61023 (752193), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

У 1648 році він створив гетьманське правління, поділив Україну на шістнадцять полків, на чолі яких наставив полковників. Чигирин став головною резиденцією Хмельницького. Це було початком державності, яка складалася на Україні.

До 1649 року багато міст України отримали права самоврядування, інші користувалися магдебурзьким правом. Взявши до уваги ці міста й містечка, села та хутори, Богдан Хмельницький впровадив у відповідності з ними воєнне влаштування козаків. Ще раніше, він поділив їх на полки, сотні, курені. Всі вони були пов’язані відповідним правлінням. Його вершиною, центральним правлінням стала генеральна військова канцелярія, яка складалися з гетьмана, обозного (начальника артилерії і табірного лаштунку), осавула, писаря (державного секретаря) і хорунжого (головного прапороносця).

Територію, що відійшла за Зборівським договором до України, Хмельницький поділив на шістнадцять полків. Почалося складання козацького реєстру. З сорока тисяч його було розширено до п’ятдесяти, а поза тим додатково сформовано ще двадцятитисячний резервний корпус козаків під керівництвом Тимоша Хмельницького.

Багато уваги він приділяв міжнародним справам, вів дипломатичні переговори з польськими комісарами При відправленні послів Богдан Хмельницький вручив їм мирні статті, у яких вимагав: знищення на Україні унії, допущення київського митрополита в сенат, заборону відновлення діяльності костьолів, призначення на посади в межах України виключно осіб, які сповідують грецьку релігію, повернення Запорозькому Війську вольностей, підкорення козацького гетьмана безпосередньо самому королю та ін.

Як показали події 1654 — 1657 років, Хмельницький самостійно проводив не лише внутрішню, а й зовнішню політику, діючи часто всупереч царському уряду.

Важко переоцінити роль гетьмана у становленні державного апарату та налагодження його функціонування. Богдан Хмельницький, дбаючи про інтереси козацтва, пішов шляхом розвитку тих зародків національної державності, які почали формуватися на Запорожжі та на півдні Київського воєводства з другої половини ХVІ ст. Так на політичній карті Європи з’явилася Українська козацька республіка з яскраво вираженими демократичними рисами політичного устрою та соціально-економічних відносин.

В руках Хмельницького зосереджувалася вища виконавча і судова влада, керівництво адміністрацією й збройними силами. Самовладно й незалежно вів себе гетьман, репрезентуючи Україну на міжнародної арені. Сам Богдан Хмельницький прямо заявляв, що він є “єдиновладець і самодержець руський”. Таким чином, гетьман утверджується як вища посадова особа України.

1. Роль та значення Богдана Хмельницького в історії України

Богдан Хмельницький був першим і, на жаль, останнім в історії України доби феодалізму політиком, який зумів не лише очолити боротьбу за національну незалежність, а й за допомогою гнучкої соціально-економічної політики об’єднати для досягнення цієї мети зусилля різних класів, станів і груп українського суспільства, пом’якшити гостроту соціальних суперечностей, запобігти їх переростанню в громадянську війну. Цим були створені сприятливі умови для завершення в основних рисах процесу формування Української держави.

Незважаючи на деякі суперечливість у діях, певні тактичні прорахунки, Хмельницький першим із політичних діячів не лише висунув завдання створення незалежної держави, до складу якої мали ввійти всі етнічно українські землі, а й зробив усе можливе для його розв’язання. І лише вкрай несприятливий для України стан міжнародних відносин не дозволив йому досягти мети. Проте в конкретно-історичних обставинах середини ХVІІ ст. гетьман, пішовши на Переяславську угоду, обрав найоптимальніший варіант з усіх можливих: вона передбачала входження Української держави до складу Росії на конфедеративних засадах і таким чином дозволяла зберегти основні політичні та соціально-економічні завоювання українського народу в роки Визвольної війни, а також відкривала шлях включенню до козацької республіки західноукраїнських земель. Гетьман зберіг основні соціально-економічні завоювання українського народу в роки Визвольної війни.

Щирим захватом, любов’ю, активною підтримкою патріотична діяльність Богдана Хмельницького користувалася з боку селянського люду, січовиків, значної частини козацької старшини та духовенства України. Очоливши боротьбу народних мас проти іноземного панування, за досягнення національної незалежності, він, за свідченням тогочасних джерел, став для них “руським Мойсеєм, “рятівником усієї Русі, “батьком вітчизни”, “відновлювачем віри”.

На жаль, нащадки не зуміли належним чином оцінити результати соціально-економічної політики гетьмана. Однак є всі підстави стверджувати, що він зумів піднестися над становими прагненнями й діяти в загальнонаціональних інтересах. Велич його як політика й державного діяча полягає у тому, що на відміну від усіх своїх наступників він ураховував особливості політичного устрою Української держави та специфіку суспільних відносин, що склалася внаслідок Селянської війни, зокрема пішов на визнання основних соціально-економічних завоювань селянства. На подібний крок була здатна людина справді реформаторського розуму, спроможна відмовитися від усталених понять і поглядів.

За гетьманування Богдана Хмельницького на території Української козацької республіки були ліквідовані магнатське та шляхетське землеволодіння, фільварково-панщинна система господарства, кріпосницькі відносини, що зумовило грандіозний соціально-економічний переворот. Таким чином, було зроблено важливий крок на шляху до утвердження в Україні селянської (по суті — буржуазної) власності на землю. Крім того, вважаємо, що тоді виникли сприятливі умови для еволюції козацького господарства в господарство фермерського типу.

Не можна не відзначити й виняткові дипломатичні здібності Богдана Хмельницького. За короткий час він зумів налагодити дипломатичну службу, яка уважно стежила за подіями у Східній та Південно-Східній Європі. Чигирин став визнаним центром міжнародного життя середини ХVІІ ст. сюди прибували посольства з Польщі, Росії, Криму, Порти, Молдавії, Валахії, Трансільванії, Швеції, Австрії, Бранденбурга, натомість до цих країн виряджалися українські місії та посольства. В роки Визвольної війни Хмельницькому вдалося паралізувати дії польського уряду, спрямовані на створення антиукраїнської коаліції.

Викликають повагу висока освіченість гетьмана, його глибокі знання життя й культури рідного народу.

Водночас Богдан Хмельницький — це історична особа, котра не піддається однозначної оцінці. Безперечно, він був однією з найвидатніших постатей в української історії: відбиваючи загальнонародні інтереси, зробив справжній прорив у формуванні внутрішньої політики, згуртував у єдиний повстанський табір найрізноманітніші суспільні сили, організував і повів їх на повалення влади польської шляхти в Україні, стояв біля джерел створення Української держави.

Разом із тим нині, можна бачити вже відзначувані непослідовність і навіть половинчастість дій гетьмана, часом нелогічність його вчинків, відсутність окремих ціннісних орієнтирів тощо. Але все це треба узгоджувати з контекстом тогочасної епохи — неоднозначної й суперечливої, де перепліталися старі й нові порядки, де все ще панував середньовічний світогляд і тільки зароджувалися суспільні явища, характерні для Європи ХVІІ ст. в оточенні ворожих сил гетьманові доводилося маневрувати, йти на компроміси, часто відмовлятися від своїх планів і задумів. Але генеральної лінії свого життя, глибокий сенс якої полягав у визволенні рідної землі від ненависного іноземного гноблення, Богдан Хмельницький дотримувався до останнього свого подиху.

Висновок

Ім’я великого сина українського народу Богдан Хмельницький завжди було для українців символом боротьби за волю, людську гідність, за соціальне й національне визволення України. Його діяльність мала надзвичайно важливе значення для історичної долі сучасного українського народу.

Важко переоцінити роль гетьмана у становленні Української державності. Здобуті Богданом Хмельницьким перемоги, а також його гнучкі й далекоглядні політичні заходи створювали сприятливі умови для розвитку національно-визвольної та антифеодальної боротьби народу України. Незважаючи на деякі суперечності у діях, певні тактичні прорахунки, Богдан Хмельницький зробив максимум того, на що можна було сподіватися конкретно-історичних умовах середини ХVІІ ст. — добився автономії для української державності, залишивши тим самим собі шанси в подальшій боротьбі за незалежність України.

В особі Богдана Хмельницького український народ дістав такого вождя, який, як ніхто інший, розумів його потреби і бачив мету своєї діяльності у їх здійсненні. І саме на народні маси, козацтво спирався він у боротьбі за визволення українського народу від поневолення, за утвердження української держави.

Високі громадянські ідеали, в ім’я яких невтомно боровся з ворогами свого народу Богдан, благородна мета висвітила йому історичний шлях у віки.

На мою думку, ми повинні пам’ятати героїв, яку боролися за українську незалежність. Богдан Хмельницький зробив величезний внесок у відновлення української незалежності. Він є визначною постаттю історії нашої держави, яка подає приклад нашому поколінню.

Список використаної літератури

1. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький. Соціально-політичний портрет. К., Либідь, 1995.

2. Володарі гетьманської булави. Історичні портрети. К., Варта, 1994.

3. Замлинский В.А. Богдан Хмельницкий. М., 1989.

4. Апанович О.М. Розповіді про запорізьких козаків. К., 1991.

5. Апанович О.М. Гетьмани України і кощові отамани Запорізької Січі. К. 1993.

Размещено на Allbest.ru

Характеристики

Список файлов доклада