівлі, тобто додає до величини реального курсу частку торгівлі з даною іноземною державою в сумі зовнішньоторговельного обороту вихідної держави з використанням формули

m

e_r^e = (e_r1: e_r0) W_i,

I=1

де e_r^e – реальний ефективний курс;

m – кількість країн партнерів;

e_r0 – реальний курс базисного періоду;

e_r1 – реальний курс поточного періоду;

W_i – частка іноземної держави І в зовнішньоторговельному обороту вихідної держави.

ПРИКЛАД

Розрахуйте реальний, номінальний ефективний і реальний ефективний курси гривні до американського долара за прямим котируванням при наступних даних:

Реальний курс e_r = e_n (І_США: І_Укр)

2002 рік: e_r = (1: 5) (1,1: 1,0) 1 (USD): 4,5455 (UAH);

2003 рік: e_r = (1: 4) (1,2: 2,0) 1 (USD): 6,6667 (UAH).

m

Номінальний ефективний курс e_n^e = (e_{n 2003:} e_{n 2002}) W_i =

I=1

= (e_{n 2003:} e_{n 2002}) W_i = (1: 4) / (1: 5) 0,7 1 (USD): 1,1429 (UAH).

m

Реальний ефективний курс e_r ^e = (e_{r 2003:} e_{r 2002}) W_i =

I=1

= (e_{r 2003:} e_{r 2002}) W_i = (1: 6,6667) / (1: 4,5455) 0,7 1 (USD): 2,0952 (UAH).

Валютний курс за паритетом купівельної спроможності (ПКС) розраховується як співвідношення вартостей стандартного набору певного споживчого кошику в двох країнах.

Основними суб’єктами валютного ринку є:

• суб’єкти ЗЕД;

• комерційні банківські устави, які забезпечують валютне обслуговування діяльності;

• валютні посередники, які діють за відповідну компенсаційну винагороду, насамперед валютні біржі;

• державні установи, головне місце серед яких займають центральні банки та державні казначейства;

• міждержавні, міжнародні, регіональні та інші коригуючі організації мегарегулювання.

Традиційно усі суб’єкти валютного ринку поділяються на резидентів і нерезидентів. До резидентів відносять фізичних та юридичних осіб, які мають постійне місце проживання на території країни, зокрема й такі, що тимчасово перебувають за кордоном. Нерезидентами вважають фізичних та юридичних осіб, які не мають громадянства та їх постійне місцезнаходження за кордоном.

Взаємодії суб’єктів валютного ринку здійснюються шляхом валютних операцій на трьох великих сегментах ринку:

• біржовому;

• позабіржовому або міжбанківському;

• готівковому.

Валютні операції поділяються на поточні і термінові при значній перевазі поточних операцій (до 90% ринкового обігу).

Поточні операції мають дві основні форми:

• поточні конверсійні з негайною поставкою;

• поточні депозитно-кредитні.

Конверсійні операції – це угоди агентів валютного ринку з купівлі – продажу (конверсії) певних сум грошей однієї країни за валюту іншої країни за погодженим курсом на певну дату. Поточні конверсійні дії вживають англомовний термін FOREX (Foreign Exchange Operations).Операції конверсії поділяються на три категорії:

• з датою валютування «СЬОГОДНІ» (today або скорочено tod), наприклад, при операціях з UАН чи RUR до USD;

• з датою валютування «завтра» (tomorrow або tom) для операцій європейських валют, наприклад, до гривні;

• з датою валютування за дві доби – спот (spot).

Поточні депозитні операції в режимі «overnight» (одноденні депозити) також підкреслюють швидкісні можливості електронних переказів.

Термінові операції – це угоди, при яких сторони домовляються про поставку обумовленої суми в майбутньому за курсом, який є фіксованим у момент їх укладання. Валютні термінові угоди відбуваються на спеціалізованих біржах у великих міжнародних фінансових центрах, таких як Лондон (Лондонська біржа фінансових ф’ючерсів – LIFFE), Чикаго (Чиказька біржа опціонів) та ін. Метою здійснення термінових операцій є отримання додаткового доходу – маржі, тобто позитивної для біржового гравця різниці між терміновим і поточним курсами.

Різниця між терміновим і поточним курсами має назву дисконт (при зниженні курсу) і премія (при підвищенні курсу).

Курси за терміновими угодами розраховуються на базі поточних курсів і відсоткових ставок за депозитами.

Термінові операції поділяються на три основні види:

• форвардні;

• ф’ючерсні;

• опціонні.

Форвардні угоди документують відносини двох контрагентів про майбутню поставку валюти за раніше обумовленим курсом, які укладаються поза біржею. Форвардні угоди є обов’язковими для виконання на відміну від ф’ючерсів та опціонів.

Ф’ючерсні операції – це угоди з купівлі – продажу у майбутньому за раніше обумовленим курсом, які укладаються на біржових ринках. Особливістю вказаних угод є те, що вони стандартизовані і поставки відбуваються у суворо визначені терміни. Поставка валюти здійснюється за контрактом через рахункову палату біржі. Мета здійснення ф’ючерсів, по-перше, в страхуванні ризиків; по-друге, у проведенні спекулятивних операцій. Спекулянт відкриває валютні позиції на великі суми під незначне забезпечення (маржу). Чим сильніше коливаються курси, які лежать в основі контрактів, тим більший обсяг попиту на ці угоди і тим вища ціна контракту.

Опціонні операції – це угоди, що дають право (але не зобов’язання) одному учаснику угоди купувати або продати відповідну кількість валюти за фіксованим курсом протягом визначеного часу, тоді як другий учасник за грошову премію зобов’язується за необхідністю забезпечити реалізацію цього права при продажу або купівлі валюти за договірною ціною. Опціонні угоди здійснюються, як правило, через біржу, хоча можливі позабіржові дії. На відміну від ф’ючерсу власник опціонного контракту може втратити тільки премію. Тенденцією розвитку світового валютного ринку є стрімке зростання саме опціонів.

Своп (swap) – це валютна операція, яка поєднує купівлю-продаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною контругодою на відповідний термін з тими самими валютами. Своп використовується для здійснення комерційних угод для уникнення збитків при конвертації валют і придбання необхідної валюти без ризику (на основі покриття контругодою), також взаємного міжбанківського кредитування.

Усі валютні операції підрозділяються на торговельні та неторговельні.

Торговельні пов’язані з кредитуванням, інвестуванням, перевезеннями та торгівлею.