Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Це дозволяє використовувати сертифіковані засоби криптографічного захисту інформації "КріптоПро CSP "в продуктах Adobe Acrobat, Adobe Reader та Adobe LiveCycle ES. Важливе зауваження: "крипто-Про CSP" для перевірки ЕЦП не вимагає активації ліцензії, тобто працює безкоштовно. Досить просто встановити цей продукт і перевіряти підпис з використанням Adobe Reader.

Підпис багатофайлових документів

Іноді документ може являти собою досить велику сукупність файлів. Наприклад, відомості про первинні документах для здійснення операцій в реєстрі власників інвестиційних паїв пайового фонду, отриманих від керуючої компанії. У цьому випадку можна формувати для кожного документа свою ЕЦП, а можна від цього відмовитися. Якщо з яких-небудь причин формування ЕЦП для кожного файлу документа неможливо, то створюють ще один файл текстового формату, в який записують ідентифікаційні дані документа і значення хеш-функцій для кожного файлу документа. Саме цей файл (картка документа) і підписують. Але в даному разі в системі повинен бути передбачений інструмент для користувача, що дозволяє розрахувати значення хеш-функцій для кожного файлу та порівняння обчислених значень з даними картки документа.

Цифрові сертифікати

При використанні асиметричних методів шифрування (і, зокрема, електронного цифрового підпису) необхідно мати гарантію автентичності пари (ім'я користувача, відкритий ключ користувача). Для вирішення цього завдання в специфікаціях X.509 вводяться поняття цифрового сертифікату та засвідчувального центру.

Засвідчувальний центр - це компонент глобальної служби каталогів, відповідальний за керування криптографічними ключами користувачів. Відкриті ключі та інша інформація про користувачів зберігається засвідчують центрами у вигляді цифрових сертифікатів, що мають наступну структуру:

• порядковий номер сертифіката;

• ідентифікатор алгоритму електронного підпису;

• ім'я центра, що засвідчує;

• термін придатності;

• ім'я власника сертифіката (ім'я користувача, якому належить сертифікат);

• відкриті ключі власника сертифіката (ключів може бути декілька);

• ідентифікатори алгоритмів, асоційованих з відкритими ключами власника сертифіката;

• електронний підпис, згенерований з використанням секретного ключа центра, що засвідчує (підписується результат хешування всієї інформації, що зберігається в сертифікаті).

Цифрові сертифікати володіють наступними властивостями:

• будь-який користувач, який знає відкритий ключ засвідчувального центру, може дізнатися відкриті ключі інших клієнтів центру і перевірити цілісність сертифіката;

• ніхто, крім центра, що засвідчує, не може модифікувати інформацію про користувача без порушення цілісності сертифікату.

У специфікаціях X.509 не описується конкретна процедура генерації криптографічних ключів та управління ними, однак даються деякі загальні рекомендації. Зокрема, обговорюється, що пари ключів можуть породжуватися кожним із наступних способів:

• ключі може генерувати сам користувач. У такому випадку секретний ключ не потрапляє в руки третіх осіб, проте потрібно вирішувати задачу безпечного зв'язку з документом з центром;

• ключі генерує довірену особу. У такому випадку доводиться вирішувати завдання безпечної доставки секретного ключа власнику та надання довірених даних для створення сертифіката;

• ключі генеруються підтверджуючий центр. У такому випадку залишається тільки завдання безпечної передачі ключів власнику.

Цифрові сертифікати у форматі X.509 версії 3 стали не тільки формальним, але і фактичним стандартом, що підтримується численними засвідчувальними центрами.

Стандарти

Цифровий підпис у відповідності зі стандартом ISO 7498-2 представляє собою отримані в результаті криптографічного перетворення блоку даних дані, які дозволяють одержувачу упевнитися в цілісності цього блоку та автентичності джерела, а також забезпечує захист від підробки одержувача. Цифровий підпис дозволяє з високим ступенем достовірності визначити джерело повідомлення або даних.

Стандарти цифрового підпису наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Стандарти цифрових підписів

Усі стандарти припускають несиметричну схему формування і перевірки цифрового підпису. Для виконання цих процедур використовуються різні ключі. Для установки цифрового підпису - т. н. конфіденційні, а для перевірки цифрового підпису - відкриті ключі. Тому додатково з цими схемами використовуються стандарти для роботи з відкритими ключами, наприклад, стандарт для угоди про ключі Діффі-Хелман (Х9.42).

Усі стандарти передбачають використання загальномережевих параметрів. В алгоритмі RSA в якості загальномережевого параметра використовується модуль перетворення

N = P * Q,

де P, Q прості числа (бажано сильні) необхідної розрядності.

Юридичне забезпечення електронного підпису

Верховною Радою України прийнято Закон України "Про електронний цифровий підпис" від 22.05.2003 N 852-IV (далі - Закон). Відповідно до частини 1 статті 18 Закону він набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Цей Закон визначає правовий статус електронного цифрового підпису (ЕЦП) та регулює відносини, що виникають при використанні електронного цифрового підпису.

Згідно зі статтею 1 Закону електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних; електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Закон окреслює коло суб'єктів правових відносин у сфері послуг електронного цифрового підпису, його призначення та особливості застосування.

Необхідно особливо підкреслити, що в реалізації цього Закону найбільш зацікавлені на поточний момент банківська система та податкова система України, торгівля, тощо.

Відповідно до статті 4 Закону електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів.

Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Нотаріальні дії із засвідчення справжності електронного цифрового підпису на електронних документах вчиняються відповідно до порядку, встановленого законом.

В Законі вживаються наступні терміни:

засіб електронного цифрового підпису - програмний засіб, програмно-апаратний або апаратний пристрій, призначені для генерації ключів, накладення та/або перевірки електронного цифрового підпису;

особистий ключ - параметр криптографічного алгоритму формування електронного цифрового підпису, доступний тільки підписувачу;

відкритий ключ - параметр криптографічного алгоритму перевірки електронного цифрового підпису, доступний суб'єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису;

засвідчення чинності відкритого ключа - процедура формування сертифіката відкритого ключа;

сертифікат відкритого ключа (далі - сертифікат ключа) - документ, виданий центром сертифікації ключів, який засвідчує чинність і належність відкритого ключа підписувачу. Сертифікати ключів можуть розповсюджуватися в електронній формі або у формі документа на папері та використовуватися для ідентифікації особи підписувача;

посилений сертифікат відкритого ключа (далі - посилений сертифікат ключа) - сертифікат ключа, який відповідає вимогам Закону, виданий акредитованим центром сертифікації ключів, засвідчувальним центром, центральним засвідчувальним органом;

акредитація - процедура документального засвідчення компетентності центра сертифікації ключів здійснювати діяльність, пов'язану з обслуговуванням посилених сертифікатів ключів;

компрометація особистого ключа - будь-яка подія та/або дія, що призвела або може призвести до несанкціонованого використання особистого ключа;

підписувач - особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа;

послуги електронного цифрового підпису - надання у користування засобів електронного цифрового підпису, допомога при генерації відкритих та особистих ключів, обслуговування сертифікатів ключів (формування, розповсюдження, скасування, зберігання, блокування та поновлення), надання інформації щодо чинних, скасованих і блокованих сертифікатів ключів, послуги фіксування часу, консультації та інші послуги, визначені Законом;

надійний засіб електронного цифрового підпису - засіб електронного цифрового підпису, що має сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Відповідно до статті 2 Закону суб'єктами правових відносин у сфері послуг електронного цифрового підпису є:

підписувач;

користувач;

центр сертифікації ключів;

акредитований центр сертифікації ключів;

центральний засвідчувальний орган;

засвідчувальний центр органу виконавчої влади або іншого державного органу (далі - засвідчувальний центр);

контролюючий орган.

Стаття 3 Закону визначає правовий статус ЕЦП: „Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:

електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;

під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;

особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.”

Відповідно до статті 6 Закону сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані:

найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру);

зазначення, що сертифікат виданий в Україні;

унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа;

основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа;

дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката;

відкритий ключ;

найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа;

інформацію про обмеження використання підпису.

Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа.

Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до статті 8 Закону Центром сертифікації ключів може бути юридична особа незалежно від форми власності або фізична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, що надає послуги електронного цифрового підпису та засвідчила свій відкритий ключ у центральному засвідчувальному органі або засвідчувальному центрі з дотриманням вимог статті 6 Закону.

Обслуговування фізичних та юридичних осіб здійснюється центром сертифікації ключів на договірних засадах.

Центр сертифікації ключів має право:

надавати послуги електронного цифрового підпису та обслуговувати сертифікати ключів;

отримувати та перевіряти інформацію, необхідну для реєстрації підписувача і формування сертифіката ключа безпосередньо у юридичної або фізичної особи чи у її уповноваженого представника.

Центр сертифікації ключів зобов'язаний:

забезпечувати захист інформації в автоматизованих системах відповідно до законодавства;

Характеристики

Список файлов доклада