179910 (Циклічність економічного розвитку)

Циклічність економічного розвитку

В попередніх темах розглядались проблеми макроекономічної рівноваги залежно від дії різних факторів; без втручання держави і за державного регулювання, в межах одного і в межах кількох взаємозв’язаних ринків, в умовах закритої і в умовах відкритої економіки.

Наступні три теми присвячені порушенню рівноваги і тим наслідкам, до яких воно приводить. В темі 8 вивчається одне з таких порушень - економічний цикл. При розгляді її важливо мати на увазі;

Економічний цикл - це форма, в якій відбувається рух економіки. Макроекономічна рівновага є динамічною, мінливою. ЇЇ мінливість проявляється не лише в постійному нарощуванню обсягів виробництва, а й у чергуванні скорочень (спадів) та розширень (підйомів) економіки. Періодичність зростання та падіння ділової активності проявляється у формі невідповідності сукупного попиту та сукупної пропозиції. Економічний цикл є результатом коливань різних показників економічної активності - темпів зростання ВНП, загального обсягу продажу, загального рівня цін, рівня безробіття, завантаження виробничих потужностей тощо.

Відносно циклічних властивостей макроекономічні показники можна поділити на проциклічні, ациклічні і антициклічні. Проциклічні показники - ті, які мають тенденцію до зростання в період піднесення та скорочення у фазі економічного спаду. Серед них є такі, які мають:

1) високу узгодженість з циклом - сукупний випуск, випуск по галузях економіки, прибутки, отримані від бізнесу, грошові потоки, короткострокові ставки процента, рівень цін

2) низьку узгодженість з циклом - виробництво товарів повсякденного попиту, виробництво сільськогосподарської продукції та видобування природних ресурсів, ціни на сільськогосподарську продукцію, та природні ресурси, довгострокові ставки процента.

Ациклічні показники - такі, які безпосередньо не пов’язані з діловим циклом. Це, наприклад, експорт.

Антициклічні показники мають тенденцію до зростання у фазі економічного падіння та скорочення у фазі економічного піднесення. Це запаси готової продукції, запаси факторів виробництва, рівень безробіття, рівень інфляції, рівень банкрутств.

За тривалістю економічні цикли поділяються на: короткі (малі)- з коливанням ділової активності 3-4 роки, середні з коливанням ділової активності 7-11 років, великі (довгі хвилі) з періодичністю 40-60 років. Короткі цикли пов’язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку. Матеріальною основою таких циклів є процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин, Вони розмежовуються грошовими кризами, що повторюються з певними закономірностями. За змістом грошові кризи виступають як кризи грошового обігу і кризи сфери кредиту. Середні цикли інколи звуть промисловими циклами, їх пов’язують зі змінами попиту на засоби виробництва. Матеріальною основою періодичності таких циклів є необхідність оновлення основного капіталу. Такі цикли складаються з фаз: пожвавлення, підйом, бум, падіння. Тривалість падіння вимірюється часом між вищою і наступною нижчою точками ділової активності, а підйому - між нижчою і наступною вищою точками ділової активності, такий цикл характеризується рецесією-падіння обсягу національного виробництва протягом 6 місяців і до одного року, депресією - падіння обсягу виробництва протягом більше одного року, яке супроводжується високим рівнем безробіття

В теорії циклів К. Маркса падіння виробництва зветься кризою, а під депресією розуміють фазу припинення падіння, але відсутності росту. Тому цикл К.Маркса складається з фаз: криза, депресія, пожвавлення та підйом.

Екоеномічна криза характеризується:

- перевиробництвом товарів порівняно з платоспроможним попитом;

- скороченням обсягів виробництва;

- масовим банкрутством промислових, банківських та торгових фірм;

- зростанням безробіття і скороченням номінальної заробітної плати;

- потрясінням кредитної системи та ін.

На відміну від цієї класичної схеми економічна криза в Україні характеризується не надвиробництвом а недовиробництвом. Тривалість фази падіння в західних країнах становить від 0, 5 до 1, 5 року, тоді як в Україні триває більше 5 років. Глибина падіння ВНП і промислового виробництва у країнах заходу навіть у повоєнні роки не перевищувала 10%, а в Україні вона становить більше 25% а по окремих галузях - перевищує 50%.

Великі хвилі (великі цикли) викликаються зміною базових технологій і поколінь машин (стрибком у лінії технічного прогресу), оновленням об’єктів інфраструктури -будівель, споруд, тощо. Великі хвилі мають фази; висхідну - 25-30 років-довгострокове піднесення, викликане на базі революційних стрибків у технології і масового їх розповсюдження; низхідну - 20-25 років, яку звуть великою кризою. Ця хвиля виникає, коли стара структура економіки приходить у конфлікт з потребами нової технології, але ще не готова до змін. У цей період гостро проявляють себе кризи середніх та малих циклів. Наукову теорію довгих хвиль створив російський вчений Н.Д. Кондратьєв.

В сучасній економічній думці сформувались три протилежних підходи до причин і ролі циклів в економіці:

1)економічний цикл розглядаються як відхилення від нормального стану рівноваги, тобто цикл виступає як аномалія в економічному розвитку;

2)цикл трактується як загальна форма економічного прогресу, а економічна рівновага вважається не як норма, а навпаки, як відхилення від норми;

3)від ідеї закономірно-періодичного циклу відмовляються взагалі.

Прихильники першого підходу пояснювали цикли як відхилення, пов’язані з порушенням рівноваги, найрізноманітнішими причинами. Серед них виділимо лише окремі: теорія нововведень (інновацій)- Й. Шумпетер та його послідовники, грошова теорія - Р. Хоутрі, Ф. Хайєк, теорії недоспоживання - Д. Гобсон, Е. Прайзер, теорія відсутності синхронності - Д. Кларк, У. Мітчел, М. Туган-Барановський. Прихильники другого підходу-П. Самуельсон, М. Калецький, Я. Тінберген вважали, що справжня реальна економіка знаходиться у постійному русі, вони економетричними методами досліджували особливості економічних циклів, можливості впливів на циклічні коливання та шукали засоби їх пом’якшення. Третій напрямок- Л. Дюпр’є, А. Гіттон, не визнаючи якої-небудь закономірності у настанні циклів, підміняли категорію “цикл” іншими поняттями - “загальний рух”, “коливання”.(Більш детально про це можна прочитати у підручнику; Радіонова І. Макроекономіка та економічна політика).

Зважаючи на вищесказане, в подальшому під циклічністю ми будемо розуміти не перехід від однієї фази до іншої, не спад (пік), а власне відхилення від попередньо досягнутої рівноваги під впливом макроекономічних показників. Тому доцільно моделі, які описують циклічність економіки звести до трьох:

1. пояснення економічних коливань змінами на базі сукупного попиту;

2. пояснення коливань змінами у пропозиції;

3. пояснення, що враховують і те і друге, тобто зміни і в попиті і в пропозиції.

Пояснення коливань змінами з боку попиту здійснюється в межах моделі IS-LM. Тобто основними факторами, які викликають економічні коливання виступають бюджетно-податкова та грошово-кредитна політика через вплив останніх на ставку процента і величину ВНП. Збільшення, наприклад, податків скорочує випуск і зменшує ставку процента (Крива IS зміщується вліво і вниз). Збільшення державних витрат одночасно збільшує випуск і ставку процента (Крива IS зміщується вправо і вверх). Збільшення грошової маси (пропозиції грошей) зменшує ставку процента і збільшує випуск (Крива LM зміщується вправо і вниз).

Більш складним є пояснення коливань на базі змін сукупної пропозиції. Тут, звичайно, розглядаються чотири моделі, дві з яких є неокласичного походження, а дві - неокейнсіанського походження. Неокласики дотримуються поглядів класиків на рівновагу попиту та пропозиції як закономірність. Порушення цієї закономірності вони пояснюють з допомогою моделей “хибних уявлень працівників про заробітну плату” (“Worker-misperception model” та “недосконалої інформації” (Imperfekt-informacion model”. Суть першої моделі зводиться до того, що під впливом зростання цін збільшується пропозиція праці., а це приводить до збільшення випуску. За цією моделлю пропозиція праці залежить від міри відхилення фактичних цін від очікуваних. Чим більше працівники помиляються у своєму передбаченні цін у бік їх зниження, в тому числі і у передбаченні заробітної плати, тобто чим більше вони помиляються у своєму передбаченні заробітної плати (очікуваної зарплати) у бік її зниження порівняно з фактичною (реальною), тим пропозиція праці більша, а отже, тим більший випуск. Друга модель передбачає, що виробники, орієнтуючись не на відносні (співставні) а на номінальні ціни на свою продукцію. Збільшують (зменшують) випуск. Якщо реальна ціна перевищує очікувану, виробник збільшує обсяг випуску.

Неокейнсіанці, дотримуючись кейнсіанського погляду стосовно того, що неможливо пояснити короткострокові коливання виходячи з рівноваги попиту та пропозиції, яка забезпечується еластичністю цін та заробітної плати, обґрунтовують коливання з допомогою жорстких цін та жорсткої заробітної плати. Модель коливань сукупної пропозиції (випуску) при “жорсткій зарплаті” (“stiski-wage model” пояснює коливання випуску появою зацікавленості підприємців у залученні додаткових працівників в умовах жорсткої (незмінної) зарплати і зростаючих цін. Зарплата, передбачена в контракті, розрахована на очікувані ціни. Якщо ж фактичні ціни виявляться вищими, ніж очікувані, то зарплата, передбачена контрактом, буде вищою ніж фактична. Це дасть змогу залучити нових працівників, оскільки попит на працю залежить від фактичної зарплати, В нашому випадку фактична заробітна плата буде меншою, отже підприємці наймуть більше робітників і обсяг випуску зросте.

В основу моделі сукупної пропозиції “при жорстких цінах” (“stisky - price model”) покладено ідею, що нееластичні ціни, властиві певним виробникам, творять тенденцію до підвищення загального рівня цін, а це збільшує загальний випуск. Орієнтація підприємств на стабільні (незмінні ціни) пояснюється наявністю заздалегідь укладених контрактів, порушення угод останніх щодо цін може привести до втрати старих клієнтів, а також, що стабільні ціни дають можливість чіткої орієнтації виробників на загальний рівень цін та загальний рівень доходів. Якщо ж загальний рівень доходів зростатиме, то зростатиме й попит, а це в свою чергу стимулює випуск, більший випуск означає зростання граничних витрат і цін. Таким чином, модель жорстких цін обґрунтовує те явище, що відхилення дійсних цін від передбачуваних зумовлює відхилення рівня виробництва у бік підвищення.

Модель пояснення коливань, яка враховує зміни і з боку попиту, і з боку пропозиції, зветься моделлю “реального економічного циклу”. Вона є зразком неокласичних моделей і пояснює збільшення пропозиції (випуску) технологічними змінами І збільшення загального попиту через зростання попиту на продукцію нових технологій та збільшення державних витрат. До чинників, що впливають на пропозицію праці, належать заробітна плата і ставка процента. Людина, приймаючи рішення про те, працювати чи ні. Враховує не лише рівень заробітної плати, а й те, що гроші, отримані нею раніше і покладені в банк, можуть давати доход у вигляді процента. Отже, чим вища ставка процента, тим пропозиція праці більша. Реальна пропозиція та попит у цій моделі є такими, що залежать від величини ставки процента. Цим модель “реального економічного циклу” нагадує модель IS-LM. Відмінність полягає в тому, що вплив ставки процента на випуск опосередкований ринком праці.

Антикризова (кон’юнктурна) політика держави направлена на регулювання коливань економічної активності в суспільстві в періоди передкризового стану і запобігання розвитку економічних криз. Двома основними періодами, які повинні знаходитись під особливим контролем у цьому зв’язку, є періоди депресії і буму. Характерними рисами депресії являються:скорочення виробничих інвестицій, збільшення запасів, скорочення попиту на робочу силу. Різке падіння норми чистого прибутку, падіння обсягу продажу, скорочення кількості нових замовлень, скорочення попиту на кредитні ресурси. Характерними рисами пожвавлення є: перехід до стійкого розширення виробництва, зростання попиту на активні елементи засобів виробництва (машини, устаткування), зростання попиту на сировину, зростання попиту на робочу силу, зростання заробітної плати і відповідно попиту на товари особистого споживання. Характерні риси економічного буму: значний приріст виробничих інвестицій, скорочення запасів, різке зростання попиту на робочу силу, значний приріст загального рівня цін.