162996 (Фінансова система Великобританії), страница 2

Основними доходами Консолідованого фонду є податки (табл. 7.1).

Серед прямих податків основне місце займає прибутковий по­даток з фізичних осіб і стягується за трьома ставками 10, 22 і 40% (у залежності від рівня річного доходу). Стягується з усіх видів до­ходів фізичних осіб-резидентів у формі заробітної плати чи при­бутку. Дозволяється відраховувати з доходу певні види збитків і необхідні для діяльності витрати; надаються знижки окремим ка­тегоріям платників податків. Нерезиденти обкладаються податком з доходів, отриманих у Великобританії, для них діють спеціальні знижки.

Таблиця 7.1 Структура податкових доходів і витрат державного бюджету, %

Податок на прибуток корпорацій (юридичних осіб): обклада­ються корпорації за податковою декларацією на центральному і місцевому рівнях.

Ставка податку для дрібних компаній (прибуток менше 300 тис. ф. ст.) становить 19%, для великих компаній — 30%. Звільняють­ся від податку компанії, чий прибуток менший 10 тис. ф. ст. Стя­гується з усього прибутку компаній-резидентів (крім дивідендів та інших доходів, отриманих від інших компаній-резидентів). Дозволяється відраховувати витрати, пов'язані з бізнесом і при­скореною амортизацією деяких видів капіталовкладень. Особли­вий податковий режим застосовується відносно інвестиційних, страхових, будівельних, промислових і ощадних компаній, капіталовкладень. З нерезидентів податок стягується з прибутку, отриманого від операцій у Великобританії.

Податок на приріст капіталу: ставки з фізичних осіб еквівалент­ні ставкам прибуткового податку (від 10 до 40%), а з компаній — ставкам податку на корпорації (від 19 до 33%). Стягується з фізич­них і юридичних осіб, резидентів і нерезидентів, що займаються ко­мерційною діяльністю і мають представництво у Великобританії, при продажі, обміні чи безоплатній передачі капіталомістких ак­тивів. Фізичні особи-нерезиденти сплачують податок з власності, що переводиться у Великобританію. Компанії можуть виключити з оподатковування збитки протягом року чи звітного періоду.

Податок на майно: стягується з власників чи орендарів неру­хомого майна, включаючи землю; ставка податку різна по граф­ствах і містах.

Підприємницькі податки: стягуються з орендарів земельних ділянок і будівель, які належать нерезидентам і використовують­ся у підприємницьких цілях. Ставки податків щорічно міняються в залежності від потреб місцевого бюджету.

Податок на реєстрацію автомобілів. Ставка податку при реєстрації легкового автомобіля становить 130 ф. ст. на рік.

Серед непрямих податків найбільш розповсюджений універ­сальний акциз, що діє в багатьох країнах у вигляді податку на до­дану вартість {ПДВ). Стандартна ставка на сьогодні — 17,5%. Стягується з підприємців, які мають оборот понад 54 тис. ф. ст. у рік. Нульова ставка встановлена на продовольчі товари, друко­вані видання, ліки, дитячий одяг і взуття, енерго- і водопостачан­ня для побутових потреб, а також на деякі операції з золотом, цінними паперами, комунальні платежі, будівництво і реконст­рукцію житла, пасажирський транспорт, страхові і деякі інші по­слуги. ПДВ у розмірі 5% стягується з оплати палива та електрое­нергії для житлових приміщень і застосування енергозберігаючих матеріалів при реалізації певних урядових програм.

Акцизи стягуються з нафтопродуктів, тютюнових виробів, міцних спиртних напоїв, вина, пива, сидру, а також з грального бізнесу. Ставки залежать від видів підакцизних товарів.

Гербовий збір стягується при оформленні правових і комерцій­них документів; ставки податку залежать від характеру докумен­та: наприклад, при продажу акцій та інших цінних паперів — 0,5-1,5% від продажної ціни, при оренді землі та іншої нерухо­мості — 1-4% від щорічної вартості оренди в залежності від її терміну.

Внески у Фонд соціального страхування платять і роботодавці і працівники, якщо загальний заробіток працівника на тиждень становить 89 ф. ст. і вище (мінімальна заробітна плата у Велико­британії на сьогодні становить для працівників віком від 18 до 21 року 3,20 ф. ст. за годину, а для працівників, старших 21 ро­ку, — 3,60 ф. ст. за годину). Внесок працівника при заробітку від 89 до 585 ф. ст. на тиждень становить 11%. Роботодавець сплачує 12,8% з суми виплати працівнику в 89 ф. ст. на тиждень і вище.

Витрати Консолідованого фонду включають дві групи: - витрати щорічно затверджувані Парламентом:

- витрати з Консолідованого фонду для постійного обслугову­вання, не розглянуті в Парламенті.

У затверджувані входять основні витрати: військові асигнуван­ня, що підрозділяються на прямі і непрямі військові витрати; цивільні статті, у яких відбиваються витрати на промисловість, сільське господарство та інші галузі, утримання апарату уп­равління, соціальні витрати, субсидії місцевим органам влади і країнам, що розвиваються (див. табл. 7.1).

До витрат з втручання в економіку належать і витрати на на­уково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки (НДДКР) — 0,6%.

У витратах на соціальні цілі 15% припадає на пенсії, ^Г11% — на допомогу особам з низькими доходами і по безробіттю, 13% — на медичне обслуговування, 4% — на всі інші витрати.

Витрати на утримання державного апарату управління вклю­чають: витрати на утримання органів законодавчої і виконавчої влади, суду, прокуратури, поліції, різних міністерств і відомств.

Витрати для постійного обслуговування включають:

• відсотки по державному боргу (ці кошти передаються в Націо­нальний фонд позик і виплачуються з нього);

• витрати по цивільному листу (утримання королеви та її найб­лижчих родичів; у 2000 р. вони становили 9 млн. 385 тис. ф. ст.).

Друга частина бюджету Великобританії — Національний фонд позик, за яким відбиваються витрати на капітальні вкладення.

Дохідна частина Національного фонду позик створюється за рахунок відсотків, які надходять від державних корпорацій і місце­вих органів влади за надані Казначейством довгострокові креди­ти, прибутки емісійного департаменту Банку Англії, коштів, нада­них з Консолідованого фонду для постійного обслуговування.

Витрати Національного фонду позик включають відсотки по державному боргу і керуванню ним, довгострокові кредити на капітальні вкладення державним корпораціям і місцевим орга­нам влади.

3. Спеціальні урядові фонди.

У Великобританії нараховується більш 80 значних спеціальних урядових фондів:

• фонд національного страхування;

• пенсійні фонди державних підприємств;

• зрівняльний валютний фонд (для підтримки курсу Фунта стерлінгів);

• фонд Департаменту гарантії експортних кредитів;

• фонд національної корпорації по розвитку наукових досліджень і ін.

Найважливіше значення має фонд національного страхування, він створюється за рахунок внесків трудящих, підприємців і державних дотацій, внеску трудящих у цей фонд являють собою відрахування з заробітної плати. Внески підприємців за формою є також прямими відрахуваннями з їхніх фондів, проте по істоті - це непряме обкладення споживачів оскільки надалі через механізм цін ці суми як правило перекладаються на широкі росшарки населення.

Внески сплачуються по одному з чотирьох класів. До першому, основному, класу ставиться ліга найманої праці і їх роботодавців. До Другого класу - особи, що не складаються у відношеннях по найманню /фермери, торговці, особи вільних професій/. По третьому класі внески добровільно сплачує непрацююче населення або особи, що не можуть бути віднесені до перших двох класів. У четвертий клас включаються особи, що сплачують внески по другому класі, якщо їхній прибуток перевищує визначену суму. У цьому випадку для них установлені додаткові внески.

Клас внесків визначає право на відповідні виплати. Так посібник по безробіттю одержують тільки особи, що вносили внески по першому класу, посібник через хворобу і материнство - особи, що сплачували внески по першому і другому класам.

Основні кошти фонду національного страхування /біля 70 %/ витрачаються на пенсії за віком. Особа не одержує право на пенсію, якщо число внесених внесків менше встановленого.

Положення пенсіонерів у Великобританії значно гірше, ніж в інших країнах Західної Європи. Розмір пенсії самотнього чоловіка складає менше четвертої частини середнього заробітки промислового робітника. Це змушує багатьох пенсіонерів обертатися за додатковим посібником, що виплачується лише після «перевірки потреби».

Значною видатковою статтею фонду національного страхування є посібники через хворобу. Право на повний посібник мають особи, що за рік до захворювання сплатили не менше 50 тижневих внесків; розмір посібника

скорочується, якщо виплачене менше число внесків, при внесках менше чим за 26 тижнів посібник не виплачується.

У зв'язку із широкими масштабами безробіття важливе значення одержують посібники по безробіттю. Проте для його одержання необхідно сплатити 26 тижневих внесків у поточному році і мати 50 тижневих внесків у році, що передував настанню безробіття. При внесках від 26 до 49 тижнів розмір посібника скорочується. Протягом перших трьох днів посібник по безробіттю не виплачується. У результаті різноманітних обмежень посібник, як правило, одержують менше 50 % офіційно зареєстрованих безробітних.

4. Фінанси місцевих органів влади.

Як вже було сказано, у адміністративно-територіальному відношенні Великобританія ділиться на Англію, Уельс, Шотландію і Північну Ірландію. Центральною частиною, де мешкає 87 % населення країни, є Англія й Уельс.

У період із 1973 по 1975 р. у Великобританії була проведена реформа місцевих органів влади, у результаті якої замість трьохланкової стала діяти в основному двухланкова система керування місцевими органами влади /розподіл на графства й округи/.

Хоча реформа місцевого керування не супроводжувалася реформою місцевих фінансів, проте вона не могла не позначитися на стан місцевих адміністративних одиниць, особливо фінансів міст. Значно скоротилося число місцевих бюджетів, збільшився їх обсяг, розширилися соціальні функції, а також використання для проведення регіональної політики, особливо , у районах розвитку, посилився контроль центрального уряду за витратою засобів місцевими органами влади. Все це підвищило регулюючу роль місцевих фінансів і їх використання для втручання в процес відтворення.

Витрати місцевих бюджетів у даний час складають ЗО % витрат бюджетної системи Великобританії і І/б частину валового внутрішнього продукту країни. У залежності від характеру використання засобів і джерела їх фінансування витрати підрозділяються на поточні і капітальні. До поточним ставляться витрати на утворення, деяка частина витрат на охорону здоров'я, утримання поліції, суду, виплату відсотків по державному боргу, експлуатацію житлового і комунального господарства, місцевого транспорту, охорону навколишнього середовища. Капітальні витрати включають інвестиції на житлове будівництво, а також будівництво шкіл, лікарень, шляхів. Поточні витрати фінансується за рахунок місцевих прибутків, а також субсидій із державного бюджету; капітальні витрати покриваються в значній частині позиками.

Самою значною статтею поточних витрат місцевих бюджетів /біля 40%/є асигнування на освіту. У Великобританії з місцевих бюджетів фінансується більш 85% всіх видатків на освіту. В умовах науково-технічної революції все більше коштів з місцевих бюджетів направляється на професійну освіту й перепідготовку кадрів.