2561 (Банки на валютному ринку України)

Міністерство освіти України

Київський національний економічний університет

УДК 336.71

БАНКИ НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Боришкевич Олена Володимирівна

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі банківської справи Київського національного економічного університету Міністерства освіти України

Науковий керівник:

Доктор економічних наук, професор Мороз Анатолій Миколайович, Київський національний економічний університет, завідувач кафедри банківської справи.

Офіційні опоненти:

Доктор економічних наук, професор Осадець Семен Степанович, Київський національний економічний університет, професор кафедри фінансів підприємств і страхової справи.

Кандидат економічних наук Важеєвська Тетяна Анатоліївна, заступник директора департаменту валютного регулювання Національного банку України.

Провідна установа:

одного господарства Міністерства освіти України, кафедра грошового обігу і кредиту, м. Тернопіль.

Захист відбудеться “22" березня 2007року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02. При Київському національному економічному університеті за адресою 252057, Київ -57, просп. Перемоги, 54/1, ауд, 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету.

Автореферат розісланий: “ 19 “ лютого 2007 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, професор А.М. Поддєрьогін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Міжнародні валютні кризи і зниження курсу національної валюти стали причиною багатьох проблем на українському валютному ринку. Процес його формування та розвитку потребує не тільки осмислення і оцінки змін, які на ньому відбуваються в контексті еволюції світової валютної системи, але й використання механізмів та інструментів світового валютного ринку в українській практиці.

Україна, як республіка колишнього СРСР, немала повної самостійності на міжнародному ринку, і всі питання, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю вирішувалися у Москві. Тому, як наслідок, в Україні не проводилося достатніх досліджень питань, які пов'язані з валютно-кредитними відносинами.

Поглиблення зовнішньоекономічних зв'язків України стало передумовою для розширення міжнародної діяльності банківської системи України. Банкам, як національним кредитним інститутам належить провідна роль у здійсненні операцій між учасниками національного та міжнародного валютних ринків.

Цілком очевидно, що діяльність комерційних банків на валютному ринку ставить перед економічною наукою низку складних проблем, які потребують наукового осмислення та практичного вирішення.

В Україні дослідженню окремих питань діяльності банків на валютному ринку присвячені роботи Т.А. Важеєвської, А.М. Мороза, С.Я. Огородника,.С. С. Осадця, М.І. Савлука, В.Ф. Суторміної, В.О. Степаненка, О.М. Шарова, Т.Д. Шарової, В.М. Федосова, А.С. Філіпенка, В.А. Ющенка. Серед досліджень зарубіжних вчених, які зробили вагомий внесок у розвиток теорії та практики валютного ринку та діяльності банків на ньому слід відзначити роботи М. К Бункіна, К. Валравена, А.Д. Голубовіча, Дж. Деніелса, В.К. Дороніна, О.Л. Красавіної, І.Я. Носкова, М. Пебро, Д.Ю. Пискулова, І.Н. Платонової, К. Редхеда, Дж. Сінкі, В.М. Усоскіна, М.В. Федорова та багатьох інших.

Переважна більшість робіт вітчизняних економістів зорієнтована на виявлення загальних тенденцій розвитку валютного ринку та діяльності його суб'єктів. Значно менше уваги приділяється аналізу проблем, з якими стикаються банки в процесі діяльності на валютному ринку. Важливість цієї проблеми, недостатній рівень її вивчення та розробки в умовах переходу України до ринкових відносин, визначили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з планами науково-дослідних робіт. Дисертація виконана як складова комплексної науково-дослідної теми “Банківська система України: її становлення та розвиток в перехідний період до ринкової економіки" (номер державної реєстрації 01-96 V 023340), яка розроблялася колективом кафедри банківської справи Київського національного економічного університету

Метою роботи є виявлення сутності і сучасних особливостей діяльності банків на валютному ринку України і розробка рекомендацій по її вдосконаленню. Для досягнення мети було поставлено і вирішено наступні завдання:

розкрити механізм функціонування міжнародного та національного валютних ринків і дослідити особливості їх розвитку;

провести комплексний аналіз валютного ринку України з акцентом уваги на проблемах, напрямках та перспективах подальшого розвитку;

виявити сутність, сучасні риси і функціональну специфіку діяльності банків на валютному ринку;

сформулювати методичні та практичні рекомендації, щодо проведення операцій з іноземною валютою.

Предметом дослідження є сфера валютно-кредитних відносин, які виникають у процесі розвитку та функціонування валютного ринку України.

Об'єктом дослідження стала система комерційних банків, як інституційна основа валютного ринку України.

Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи є сучасні досягнення вітчизняних і зарубіжних вчених в економічній науці з проблем становлення та розвитку валютного ринку і банківської діяльності. Методика дослідження грунтується на вивченні законів прийнятих Верховною Радою України, постанов та декретів Кабінету Міністрів, указів Президента, які регламентують діяльність фінансово-кредитних інститутів, нормативних документів Національного банку України, методичних матеріалів міжнародних організацій (Світового банку, Банку Міжнародних розрахунків). Дисертація також базується на застосуванні методів системного аналізу, економіко-статистичних, графічних, групування, вибіркового спостереження, історико-логічної аргументації. Для аналізу конкретних економічних явищ діяльності банків на валютному ринку України використані матеріали Національного банку України, “Укрексімбанку", банку “Аваль”, “Україна” та інш.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що в ній вперше проведено комплексне дослідження розвитку та функціонування валютного ринку незалежної України в нових економічних умовах та діяльності банків на цьому ринку.

Найбільш вагомі результати, які характеризують наукову новизну дисертаційного дослідження, полягають у наступному: уточнено тлумачення категорії “валютного ринку" та “євроринку”; визначено потенційну готовність українських банків до діяльності на валютному ринку України з урахуванням його теперішнього стану; оцінено роль комерційних банків у функціонуванні валютного ринку та розвитку міжнародної торгівлі; запропоновано нові форми фінансування міжнародної торгівлі; обгрунтовано необхідність використання нових фінансових інструментів для хеджування валютних ризиків; виявлено слабкі та сильні сторони діяльності вітчизняних банків на валютному ринку та потенційні можливості і реальні умови подальшого вдосконалення проведення банківських операцій з іноземною валютою; запропоновано концептуальні схеми мінімізації ризиків, пов'язаних з роботою суб'єктів на валютному ринку.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використанні у навчальному процесі Київського національного економічного університету при викладанні навчальних дисциплін “Гроші та кредит”, “Банківська справа”, “Банківський менеджмент". Впровадження результатів дисертації у практику роботи банків України дозволить визначити їх конкурентні позиції на внутрішньому та зовнішньому фінансових ринках, підвищить рівень стратегічного планування, дасть можливість оперативно впливати на результати проведення операцій з іноземною валютою.

Апробація результатів дослідження. Результати роботи обговорювались на засіданнях кафедри банківської справи Київського національного економічного університету у 2003 - 2006 роках. Рекомендації автора з питань розвитку валютного ринку та діяльності банків на ньому доповідалися на конгресі “Ефективність реформування української економіки" (Київ, 2006), міжнародній науково-практичній конференції “Банківська система України: проблеми становлення та перспективи розвитку” (Київ, 2006). Ряд практичних рекомендацій отримали схвальну оцінку та прийняті до впровадження Державним експортно-імпортним банком України. Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 4 роботи загальним обсягом 2.1 д. а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації складає 175 сторінок машинописного тексту, в тому числі 8 таблиць, 17 рисунків. Список використаних літературних джерел складає 9 сторінок.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, відображено наукову новизну та практичне значення роботи.

У першому розділі розкрито суті валютного ринку, визначено його значення у економічному розвитку суспільства, а також дано оцінку місця банків у процесі його функціонування.

Визначення предмету даного дослідження, - валютного ринку, - настільки, здавалось би очевидного поняття, насправді, вимагає попереднього глибокого аналізу. В економічній літературі немає однозначної думки, щодо його визначення, але виходячи з тих функцій, які він виконує у системі ринкової економіки (встановлення ринкових курсів валют; виконання ролі механізму акумуляції і раціонального перерозподілу валютних коштів як у національному так і світовому масштабі; виконання ролі каналу міжнародного переміщення капіталів; розширення можливостей уряду і центрального банку у здійсненні своєї монетарної політики) варто розглядати валютний ринок як сферу економічних відносин по операціях купівлі та продажу іноземної валюти, цінних паперів в іноземній валюті, а також інвестиційної діяльності в іноземній валюті.

Економічні відносини між учасниками міжнародних відносин неможливі без обміну однієї грошової одиниці на іншу. Пропорцією, у якій обмінюється валюта однієї країни на валюту іншої - виступає валютний курс. Іншими словами, кожна національна грошова одиниця має валютний курс - ціну, виражену у іноземній валюті.

Питання про так званий реальний рівень валютного курсу є одним із складних як у теорії так і у практиці. Більш менш просто воно вирішувалось в умовах золотого стандарту, коли валютний і монетний паритет визначався співвідношенням вмісту грошового металу. Процес демонетизації золота значно ускладнив механізм валютного курсотворення. Проте спроби прогнозування валютного курсу робилися вже давно.

Найбільш популярною і мабуть найдавнішою теорією визначення валютного курсу є теорія паритету купівельної спроможності, висунута ще у 1556 році Мартіном Наваро, а пізніше стала предметом дослідження багатьох економістів, таких як Д. Рікардо, Д. Юм, Г. Кессел. Суть теорії полягає в тому, що наша оцінка іноземної валюти залежить від відносної купівельної спроможності двох валют у своїх країнах, тобто пропонуючи певну кількість нашої валюти, ми пропонуємо в дійсності її купівельну спроможність по відношенню до товарів та послуг іншої країни.

Враховуючи, що паритет купівельної спроможності є лише одним із компонентів, що утворюють валютний курс, у сучасному аналізі зміни тенденцій його формування і руху, розглядається вплив низки факторів:

показники економічного росту;

зміна грошової маси на внутрішньому ринку;

рівень інфляції та інфляційні очікування;

рівень процентної ставки;

платоспроможність країни і довіра до національної валюти на світовому ринку.

Поряд із факторами структурного характеру на попит і пропозицію валюти діють фактори кон'юнктурного характеру: спекулятивні операції на валютних ринках та ступінь розвитку інших секторів фінансового ринку.

Із розширенням і поглибленням процесів інтеграції господарського життя порівняння національних вартостей проходить у все більших масштабах, а у валютних курсах, як наслідок, знаходять відображення такі економічні категорії як заробітна плата, витрати виробництва, продуктивність праці, темпи економічного зростання тощо.

Якщо ж абстрагуватися від теоретичних дискусій і мати на увазі суту технічні аспекти проблеми курсотворення, то реальним валютним курсом слід визнати таке його значення, яке дозволить досягнути внутрішньої та зовнішньої рівноваги. Під внутрішньою рівновагою слід розуміти відсутність дефіциту товарів на внутрішньому ринку (при нормальному рівні безробіття), а зовнішньою рівновагою вважають ситуацію, при якій будь-який дисбаланс за поточними операціями фінансується за рахунок автоматичного руху капіталу.

Приймаючи до уваги нерозвиненість на нашому ринку руху капіталів і відсутність дієвих стимулів для розміщення іноземного капіталу, а також негативні наслідки різкого руйнування існуючої структури зовнішньої торгівлі реальним курсом слід вважати такий курс, який би забезпечував інтереси експортерів та імпортерів.

При відсутності регламентацій валютного обміну, формування валютних курсів проходить у межах класичного ринкового механізму, тобто співвідношення попиту і пропозиції. Будь-який намір купувати чи продавати грунтується на останній відомій величині валютного курсу. Якщо позиції покупців і продавців, які випливають з цього співвідношення урівноважуються, то величина валютного курсу залишається незмінною. Будь-яке порушення рівноваги призводить до його зміни. Ця зміна у свою чергу спричиняє протилежні зрушення у позиціях покупців і продавців, які примушують рухатися ринок до рівноваги. Від цих змін залежить і рух капіталів і дати розрахунків за контрактами і строки платежів.

Кожний центральний банк може проводити політику валютних курсів і впливати на точку рівноваги ринку, змінюючи свою валютну позицію. Він може призупиняти падіння національної валюти, продаючи іноземну валюту і не допускати її зростання - виступаючи покупцем інвалюти. У першому випадку він вичерпує свої валютні резерви, у другому він їх збільшує. Систематичні інтервенції обов'язкові для забезпечення системи фіксованих валютних курсів, подібних до тих, що передбачали для всіх валют Бреттон-Вудські угоди. І навпаки, “чисте плавання” виражається у тому, що центральний банк повністю утримується від операцій на валютному ринку.

Впорядкування коливань курсу національної валюти на валютному ринку - це одне з основних завдань центрального банку. Для цього він використовує державні валютні резерви і крім того може використовувати позики міжнародних організацій, інших центральних банків і навіть комерційних.