15172 (Організація виробництва і реалізації продукції сільського господарства на перспективу в сільськогосподарському підприємстві)

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Організація виробництва і реалізації продукції сільського господарства на перспективу в сільськогосподарському підприємстві

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи планування

1. Сутність планування як функції управління в сільськогосподарському підприємстві

1.2 Принципи і методи планування в умовах ринкової економіки

1.3 Організація планової роботи в сільськогосподарських підприємствах різних форм власності

2. Сучасний стан розвитку підприємства та рівень економічної ефективності виробництва продукції

2.1 Природно-кліматичні умови та виробничий потенціал

2.2 Спеціалізація та розміри підприємства

2.3 Рівень економічної ефективності виробництва і реалізації продукції основних галузей підприємства

3. Планування організації виробництва і реалізації продукції на перспективу

3.1 Планування виробничої програми в рослинництві на перспективу

3.2 Планування виробничої програми в тваринництві на перспективу

3.3 Планування каналів збуту та цін реалізації продукції підприємства на перспективу

3.4 Рівень економічної ефективності виробництва продукції підприємства на перспективу

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Планування є важливою частиною господарської практики. Багаторічний досвід закордонних та українських підприємств довів, що недооцінка планування в умовах ринку, зведення його до мінімуму частіше за все приводить до значних економічних втрат. Досвідчені керівники розуміють, що всі великі бої спочатку виграють на папері – на плані, а тільки після цього у реальному житті. Ринок не пригнічує, не заперечує планування взагалі, а тільки зміщує цей процес у первинну виробничу ланку, як важливий елемент господарського механізму управління.

Успішно працюючі підприємства здійснюють не тільки довгострокове планування, але й детальну розробку оперативних поточних планів по кожному підрозділу, кожному робочому місці. Календарні плани (декадні, місячні, квартальні, піврічні) конкретизують цілі і завдання підприємства, включають відомості про замовлення, про забезпеченість їх матеріальними ресурсами, про ступінь завантаження виробничих потужностей та їх використання з урахуванням терміну виконання кожного завдання. В них передбачаються витрати на реконструкцію потужностей, заміну обладнання, оновлення продукції, навчання працівників тощо.

У системі виробництва сільськогосподарської продукції, планування займає визначальне місце, воно є центральною ланкою будь-якої системи управління підприємством в умовах ринку. Завдяки плануванню встановлюють темпи і пропорції розвитку виробництва, які повинні забезпечити найвищу його економічну ефективність.

Темою даної курсової роботи є « Організація виробництва і реалізації продукції сільського господарства на перспективу в сільськогосподарському підприємстві СТОВ «Роздільнянське» Роздільнянського району Одеської області».

Головне завдання перспективного планування – забезпечити виробництво максимальної кількості найбільш економічно вигідної продукції відповідно до попиту на неї.

Мета курсової роботи полягає у визначенні суті системи планування виробництва і реалізації продукції сільського господарства на перспективу в сільськогосподарському підприємстві, проведенні всебічного аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства за останні три роки для виявлення внутрішньогосподарських резервів та зовнішніх можливостей збільшення обсягів виробництва і ефективних каналів реалізації виробленої продукції, покращення економічної ефективності та конкурентоспроможності підприємства, закріпленні набутих навичок здійснювати поточне та перспективне планування організації виробничо-господарської діяльності та пошуку ефективних каналів збуту виробленої продукції.

Інформаційну основу роботи склали річні звіти за три роки, економічний паспорт, спеціальна література по досліджуваній темі вітчизняних і закордонних авторів.

При написанні даного курсового проекту були використані такі методи, як монографічний, балансовий, економіко-статистичний та інші. Також було досліджено динаміку розвитку господарства.

В курсовій роботі розраховано 16 таблиць по даній темі, яка містить 45 сторінок машинного тексту.

1. Теоретичні основи планування

1. Сутність планування як функції управління в сільськогосподарському підприємстві

Планування в сільськогосподарських підприємствах спирається на систему об’єктивних економічних законів ринкової економіки. Через планування сільськогосподарські підприємства визначають темпи і пропорції розвитку виробництва, які повинні забезпечити найвищі показники його економічної ефективності.

Планування сільськогосподарського виробництва – це науково обґрунтоване встановлення рівнів економічного і соціального розвитку сільськогосподарських підприємств на певний плановий період через систему якісних і кількісних показників та визначення комплексу заходів щодо досягнення встановлених рівнів розвитку. При плануванні необхідно встановлювати оптимальні внутрішньогосподарські пропорції розширеного відтворення в сільськогосподарських підприємствах та передбачати високоефективне використання ресурсного потенціалу господарств. Планування виробництва в сільськогосподарських підприємствах повинно базуватись на даних наукових прогнозів.

Прогнозування сільськогосподарського виробництва – це наукове передбачення економічних і соціальних процесів шляхом розроблення та обґрунтування напрямів і можливостей розвитку галузей сільського господарства на основі науково технічного прогресу, що забезпечують попит на сільськогосподарську продукцію. Планування і прогнозування тісно пов’язані між собою і відрізняються кількістю показників та ступенем обґрунтованості проектів, досягненнями науково-технічного прогресу, деталізацією системи показників, їх точністю та ймовірністю досягнення, тривалістю проектованого періоду та правовою основою [11, с.130].

Прогнози розвитку сільськогосподарського виробництва можуть бути довгостроковими (10 років і більше), середньостроковими (5-10 років) і короткостроковими (до 5 років). Прогнози розробляють у 2-3 варіантах залежно від передбачуваних темпів розвитку, напрямів науково-технічного прогресу в різних галузях, відповідного рівня матеріально-технічної бази, забезпечення трудовими ресурсами тощо. Розроблення прогнозу в кількох варіантах дає змогу вибрати найоптимальніший з них, який має стати основою для складання перспективних планів економічного і соціального розвитку сільськогосподарських підприємств [9, с. 115].

Відповідно до Закону України “Про підприємства в Україні”, сільськогосподарське підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на сільськогосподарську продукцію, роботи, послуги та з необхідності забезпечення свого виробничого і соціального розвитку, підвищення доходів. Основою планів є договори, укладені із споживачами (покупцями) продукції, робіт, послуг і постачальниками ресурсів.

Основні завдання внутрішньогосподарського планування на сільськогосподарських підприємствах такі: виконання договірних зобов’язань щодо продажу сільськогосподарської продукції; задоволення внутрішньогосподарських потреб підприємства в усіх видах продукції; встановлення оптимальної виробничої структури господарства з метою найбільш повного і раціонального використання землі, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів господарства; максимальне виробництво економічно найбільш вигідних видів продукції з метою одержання максимального прибутку; створення необхідних нагромаджень для передбачених темпів розширеного відтворення; успішне вирішення соціальних питань колективу підприємства [11, с. 131].

Планування в сільськогосподарських підприємствах ґрунтується на певних принципах. Сукупність принципів розроблення планів економічного і соціального розвитку підприємств становить методологію планування, а конкретні методи і прийоми розрахунків при розробленні окремих розділів і показників планів – методику планування.

Основні методологічні принципи планування є такими: аналіз вихідного рівня розвитку підприємства; найвища ефективність виробництва; виділення найістотніших вузлових завдань; наукова обґрунтованість планів; пропорційність; безперервність планування; контроль за виконанням планів [13, с. 98].

У процесі аналізу вихідного рівня розвитку підприємства вивчають досягнуті показники розвитку галузей господарства в тісному зв’язку з умовами розвитку тієї чи іншої галузі, забезпечення її матеріально-технічними і фінансовими ресурсами, узагальнюють передовий досвід, вивчають практику виконання планових показників, виявляють невикористані резерви. Головним завданням економічного аналізу в сільськогосподарських підприємствах є виявлення внутрішньогосподарських резервів для збільшення виробництва продукції, яку потребує ринок, при зниженні витрат на неї.

Принцип найвищої ефективності виробництва передбачає досягнення максимальних економічних результатів при найменших витратах праці і коштів. Цей принцип випливає з необхідності постійної економії витрат уречевленої і живої праці,тобто економії часу. Принцип найвищої ефективності виробництва потребує розроблення таких планів, виконання яких дасть змогу досягти максимальних результатів при найменших затратах праці і коштів. У планах розвитку галузей підприємства він виявляється у визначенні найефективнішого варіанта капітальних вкладень, оптимальних пропорцій у розвитку галузей, які забезпечують максимальне зростання економічно найбільш вигідних в ринкових умовах видів продукції та підвищення її якості при одночасному зростанні продуктивності праці, зниженні собівартості продукції, зростанні маси і норми прибутку, підвищенні рентабельності виробництва.

Принцип виділення найбільш істотних вузлових завдань. Керуючись цим принципом, визначають головні напрями економічного і соціального розвитку підприємства. На сучасному етапі переходу до ринкових відносин важливе значення має визначення оптимальних темпів і пропорцій розвитку головних товарних галузей сільськогосподарських підприємств, проведення роздержавлення і приватизації власності, реформування первинних трудових колективів та економічних відносин, здійснення самофінансування підприємств.

Принцип наукової обґрунтованості планів передбачає відображення в планах вимог об’єктивних економічних законів розвитку суспільства, врахування результатів наукових прогнозів, розроблення планових показників на основі найновіших досягнень науки і техніки, а також прогресивного досвіду з технології й організації виробництва.

Суть принципу пропорційності полягає в тому, що план економічного і соціального розвитку сільськогосподарського підприємства треба погоджувати, взаємозв’язувати в усіх складових його частинах. Він означає, що при розроблення планів розвитку сільськогосподарського виробництва треба добиватись раціонального поєднання галузей, найбільш ефективного збалансованого зв’язку їх. Наприклад, необхідно забезпечити правильне поєднання рослинницьких і тваринницьких галузей, правильні пропорції у використанні коштів на забезпечення певних темпів розширеного відтворення і споживання тощо.

Принцип безперервності планування вимагає тісного зв’язку перспективних, річних і оперативних планів. Це дає змогу уточнювати напрями розвитку підприємства з урахуванням особливостей певного періоду, повніше виявляти резерви і можливості розвитку галузей.

Контроль за виконанням планів за кількісними і якісними показниками має бути систематичним, всебічним. При цьому важливо виявляти резерви збільшення виробництва найбільш вигідної продукції, а також можливості скорочення витрат праці, сировини, матеріалів та інших ресурсів. Одне з важливих завдань перевірки виконання планів – запобігати виникненню диспропорцій у розвитку галузей, узагальнювати та впроваджувати кращий досвід, а отже, забезпечувати виконання та перевиконання планових показників [11, c. 132-133].

Однією з найважливіших функцій виробничого менеджменту підприємства є планування його діяльності.

Планування – це вид, сфера діяльності органів управління по передбаченню майбутнього стану його економіки на основі врахування дії законів розвитку природи і суспільства, а також тенденцій розвитку підприємства, галузі і національної економіки. Процес планування полягає у визначенні мети, якої підприємство прагне досягти за певний період, а також засобів, шляхів та умов її досягнення.

Планування як сфера діяльності і вид діяльності об’єднує структурні підрозділи підприємства загальною метою, надає всім процесам однонаправленість, скоординованість, сприяє найбільш повному та ефективному використанню наявних ресурсів [15, c. 9].

Планування взаємопов’язаних галузей, якими і є галузі та види діяльності АПК, досягається програмно-цільовим методом, який синтезує в собі єдність переваг галузевого, територіального і програмного планування, а отже, вихідною базою, основою є реальні потреби, а не досягнутий рівень в минулому чи наявність ресурсів, що й дає відповідь на питання – скільки та якої продукції треба виробити, щоб задовольнити реальні платоспроможні потреби. Таким чином, головним, визначальним принципом планування є планування від кінцевої мети до сучасного, а не екстраполяція минулого на майбутнє [14, с. 343].

1.2 Принципи і методи планування в умовах ринкової економіки

Планування спирається на певні закономірності, що одержали назву принципів планування. Вони визначають характер і зміст планової діяльності на підприємстві. Правильне дотримання їх створює передумови для ефективної роботи підприємства і зменшує можливість негативних результатів планування.

Існує п’ять основних принципів планування, які є загальними рисами ефективної програми дій. Це – єдність, безперервність, гнучкість, точність і принцип участі.

Принцип єдності (системності) передбачає, що планування в економічній організації повинно мати системний характер. Поняття «система» означає: існування сукупності елементів, взаємозв’язку між ними, наявності єдиного напрямку розвитку елементів системи, поведінки, що зорієнтовані на загальні цілі. Реалізація цього принципу здійснюється на основі:

• координації планової діяльності на горизонтальному рівні, тобто на рівні функціональних підрозділів. Це означає, що будь-які зміни в планах одного з підрозділів мають бути відображені в планах інших підрозділів. Таким чином, головні риси координації планування на підприємстві – взаємозв’язок і одночасність;

• інтеграції планової діяльності в межах вертикальної єдності підрозділів. Це передбачає, що на підприємстві є багато досить відокремлених процесів планування і планів окремих підрозділів, але кожна з підсистем діє виходячи із загальної стратегії фірми, а кожен окремий план є частиною плану вищого підрозділу та організації в цілому.

Принцип безперервності означає:

• підтримування безперебійності планової перспективи, взаємоузгодження довго-, середньо- та короткострокових планів, тобто процес планування на підприємствах має здійснюватись постійно в межах установленого циклу;

• розроблені плани мають постійно змінювати один одного.

Якщо друга з умов безперервності планування роботи підприємства, як правило, витримується, то перша – ні. Тобто підприємство розробляє план, затверджує його і припиняє планування до початку наступного планового періоду. Процес планування має бути безперервним, бо зовнішнє середовище дуже нестабільне і постійно змінюється; зазнає змін і уява підприємства про свої внутрішні цінності й можливості.