56885 (Вільна торгівля на Донеччині в період переходу від "воєнного комунізму" до НЕПу (1921 – перша половина 1922 рр.)), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Вільна торгівля на Донеччині в період переходу від "воєнного комунізму" до НЕПу (1921 – перша половина 1922 рр.)", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "история" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "история" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "56885"
Текст 2 страницы из документа "56885"
До «самопостачання» харчами, – зазначає один сучасний публіцист, – вдавалися і самі залізничники, беручи з собою в дорогу «лантухи з бахмутською і слов'янською сіллю, щоби обміняти її на хліб» за межами губернії; загалом же, – провадить він далі, – з 56 тис. працівників Донецької залізниці (кожен з яких отримував зарплатню та продпайок), реально працювали залізничниками лише 25 тис. осіб [21]. Чи гаяла час решта?
Ціни на хліб, як прийнято вважати, визначаються цінами на борошно, але на початку 1920‑х рр. при цьому, здається, часто давалося взнаки махлярство пекарів. Так, на подібну практику увагу наглядових служб звертав дописувач одного з місцевих часописів: на базарі продавали житній, пшеничний, ячневий, білий, чорний хліб. Просили за нього, відповідно, 30, 25, 7 тис. крб. Затурканий покупець мав 100–150 тис., а вдома 5–7 душ; отож він і шукав, де б дешевше купити, аби більше додому принести. «Ось купив, біжить до хати. Зустрічають його, яко посланця Божого з манною небесною. Благоговіючи, беруться краяти дешевий хліб (23–24, якщо не 25 тис.), що скидається на мішанку, яку раніш давали були коням: борошно, солома, зернята, висівки. До того ж уся ця маса недбало пропечена. Благоговіння хутко зникає. Їси той хліб, давишся, випльовуєш солому і зерно, та й гадаєш, куди дивиться Санупр, навіщо міліціонери вештаються по базару?» [22].
Розвиток коливань цін на м'ясо та сало, на наш погляд, значною мірою зумовлювався взаємодією природнокліматичних та соціально-економічних чинників. Якщо на початку 1921 р. на ринках губернії пару биків можна було придбати за 500–800 тис. крб., коня – за 100–300 тис., свиню піврічну – за 40–70 тис. крб., гусака – за 20–25, пару курей – за 15–17 тис. крб., фунт сала – за 5–6 тис. крб., яловичини – за 2–3 тис. [23], то в наступні місяці ціни на зазначені товари певною мірою знижувалися (в абсолютних та відносних показниках). Це вказує на те, що з боку селян – на тлі загострення продовольчої кризи – мав місце масовий розпродаж і заріз худоби та птиці. Стрімке зростання цін на м'ясо у листопаді-грудні 1921 р., здається, невипадково збіглося у часі зі згортанням продподаткової кампанії (значну частину податку селяни здали саме худобою). У перші місяці 1922 р., «намагаючись зібрати на посівний матеріал», і «для придбання зерна на ринку в інших повітах», селяни масово продавали чи міняли свою худобу на хліб, іноді – за межами губернії. У більшості повітів, внаслідок браку кормів, спостерігалася масова загибель худоби; за інформацією ДГЧК, на базарах Маріуполя та інших населених пунктів повіту базовим м'ясопродуктом стала конина; у ковбасу клали «усіляку дохлятину»; по селах продавалися «коти і собаки ціною в 6 тис. крб.»; мали місце «натяки на продаж харчових виробів з людського м'яса в умовах голоду» [24].
Черговий «стрибок» цін на м'ясо весною 1922 р., припускаємо, став результатом істотного зменшення пропозиції цього товару в умовах весняного потепління, початку весняно-польових робіт за повсюдного браку робочої худоби. Фунт свіжої риби у вересні 1921 р. коштував 2,5–3 тис. крб., у квітні 1922 р. – 50 тис., у вересні – 150 тис. крб. Ціна фунту солі у жовтні 1921 р. становила від 700 до 1 тис. крб., у листопаді – 1,75 тис., у лютому 1922 р. – 2,5 тис., у березні – 7,5 тис., у травні – 8,75 тис. крб. [25]. Ціни на вершкове масло, як видно з графіка, певним чином корелювали з цінами на м'ясо (зазнаючи при цьому істотнішого впливу сезонних коливань). Ціни на молоко також зростали: у січні 1921 р. пляшку молока (0,5 л.) продавали за 900 крб., у березні 1922 р. – за 35 тис.; у червні – за 70 тис. крб. (зауважимо для порівняння, що роздрібна ціна газети тоді становила 80 тис., а сплата за оголошення в газеті – від 200 до 800 тис. крб. за рядок), у вересні – за 140 тис. крб. Додамо для порівняння, що ціна фунту сіна в січні 1922 р. сягала 2,5 тис. крб. [26]. Рівень цін на цукор та олію, ймовірно, значною мірою зумовлювався тією обставиною, що виготовлення цих продуктів потребувало наявності значних обсягів вихідної сировини (зауважимо, що на відміну від соняшника, вирощування цукрових буряків на Донеччині не було поширеним) та застосування певного промислового обладнання.
Висновок
Підсумуємо. Соціалістичні експерименти загалом і спробу знищити обмін в перші роки існування радянського режиму зокрема слід розглядати в контексті розвитку економічної думки, як наслідок методологічних помилок, забобонів і невігластва в питаннях, пов'язаних з функціями торгівлі, з нерозумінням і невизнанням того, що кількісне збільшення наявного запасу фізичних засобів існування й життєвих зручностей залежить не стільки від видимого перетворення одних речовин в інші, скільки від процесу їхнього переміщення, завдячуючи якому змінюється їхня відносна значущість і цінність. Непередбачуваним, проте цілком очевидним наслідком спроб знищити обмін на початку 1920‑х рр. стало самовідтворення структур ринкового порядку й усеохоплююча спекуляція. Завдячуючи, а не всупереч їй зміг вижити загал населення Донеччини в зазначений період. При цьому істинними господарями становища ставали саме ті, хто «робив гроші». Решта ж змушена була пристосовувати до цих обставин власні дії й спосіб життя.
Аналіз наявних цінових показників на базові продовольчі товари засвідчує, поряд з фактом стрімкого зростання цін, існування між цінами на різні групи товарів певної ієрархії, зумовленої традиціями господарювання і харчування, економічними закономірностями, прямими співвідношеннями й опосередкованими взаємозв'язками та ін. Чутливий механізм ціноутворення реагував також на вплив «зовнішніх», щодо цін, обставин та чинників (інфляційних процесів, політичної та господарчої кон'юнктури, природно-кліматичних умов, специфіки землеустрою, стану справ у переробній промисловості і т.і.), породжуючи відповідні коливання. Саме такі ціни давали індивідам інформацію, яка допомагала ухвалювати адекватні рішення в обставинах, що швидко змінювалися.
Література
-
Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV–XVIII ст. У 3‑х т. Том 2. Ігри обміну/ Пер. з фр. Г. Філіпчук. – К.: Основи, 1997. – С. 7.
-
Гусев-Оренбургский С. Советские эскизы // Коммунист. – 1920. – 21.11.– №262.
-
Див.: Никольский В.Н., Изюмов В.И. НЭП в Донбассе. – Донецк, 1992. –128 с.; Лихолобова З.Г. Частное предпринимательство в промышленности и торговле в условиях НЭПа // Новые страницы истории Донбасса. Кн.2. – Донецк, 1992. – С. 3–22; Лихачева Л.Б., Соловей А.В. Развитие розничной торговли в Донбассе в годы «военного коммунизма» и НЭПа // Там само. Кн.6, 1998. – С. 73–83.
-
Хайек Ф. Таинственный мир торговли и денег. – В кн.: Пагубная самонадеянность. Ошибки социализма / Пер. с англ. – М., 1992. – С. 156–183.
-
Маркс К. Критика политической экономии. – В кн.: Маркс К., Энгельс Ф. Соч. в 50 т. – 2‑е изд. – Т. 46. Ч. 1. – С. 115–117.
-
Блок В. Всероссийская Сухаревка и режим диктатуры // Вісті Одеського губернського виконавчого к-ту й губернського к-ту КП(б) У. – 29.11.1921. – №595.
-
Владимиров М. Гнойный нарыв // Коммунист. – 1920. – 27 июня.
-
Державний архів Донецької області (далі – ДАДО).-Ф. 1, оп. 1, спр. 630, арк. 33.
-
Известия Екатеринославского губревкома и губкома КП(б) У. – 1920. – 12 мая.
-
Терне А. В царстве Ленина: Очерки. – М., 1991. – С. 279.
-
К.Б. Торговля и спекуляция // Більшовик. Орган Київського губкому КП(б) У. – 1921. – №486. – 9 грудня.
-
ДАДО. – Ф. 1, on. 1, спр. 185, арк. 6.
-
Аросев А. Как победить рынок // Известия Николаевского революционного комитета. – 1920. – №77.
-
Безвестный А. Все о них же // Знамя Советов. Орган Черниговского губисполкома и губкома КП(б) У. – 1920. – 1 декабря.
-
ДАДО. – Ф.Р. 2470, оп. 1, спр. 206, арк. 63.
-
Там само. – Ф. 1, оп. 1, – спр. 1107, арк. 86–87.
-
Складено нами за: там само.-Арк. – 387; спр. 185, арк. 4–7; спр. 276, арк. 128.
-
Там само. – Спр. 185, арк. 6.
-
Знамя Советов. – 1920. – №256. – 10 ноября; №282. – 8 декабря.
-
ДАДО. – Ф. 1, оп. 1., – спр. 1107, арк. 62–67.
-
Клименко К. Голод стращал и железнодорожников // Железнодорожник Донбасса. – 1993. – 23 октября.