122923 (Використання промислових технологій в м. Рівне)

_{Міністерство} освіти і науки України

Національний університет водного господарства

та природокористування

Кафедра експлуатації гідромеліоративних систем

Звіт

з навчальної практики з дисципліни

“Основи промислових технологій і матеріалознавства”

Використання промислових технологій в м. Рівне

Виконала бригада: гр. № Ф-11

у складі:

Медведюк Андрій

Мельник Дмитро

Мирончук Назар

Чопко Сергій

Перевірив: Романюк Іван Васильович

Рівне-2006

Зміст

Вступ

Рівненський завод залізобетонних виробів і конструкцій

Очисні та водозабірні споруди “Рівне - Вода"

Столярний цех і цех по обробці металу НУВГП

“Рівне-Борошно”

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Під час навчальної практики ми повинні поглибити свої знання з дисципліни “Основи промислових технологій та матеріалознавства".

Основною метою практики є вивчення народного господарства на виробничо-господарських підприємствах.

Завданням практики:

закріплення і поглиблення теоретичних знань з питань сировинних ресурсів, матеріалів, енергії, води) і їх використання в промисловості;

ознайомлення з механічними, фізичними, хімічними та біологічними технологіями виробництв промисловості, виробництв будівельних матеріалів, технологій водного господарства. .

Об’єктами практики будуть підприємства м. Рівного, що дають можливість ознайомлення з технологіями промислового виробництва машинобудування, легкої та харчової промисловостей, виробництва будівельних матеріалів та технологій комунального господарства.

Ми відвідаємо наступні підприємства: Рівненський завод залізобетонних виробів і конструкцій, очисні та водозабірні споруди “Рівне - Вода”, слюсарні та столярні майстерні НУВГП, “Рівне-Борошно".

Мета практики.

Метою практики є вивчення технологій народного господарства на виробничо - господарських підприємствах.

Завдання практики

Закріплення і поглиблення теоретичних знань з питань сировинних ресурсів (матеріалів, енергії, води) і їх використання в промисловості.

Ознайомлення з механічними, хімічними та біологічними технологіями виробництв промисловості, будівництв будівельних матеріалів, технологій водного господарства.

Обов'язки студенти - практиканта:

виконувати завдання, які передбачені програмою практики;

дотримуватись правил техніки безпеки;

своєчасно подавати керівнику практики звіт про виконання всіх завдань.

Обов'язки керівника практики:

до початку практики погодити програму проведення практики та місця ї проведення.

не пізніше, як за тиждень провести інструктажі та збори студентів - практикантів.

видати студентам робочу програму.

Забезпечити високу якість проходження практики у відповідності з учбовим планом і програмою.

контролювати виконання програми практики та правила технічної безпеки.

своєчасно прийняти залік по практиці.

Об'єкти практики:

Об'єктами практики можуть бути будь - які підприємства м. Рівне, що дають можливість ознайомлення з технологіями промислового виробництва машинобудування, легкої та харчової промисловостей, виробництв будівельних матеріалів та технологій комунального господарства.

Перелік об'єктів практики:

Очисні та водозабірні споруди „Рівне - Вода"

Слюсарні та столярні майстерні НУВГП

Рівненський завод залізобетонних виробів і конструкцій

“Рівне-Борошно".

Об'єкти практики уточнюються щорічно перед її проходженням керівником практики. З підприємствами - об'єктами практики заключаються угоди або листи - погодження на проходження практики і погоджуються строки її проходження.

Тривалість практики - 1 тиждень.

Зміст практики:

1-й день Ознайомлення з метою, завданням і змістом практики. Проходження інструктажу з техніки безпеки на об’єктах. Поділ на бригади.

2 - й день Об 'єкт:

1. Рівненський завод залізобетонних виробів

Дозувальне відділення бетонозмішувального вузла. Самохідний портал. Бетономішалка, головний конвеєр.

2. Очисні споруди Рівне - Вода ".

Очисні споруди: механічна очистка, біологічна очистка.

З - й день Об 'єкт:

1. Механічні майстерні НУВГП

Механічна технологія. Різання, обточування, шліфування, свердління, довбання, збирання.

Метрологія. Контроль процесів. Оформлення розділу, схем процесів.

2. Дослідно-виробничі майстерні НУВГП (столярна майстерня)

Механічна технологія. Різання, фрезерування, шліфування. Види станків.

Деревина. Види виробів. Сортамент прокату.

Оформлення розділу, схем процесів

4 - й день Об 'єкт: “Рівне-Борошно"

Технологія борошномеління.

5-й день Складання звіту і заліку.

Рівненський завод залізобетонних виробів і конструкцій

На сьогодні персонал підприємства складає менше 100 чоловік. До економічного спаду на підприємстві працювало 2500 чоловік.

Підприємство складається з таких підрозділів:

цех по виготовленню залізобетонних виробів;

бетонозмішувальний цех;

арматурний цех;

транспортний цех;

електроцех;

склад готової продукції.

Вся продукція виготовляється згідно з технологічною документацією. Якість продукції перевіряється відділом технічного контролю та лабораторією. Споживачами продукції є: підприємства і організації міста, району, області, індивідуальні замовники.

РЗЗВіК виготовляє продукцію для будівельних робіт, яку поставляє в різні куточки рівненської області. Сировину для роботи транспортує: цемент із Здолбунова, пісок з Хмельницької області, щебінь - Єнакієво, використовуючи при цьому залізничні сполучення.

Продукцією заводу є плити перекриття, парканні плити, перемички, кришки на люки, каналізаційні круги, подушки, блоки, балки тощо. Отже, будівельні матеріали - це штучні продукти, в основі одержання яких лежать певні хіміко-технологічні процеси.

РЗЗВіК працює з бетонами, тобто штучними каменеподібними матеріалами, що являють собою раціонально підібрану затверділу суміш в’язучих заповнювачів, води або інших затворювачів та необхідних добавок. Завод спеціалізується в основному на конструкційних бетонах.

Будівельно-технічні властивості бетонів залежать від якості висхідних компонентів та їх співвідношення в бетонній суміші. Компонентами бетону є цемент, вода, щільні заповнювачі та дрібні заповнювачі й крупні.

Для замішування бетонної суміші використовують звичайну питну воду або технічну зворотну та природну мінералізовану воду. Водневий показник (рН) не повинен бути меншим 4 і більше 12,5.

Щільні заповнювачі - це заповнювачі з густиною зерен понад 2г/см. Дрібним заповнювачем служить пісок - природна або штучна мінеральна суміш зерен розміром від 5 до 0,15 мм.

На дещо крупного заповнювача (в нашому випадку щебеню), що утворює жорсткий каркас бетону, припадає приблизно 50% від усієї його маси. Максимальний розмір крупного заповнювача не повинен перевищувати ¼ мінімального перерізу конструкції.

Загальна схема технології виробництва будівельних матеріалів на РЗЗВіК включає транспортування сировини до підприємства, підготовку робочої суміші та її обробку, формування виробів, їх обробку до отримання потрібних якісних показників. Готові вироби транспортують на склад готової продукції, де їх зберігають і згодом відправляють споживачу.

Первинним етапом технологічного процесу на заводі є змішування сировини, утворення шихти. В основному компоненти для майбутнього виробу змішують за допомогою барабанних змішувачів. Ефективність змішування можна характеризувати ступенем однорідності суміші. Із добре змішаної суміші заданого складу формуються будівельні вироби, що мають визначені геометричну форму й розміри, а також потрібні властивості. Найхарактернішим для технології будівельних матеріалів на даному заводі є застосування такого способу формування як лиття. Цей спосіб полягає у заповненні відповідного об’єму сировиною сумішшю та її ущільнення під дією сили тяжіння частинок.

Сформовані вироби надходять на теплову обробку, щоб надати виробам у результаті фізико-хімічних перетворень потрібних властивостей. На РЗЗВіК використовують для цього тепловологісну обробку.

Тепловологісна обробка - це обробка, при якій у нагрітому матеріалі зберігається волога. Як теплоносії при цьому використовують пару?

Теплоносій, що контактує з поверхнею матеріалу, обмінюється з ним теплотою і масою. Цей процес називається зовнішнім тепло - і масообміном. Тепло - і масообмін між поверхнями матеріалів і внутрішніми шарами матеріалу називається внутрішнім.

Режим пропарювання характеризується трьома періодами: підвищення температури, ізотермічне витримування і охолодження виробів. Підвищення температури в матеріалі спричинює температурні та вологісні градієнти. Температурні напруги від розширення компонентів в суміші та зовнішніх шарів виробу разом з вологісними напругами від набрякання призводять до створення у структурі матеріалу складнонапруженого стану.

Другий період прогрівання - ізотермічний, що характеризується інтенсивним набиранням матеріалом міцності, коли виникає “теплова рівновага" середовище-виріб.

Охолодження виробів характеризується втратою вологи внаслідок підвищення температури і збільшення тиску парів у матеріалі порівняно із зовнішнім середовищем.

Усі бетонні вироби, крім блоків, виготовляють з використанням арматурних каркасів, тому на території заводу розміщений арматурний цех.

Арматура в залізобетоні у вигляді стержнів, сіток, каркасів та інших елементів призначена в основному для сприймання напружень при розтягу. Розрізняють звичайне та попередньо напружене армування. Звичайне армування, хоча і збільшує несучу здатність конструкції, має обмежені можливості, обумовлені незначною розтяжністю бетону -0,1. .0,15 мм/м.

Суть попереднього напруження заключається в обтисканні бетону натягнутою арматурою. Найважливішими наслідками попереднього напруження є збільшення термостійкості, економія арматури та зниження маси конструкції або їх укрупнення.

Розрізняють також лінійне і безперервне напруженне армування. При лінійному на місце натягування кладуть окремі елементи у вигляді стержнів, пучків, пасмів,, з’днаних у певному порядку, а при безпосередньому - арматурний каркас отримують намотуванням безперервної дротяної нитки на спеціальні упори або на конструкції.

Армування залізобетонних виробів здійснюється елементами і конструкціями із стержневої і дротяної арматурної сталі. При звичайному армувані широко використовують арматурну сталь класів А-Ш, Ат-ІУ та дріт періодичного профілю Вр-1. Для напруженої арматури перевагу віддають гарячекостній і термічне зміцненій стержневій арматурі класів А-У, АУІ, Ат-У і Ат-УІ, надміцному дротові і арматурним канатам.

Основними видами арматурних елементів для залізобетонних конструкцій є сітки, плоскі і просторові каркаси.

Виготовлення арматури включає: підготовічі процеси (зачищення кінців, правку, обрізку); зварку стержнів із окремих коротких прутків, розмітку на розріз стержнів на елементи необхідної довжини, зчин та надання їм заданої проектної конфігурації, складання і зварювання арматурних конструкцій.

Важливою частиною виробничого процесу на РЗЗВіК є контроль якості.

Показники якості визначають експериментально, підраховуючи кількість дефектів та бракованих виробів та вимірюючи властивості приладами.

Розрізняють вхідний (перевірка відповідності встановленим вимогам матеріалів та виробів, що надходять на підприємство або будівництво), технологічний (режимні та інші показники технологічного процесу), кінцевий та приймальний контроль, якому підлягають готові вироби).

При РЗЗВіК працює лабораторія, де здійснюється випробування продукції на сертифікацію. За добу тут виготовляють і сертифікують біля 60м³ продукції.

Основним показником міцності бетону як конструкційного матеріалу є міцність. Основним показником міцності бетону, що нормується, є його клас, тобто міцність (в Мпа), яка приймається з гарантованою безпечнісю.

Для важкого бетону стандартизовані класи:

за міцністю на тиск: В3,5; В5; В7,5; В10; В12,5; В15; В20; В22,5; В25; В30; В 37,5; В40; В45; В50; В55; В60;

за міцністю на осьовий розтяг: В_t0,8; В _t1,2; В_t2; В_t2,4; B_t2,8; B_t3,2.