95867 (764266), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Проте наприкінці XX століття стало очевидним, що успіхи або невдачі інтеграційних процесів значною мірою залежать і від того, як розв'язуються соціальні проблеми».

Тому конче необхідно вибудовувати глобальну політику з урахуванням перш за все соціального благополуччя – «в умовах глобалізації, зокрема глобалізації процесів соціального розвитку, особливо важливого значення набуває створення перспективної соціальної стратегії, яка відповідала б масштабу та характеру нових змін у світі».

Таким чином, для того, щоб глобальне регулювання було ефективним, мають сформуватися загальні цінності, стандарти і позиції. Основні цінності — свобода, справедливість, рівність, толерантність, що лежать в основі статуту ООН і Загальної декларації прав людини, мають стати наріжним каменем глобального регулювання в соціальній сфері та керівними принципами процесу глобалізації з людським обличчям.

Кінець ХХ сторіччя охарактеризувався посиленням глобалізації економіки, яку спричинили значні якісні зміни, що відбуваються в сучасному світі. Глобалізація економіки є багатогранним процесом, основними рушійними силами якого є технологічний прогрес, розвиток міжнародної інфраструктури, революційні зміни в інформаційній технології та лібералізація торгівлі й міжнародних зв’язків. Зазначені фактори мали безпосередній вплив на соціальний і економічний розвиток усіх країн світу.

Дослідження процесу глобалізації економіки свідчить, що він справляє неоднозначний вплив на соціальну сферу. В цілому можна зазначити, що внаслідок змін у глобальній економіці в останню чверть минулого століття реальний валовий світовий продукт, що визначає сукупний обсяг економічної діяльності всіх людей в усіх країнах, більш ніж подвоївся. При цьому якість життя більшої частини населення світу покращилася внаслідок зростання доходів на душу населення, збільшення тривалості життя і підвищення рівня освіти.

Проте, всі ці нові зміни можуть в перспективі призвести до нового загострення класових відносин, але тепер уже в планетарному масштабі. Таку думку, зокрема, висловлює президент Центру європейських досліджень при Гарвардському університеті С. Хофман: «Можливо ми знаходимося в ситуації європейського національного капіталізму початку ХІХ ст., до того, як держави почали його регулювати і говорити, що навіть стурбований прибутками капіталіст повинен час від часу займатися своїми робітниками, забезпечувати їм певний рівень соціального захисту, деякий мінімальний необхідний рівень заробітної плати. Нічого подібного в глобальному вимірі поки що немає» .

Тому світове співтовариство має враховувати соціальні аспекти процесу глобалізації, особливо при розробці правил, норм і політики управління світовою економікою. А це об’єктивно вимагає розвитку міжнародних інститутів з регулювання цих процесів в інтересах суспільства, економіки і збереження довкілля. В умовах глобалізації економіки регулювання соціальної політики виходить за національні межі і повинно відбуватися на регіональному рівні — в межах інтеграційних угруповань, та на глобальному рівні — в межах міжнародних організацій.

На сучасному етапі розвитку процесу глобалізації досягнення соціальних цілей можливе лише за умови спільних і погоджених дій ряду міжнародних організацій.

Глобальне управління в сучасних умовах набирає розвитку, але відбувається незбалансовано і має свої особливості. Слід зазначити, що нинішній підхід до регулювання глобальних процесів має ряд недоліків:

— обмеженість проблемами економічного зростання і фінансової стабільності і відсутність уваги до проблем людини, таких як глобальна бідність, зростання нерівності між країнами і всередині країн, ізоляція неімущих людей в бідних країнах, порушення прав людини;

— географічна незбалансованість, за якої домінуюче становище займають найсильніші в економічному відношенні країни;

— багатосторонні угоди сприяли створенню глобальних ринків без врахування їх впливу на розвиток людини і динаміку бідності;

— структури і процеси прийняття на глобальному рівні не є представницькими. Найважливіші економічні структури — Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Група 7, Група 10, Група 22, ОЕСР, Всесвітня торгова організація — знаходяться під впливом великих і багатих країн, а бідні країни практично не мають впливу і можливостей, оскільки не входять до цих організацій;

— відсутні механізми, що мають забезпечити обов’язковість дотримання моральних стандартів і прав людини корпораціями і фірмами, а не лише урядами.

Сучасна глобалізація стимулює відкриття національних кордонів для міжнародної торгівлі, потоків капіталу та інформації, а тому більш вагомі успіхи досягнуті в розробці норм, стандартів, політики та інститутів в інтересах відкриття глобальних ринків, ніж в інтересах людей і захисту їхніх прав. Уже назріла необхідність ввести такі норми і в гуманітарну сферу.

Принципи розвитку людського потенціалу і соціального захисту мають бути включені до теорії і практики глобального регулювання.

В умовах швидкого розвитку глобалізації необхідно фундаментально переглянути політику і систему глобального регулювання. Серед основних пріоритетів слід виділити такі:

— будувати міжнародну політику і практику навколо проблем людини і прав людини;

— охороняти безпеку людини і зменшити її вразливість в усьому світі;

— зменшити нерівність, ліквідуючи її прояви всередині країн і між країнами;

— збільшити рівноправність в процесі переговорів і в структурах міжнародного регулювання;

— формувати нову глобальну архітектуру для ХХІ ст.

Зрештою люди і нації не сприймуть глобальну взаємозалежність, якщо вони нічого не одержать від неї і вона зробить їх більш вразливими. Фахівці ООН вважають, що глобалізація лише тоді буде сприйматися позитивно, коли вона буде характеризуватися такими поняттями, як:

— етика — менше порушень прав людини і більше поваги до людських цінностей;

— справедливість — менше відмінностей в рівні життя людей в одній країні й в різних країнах;

— інтеграція — зменшення масштабів маргіналізації та ізоляції народів і країн;

— безпека людини — менше нестабільності в суспільстві та вразливості людини;

— людська безпека — менше вразливості народів і країн;

— стійкий розвиток — менше руйнування і погіршення довкілля.

У зв’язку з розвитком процесу глобалізації і необхідністю вирішення нових проблем, пов’язаних із нею, Україні слід виробити здатність розробляти і проводити політику, яка дозволятиме гнучко реагувати на економічне середовище в світі, що швидко змінюється, і завдяки цьому забезпечувати стабільний базис соціального добробуту в інтерасах усього суспільства.

Соціалізація глобалізації має стати оснавним принципом розбудови майбутнього світу, де значення людини набуде реального змісту й ваги!..

Література

1 Білорус О. Глобалізація. Прийняти виклик часу // Віче. - 2000. - № 12. - С. 133, 134.

2 Robertson R. Globalization. - London, 1992. - P. 8.

3 Waters M. Globalization. - London - New York, 1995.

4 Білорус О. Вказ. пр. — С. 143.

5 Байерс С. Третий путь // Международная жизнь. — 2000. - № 2. - С. 45.

6 Europe Weekly Seleted Statistics. - № 1135. - 2000. - 14 February. - P. 1.

7 Борко Ю. А. Новьій этап углубления и расширения европейской интеграции: социальные аспекты // МЗ и МО. - 2000. - № 9. - С. 19.

Характеристики

Список файлов статьи