100680 (Менеджмент та система управління)

Зміст

1.Теоретична частина

1.1 Організаційно-розпорядчі методи управління

1.2 Мотивація виконавця

1.З Піраміда Маслоу

2. Інформація та комунікація в управлінні

2.1 Поняття і значення інформації та комунікації

2.2 Критерії проектування інформаційних і комунікаційних систем

2.3 Інформаційні технології в інтересах прийняття управлінських рішень

3. Практична частина

3.1 Яку мету ставив бізнесмен Ковальчук

3.2 Хто є суб'єктом і об'єктом управління на підприємстві

3.3 Яка система відносин склалася на підприємстві

3.4 Що є процесом управління

3.5 Які потреби задовольняє бізнесмен Ковальчук

3.6 Які зміни відбулися в діяльності підприємства з початку його створення і у процесі реалізації ідеї

3.7 Які категорії менеджменту використовуються в ситуації? Функції менеджменту

Список літератури

1.Теоретична частина

Економічні методи управління.

Це система прийомів і способів впливу на виконавців за допомогою конкретного порівняння витрат і результатів (матеріальне стимулювання і санкції, фінансування і кредитування, зарплата, собівартість, прибуток, ціна). При цьому слід врахувати, що крім суто особистих цілей учасник процесу переслідує і суспільні, і групові цілі.

В якості основних методів управління тут виступає система заробітної плати та преміювання, яка повинна бути максимально пов'язана з результатами діяльності виконавця. Оплату праці менеджера доцільно зв'язати з результатами його діяльності у сфері відповідальності або з результатами діяльності всієї фірми. (1)

1.1 Оранізаційно-розпорядчі методи управління

Це методи прямого впливу, що носять директивний, обов'язковий характер. Вони засновані на дисципліні, відповідальності, владі, примусі.

До числа організаційних методів відносять:

• Організаційне проектування,

• Регламентування,

• Нормування.

При цьому не вказуються конкретні особи і конкретні дати виконання.

При розпорядчих методи (наказ, розпорядження, інструктаж) вказуються конкретні виконавці та терміни виконання.

Організаційні методи засновані на типових ситуаціях, а розпорядчі відносяться більшою частиною до конкретних ситуацій. Звичайно розпорядчі методи грунтуються на організаційних.

Сутність організаційного регламентування полягає у встановленні правил, обов'язкових для виконання і визначають зміст і порядок організаційної діяльності (положення про підприємство, статут фірми, внутрішньо фірмові стандарти, положення, інструкції, правила планування, обліку і т.д.).

Організаційне нормування включає норми і нормативи витрат ресурсів в процесі діяльності фірми. Регламентування і нормування є базою організаційного проектування нових і діючих фірм.

Розпорядчі методи реалізуються у формі:

• Наказу,

• Постанови,

• Розпорядження,

- Інструктажу,

- Команди,

- Рекомендації.

Управління виробництвом здійснюється на основі правових норм, які стосуються організаційних, майнових, трудових та інших відносин у процесі виробництва.

Соціально-психологічні методи управління

Оскільки учасниками процесу управління є люди, то соціальні відносини та відображають їх відповідні методи управління важливі і тісно пов'язані з іншими методами управління.

До них відносяться:

• Моральне заохочення,

• Соціальне планування,

• Переконання,

• Навіювання,

• Особистий приклад,

• Регулювання міжособистісних і міжгрупових відносин,

• Створення і підтримка морального клімату в колективі.

1.2 Мотивація виконавця

Передумови успішної активної роботи з виконання полягають у можливості виконавців:

• Знати (інформація про цільових установках або заходи, по яких ухвалено рішення),

• Зась (ці установки і заходи повинні бути "допустимими" для виконавців, у тому числі не порушувати юридичних та етичних норм),

• Могти (виконавці повинні мати кошти для виконання дорученої),

• Хотіти (вони повинні бути мотивовані).

Під мотивом розуміють спонукання людської поведінки, що базується на суб'єктивних відчуттях недоліків або особистих стимулів. Мотиви людської поведінки мають певну ієрархію (вона зазвичай називається "пірамідою Маслоу")

1.З Піраміда Маслоу

Перш за все, слід забезпечити співробітника:

• Можливостями виконати роботу,

• Визначити його рамки дій,

• Чітко сформулювати цілі і завдання,

• Створити оточення, що сприяє виконанню завдання (надати кошти, необхідну інформацію, сформувати організацію, використовувати стиль управління, що грунтується на причетності виконавців).Мотиваційне управління концентрується:

• На впливі на стан мотивації (ступеня ідентифікації співробітника з фірмою, формуванні його мотивів), -Почуття його власного достоїнства (поваги як особистості, повідомлення про його значення для фірми, Очікуваннях результатів від його діяльності);

• Приведенні мотивів у дії (обговорюються особисті інтереси й можливості співробітника);

• Посиленні мотивів;

• Оцінці роботи й атестація (перегляд зарплати, ріст, додаткові вигоди);

• Задоволення потреб;

• Забезпеченні процесу мотивації.

• Гарна робота по мотивації співробітників веде:

• До збільшення обороту і прибутку;

• Поліпшення якості виробів;

• Більш творчому підходу і активності у впровадженні досягнень НТП;

• Підвищеного притоку співробітників;

• Підвищенню їх працездатності;

• Більшої згуртованості і солідарності;

• Зменшення плинності кадрів;

• Поліпшення репутації фірми.(1)

2. Інформація та комунікація в управлінні

2.1 Поняття і значення інформації та комунікації

Інформація має велике значення для внутрішнього управління фірмою і її зовнішніх контактів, і особливо для ухвалення рішень вона є обмеженим і дорогим ресурсом виробничої активності фірми.

У системах з розподілом праці особини володіють однаковою інформацією і тому необхідний її обмін або комунікації.

2.2 Критерії проектування інформаційних і комунікаційних систем

Центральне завдання - поліпшення інформованості ОПР. Ступінь інформованості - відношення фактичного рівня інформації до необхідного. Потреба в інформації - різниця між ними. Допоміжними критеріями забезпеченості інформацією є:

• Кількість інформації (повнота);

• її значимість;

• Точність;

• Надійність;

• Зрозумілість (наприклад, відсутність семантичних помилок);

• Актуальність;

• Гнучкість;

• Економічна ефективність інформаційного процесу (співвідношення прибутку від інформації і витрат на неї);

• Облік захищеності інформації.

• Інформаційні технології досить різноманітні. При їх виборі слід врахувати:

• Коли, як часто, як довго здійснюється зв'язок;

• Хто з ким зв'язується;Як пов'язані учасники ("зірка , "коло", "колесо", "ланцюг", селектор");

-Що є предметом і чим вона здійснюється.

2.3 Інформаційні технології в інтересах прийняття управлінських рішень

З усього великої кількості комп'ютерних інформаційних систем далі розглядаються два типи:

• Управлінські інформаційні системи (MIS-management information system),

• Системи забезпечення прийняття рішення (DSS-decision support system).

У МІS дані збираються, обробляються і подаються менеджеру таким чином, щоб забезпечити оперативне управління. Основні компоненти МІS - база даних, комп'ютерна система і форма, в якій дані розподіляються.

Приклади інформації, яка формується в базах даних, - ціни, вихід продукції, швидкість, число розпоряджень, наявність ресурсів і потоки робочої сили. Для МІS істотно, щоб бази даних містили потрібну кількість і необхідний тип правильної високоякісної інформації. Ця інформація повинна бути ретельно організована.Комп'ютер в МІS обробляє дані і генерує інформацію для різних підрозділів фірми. Вона є основою формування моделей управлінських рішень і самих рішень. Побудова моделі залишається творчим процесом. DSS відрізняються від МІS тим, що менеджер зазвичай є внутрішнім компонентом DSS, а не зовнішнім, як у МІS. Іншими словами, менеджер взаємодіє з комп'ютерною інформаційною системою так, щоб отримати рішення в ітеративному процесі. Отже, DSS часто інтегрує економіко-математичні моделі як первинні елементи системи, з якою ОПР взаємодіє.

3. Практична частина

3.1 Яку мету ставив бізнесмен Ковальчук

При створенні приватного підприємства підприємець Ковальчук ставив метою максимілізацію прибутку за умови зменшення витрат.

3.2 Хто є суб'єктом і об'єктом управління на підприємстві

Система управління - сукупність взаємозалежних керованою і керуючої підсистем, взаємодіючих між собою і зовнішньої середовищем і беруть участь у процесі функціонування щодо досягнення встановлених цілей.

Рівні управління.

Великі організації мають потребу у виконанні дуже великих обсягів управлінської роботи. Це вимагає поділу управлінської праці на горизонтальний і вертикальний. Горизонтальний принцип поділу праці - це розстановка керівників на чолі окремих підрозділів, відділів. Вертикальний принцип поділу праці - це створення ієрархії рівнів управління, щоб скоординувати горизонтально розділену управлінську роботу для досягнення цілей організації.Керівників ділять на три категорії:Керівники нижчої ланки (операційні керівники). Сама численна категорія. Вони здійснюють контроль за виконанням виробничих завдань, за використанням ресурсів (сировини, устаткування, кадрів). До молодшим начальникам відносяться майстер, завідувач лабораторією і т.п. Робота керівника нижчої ланки є найрізноманітнішою, характеризується частими переходами від одного виду діяльності до іншого. Ступінь відповідальності керівників нижчої ланки не дуже висока, іноді в роботі присутня значна доля фізичної праці.Керівники середньої ланки. Вони контролюють роботу керівників нижчої ланки і передають оброблену інформацію для керівників вищої ланки. До даного ланки відносяться: завідувачі відділом, декан і т.д. На керівників середньої ланки лягає істотно велика частка відповідальності.Керівники вищої ланки. Сама нечисленна категорія. Вони відповідають за розробку і реалізацію стратегії організації, за прийняття особливо важливих для неї рішень. До керівників вищої ланки відносяться: президент компанії, міністр, ректор і т.д. Робота керівника вищої ланки є дуже відповідальною, тому що фронт роботи великий, а темп діяльності напружений. їхня робота, в основному, полягає в розумовій діяльності. Вони постійно повинні приймати управлінські рішення.

Об'єкт управління керована підсистема.Об'єкт управління сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих між собою елементів, забезпечують виробничий процес створення продукції та послуг для досягнення певних цілей системи.

Суб'єкт управління керуюча підсистема.Суб'єкт управління сукупність взаємозалежних елементів і підсистем управління, взаємодіючих між собою і беруть участь у процесі впливу на об'єкти управління і зовнішню середу для досягнення цілей системи. (1)

У даному випадку існує ієрархічна система де підприємець Ковальчук є суб'єктом управлінням його заступники об'єктами управління. Це складає перший рівень даної ієрархічної системи. На другому рівні заступники є суб'єктами управління а начальники відділів об'єктами керування. Це буде другий рівень. На останньому, третьому рівні,начальники відділів є суб'єктами а фахівці об'єктами керування.

3.3 Яка система відносин склалася на підприємстві

Скалярний Принцип будови організацій:1) принцип ієрархічного багатоповерхової будови організаційної структури в результаті делегування та розподілу владних повноваженні і авторитету в адміністративних організаціях;2) спосіб вертикального поділу управлінської праці в сфері координації різнорідної спеціалізованої діяльності, тобто побудови системи координації за ієрархічним принципом. В тій чи іншій мірі С. П. Б. О. реалізується у всіх великих адміністративних організаціях, особливо в бюрократичних. Вони спираються на жорсткі, цільові, багаторівневі структури формальної організації, в якій владні повноваження і відповідальність зосереджуються на вищих поверхах ієрархії і частина влади розподіляється по інших рівнях ієрархії (див.: Адміністративні організації; Формальна (офіційна) організація; Ієрархія; Структура організації; Влада в організації).С. П. С. О. був сформульований представниками класичної школи - А. Файолем, X. Емерсоном, А. Рейлі і Дж. Муні (див. Класична школа організації і управління). Згідно А. Файоль, який один з перших і висунув цей принцип в якості управлінського імперативу, ефективна організація повинна будуватися за принципом т. н. скалярною ланцюжка. Зміст принципу він пов'язує з побудовою системи координації діяльності за ієрархічним ознакою (див. Координація в організації). Більш детально проблема координації була опрацьована в роботах А. Рейлі і Дж. Муні. Розглядаючи її як центральну проблему функціонування і формування організації, вони прийшли до висновку, що якщо координацію розуміти як "упорядкування групових зусиль, що забезпечує єдність дій для досягнення загальноорганізаційних цілей", То саме при розподілі функцій координації по ієрархії з неминучістю створюється організаційна структура, заснована на скалярному принципі, тобто управлінська влада і відповідальність розташовуються за рангом у всій організації і утворюється вертикальний розподіл праці в управлінні. Поняття С. П. Б. О. використовується і в більш пізніх моделях Ч. Барнарда, в яких організація розглядається в контексті функцій координації діяльності та виділяється два принципово можливих типу організаційної структури і два принципи координації: Скалярний і латеральний, а отже, два типи організацій. У латеральних (горизонтальних) організаціях, побудованих не на основі жорстких формальних, ієрархічних, владних структур (клуб, церковна громада і др.), Неможливо швидко і ефективно усунути конфлікт, зняти напругу між підрозділами і знизити обсяг дисфункцій (див. дисфункції в організації). Скалярні організації- це типові ділові організації, побудовані за ієрархічним принципом координації, і характеризуються тим, що призначені забезпечувати досягнення організаційних цілей, здатні швидко пригнічувати конфлікт між разнооріентірованимі елементами організації, посилювати контроль групових інтересів (якщо вони йдуть врозріз з загальорганізаційних цілями) і проводити ефективну координацію різнонаправленої діяльності. Основний постулат при побудові скалярних організацій - домінування цілого над частинами та елементами.

П. Б. О. є наявність в організації довгої "скалярною ланцюжки" - багаторівневої ієрархії управління. С. П. Б. О. відображає вертикальний поділ праці керівників організації, саме тому він іноді іменується "принципом координації засобами ієрархії".(2)