91792 (Клініко-патогенетичне обґрунтування нових методів лікування псоріазу з аналізом динаміки психо-соціальної адаптації хворих), страница 2

Матеріали та методи дослідження. Під нашим спостереженням перебували 120 хворих на розповсюджений псоріаз та 30 практично здорових осіб. Обстеження хворих здійснювали за загальновизнаною методикою. Клінічне обстеження полягало у з’ясуванні скарг, анамнезу захворювання, анамнезу життя, об’єктивного обстеження (методом бальної оцінки – індексу PASI), та спеціальних дерматологічних методів обстеження – визначення псоріатичної тріади шляхом пошкрябування, дермографізму, а також якості професійного, сімейного життя, дозвілля та інших аспектів побуту пацієнта, які були враховані в спеціально розроблених анкетах. Із лабораторних обстежень використовували: загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі та копрограму. За наявності псоріатичних артропатій ставили ревматологічні проби. Крім того, за наявності у хворих на псоріаз супутньої вісцеральної патології проводили консультації відповідних спеціалістів з подальшим виконанням призначень лікарів-консультантів.

Для об’єктивізації даних клініки псоріазу ми визначали індекс PASI (Psoriasis Area and Severity Index), який використовували як цифровий показник розповсюдженості патологічного процесу на шкірі та для оцінки ефективності лікування. Зазначений індекс використовували з метою цифрової оцінки вираженості клінічних проявів вульгарного псоріазу. В його визначенні враховували основні клінічні ознаки псоріазу на шкірі та розповсюдженість патологічного процесу. В окремих випадках, як доповнення до індексу PASI, у процесі виконання роботи розраховували індекс складності псоріазу PSS (Psoriasis Severity Score (Scale)).

З метою комплексного визначення якості життя пацієнтів було запропоновано самостійно розроблену анкету, що відповідає поставленій меті. Анкета містить запитання щодо різноманітних аспектів життя пацієнта. Вона складена таким чином, що врахування усіх ланок захворювання не забирає надто багато часу як у пацієнта, так і в лікаря. Вона містила запитання щодо різноманітних ланок повсякденного індивідуального життя пацієнта, що дало змогу визначити повну картину якості життя пацієнта.

Психоневрологічний статус хворих на псоріатичну хворобу, що супроводжується значними об’єктивними та суб’єктивними відчуттями, оцінювали за допомогою психологічного тестування, яке передбачало визначення рівня ситуаційної та особистісної тривожності Спілбергера-Ханіна. Цей тест є надійним та інформативним методом самооцінки рівня тривожності в певний момент (ситуаційна тривожність як стан) і особистісна тривожність (як стійка характеристика людини). Особистісна тривожність характеризує стійку схильність сприймати велике коло ситуацій як загрозу, реагувати на такі ситуації станом тривоги. Ситуаційна тривожність характеризується напругою, неспокоєм, дратівливістю. Досить висока особистісна тривожність прямо корелює з наявністю невротичного конфлікту, емоційними та невротичними зривами, а також із психосоматичними захворюваннями. Шкала самооцінки складається із двох частин, одна з яких оцінює ситуаційну, а друга – особистісну тривожність. Показники ситуаційної та особистісної тривожності розраховуються за допомогою формул. Крім ситуаційної та особистісної тривожності, також визначали ступінь опірності до стресу за шкалою соціальної адаптації Холмса і Раге. За цією шкалою кожній життєвій події відповідала певна кількість балів залежно від ступеня стресогенності захворювання.

Ключову роль у патогенезі розповсюдженого псоріазу мають біохімічні механізми. Тому, для глибшого розуміння патогенетичних процесів у формуванні псоріатичної хвороби вивчали рівні у сироватці крові показників перекисного окислення ліпідів, антиоксидантної системи захисту та деяких ферментів печінки.

Визначення продуктів ПОЛ проводили за методом В. Б. Гаврилова в модифікації Е. Н. Коробойнікової, (1989) на спектрофотометрі “Specord–40”. Метод ґрунтується на розпаді ендоперекисів з утворенням малонового альдегіду (МА), який при взаємодії з тіобарбітуровою кислотою формує забарвлений комплекс тіобарбітурової кислоти активних продуктів (ТБК-ап). МА є маркером інтенсивності вільнорадикальних процесів як кінцевий продукт ланцюга пероксидації. Дієнові кон’югати (ДК) в плазмі крові визначали за методом Б. В. Гаврилова, А. Р. Гаврилової, Й. Ф. Хмари, 1988, на спектрофотометрі СФ-26 та спектрофотометрі “Hitach”. Принцип методу полягає в змішуванні плазми крові з гептан-ізопропанольною сумішшю з наступним відокремленням гептанової фази та визначенням її оптимальної щільності суміші при 232 нм. Церулоплазмін (ЦерПл) – мідьвмісна оксидаза крові. ЦерПл властива антиокислювальна активність, він є головним антиоксидантом сироватки, інгібує перекисне окислення ліпідів, перехоплює супероксидні радикали, а також має властивість фероксидази, окислює двовалентне залізо до тривалентного. Таким чином, фероксидазна активність ЦерПл забезпечує насичення залізом трансферина. Показник насиченості трансферина залізом вивчали за методом Г. О. Бабенко. Кількісне визначення каталази проводили за методикою А. Н. Баха, І. С. Зубковою. Вміст аргінази (Арг) в плазмі крові визначали за методом Сніпачо у модифікації В. А. Храмова і Г. Г. Листопад, 1973, реактивами Arg “LACHEMA” (Чехія) на фотоелектроколориметрі КФК-2МП. Для визначення каталітичної концентрації холінестерази (ХЕ) в плазмі крові використовували ФЕК “Спекорд” та реактиви СНЕ 50 “LACHEMA” (Чехія). Визначення активності сорбітолдегідрогенази (СДГ) проводили спектрофотометричним вимірюванням за зміною ексцинції NAD-Н при 366 нм на одиницю часу. Як субстрат використовували фруктозу. З метою оцінки цитологічного синдрому в обстежених хворих визначали активність амінотрансфераз сироватки крові, які відображають стан клітинних мембран печінки. Із цією метою використовували метод Т. С. Пасхіной (1969). У результаті переамінування під дією аланінамінотрансферази (АлаТ) і аспартатамінотрансферази (АсаТ) утворюється піровиноградна кислота. При додаванні (2,4 - динітрофенілгідразину) до сироватки крові in vitro утворюється фарбований гідразон піровиноградної кислоти, інтенсивність якої визначали колориметрично. Лактатдегідрогеназу (ЛДГ) визначали діагностичним набором чеської фірми “Lachema”.

Статистична обробка отриманих результатів проводилась з допомогою комп’ютерної програми “STATISTIKA” та пакетом статистичних функцій програми “Microsoft Excel” на персональному комп’ютері, застосовуючи варіаційно-статистичний метод аналізу. Вираховували арифметичну величину (М), середнє квадратичне відхилення (у), середню помилку середньої арифметичної (m), число варіант (n), вірогідність різниці двох середніх арифметичних (р). При цьому враховували достовірність між вибірками за І-тестом і рівнем вірогідності за Ст’юдентом. Достовірність різниці значення між незалежними величинами визначали за допомогою t-критерія Ст’юдента, між залежними величинами - за допомогою критерія Вілкінсона. Для визначення зв’язку між величинами використовували кореляційний аналіз.

Результати дослідження та їх обговорення. Під нашим спостереженням перебували 120 хворих на розповсюджений псоріаз (РП). Усі обстежені хворі були розділені на клінічні групи залежно від методів лікування:

I група – 60 хворих на розповсюджений псоріаз, які ліковані за розробленою нами методикою;

II група – 60 хворих на розповсюджений псоріаз, які ліковані загальновизнаними методами – традиційною терапією (ТТ) – згідно з наказом №286 МОЗ України від 07.06.2004 р.:

Загальна терапія: вітамінотерапія, біостимулятори, імуностимулятори, похідні пурину – ксантинолу нікотинат (поєднання властивостей групи теофіліну та нікотинової кислоти), седативні.

Місцева терапія: поєднання кератопластичної групи та топічних стероїдів.

Фізіотерапія: УФО в суберитемних дозах за схемою.

Клінічні групи (І і ІІ) обстежених хворих були однаковими.

III група – контрольна – 30 осіб (практично здорові).

Клініко-лабораторне обстеження проводилось до лікування (1-2-й день звернення) та після курсу лікування (30-й день). З метою стандартизації збору анамнестичних даних, скарг хворого, об’єктивного обстеження та лабораторних даних складено карту обстеження хворого.

У ході проведення дослідження було обстежено 120 хворих на розповсюджений псоріаз (РП): у прогресуючій 21 особа (17,5%) та стаціонарній – 99 осіб (82,5%) стадіях перебігу захворювання. Спостерігали як типову (бляшковидну) форму перебігу захворювання, так і атипові форми перебігу – артропатична, пустульозна, еритродермічна. Із артропатичною формою перебігу нами обстежено 11 (9,17%) пацієнтів, пустульозною – 1 (0,8%) пацієнт і з еритродермічною – 2 (1,7%) пацієнти, а із бляшковидною формою було 106 (88,3%) хворих. Серед обстежених пацієнтів було 49 (40,8%) осіб жіночої статі та 71 (59,2%) особа чоловічої статі. При цьому вік хворих різнився, але більшість з них знаходилась у віковому діапазоні від 30 до 60 років - 77 осіб (64,17%). Найбільше хворих 87 (72,5%) було зі складним ступенем псоріатичниї хвороби, найменше – 9 (7,5%) пацієнтів виявлено з легким ступенем. Із середнім ступенем псоріатичного процесу було 24 (20%) обстежених нами хворих. У загальній кількості пацієнтів, котрі підлягали обстеженню в процесі виконання дослідження, наявність супутньої патології було встановлено у 85 пацієнтів із 120 обстежених осіб. Це складає 70,83% від загальної кількості пацієнтів. Це, на нашу думку, є високим показником, оскільки в багатьох випадках, власне, наявність супутньої патології призводить до важчого перебігу псоріазу та вкорочення тривалості періоду клінічної ремісії. Найчастіше після додаткових методів обстеження виявлялись захворювання органів шлунково-кишкового тракту (хронічні форми перебігу гастродуоденіту, гепатохолециститу, холецистопанкреатиту, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки) – у 31 пацієнта, що складає 36,47%; серцево-судинної системи (стенокардія спокою та напруги, ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба І-ІІ ступенів, ураження міокарду) – у 22 пацієнтів (25,88%); нервової системи (вегето-судинна дистонія, астено-невротичний синдром) – у 9 пацієнтів (10,59%); дихальної системи (хронічні форми бронхіту в стадії загострення, пневмонії) – 15 пацієнтів (17,65%); сечо-статевої системи (пієлонефрит, цистит) – 8 пацієнтів (9,4%).

З метою визначення рівня якості життя пацієнтів та їх психологічного статусу було проведено психологічне тестування. Значні суб’єктивні відчуття (свербіж, печіння, болючість) мали 97 осіб (80,8%), поганий настрій протягом останнього тижня спостерігали у 72 (60,0%) та підвищена дратівливість протягом останнього тижня у 104 пацієнтів (86,6%). Негативний вплив на щоденну роботу протягом останнього тижня відзначали 68 (56,6%), проблеми на робочому місці мали 18 (15,0%) хворих та проблеми зі статевим партнером мали 8 (6,6%) осіб, негативний вплив на щоденну активність мали 86 (71,6%) обстежених.

Показники психологічного статусу пацієнтів хворих на псоріатичну хворобу отримані під час психологічного опитування з використанням шкали ситуаційної тривожності Спілбергера-Ханіна. Встановлено, що рівень ситуаційної тривожності у хворих на розповсюджений псоріаз складав (58,62±1,24) балів, і достовірно (р<0,001) відрізнявся від такого ж показника у практично здорових осіб - (42,74±1,18) балів. Рівень особистісної тривожності у хворих на псоріаз становив (78,94±0,32) бали і достовірно (р<0,001) відрізнявся від такого ж показника у практично здорових осіб (54,24±0,18). Ступінь опірності до стресу в хворих на розповсюджений псоріаз становив (296,21±8,7) бали і достовірно (р<0,001) відрізнявся від такого ж показника у практично здорових осіб, який складав (172,46±18,9) бали.

Визначено стан перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та показники антиоксидантної системи захисту (АОСЗ) організму в обстежених хворих на розповсюджений псоріаз. Зокрема, відбулися зміни показників перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) у обстежених нами хворих на розповсюджений псоріаз. Так, рівні активності малонового альдегіду та дієнових кон’югат у хворих були достовірно (р<0,05) вищі порівняно з практично здоровими особами і становили: (4,29±0,14) нмоль/мл та (1,87±0,025) у.о./1мл – відповідно у хворих та (3,507±0,077) нмоль/мл (1,45±0,016) у.о./1мл – відповідно у донорів. Проаналізовано показники антиоксидантної системи захисту (АОСЗ), зокрема активність каталази (Кат), карбоангідрази (КарбАнг), церулоплазміну (ЦерПл) та насиченість трансферину (Трансф). Згідно з отриманими даними, показники Кат та ЦерПл у сироватці крові хворих на розповсюджений псоріаз були достовірно (р<0,05) більшими від аналогічного показника у групі практично здорових осіб. У хворих на розповсюджений псоріаз зафіксували достовірне (р<0,05) зниження показників активності карбоангідрази та насиченості трансферину, ніж у донорів.

Отже, псоріатичну хворобу справедливо визнано важливою проблемою міжнародної та національної служб охорони здоров’я. Тому проведено пошук медикаментозних середників, які б чинили вплив на біохімічну ланку, усуваючи зміни функціональної активності моноцитів, нормалізуючи показники загальної реактивності організму та місцевих проявів запалення. З цією метою нами розроблена оригінальна методика лікування хворих на розповсюджений псоріаз.

Лікування хворих на розповсюджений псоріаз І-ї групи здійснювалось шляхом комплексного поєднання традиційної терапії та: а) “Кардонату” по 1табл., внутрішньо, двічі на добу, протягом 3 тижнів, б) “Дарсилу” по 1табл., внутрішньо, тричі на добу, протягом 3 тижнів.

Хворі групи порівняння (ІІ група) були ліковані традиційною терапією, згідно з наказом №286 МОЗ України від 07.06.2004р., яка містила: загальну терапію: “Аевіт” по 1 капс., внутрішньо, двічі на добу, протягом 1місяця; “Тіаміну хлорид” (віт. В1) 5%, “Пірідоксину гідрохлорид” (віт. В6) 5%, “Ціанокобаламін” (Віт. В12) 0,05% - вводили дом’язево, по 1 мл., один раз на добу, почергово, через добу; по 10 ін’єкцій кожного, протягом 30 днів; “Кислота аскорбінова” (віт. С) по 1 табл., внутрішньо, двічі на добу, протягом 1місяця; “Екстракт Алоє рідкий” вводили дом’язево, по 1 мл., один раз на добу, протягом 15 днів; “Ехінацея - ратіофарм” по 1 табл., внутрішньо, тричі на добу, протягом 1місяця; “Ксантинолу нікотинат” по 0,15 (1 табл.) внутрішньо, тричі на добу, протягом 1місяця; “Лавандін” по 2 капс., внутрішньо, на ніч, протягом 1місяця. Місцеву терапію: “Саліцилова мазь” 3% та інші кератопластичні мазі – на уражені ділянки, двічі на добу – до повного регресу патологічних елементів. Фізіотерапію: УФО в суберитемних дозах, за схемою. Усі обстежені хворі були розділені на клінічні групи залежно від схем лікування. Так, до І-ї групи входили 60 хворих на розповсюджений псоріаз, ліковані за розробленою нами методикою, до ІІ-ї – хворі, ліковані традиційною терапією (60 пацієнтів). Клінічні групи обстежених хворих були однаковими.

Вплив розробленої нами методики (І група – 60 хворих) та традиційної терапії (ІІ група – 60 хворих) на динаміку клінічних симптомів досліджено у хворих на РП на 30-й день після лікування. Всі обстежені були віком від 16 до 60 років і старші. Отримані результати порівнювалися з клінікою у хворих до призначеного лікування. Стан псоріатичної хвороби оцінювали як легкий, якщо пацієнт набирав за двома анкетами 25-49 балів, середньої важкості – 50-74 бали та важкий – 75-100 балів.

Порівнюючи важкість стану псоріатичного процесу після лікування за нашою методикою (І група) та ТТ (ІІ група), встановлено, що із важким та середнім ступенями псоріазу було на 7 та на 10 (відповідно) хворих менше у І-ій групі, ніж у ІІ-ій; а із легким ступенем захворювання збільшилось на 17 хворих у І групі, які ліковані за нашою методикою, порівняно з групою ТТ