50469 (Зображення предметів. Ескізи деталей), страница 2

У розрізах та перерізах допускається застосовувати також додаткові позначення матеріалів, не передбачені стандартом, але для них треба давати пояснення на кресленні.

Похилі паралельні прямі у штриховках проводять згідно з ГОСТ 2.303-68 суцільними тонкими лініями завтовшки від S/2 до S/3 під кутом 45° до лінії контуру зображення (рис. 3.37, а) чи до його осі (рис. 5.37, б) або до лінії рамки креслення (рис. 5.37, в).

Лінії штриховки можна проводити з нахилом вліво чи вправо, але для всіх розрізів і перерізів, що належать одній і тій самій деталі, штрихувати треба, як правило, з нахилом в один бік. Відстань між лініями штриховки має бути однаковою для всіх розрізів і перерізів даної деталі, які виконуються в одному масштабі.

Якщо контур зображення збігається з нахилом ліній штриховки, які наносять під кутом 45°, то штрихувати потрібно під кутом 30° або 60° (рис. 5.38).

Залежно від матеріалу, що зображується, площі штрихування та потреби в урізноманітненні штриховки суміжних площин, відстань між лініями вибирають у межах 1...10 мм.

Вузькі та довгі площі перерізів, ширина яких на кресленні становить 2...4 мм, рекомендується штрихувати від руки лише на кінцях і по контуру отворів (рис. 5.39, а), а решту площі перерізу - невеликими ділянкам и в декількох місцях (рис. 5.39, б). Перерізи, ширина яких на кресленні становить менше 2 мм, допускається зачернювати, але між суміжними перерізами залишати просвіт не менше 0,8 мм (рис. 5.39, в). Для суміжних перерізів двох деталей слід використовувати зустрічну штриховку: на одній деталі - вправо, на іншій - вліво. У випадках, коли необхідно штрихувати обидві деталі "в клітинку", треба, щоб відстань між лініями їхніх штриховок була різною. Для суміжних перерізів трьох і більше деталей потрібно або змінена відстань між лініями перерізу вузькою смугою рівномірно, щоб лінії штриховки одного напрямку в одному перерізі були зміщені відносно іншого (рис. 5.40, а) або змінена відстань між лініями штриховки (рис. 5.40, б). Якщо площа перерізу завелика, то штрихувати рекомендується лише біля контурів перерізу вузькою смугою рівномірної ширини (рис. 5.41). Штрихування деревини, бетону и засипки виконують від руки.

Зображення на кресленні залежно від їхнього змісту поділяються на вигляди, розрізи та перерізи. Зображення видимої частини поверхні предмета, що повернена до спостерігача, називається виглядом. Ортогональна проекція предмета. уявно розрізаного однією або кількома площинами для виявлення невидимих поверхонь, називається розрізом. Ортогональна проекція предмета, уявно розрізаного однією чи кількома площинами для виявлення його невидимих поверхонь, називається перерізом.

2. Виносні елементи. Умовності та спрощення

Виносні елементи.Додаткове окреме, як правило, збільшене зображення частини предмета для з’ясування його форми, розмірів, шорсткості поверхні та інших даних, називається виносним елементом.

Виносний елемент може мати подробиці, не показані на відповідному зображенні (рис. 5.24, а, б), і може відрізнятися від нього своїм виглядом, а виносний елемент - розрізом, (рис. 5.24, в). Якщо потрібно, то біля виносного елемента можна показати додаткове зображення, яке його стосується. Виносний елемент треба розмішувати якомога ближче до відповідного місця на зображенні. Застосовуючи виносний елемент, відповідне місце на вигляді, розрізі чи перерізі предмета обводять замкненою суцільною тонкою лінією - колом, овалом тощо. Від цієї лінії проводять тонку лінію, - виноску з поличкою, на якій літерою позначають виносний елемент і масштаб зображення (див. рис. 5.24).

Умовності і спрощення.Щоб зекономити час і місце та полегшити виконання зображень на кресленні, застосовують умовності і спрощення.

Якщо зображення (вигляд, розріз, переріз) є симетричною фігурою, то на кресленні допускається показувати його половину (див. рис. 5.9, в, розріз А-А) або більше половини (див. рис. 5.11, розріз В-В), в останньому випадку зображення обмежують лінією обриву. Якщо предмет мас кілька однакових рівномірно розташованих елементів (наприклад, отворів, пазів, зубців, шліців), то рекомендується повністю креслити один-два такі елементи (наприклад, один-два отвори, див. рис. 5.11), а решту показувати умовно або спрощено (рис. 5.25). Допускається показувати частину предмета, наприклад, частину маховика (рис. 5.26, а) чи одну спицю (рис. 5.26, б), і вказувати кількість елементів, їхні розташування і т. д. Можна спрощено зображувати проекції лінії перетину поверхонь, якщо непотрібна їх точна побудова (рис. 5.27).

Плавний перехід від однієї поверхні до іншої зображують умовно суцільною тонкою лінією, яка не доходить до контуру зображення (див. рис. 5,27, в...д), або зовсім не показують (рис. 5.28).

Такі деталі, як болти, шпильки, заклепки, осі, шпонки, непорожнисті вали, клини і т. п., у поздовжньому розрізі показують нерозрізаними, а спиці маховиків, зубчастих коліс, шківів, тонкі стійки (ребра жорсткості) зображують незаштрихованими (рис. 5.26, 5.29). Якщо в цих елементах є отвори, заглиблення, пази тощо, їх треба зображувати за допомогою місцевих розрізів (див. рис. 5.29). Фаски, отвори, пази, заглиблення і т. ін., а також тонкі деталі (менше 2 мм) слід зображувати, відступаючи від масштабу в бік збільшення. Невеликі конусність та похил рекомендується показувати зі збільшенням. На зображеннях з незначною конусністю чи похилом показують лише одну лінію, яка відповідає меншому розмірові елемента (рис. 5.30).

Для позначення плоских поверхонь на деталі рекомендується проводити діагоналі суцільними тонкими лініями (рис. 5.31). Довгі предмети або їхні окремі елементи, з постійним чи закономірно змінним поперечним перерізом (вали, прутки, шатуни, прокат тощо) допускається зображувати з розривами, тобто умовно віддаляти середню частину деталі або елемента. На зображенні може бути один або кілька розривів (рис. 5.32). Сітки, рифлення, орнаменти та ін. допускається зображувати частково, спрощено. Рифлення зображують прямими тонкими лініями (рис. 5.33), а його нестандартні елементи показують за допомогою виносного елемента.

Для спрощення креслень і скорочення кількості зображень допускається:

частину предмета, розташованого між спостерігачем і січною площиною, зображувати штрихпунктирною потовщеною лінією безпосередньо на кресленні (розрізі); таке зображення є накладеною проекцією (рис. 5.34, а); застосовувати складні розрізи (рис. 5.34, б);

для зображення отворів у втулках зубчастих коліс, шківів, маховиків і т. ін., а також шпонкових пазів давати лише контур отвору (рис. 5.35, а) або паза (рис. 5.35, б) замість повного зображення деталі;

якщо вигляд зверху не є необхідним і креслення складається з зображення на фронтальній та профільній площинах проекцій, то при ступінчастому розрізі лінію перерізу й написи, які стосуються розрізу, зображувати так, як показано на рис. 5.36.

Щоб зекономити час і місце та полегшити виконання зображень на кресленні, застосовують виносні елементи, умовності і спрощення. Додаткове окреме, як правило, збільшене зображення частини предмета для з’ясування його форми, розмірів, шорсткості поверхні та інших даних, називається виносним елементом.

Розміри на кресленні

Терміни, визначення та правила нанесення розмірів на кресленні викладені в СКД ДСТУ 3321-96 і в ГОСТ 2.307-68. Ці правила регламентують також записи й умовності, що застосовуються при нанесенні розмірів. Розміри кожного елемента деталі на кресленні мають бути задані геометрично повно й технологічно грамотно та відповідати виробничому процесові виготовлення певної деталі, тобто повинні враховуватися вимоги до її розмічання, оброблення, контролю і т. д. Розміри на кресленні мають бути однозначно зрозумілі виконавцеві їх треби проставляти з урахуванням технологічних та конструктивних вимог.

Розміри на кресленнях показують розмірними числами, та розмірними лініями.

Розмірні числа повинні відповідати дійсним розмірам, незалежно від того, в якому масштабі та з якою точністю виконано креслення.

Основою для визначення точності виготовлення виробу с зазначені на кресленні граничні відхилення розмірів, а також граничні відхилення форми й розташування поверхонь. Кількість розмірів на кресленні має бути мінімальною, але достатньою для виготовлення виробу та контролю за ним.

Розміри, які не підлягають виконанню за даним кресленням і які проставляють для більшої зручності користування кресленням, називають довідковими. Їх наносять для того, щоб без нарахування можна було дати довідку яро контур, габарити й розміри заготовки чи деталі. Довідкові розміри на кресленні позначають зірочкою, а в технічних вимогах записують: "Розміри для довідок".

Розмірні лінії, які показують межі вимірювання, закінчуються стрілками. Розмір стрілок залежить від товщини ліній видимого контуру зображення і має бути по можливості однаковим для всього креслення. Форма стрілки та співвідношення її елементів показані на рис. 5.43. Стрілки повинні торкатися вістрям відповідних ліній контуру, осьових, центрових та виносних ліній.

Виносні лінії, які є продовженням ліній видимого контуру, проводять для позначення меж вимірювання. Якщо на кресленні мало місця для розмірної лінії, бо близько розміщена контурна чи виносна лінія, то такі лінії рекомендується переривати (рис. 5.44).

Розмірні та виносні лінії виконують суцільними тонкими лініями (товщина - від s/2 до s/3). Наносячи розмір прямолінійного відрізка, розмірну лінію проводять паралельно цьому відрізку, а виносні - перпендикулярно до розмірної. У разі нанесення розміру кута розмірну лінію проводять у вигляді дуги з центром у вершині цього кута, а виносні лінії - радіально (рис. 5.45). Показуючи довжину дуги кола, розмірну лінію проводять концентрично дузі, а виносні лінії - паралельно бісектрисі кута; над розмірним числом ставлять знак "З" (рис. 5.46).

Виносні лінії слід продовжувати за стрілки на 1...5 мм. Мінімальна відстань між розмірною лінією та лінією видимого контуру повинна бути 10, а між розмірними лініями – 7 мм. Виносні та розмірні лінії не повинні перетинатися між собою тому рекомендується менші розміри наносити ближче до контуру зображення (рис. 5.47).

Не допускається використовувати за розмірні лінії контуру осьові, центрові та виносні лінії. Допускається розмірну лінію для діаметра кола проводити з обривом незалежно від того, буде коло показане повністю чи ні (рис. 5.48). Поєднуючи вигляд з розрізом, розмірні лінії, що належать внутрішнім обрисам предмета, проводять трохи вище за вісь (див. рис. 5.48, в). Якщо предмет зображують з розривом, то розмірну лінію проводять суцільною (рис. 5.49, а). Коли на кінцях розмірних ліній мало місця для зображення стрілок, то такі лінії рекомендується продовжувати і стрілки наносити з зовнішнього боку елемента (рис. 5.49, б).

Якщо розмірні лінії розміщені ланцюжком і для стрілок немає місця, то їх допускається замінювати точками або засічками, які наносять під кутом 45° до розмірних ліній (рис. 5.50). У випадку, показаному на рис. 5.51, виносну лінію треба проводити від точки перетину подовжених ліній контуру або від центра дути. Розмірні числа слід проставляти над розмірною лінією паралельно їй і по змозі ближче до її середини. У разі нанесення кількох розмірних ліній на невеликій відстані одна від одної, розмірні числа над ними рекомендується розміщувати в шаховому порядку (див. рис. 5.47). Якщо недостатньо місця між розмірними стрілками чи лініями контуру, розмірні числа наносять так, як показано на рис. 5.49, б. Залежно від нахилу розмірних ліній і розташування вимірюваних кутів, розмірні числа лінійних і кутових розмірів розміщують так, як показано на рис. 5.45, б і 5.52, а. Коли розмірна лінія чи вимірюваний кут розмішені в межах заштрихованої зони, розмірні числа рекомендується виносити на поличку (рис. 5.45, б і 5.52, б).

Кутові розмірні числа, що розташовані пише від горизонтальної осьової лінії, розмішують над розмірними лініями з боку їх опуклості, а числа, розміщені нижче від горизонтальної осьової лінії, – з боку угнутості розмірних ліній.

Розмірні числа та літери, які у перевернутому положенні можна прочитати інакше (16,66, 86 тощо), рекомендується виносити на полички або ставити після них крапку. Розмірне число не повинно перетинати або поділяти будь-які лінії рисунка. Не допускається розривати лінію контуру для нанесення розмірного числа. Не дозволяється також розміщувати розмірне число в місцях перетину розмірних, осьових чи центрових ліній. Проте в разі потреби у місці нанесення розмірного числа осьові лінії чи лінії штриховки можна переривати.