3445 (Механізм використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Пенсійний контракт та пенсійна система), страница 3

Пенсійний контракт є оплатним, тому що за цим договором учасник за певних. Визначених законодавством умов, набуває права вимагати не тільки пенсійні внески, а й прибуток від інвестування пенсійних коштів. Але інвестиційний прибуток не є фіксованим, а змінним упродовж усього строку дії пенсійного контракту, тому його розмір не визначається у пенсійному контракті.

Як це випливає із ч. 1 ст. 58 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», пенсійний контракт є консенсуальним договором, тому що момент досягнення згоди за всіма істотними умовами співпадає із моментом виникнення правовідносин між суб’єктами цих правовідносин. Зобов’язання між сторонами за пенсійним контрактом виникає з моменту підписання пенсійного контракту. Це означає, що з цього моменту кожна із сторін має право вимагати виконання обов’язків іншою стороною, зокрема НПФ має право вимагати сплати пенсійних внесків вкладником в порядку і на умовах, встановлених пенсійним контрактом.

Ст. 56 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» визначає істотні умови пенсійного контракту, а саме:

1) паспортні дані вкладника фонду та його ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів (якщо вкладником є фізична особа) або повне найменування, місцезнаходження (юридична адреса) постійно діючого органу управління, реєстраційні та банківські реквізити вкладника фонду (якщо вкладником є юридична особа);

2) паспортні дані учасника фонду та його ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів;

3) посилання на обрану вкладником фонду пенсійну схему;

4) строк дії пенсійного контракту, умови його зміни та розірвання;

5) порядок розрахунків між пенсійним фондом та учасником фонду у разі дострокового розірвання пенсійного контракту або ліквідації пенсійного фонду;

6) права, обов’язки, відповідальність сторін та порядок розв’язання спорів;

7) розмір пенсійних внесків та умови його зміни.

У пенсійному контракті також можуть бути зазначені інші умови за згодою сторін.

Пенсійний контракт є строковим договором. У ч. 2 ст. 58 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» визначено підстави припинення дії пенсійного контракту.

Отже, за пенсійним контрактом одна сторона (вкладник) зобов’язується у встановлені контрактом строки та порядку здійснювати пенсійні внески до НПФ і виконувати інші умови пенсійного контракту, а друга сторона (НПФ) зобов’язується забезпечити адміністрування, управління і зберігання цих внесків та здійснення на умовах, встановлених законом, пенсійних виплат особі (особам), визначеним у пенсійному контракті (учасникам).

Договором, який опосередковує відносини із учасником на етапі пенсійних виплат є договір про виплату пенсії на визначений строк. Власне, ним регулюються взаємовідносини НПФ і учасника щодо одного із виду пенсійних виплат — пенсії на визначений строк, тому що одноразова пенсійна виплата не потребує укладення договору. За визначенням, пенсія на визначений строк — це пенсійні виплати, що здійснюються періодично протягом визначеного строку у порядку та у випадках, визначених Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Сторонами договору про виплату пенсії на визначений строк, на відміну від пенсійного контракту, є НПФ і учасник, який набуває статусу отримувача пенсії. Цей договір укладається у письмовій формі, є двостороннім, консенсуальним. Істотними умовами договору про виплату пенсії на визначений строк згідно зі ст. 64 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» є:

1) повне найменування пенсійного фонду та адміністратора, який здійснюватиме виплату пенсії, адреса, банківські реквізити, дата і номер свідоцтва про державну реєстрацію;

2) паспортні дані учасника фонду та його ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

3) тарифи адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням зобов'язань за таким договором;

4) обраний пенсійний вік учасника фонду;

5) умови, періодичність та тривалість виплати пенсії на визначений строк;

6) права і обов'язки сторін договору;

7) відповідальність сторін договору за невиконання або неналежне виконання умов договору;

8) порядок зміни та розірвання договору;

9) порядок розрахунку залишку належних учаснику фонду пенсійних коштів у разі зміни або розірвання договору;

10) порядок надання інформації.

Договір може містити інші умови за згодою сторін.

Отже, договором, який регламентує відносини між вкладником та НПФ, є пенсійний контракт. Пенсійний контракт, як це випливає з аналізу норм ЦК України, є договором на користь третьої особи — учасника (учасників) — із певними особливостями, встановленими Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Договором, який опосередковує відносини із учасником (отримувачем пенсії) на етапі пенсійних виплат, є договір про виплату пенсії на визначений строк. Правові відносини у сфері недержавного пенсійного забезпечення не обмежується розглянутими, адже існують ще, наприклад, договірні відносини між НПФ та відповідно адміністратором, особою, що здійснює управління активами, зберігачем, які також потребують детального вивчення.

НПФ, вкладники та учасники є якісно новими для України суб’єктами права. Враховуючи важливе місце цих суб’єктів у системі недержавного пенсійного забезпечення, правова регламентація відносин між ними повинна ґрунтуватися на глибоких теоретичних розробках. Це сприятиме ефективному функціонуванню третього рівня пенсійної системи в Україні.

3. Практичне завдання

Марченко має загальний трудовий стаж 9 років. Її заробітна платня нарахована протягом останнів шести місяців з 1 квітня по 30 вересня включно 2009 року дорівнювала 33780 грн. На підприємстві п’ятиденний робочий тиждень. 2 жовтня Марченко звільнили з роботи у зв’язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував ці обов’язки. У цей же день у неї був гіпертонічний криз, через що була викликана „швидка допомога”, яка госпіталізувала працівницю. Курс стаціонарного лікування тривав 21 день і після цього вона ще лікувалася амбулаторно 2 дні. Після закінчення лікування М. звернулася до адміністрації підприємства про оплату листків тимчасової непрацездатності. У такій оплаті їй було відмовлено, через те, що коли вона захворіла був уже виданий наказ про звільнення, з яким М була ознайомленаю. Який порядок виплати допомоги в разі тимчасової непрацездатності? Чи правомірні дії адміністрації? Обчисліть розмір допомоги.

Одним із п'яти видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. З 28 лютого 2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-III (далі – Закон № 2240).

Утворено Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі – Фонд), управління яким здійснює правління Фонду. До складу правління входить по 15 представників від держави, роботодавців та профспілок. Поточну діяльність забезпечує виконавча дирекція Фонду.

На обласному рівні створено відділення Фонду та їх виконавчі дирекції. До складу правлінь відділень Фонду входить по 7 представників від кожної з трьох представницьких сторін (держави, роботодавців та профспілок).

На районному рівні цим видом страхування управляють районні (міжрайонні) виконавчі дирекції Фонду.

Кошти Фонду формуються за рахунок страхових внесків підприємств, установ, організацій та найманих працівників. У 2006 році розміри цих внесків становлять: для підприємств, організацій і установ (далі – підприємство) – 2,9 % фонду оплати праці, для найманих працівників – 0,5 %, заробітна плата яких нижча від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи, і 1 % – заробітна плата в яких вища від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.

За рахунок коштів Фонду надаються: допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, при народженні дитини, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на поховання, а також здійснюється санаторно-курортне лікування та оздоровлення працівників і членів їхніх сімей.

Право на забезпечення допомогою та санаторно-курортним лікуванням мають лише застраховані особи, тобто особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. До них належать: особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у т. ч. в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.

Особи, які працюють за цивільно-правовими угодами, не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, однак такі особи можуть брати участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах.

Відповідно до статті 50 Закону № 2240 всі види матеріального забезпечення та оздоровлення надаються за основним місцем роботи застрахованих осіб за рахунок сплачених страхових внесків. Однак допомога по тимчасовій непрацездатності та допомога по вагітності та пологах надаються як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.

Підставою для призначення допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Якщо, крім основного місця роботи, працівник виконує роботи і за сумісництвом, виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності за основним місцем роботи провадиться на підставі листка непрацездатності, а за сумісництвом – на підставі його копії, засвідченої підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Інші документи не можуть бути підставою для призначення цього виду допомоги.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України затверджено Інструкцію про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян від 13 листопада 2001 року № 455 (далі – Інструкція).

Порядок заповнення листка непрацездатності визначено Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 3 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406.

Комісії потрібно знати, що, відповідно до Інструкції, листки непрацездатності видаються: лікуючими лікарями державних і комунальних закладів охорони здоров'я, лікуючими лікарями стаціонарів протезно-ортопедичних установ системи Міністерства праці та соціальної політики України, лікуючими лікарями туберкульозних санаторіїв, фельдшерами у місцевостях, де відсутній лікар, а також на плаваючих суднах.

Листок непрацездатності видається лише громадянам, котрі працюють. При наявності стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у тому разі, коли хворий був звільнений від роботи протягом 4 місяців з дня настання тимчасової непрацездатності чи протягом 5 місяців у зв'язку з одним і тим самим захворюванням за останніх 12 місяців (при захворюванні на туберкульоз – протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності) ЛКК лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання або лікування мають направити хворого для огляду до медико-соціальної експертної комісії (МСЕК). У разі визнання хворого інвалідом листок непрацездатності закривається днем надходження документів хворого на МСЕК. У листку непрацездатності обов'язково вказується дата встановлення інвалідності.

Право на допомогу виникає, якщо тимчасова непрацездатність настала в період роботи, включаючи перший день роботи і день звільнення. Якщо працівник захворів в останній день роботи, листок непрацездатності, виданий з цього дня, оплачується на загальних підставах.

Якщо листок непрацездатності оформлений належним чином, комісія визначає право працівника на допомогу, кількість днів для оплати, розмір допомоги у відсотках до заробітку.

Розмір допомоги залежить від тривалості страхового стажу працівника:

60 % середньої заробітної плати (доходу) – при стажі до 5 років;

80 % середньої заробітної плати (доходу) – при стажі від 5 до 8 років;

100 % середньої заробітної плати (доходу) – при стажі понад 8 років.

Заробітна платня М. нарахована протягом останнів шести місяців з 1 квітня по 30 вересня (129 робочих днів) включно 2009 року дорівнювала 33780 грн.

33780/129=261,9грн./день

Курс лікування був 21 день стаціонару+2 дні амбулаторного лікування=23 дні.

261,9*100%( при стажі понад 8 років)*23 дні=6023,7грн.

Список використаної літератури

1. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. // Все про бухгалтерський облік. 2001 р. — № 21.

2. Юрій С. І. і ін. Соціальне страхування: Підручник. — К.: Кондор. — 2004. — 464 с.

3. Внукова Н. М. Соціальне страхування: Навч. посіб. — К.: Кондор, 2006. — 352 с.

4. В. Й. Плиса. Страхування: Навч. посіб. — К.: Каравела, 2006. — 392 с.

5. Конопліна Ю. С. Соціальне страхування: Навч. посіб. — Суми: ВТД "Університетська книга", 2008. — 224 с.

6. Говорушко Т. А. Страхові послуги: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2005. — 400 с.

7. Вовчак О. Д. Страхування: Навч. посіб. — Львів: "Новий Світ — 2000", 2006. — 480 с.

8. Страхування: Підручник. / За ред. С. С. Осадець. — К.: КНЕУ, 2002. — 599 с.

9. Горбач Л. М. Страхова справа: Навч. посіб. — К.: Кондор, 2003. — 252 с.

Размещено на Allbest.ru