116316 (756373), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

У день виступу дуже важливою є атмосфера вдома, в сім’ї. Деякі аж занадто честолюбні мами і бабусі вміють збудити нервову систему найурівноваженішій дитині. Я думаю, що не слід пробуджувати в дитині дух конкуренції, не слід ставити перед ним мету грати обов’язково краще за свого приятеля. Такі спонукання виконанню не допоможуть, а вихованню людських якостей, безумовно, нашкодять. Про це й потрібно проводити бесіди з батьками. Деякі старші учні, особливо дівчатка, нервуються і вживають заспокійливі ліки – валеріанові краплі, різні транквілізатори. Не можна точно розрахувати та передбачити ефект, до якого вони приведуть: у підсумку може бути м’язова чи емоційна в’ялість. Краще застосувати інші засоби. Значно впливовішим буде впевнений настрій педагога, який передається учневі, та проведена напередодні «психотерапія». Тему харчування дитини також потрібно обговорити з батьками. Важка, ситна їжа перед тим, як йти на екзамен, концерт викликає в’ялість, сонливість. Їжа повинна бути смачною, калорійною, але легкою; їсти потрібно не пізніше, ніж за годину перед виходом із дому.

Якщо виступ призначено на вранішні години, потрібно встигнути розігратися (хвилин двадцять), розім’яти пальці і перед виходом із дому помити руки теплою водою. Якщо виступ призначено на вечір, то, прийшовши із загальноосвітньої школи, пообідавши, відпочити та сісти за інструмент попрацювати. Грати програму «начисто, з настроєм», як говорять діти, тобто як на концерті, не потрібно. Недосвідчений виконавець не може двічі за короткий проміжок часу зіграти програму з однаковою емоційною віддачею. Г.М. Коган у своїй книзі «Біля воріт майстерності» з цього приводу пише: «Деякі виконавці у день виступу продовжують зубрити пасажі, багато разів повторюють усю програму, даремно розтрачуючи нервову енергію та емоції. Це не заспокоює, а тільки відчутно шкодить, тому що всі сили витрачаються до концерту».

Саме через це, навряд чи можна визнати корисною практику деяких педагогів повторювати у класі всю програму перед самим виступом. Скоріш за все це робиться для спокою педагога, ніж для користі учня. Цілком достатньо попросити зіграти декілька початкових тактів, декілька заключних, уривок із середини та десь між невеличкими частинами п’єси, складний пасаж, починаючи з декількох попередніх тактів, тобто так, щоб учень не зрозумів, що саме це небезпечне місце ви хотіли почути. Корисно ще раз повернутися до нотного тексту. Так, наприклад, радив С. Ріхтер. Після цього твір не тільки уявляється ясніше, але й набуває цілісності та єдності форми. Безпосередньо перед виходом на сцену корисно зробити декілька глибоких вдихів та видихів: серцебиття стає більш нормальним, і виконавець почуває себе значно спокійніше.

Поведінка на естраді має бути підготовлена та закріплена на попередніх «генеральних репетиціях», де учень привчається перед кожною п’єсою думкою зіграти декілька початкових тактів, щоб встановити потрібний темп і викликати у собі відповідний настрій п’єси. Не буде зайвим перед виступом знов нагадати: «Якщо перед кожною п’єсою якихось півхвилини подумаєш, ніхто тебе за це не осудить. А от якщо ти будеш грати твори один за одним без перерви, в одному настрої, всі скажуть, що ти погано грав». Активна робота свідомості викликає значно більшу зібраність уваги, волі та допомагає нейтралізувати вплив хвилювання.

Ніколи не можна відразу після виступу, коли ще не стихло збудження, детально обговорювати з учнем його виконання програми. Краще наступного дня разом спокійно проаналізувати, що вийшло невдало, чому, що було добре, похвалити за прояв виконавської волі (якщо це відповідає дійсності). Лінивого учня, чий виступ був невдалим, як би він не засмучувався, втішати непотрібно. Навпаки, корисно зайвий раз підкреслити, що погане виконання на екзамені було закономірним, природним результатом його легковажного, безвідповідального ставлення до занять та налякати повторенням подібної невдачі наступного разу, якщо він і надалі лінуватиметься.

Як з лінивим учнем, так і з учнем, що не має музичних здібностей, можна добитися задовільних результатів, якщо він знає до чого потрібно прагнути в кожному творі; якщо він озброєний потрібними засобами для досягнення мети; якщо педагог не обмежується словесним завданням, а добивається засвоєння та закріплення запропонованого способу чи прийому на уроках; якщо дотримується поступовості у переборюванні труднощів; якщо педагог привчає учня активно мислити.

Висновки

Методика навчання музиці не може бути і не повинна бути догматичною. Керуючись досвідом, рекомендаціями видатних музикантів, я в цій роботі поділилася деякими своїми роздумами щодо підготовки учнів до відкритого виступу, зовсім не вважаючи їх виключно можливими. Дати однозначний рецепт для того, щоб учнівський виступ мав успіх, неможливо. Кожна людина – неповторна індивідуальність, і, таким чином, методи підготовки завжди повинні ґрунтуватися на індивідуальних якостях кожного учня. Шлях до істини різноманітний. Є тільки одна незаперечна, незмінна величина – спокій вчителя (але не байдужість), доброзичливе ставлення до учня, вміння вселяти йому впевненість у своїх силах, якими б малими вони не були. Хвилювання і схвильованість – чи це рівнозначні поняття? Я вважаю, що це зовсім різні речі, як у часі, так і за емоційним змістом. Хвилювання короткотермінове і викликається якоюсь поодинокою дією, подією. Схвильованість містить у собі захопленість – якість, без якої педагогічна праця не має сенсу, якість, яка заряджає тих, кого ми вчимо.

Список літератури

1. Алексєєв І. Методика викладання гри на баяні. – М., «Музгиз», 1961 р.

2. Баренбойм Л. Музична педагогіка та виконавство. – Л., «Музика», 1974 р.

3. Браудо І. Артикуляція. – Л., «Музика», 1973 р.

4. Бузоні Ф. Про піаністичну майстерність. – В кн. Виконавське мистецтво зарубіжних країн., вип. 1. – М., «Музика», 1962 р.

5. Готсдінер А. Психологічні особливості підліткового віку. – М., «Музика», 1981 р.

6. Гуревич Л. Виховання аплікатурного мислення юного скрипаля. – В кн. Питання музичної педагогіки., вип. 7. – М., «Музика», 1986 р.

7. Коган Г. Біля воріт майстерності. – М., «Музика», 1969 р.

8. Лисенко М. Школа гри на чотириструнній домрі. – К., «Музична Україна», 1967 р.

9. Милич Б. Виховання учня-піаніста. – К., «Музична Україна», 1979 р.

10. Орентліхерман А. Підготовка учня до відкритого виступу. – М., «Музика», 1981 р.

11. Перельман Н. В класі рояля. – Л., 1970 р.

12. Савшинський С. Робота піаніста над музичним твором. – М.– Л., «Музика», 1964 р.

13. Третьяченко В. Педагогічний репертуар та завдання початкового навчання скрипаля. – В кн. Питання музичної педагогіки., вип.7.– М. «Музика», 1986р.

14. Фоченко І. Про організацію рухового апарату домриста. – В кн. Питання музичної педагогіки., вип. 6. – Л., «Музика», 1985 р.

Характеристики

Список файлов доклада