29525 (Нотаріальне оформлення документів)

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

1. Нотаріальні дії, спрямовані на надання виконавчої сили борговим та платіжним документам…………………………………………………………..8

2. Видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя..…..……………………………………………………..……………..21

Висновки………………………………………………………………..………..24

Перелік посилань……..……………………………………………………........29

Перелік використаної літератури………………………………………………31

Вступ

Виникнення і розвиток приватної власності вимагали правового забезпечення різних угод щодо цієї власності, її переходу за спадщиною, а також посвідчення інших обставин, які мали значення для реалізації субєктивних цивільних прав. Тому виникнення нотаріату було обумовлено певними обєктивними закономірностями розвитку цивілізованого суспільства. Нотаріат виник як інститут цивільного права ще за часів республіки у Стародавньому Римі. Тоді в Римі вже існували службові особи писці, в обовязки яких входило ведення судових журналів, різних записів публічно-правового характеру. Крім цих службових писців, у багатих римлян домашніми секретарями працювали приватні писці, які вели ділову переписку та оформляли різні юридичні угоди. Їх називали нотаріусами (від лат. nota знак, позначка), бо вони користувалися стенографічними значками для швидкого запису. Подальший розвиток цивільного обороту викликав у Римі появу табеліонів, яких можна назвати родоначальниками сучасного нотаріату. Будучи особами вільної професії, вони стягували за вчинення нотаріальних дій винагороду, розмір якої встановлювався державою. Табеліони складали судові папери, а також посвідчували різні угоди. Процесуальний порядок їх посвідчення був настільки досконало розроблений, що гарантував їхню законність і виключав будь-яку можливість оспорювання справжності угод, бо законність посвідчення повинна була бути підтверджена ще й судом.

Нотаріуси завжди відігравали значну роль у суспільному житті країн. Їхня діяльність стосувалася дуже важливого аспекту існування людей їхньої власності. Тому особа нотаріуса завжди була оточена ореолом таємничості і поваги. Це були люди, сповнені почуття людської та професійної гідності. І зараз професія нотаріуса є однією з престижних і важливих. У нашій країні за роки радянської влади нотаріат втратив своє значення, позаяк було скасовано приватну власність на землю, на засоби виробництва. Серед правоохоронних органів він посідав останнє місце, бо його діяльність в основному стосувалася людини, її власності, її прав та інтересів. Людині з вищою юридичною освітою працювати в нотаріальній конторі було непрестижно: низька заробітна платня, непристосовані для роботи приміщення, відсутність необхідних технічних засобів, нецікава робота, бо 70% нотаріальних дій це засвідчення вірності копій документів, тоді як у країнах із розвиненою правовою системою ці дії складають всього 7-10%.

Нині в системі органів, які здійснюють правоохоронну функцію, важливе місце належить саме нотаріатові. Його роль, значення, авторитет невпинно зростають із розвитком нашої державності, що обумовлюється новими економічними відносинами, виникненням приватної власності на засоби виробництва, на землю. Особливо це стосується підприємницької діяльності, повязаної з оформленням реєстрацією договорів, створенням різних форм власності та угод щодо цієї власності. Це спричинило виникнення великої кількості угод, раніше невідомих нашому законодавству, ускладнило їх посвідчення. Відтак виникла потреба в детальному подальшому регулюванні нотаріальних дій, підвищенні кваліфікації нотаріусів та їхньої відповідальності адже саме від якості роботи нотаріальних органів залежить правильне функціонування цивільного обороту в господарстві, ефективність захисту майнових прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Обєктивна сторона поняття нотаріату вказує на повноваження нотаріальних органів і посадових осіб стосовно кола тих дій, що їх вони відповідно до Закону України "Про нотаріат" можуть вчиняти. При цьому вчинення передбачених законом нотаріальних дій не повинно викликати спору, бо предметом нотаріальної діяльності є справи, в яких відсутній спір про право цивільне і якщо в процесі вчинення нотаріальної дії такий спір виникає, то він підлягає вирішенню в органах суду чи арбітражного суду, а сама нотаріальна дія в такому разі зупиняється до набуття рішенням законної сили. Отже, нотаріус посвідчує безспірні права та безспірні факти, в наявності яких він може упевнитися безпосередньо або на підставі відповідних документів, а також вчиняє інші дії, спрямовані на юридичне підтвердження та закріплення цивільних прав, щоб запобігти їх можливому порушенню в майбутньому.

Дії, що їх вчиняють нотаріальні органи, забезпечують захист і охорону важливих прав та інтересів громадян і організацій, які повязані з їхнім буттям, існуванням, діяльністю, бо стосуються їхніх майнових прав та гарантування подальшої реалізації інших суттєвих прав громадян. Виконуючи функцію контролю за законністю в цивільному обороті, нотаріат реалізує своє друге завдання зміцнення законності і правопорядку. Вчиняючи певну нотаріальну дію, нотаріус чи посадова особа підтверджує цим законність і достовірність вчинюваної нотаріальної дії та запобігає в майбутньому можливим порушенням прав та інтересів осіб, які звернулися до нотаріуса чи посадової особи.

Актуальність теми дослідження, викладеної у даній контрольній роботі – нотаріальних дій, спрямованих на надання виконавчої сили борговим документам та видача свідоцтв про право власності на частку у спільому майні подружжя, полягає в соціально-політичних змінах в українському суспільстві і нових пріоритетах державотворення, які спонукали вітчизняну науку на пошук переходу від традиційних моделей до парадигми, що базується на врахуванні якісно нових чинників.

Загалом, на теренах сучасного нотаріального права особливий інтерес з нотаріальних дій, спрямованих на надання виконавчої сили борговим документам та видача свідоцтв про право власності на частку у спільому майні подружжя становить саме наукова оцінка явищ, що породжує саму сутність вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Аналіз нотаріальних дій, спрямованих на надання виконавчої сили борговим документам та видача свідоцтв про право власності на частку у спільому майні подружжя, викладених у контрольній роботі, діє підстави визнати, що за період від проголошення незалежності України були спроби розробити і запропонувати концепцію, яка б відповідала програмі політичних знань і конституційним вимогам щодо оновлення законодавства у напрямку визнання головним обов’язку держави здійснювати прямий вплив на дію нотаріальних дій, спрямованих на надання виконавчої сили борговим документам та видача свідоцтв про право власності на частку у спільому майні подружжя.

Основною метою даної контрольної роботи є розроблення на основі існуючих знань нової ідеології нотаріальних дій, спрямованих на надання виконавчої сили борговим документам та видача свідоцтв про право власності на частку у спільому майні подружжя і оновлення існуючих уявлень про відомі концептуальні засади характеристик вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Відповідно до поставленої мети перед нами постали завдання:

1) На підставі системи структурного аналізу розкрити сутність тенденцій оновлення характеристик нотаріальних дій, спрямованих на надання виконавчої сили борговим документам та видача свідоцтв про право власності на частку у спільому майні подружжя

2) Визначення базових складових – факторів, які впливають на нотаріальні дії, спрямованих на надання виконавчої сили борговим документам та видачу свідоцтв про право власності на частку у спільому майні подружжя

3) З’ясувати історико-правову природу нотаріальних дій, спрямованих на надання виконавчої сили борговим документам та видача свідоцтв про право власності на частку у спільому майні подружжя

4) Сформулювати концептуальні засади діяльності нотаріусів з нотаріальних дій, спрямованих на надання виконавчої сили борговим документам та видача свідоцтв про право власності на частку у спільому майні подружжя

Предметом даної курсової роботи є структурний нотаріальних дій, спрямованих на надання виконавчої сили борговим документам та видача свідоцтв про право власності на частку у спільому майні подружжя.

Зазначений у контрольній роботі підхід дозволив отримати нові знання, які, по-перше, вивели розуміння самого поняття нотаріальних дій, спрямованих на надання виконавчої сили борговим документам та видача свідоцтв про право власності на частку у спільому майні подружжя за рамки радянської правової доктрини, по-друге, засвідчили, що адекватні суспільні потреби регулювання нотаріальних дій, спрямованих на надання виконавчої сили борговим документам та видача свідоцтв про право власності на частку у спільому майні подружжя, потребують об’єктивних уявлень насамперед про структурний аналіз вчинення нотаріальних дій нотаріусами України

2. Нотаріальні дії, спрямовані на надання виконавчої сили борговим та платіжним документам.

Загалом, виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника.

В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості. Таким чином, вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором і боржником, а підтвердження безспірності зобов'язання боржника, і тому нотаріус не викликає боржника, не з'ясовує його заперечень проти вимог кредитора [1].

Даний інститут забезпечує інтереси кредитора, полегшуючи і прискорюючи здійснення його прав при відсутності спору з боку боржника. В той же час закон при вчиненні виконавчого напису охороняє і інтереси боржника, відмовляючи у вчиненні виконавчого напису, якщо виникає спір, який буде вирішуватися в суді чи арбітражному суді. Якщо ж виконавчий напис вже вчинено, то боржник вправі його оспорити, подавши позовну заяву до суду чи арбітражного суду. При цьому суд може забезпечити позов, винісши ухвалу про зупинення стягнення за виконавчим написом.

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника
майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що
встановлюють заборгованість [2].

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості
провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів,
установлюється постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. N 1172 [3], а саме це:

• Документи, що встановлюють заборгованість підприємств,
  установ, організацій за відрахуваннями (через Державний комітет з
  питань науки та інтелектуальної власності) творчим спілкам України
  за використання творів літератури і мистецтва:

1) Літературному фонду Національної спілки письменників України:

а) видавництв та видавничих організацій за відрахуваннями у
розмірі 10 відсотків загальної суми винагороди, нарахованої
авторам за оригінальні та перекладні твори художньої літератури;

б) театрів (стаціонарних, пересувних), а також підприємств,
установ, організацій, що надають за договорами майданчики для
проведення вистав і концертів колективам і виконавцям, які
здійснюють гастрольну діяльність в Україні, за відрахуваннями у
розмірі 2 відсотків суми валового збору (або суми за договором);

в) театрів та інших організацій за відрахуваннями за вистави
малих драматичних форм (скетчі, одноактні водевілі), а також
культурно-освітніх закладів за відрахуваннями за твори всіх жанрів
у розмірі 0,5 відсотка суми валового збору (або суми за
договором);

г) підприємств, що займаються видавничою діяльністю та
тиражуванням літературних творів, за відрахуваннями за
використання усіх видів літературних творів; за відрахуваннями за
використання усіх видів літературно-художніх творів вітчизняних і
зарубіжних авторів, що не охороняються авторським правом, у
розмірі 2 відсотків суми реалізації.

Для одержання виконавчого напису подається скріплений
підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою
підприємства, установи, організації розрахунковий лист із
зазначенням розміру заборгованості;

2) Музичному фонду України:

а) організацій, які виплачують авторську винагороду за
публічне виконання музичних творів, підприємств, установ,
організацій, що надають за договорами майданчики для проведення
вистав і концертів колективам і виконавцям, які здійснюють
гастрольну діяльність в Україні, за відрахуваннями у розмірі 2
відсотків суми валового збору, одержаного від продажу квитків, або
суми гарантованої оплати згідно з договором, а також видовищних
підприємств за такими само відрахуваннями за музичні вистави
(опера, оперета, балет тощо) та естрадні концерти;

б) підприємств, установ, організацій за відрахуваннями у
розмірі 1 відсотка суми валового збору (виручки від реалізації),
одержаного за використання музичних творів, що випускаються в
записі на магнітній плівці, компактних касетах, платівках і
лазерних дисках;

в) видавництв та видавничих організацій, друкованих засобів
масової інформації за відрахуваннями у розмірі 10 відсотків
загальної суми авторської винагороди, нарахованої за видання
музичних і музикознавчих творів.

Для одержання виконавчого напису подається скріплений
підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою
підприємства, установи, організації, редакції газети (журналу)
розрахунковий лист із зазначенням розміру заборгованості;

3) Національній спілці театральних діячів України: театрів
(стаціонарних і пересувних) за відрахуваннями у розмірі 1 відсотка
суми валового збору з театральних постановок [4].