42044 (Прикметникова синоніміка у поезії В. Симоненка)

Василю Симоненку судилося коротке життя – 28 років прожив він на землі. І вже близько сорока років живе його поезія. Почавши писати на зламі епох, Симоненко відобразив у своїй творчості трагізм того часу, його подвійну суть, сподівання на нове життя.

Поет – і як творча індивідуальність, і як людина – неповторний у своїй безкомпромісності і правдолюбстві. Якщо окреслити духовний світ Симоненка, то неважко помітити у ньому домінанту: постійну увагу до звичайної людини, її тривог і проблем, буденного життя, ці мотиви зробили з Василя Андрійовича улюбленого народного поета, який відзначається високою майстерністю письма. Поезія його сама йде до людей, із вуст в уста, із серця в серце. Читача вражає високо-художність його творів, а головне - простота. Поет не вдавався до складних тропів, майже не використовував лексики, пов’язаної з науково-технічним прогресом, для конструювання образів. І якщо уважно вчитуватись у Симоненкову поезію, то можна помітити, що в ній, мов намистини, розсипалися народнопісенні епітети, довершені метафори, разючі порівняння. Та надзвичайно поетичні твори Василя Андрійовича насичені синонімічними фігурами, які допомагають авторові дати вичерпну характеристику явищам дійсності, найяскравіше змалювати їх глибину. Саме тому цікаво роглянути. яку роль виконують синоніми-прикметники в лексиці видатного поета Василя Симоненка.

Питання лексичної синоніміки належать до однієї з мало розроблених галузей мовознавчої науки як у теоретичному, так і в практичному плані.

Незважаючи на те, що протягом останніх років ці питання почали привертати до себе увагу все ширшого кола мовознавців, відставання у вивченні синоніміки загалом таке велике, що окремі навіть серйозні спроби і намагання в цьому напрямку ще не дали особливо відчутних результатів.

Лексична синоніміка найтісніше пов'язана з питанням культури мови. Знання синонімів та синонімічних виразів відіграє першорядну роль у підвищенні культури мови.

Висока мовна культура, точність у вживанні слова значною мірою зумовлюються глибоким його розумінням, тонким розрізненням значеннєвих відтінків слова, відчуттям його стилістичних барв. А це неможливе без достатнього оволодіння багатою синонімікою рідної мови, без усвідомлення семантико-стилістичної специфіки синонімів та досконалого уміння користуватися ними. Особливо цікава прикметникова синоніміка. Порівняно з іншими чатинами мови прикметник має більші потенциальні можливості вступати в синонімічні відношення. Крім широкої, розгалуженої системи значень та відтінків у значеннях, які закріпилися в загальній мові, прикметники вільніше і частіше за інші частини мови виступають у переносному чи фігуральному значеннях¹. Прикметникові синоніми не мають самотійного вживання, а значення і відтінки прикметників зумовлюють тим іменником, до якого вони належать, бо саме іменник диктує можливість використання відповідного прикметника².

Прикметники додають мові краси, роблячи кожен охарактеризований ними іменник прекрасним і неповторним, допомагаючи ширше розкрити його значення.

При розгляді прикметникової синоніміки у творах В.А. Симоненка вражає повнота якісної характеристики осіб, предметів, явищ та ін., якої досягає автор широким і вдумливим добором синонімічних слів.

_______________

¹Колесник Г.М. Слово крилате, мудре, пристрасне. Лексична синоніміка поетичної мови М.Т.Рильського. К.: Наукова думка, 1965. 74-75 с.

²Полюга Л.М. Слово у поетичному тексту І.Франка. К.: Наукова думка, 1977. 78-79 с.

Крім численних словникових синонімів, значення яких чітко усвідомлюється поза контекстом і які становлять собою стійку основу кожного синонімічного ряду, поет шероко залучає прикметники, що набувають синонімічних властивостей під впливом контексту. Істотним джерелом і характерним складником прикметникової синоніміки в творах Василя Симоненка є індивідуально-авторські синоніми. Вони великою мірою визначають манеру поета.

Симоненко шляхом словоскладання творить нові мовні одиниці, необхідні для певних, художньо-поетичних означень. Цю особливість письма поета ми наважуємся пояснити його прагненням до образно-художнього синтезу у висловленні своїх думок почуттів, яке реалізується в художній мові.

Хоча на сьогодні у деяких дослід­ників синоніміки склалася не зовсім вірна думка про те, що прикметникова синоніміка дуже бідна, на основі ана­лізу мови поетичних творів В.А. Симоненка можна зробити ін­ші висновки.

Вивчення синоніміки певного автора або окремого твору тісно змикається з завданням вивчення мови художньої літератури. В процесі втілення ідейно-творчого замислу письменник користується багатющими словесно-виразовими ресурсами мови, серед яких синонімічні засоби відіграють першорядну роль. Основою мови творів письменника, а значить, і основою синоніміки його творів є загальнонародна мова з її лексико-синонімічним запасом. Саме вона є головною передумовою створення талановитим митцем слова значущих художніх цінностей.

Співвідношення синоніміки загальнонародної української мови з синонімікою окремого письменника становить собою відношення загального і окремого в їх нерозривній діалектичній єдності та взаємообумовленості.

"Поет – майстер художнього слова, поет-творець, – пише акад. І. К. Білодід³, – не пасивно ставиться до мовного матеріалу, який є в його розпорядженні. Загальнонародна мова дає йому не лише свій словник і фразеологію, свої синтаксичні засоби і образність, а й широку можливість добору цих засобів для реалізації ідейно-творчих задумів, для розгортання на цій базі своєї індивідуальної мовотворчості Вибір синоніма фразеологізму, метафори, порівняння, способу сполучення слів і речень, вибір і встановлення певної ритмомелодики твору - все це залежить від творчої особистості поета."

Дослідження мовних явищ у творах В.А. Симоненка має важливе значення для розвитку поетичного стилю й української літературної мови взагалі. Воно допомагає глибше зрозуміти стилістичні можливості української мови, її функціонально-диференційні особливості.
Багатство мовних засобів і стильових прийомів у поетичній тканині творів Симоненка не дає можливості охопити їх у цілому. Тому робота присвячена одному з аспектів поетичного мовлення цього письменника – лексичному, з погляду синонімічних засобів мови.
Актуальність теми дослідження визначається тим, що вона:

1) належить до кола робіт, які висвітлюють проблеми цілісного аналізу слова в поетичній мові. Для розв'язання цього питання важливим є дослідження мови кожного поета, особливо такого своєрідного, як В.Симоненко;

2) присвячена вивченню лексичної системи поета;

3) присвячена дослідженню синонімічних засобів, що становлять інтерес як для мовознавців, так і для літературознавців, оскільки висвітлюють цілу низку питань індивідуального поетичного мовлення.

______________

³Білодід І.К. Крилате слово поета. “Українська мова в школі”, 1962, № 6. 14 с.

Синоніміка того чи іншого письменника або поета являє собою певну систему як різновид синонімічної системи загальнонародної мови. Істотною специфічною рисою цієї системи є художньо-естетична цілеспрямованість її елементів. У ній надзвичайно відчутний творчий момент, творчий струмінь, спрямований на художньо-поетичне оновлення, освіження звичних, а то й просто притертих, заштампованих від частого вживання словесних засобів. Виходячи з сучасного стану вивчення синоніміки, можна сказати, що ми ще дуже далекі від того, щоб подати більш чи менш повний, систематичний опис лексичної синоніміки української мови. Безперечно, широкому й повному описові лексико-синонімічної системи сучасної української літературної мови передуватиме дослідження синоніміки окремих літературних творів, окремих авторів, а також аналіз окремих синонімічних рядів.⁴

З цього погляду дослідження синоніміки творів поета Симоненка, мовно-художня практика якого є відображенням найновіших рис і тенденцій розвитку загальнонародної мови, матиме велике значення для вивчення лексичної синоніміки сучасної української літературної мови.

Методологічною основою дослідження є найважливіші положення загального мовознавства про взаємозв'язок мови, мислення і реальної навколишньої дійсності, сучасні наукові положення про мовну картину світу взагалі і про зв'язок мови поета з його психічним складом.

Предметом цього дослідження є лексика поетичних творів В.Симоненка.

Мета курсової роботи - виявити особливості лексичної організації поетичного мовлення В.Симоненка, зокрема визначити особливості функціонування синонімів контекстах, що є однією з суттєвих ознак стилю поета.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання більш конкретних завдань:

1)визначити низку лексичних синонімів у поезії В.Симоненка;

2)встановити їх основні функції синонімів у поетичному мовленні поета;

3) схарактеризувати способи стилістичного використовування синонімів у мові поезій В.Симоненка;

4) з'ясувати взаємозв'язок і взаємодію синонімії у поетичних текстах Симоненка.

Здійснюється цей аналіз на матеріалі поетичних творів автора.⁵

Народився Василь Андрійович 8 січня 1935 року в глухому поселенні Біївці Лубенського району на Полтавщині в сім'ї колгоспників. В дитинстві майбутній поет пізнав усі жахи війни, але, не зважаючи на тяжке положення, закінчив школу та 1952 року вступив на факультет журналістики Київського університету. Одержавши через п'ять років диплом "літописця сучасності", працював у редакціях газет "Молодь Черкащини", "Черкаська правда", "Робітнича газета". Проте змістом і сенсом його життя була поезія і тільки поезія.

Уже перша збірка поета “Тиша і грім” полонила зрілістю думок і справжністю почуттів. Вона засвідчила, що в літературу прийшов самобутній митець. Своєю творчість він, за словами О. Гончара, “став чистим, непідкупним сумлінням своїх ровесників”, “витязем молодої української поезії”.⁵

Такий творчий старт легко міг запаморочити молодого поета, але Симоненка нітрохи не манила вся ця мішура. За велінням серця Василеві боліли рани рідного народу, його злиденність, безправ'я, загроза національного виродження. Саме оприлюдненню цих пекучих проблем він і посвятив своє талановите перо. Звичайно ж, не могло подобатися партноменклатурі.

_______________

⁴Василенко В.А. Дисертація на тему: ”Синонімія та антонімія у поезіях Ігоря Муратова”. Харківський держ. пед. університет ім. Г.С. Сковороди, 1999. 8 с.

⁵Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973;

Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001;

Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986.

А ще більше не подобалася їй поетова непідкупність, його загострена соціальна чутливість, причетність до суспільно-політичного руху, породженого розвінчанням злочинів сталінізму неконформістським племенем шістдесятників.

Аби позбутися будь-якої конкуренції в боротьбі за вплив на маси, партійні вожді мобілізували всі ресурси пропагандистського, адміністративного та карального апаратів для дискредитації, обпльовування, а то й фізичного винищення справжніх народних речників. Ось чому смерть двадцятивосьмирічного лицаря української поезії (а відійшов Василь Симоненко за межу життя 14 грудня 1963 року) уже три десятиліття оповита ядучим туманом загадок, легенд, міщанських пліток.

З неймовірними труднощами Василевим друзям доводилося "пробивати" у світ кожну його книжку. І все ж завдяки колективним зусиллям читач дістав змогу одержати Симоненкові "Земне тяжіння" (1964), збірку новел "Вино з троянд" (1965), "Поезії" (1966), "Избранная лирика" (1968), "Лебеді материнства" (1981), том вибраних поезій (1985) та дві книжечки для дітей. А у 2001 році вийшло найповніше видання творів Симоненка “Ти знаєш, що ти – людина”.

Дослідження прикметникової синоніміки може служити матеріалом для вивчення індивідуальних особливостей мовно-поетичного стилю В.А Симоненка, для висвітлення джерел, умов та закономірностей його формування, – в такій мірі, в якій риси індивідуального стилю просвічуються через систему лексико-синонімічних засобів поета.

______________

⁵Бернадська Н.І. Українська література ХХ столяття: Навчальний посібник для старшоклассників та вступників до вищих навчальних закладів. К, 2002. 216-217 с.