РЕФЕРАТ

Система забезпечення психолого-педагогічного супроводу розвитку мовленнєвих здібностей дошкільників у процесі їх мовленнєво-творчої діяльності

Вступ

Підвищення рівня освіти в Україні передбачає, насамперед, засвоєння дітьми у процесі виховання і навчання загальної та національної культури, адже система освіти повинна спрямовуватися на підготовку не просто високоосвічених, а й висококультурних громадян. Саме тому останніми роками в галузі дошкільної освіти відбуваються реформаційні процеси, спрямовані на досягнення рівня найкращих світових стандартів. Особливого значення набуває системний підхід до вивчення державної мови в усіх змістових лініях дошкільної освіти.

Якщо в попередні роки головна увага приділялася формуванню окремих мовленнєвих умінь та навичок на основі елементарного усвідомлення мовних явищ, то метою сучасної лінгводидактики на етапі дошкільного дитинства є виховання мовної особистості, тобто формування особистості, яка адекватно, доречно, вільно і творчо застосовує мову в різних ситуаціях буття задля реалізації власних мовленнєвих завдань.

У перші роки свого життя дитина оволодіває унікальним скарбом – мовленням, що дає їй змогу називатися людиною, зв′язує воєдино її минуле, сучасне й майбутнє, забезпечує спілкування, порозуміння, взаємодію з іншими людьми загалом і найближчим оточенням зокрема. Отже, роль мови й мовлення у становленні особистості, її успішному функціонуванні в різних умовах життєдіяльності складно переоцінити.

Центральним завданням у дошкільному дитинстві є розвиток зв′язного мовлення, під час якого реалізується головна функція мовлення – комунікативна. Проте якість зв′язного мовлення залежить від рівня розвитку всіх сторін мовлення (фонетичного, лексичного, граматичного), у ньому виявляються всі досягнення дошкільника в опануванні рідного мовлення.

Одним з дієвих чинників, що якісно поліпшують мовленнєвий розвиток дитини є його мовленнєво-творча діяльність.

Творчість у дитинстві – не самоціль, а засіб та умова всебічного гармонійного розвитку, виявлення свого розуміння довкілля, власного ставлення до нього.

Учені відзначають своєрідність, унікальність творчих актів і продуктів дитячої художньої творчості, виділяють їхні специфічні риси, такі характеристики, як художня щирість і безпосередність відображення навколишнього світу в продуктах діяльності.

Мета даної роботи:

1. Обґрунтувати суттєвість проблеми, ступінь її впливу на результативність освіти в концепції розвитку мовленнєвих здібностей дошкільників.

2. Презентувати технологію розвитку мовленнєво-творчих вмінь і навичок на засадах особистісно-орієнтованого підходу.

3. Провести аналіз методів та засобів розвитку.

4. Розробити систему діагностики сформованості мовленнєво-творчих здібностей дошкільників.

1. Теоретичні аспекти проблеми

Більшість досліджень із розвитку дитячої творчості, в якій би галузі вони не проводилися, спрямовані на встановлення зв’язку між творчими процесами, розвитком інтелектуальних здібностей і мовленням.

Проблема розвитку уяви і творчості у вітчизняній науці досліджувалася у зв’язку з розвитком творчих здібностей у пізнавальній та емоційно-вольовій сфері (Венгер Л.А., Костюк Г.С., Кулачківська С.Є.), в ігровій діяльності (Артемова Л.В., Ельконін Д.Б.), формуванні творчості в різних видах художньої діяльності (Вєтлугіна Н.О. Казакова Т.Г)

Винятково важливу роль у формуванні та розвитку мовленнєвої діяльності дошкільників відіграє художня література. Колискові пісні, казки – це не просто засоби розваги, а історично вироблені форми розвитку людських почуттів і людської уяви. Отже, дане експериментальне дослідження має на меті сформувати мовленнєві здібності дітей з опорою на розвиток мовленнєвотворчих умінь та навичок, покликана забезпечити національну спрямованість освітніх впливів, мовну компетентність дитини-дошкільника, максимальну мовленнєву активність субєкту навчання, прискорення темпів розвитку мовлення, розвиток чуття мови.

Сприймання літературних творів, усвідомлення їх змісту і засобів художньої виразності розглядалося в різних аспектах. За даними досліджень, процес сприймання творів мистецтва вимагає певної творчості, він пов″язаний з активною відповідною позицією того, хто сприймає (Бахтін М.М., Виготський Л.С.), логіки викладу вчинків героїв художнього твору (Гурович Л.М.) Художнє сприймання повинно бути ″мислячим″ (Якобсон П.М.), воно містить усвідомлення ідейного змісту, естетичну оцінку літературного тексту і наступний емоційний відгук.

Вчені доводять, що на основі аналізу літературного твору в єдності його змісту і художньої форми, а також на основі активного засвоєння засобів художньої виразності в дітей розвивається поетичний слух, вони оволодівають здатністю розрізняти жанри, розуміти їх особливості, зв’язок компонентів художньої форми і змісту твору, відчувати виразність художнього мовлення, а також створювати власні твори. Мовленнєва творчість – один з найскладніших видів дитячої творчості.

За визначенням Н. Гавриш, мовленнєвотворча діяльність – це така творча діяльність, у якій через складання різних типів зв′язних висловлювань дитина відбиває почуття, уявлення, враження, образи уяви, навіяні художніми творами, сприйманням довкілля. Як складова частина різних видів діяльності (гри, малювання, конструювання, театралізації, спілкування) мовленнєвотворча діяльність не завжди завершується складанням твору, який би відповідав певним літературним та мовним нормам, тому що дитина не ставить собі такого завдання.

А словесна творчість, як первинна форма літературної творчості – це спеціально організований, зумовлений мотивацією процес складання твору в будь-якій формі мовленнєвого висловлювання, що відповідає певним літературним нормам.

Н. Гавриш визначено особливості мовленнєвотворчої діяльності залежно від умов її перебігу.

1. Мовленнєвотворча діяльність в умовах навчання

Відбувається переважно за ініціативою педагога. Орієнтована на кінцевий результат. Обов′язкове дотримання літературно-мовленнєвих норм.

Багатоваріантність творчого рішення. Логіка заняття передбачає послідовність етапів творчого процесу. Педагог виконує функцію організатора, коректора, режисера.

1. Ініціативна словесна творчість

Завжди відбувається за ініціативою дитини. Орієнтована на сам процес.

Самостійно переносить у творчість одержані раніше знання, вміння, навички. Одномоментна імпровізація, часто без повтору. Можлива відсутність окремих елементів творчого процесу. Без прохання дитини про допомогу педагог в процес не втручається.

Визначено форми мовленнєвотворчої діяльності.

1. Ініціативна словесна творчість

   • Складання віршів, загадок

   • Мовні ігри (дражнили, лічилки, заклички)

   • Пізнавальна діяльність (міркування, пояснення)

   • Спілкування (само презентація, фантазування)

   • Сюжетно-рольова гра (сюжетоскладання, діалоги)

   • Образотворча діяльність (акомпанемент, коментування)

2. Регламентована словесна творчість

• Вислів-міркування

• Створені індивідуальні казки, оповідання

• Римовки

• Колективні етюди

• Вислів-пропозиція(задум)

• Загадки, лічилки, заклички

Науковець подає визначення типів мовленнєвотворчої діяльності (МТД) дітей дошкільного віку.

За видом діяльності:

• Образотворчо-мовленнєва

• Театрально-мовленнєва

• Музично-мовленнєва

За адресністю:

• Моногра

• Презентація

За умовами перебігу:

• Ініціативна МТД

• В умовах організованого навчання

За способом організації

• Індивідуальна

• Групова

• Колективна

Про значення індивідуальної творчості на занятті й подальшого включення складених дітьми творів у колективний художній аналіз свідчить дослідження Г.М. Кудіної і З.М. Новлянської. Автори зазначають, що цінним є саме поєднання індивідуального і колективного етапу мовленнєвотворчої діяльності на занятті. Складений дитиною твір презентується всій групі, яка стає його цілувальником, критиком, співавтором, що, безперечно, впливає на підвищення якості індивідуальної мовленнєвої діяльності, адже поступово у процесі навчання кожен іх дітей тимчасово перебуває в ролі автора, критика і слухача. Отже, використання різних способів організації мовленнєвотворчої діяльності дітей у процесі навчання сприяє підвищенню її якості.

Особистість розвивається і формується в різних видах діяльності, що тісно взаємодіють між собою. Відтак, розвиток зв’язного мовлення дітей дошкільного віку залежить від того, наскільки раціонально поєднуються види діяльності в мовленнєвій практиці, наскільки дитина є активною у процесі виконання цих видів діяльності.

3. Експериментальне дослідження

Експериментальне дослідження щодо розвитку мовленнєвих здібностей дошкільників через залучення їх до мовленнєво-творчої діяльності була спрямована нами на:

• розробку концепції розвитку мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку

• створення технології розвитку мовленнєво-творчих вмінь та навичок на засадах особистісно-орієнтованого підходу

• підбір оптимальних методів та засобів розвитку, їх експертної оцінки та адаптоване втілення в практику роботи

• розроблення діагностики сформованості мовленнєво-творчих здібностей дітей

• забезпечення науково-методичного потенціалу для проведення експериментального дослідження

• забезпечення дотримання здоров’язберігаючої, природовідповідної побудови освітнього процесу.

Було визначено основні вимоги до проведення експериментального дослідження:

• дитина є абсолютною цінністю, і їй надається можливість бути собою

• дитина реалізує своє право на освіту і всебічний духовний розвиток і саморозвиток у відповідності зі своїми потребами, здібностями та можливостями

• педагог розвиває свої професійні й особистісні якості, духовну культуру; організує навчально-виховний процес, виходячи з принципу природо – та культуровідповідності, гуманізації, естетизації на основі взаємодії загальнолюдських і національних цінностей

• колектив працює у творчому пошуковому режимі на основі діалогу культур; взаємовимогливість, повага, довіра й атмосфера спільної радості успіху як основа життєдіяльності колективу.

Особистісно-орієнтований підхід до дитини як основна ланка експериментальної роботи

1. Новий погляд на особистість як мету освіти. Тут започатковуються такі позиції:

• визнання своєрідності, унікальності, особливої ролі дошкільного дитинства в становленні особистості, врахування сенситивності даного періоду для становлення первинного схематичного світогляду, супідрядності мотивів, довільної поведінки, внутрішніх етичних інстанцій, самосвідомості;

• особистість є суб’єктом, а не об’єктом у педагогічному процесі;

• забезпечення гармонійного та різнобічного розвитку особистості кожної дитини дошкільного віку;

• пріоритетними якостями особистості є вищі етичні цінності (громадянськість, сумління, достоїнство тощо)

Гуманізація й демократизація педагогічних взаємин. Головні установки:

• любов до дитини, оптимістична віра в неї

• пріоритет актуальних потреб сьогодення, активного проживання дитиною кожного вікового відрізку життя як важливої передумови її успішного розвитку в наступні роки

• співробітництво, майстерність спілкування

• право дитини на власну позицію і вільний вибір

• дотримання «Конвенції про права дитини»

Навчання й виховання без примушень. Шляхи його здійснення:

• вимогливість, що ґрунтується на довірі

• заміна примусу бажанням, що народжується від успіху

• орієнтація на розумну самостійність і самодіяльність

• інтегрований підхід до організації змісту дошкільної освіти

• особистісно-орієнтована модель дошкільної освіти

• забезпечення багатокомпонентності, перспективності, наступності та спадкоємності між дошкільною та початковою загальноосвітньою підготовкою

Нове трактування індивідуального підходу. Він зводиться до основних положень:

• відмова від орієнтації на середню дитину

• прогнозування розвитку особистості

• конструювання індивідуальних програм розвитку

• пошук і опора на кращі якості особистості

Формування позитивного образу «Я» особистості. Орієнтирами виступають:

• кожна дитина-унікальна особистість, яку слід розуміти, приймати, вірити в неї

• створення умов успіху, підтримки, доброзичливості

• надання можливості й допомоги дитині реалізувати себе в суспільно значущій діяльності

Тема експерименту: СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПСИХОЛОГО-

ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЄВИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДОШКІЛЬНИКІВ ШЛЯХОМ ІХ ЗАЛУЧЕННЯ ДО МОВЛЕННЄВОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Обєкт дослідження: зміст і результати процесу мовленнєвотворчої діяльності дошкільників.

Предмет дослідження: створення інноваційної технології психолого – педагогічного супроводу розвитку мовленнєвотворчих вмінь та навичок дошкільників.

Мета експерименту: досягнення такого рівня мовної компетентності дошкільників, за умови якої відбуватиметься вільна мовленнєвотворча діяльність; створення організаційно-модульної структури управління програмою розвитку мовленнєвотворчих вмінь і навичок дошкільників.

ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Створити технологію розвитку мовленнєвотворчих вмінь і навичок на засадах особистісно-орієнтованого підходу.

2. Підбір методів та засобів розвитку, їх експертна оцінка та адаптоване втілення в практику роботи.

3. Розробити систему діагностики сформованості мовленнєвих здібностей дошкільників.

4. Забезпечити дотримання здоровязберігаючої, природовідповідної побудови освітнього процесу під час проведення експериментальної роботи.

ГІПОТЕЗА ДОСЛІДЖЕННЯ

Психолого – педагогічний супровід розвитку мовленнєвотворчих здібностей дітей дошкільного віку сприятиме підвищенню рівня розвитку мовленнєвих здібностей дошкільників.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Дослідження передбачало використання таких методів:

1. теоретичних:

• аналіз

• синтез

• моделювання

• індукція

• дедукція

• аналогія

2. емпіричних:

• педагогічне спостереження

• вивчення педагогічної документації

• узагальнення перспективного досвіду

1. інтуїтивних:

• анкетування

• інтерв″ю

Критерії результативності експерименту:

• Підвищення рівня фахової майстерності педагогів

• Досягнення позитивної динаміки зростання рівня мовленнєвотворчих вмінь і навичок дошкільників

• Набуття учасниками експерименту додаткових комунікативних, мислитель них, лінгвістичних, народознавчих вмінь та навичок

• Створення нової моделі керівництва мовленнєвотворчою діяльністю дошкільників

Позитивний результат експерименту:

• Створення адаптивної моделі управління мовленнєвою діяльністю дошкільників,

• Створення сприятливих умов для якісного розвитку мовленнєво-творчої діяльності,

• Досягнення позитивного мікроклімату, створення сприятливого середовища для якнайповнішого розвитку здібностей та обдарувань дошкільників

• Забезпечення високого рівня мовленнєвої компетентності дошкільників

Негативний прогноз експерименту:

• Відсутність умов для збагачення і активізації комунікативних умінь та навичок в умовах білінгвізму

• Недостатнє кадрове забезпечення кваліфікованими «вузькими «спеціалістами

• Можливе розумове та психологічне перенавантаження дошкільників

На першому, підготовчому етапі експерименту, нами було вивчено теоретичні засади розвитку мовленнєвих здібностей дітей дошкільного віку, зокрема, мовленнєво-творчої діяльності. Створено каталоги педагогічної та психологічної літератури, періодичних видань.