_ (746456), страница 10

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 10)

Отож виділяємо у поетичній мові І. Муратова також тип синонімів, пов’язаний із стильовою диференціацією лексики, з місцем слова у стилістичній системі.

На думку Д.М. Шмельова, цей клас синонімів "відрізняється в основному "стилістичним забарвленням", сферою застосування" [Шмелев, 1977, 197]. Майже таке тлумачення стилістичних синонімів знаходимо у М.Ф. Палевської [Палевская, 1964, 42].

Як зазначають українські мовознавці, "для стилістичних синонімів основним є протиставлення не за відмінностями в понятті, а за вживанням слова переважно в тому чи іншому функціональному стилі" [Лисиченко, 1977, 74]. За СЛТ стилістичні синоніми – “це тотожні за значенням слова, але різні за експресивно-емоційним забарвленням, сферою вживання, приналежністю до функціональних стилів мови” [СЛТ 1985, 250].

На думку дослідників, до стилістичних належать:

1. синоніми, що вживаються переважно в різних функціональних стилях мови;

2. синоніми, що відносяться до одного й того ж функціонального стилю, але мають різні емоціональні та експресивні відтінки.

Так, І.Б. Голуб вважає, що “внутрішньостильова синоніміка, особливо розвинена в розмовній мові, значно багатша та яскравіша, ніж міжстильова” [Голуб, 1986, 47]. Як відомо, синоніми цього типу неоднорідні. Усередині цієї групи існує свій розподіл за диференціальними семами, або гіпосемами. Так, М.Д.Кузнець у статті “Стилістичні функції синонімів” дає таку їх класифікацію: за смисловими відтінками, за стильовим забарвленням (високі або знижені), за емоційною напругою, за милозвучністю (евфемістичністю) і немилозвучністю (дисевфемістич­ністю), синоніми іншомовні, ідіоматичні синоніми, архаїчні, поетичні, діалектні, фігуральні вирази [Кузнец, 1940].

Ця класифікація, як видно з переліку рубрик, робиться за різними ознаками, тому окремі частини її неоднорідні і не співмірні.

У Ф.К. Гужви знаходимо більш струнку диференціацію стилістичних синонімів:

1. слова з різним стилістичним забарвленням – загальновживані та книжні, розмовні, просторічні та лайливі;

2. слова, що відносяться до різних історичних періодів існування мови, – застарілі і нові;

3. слова, що вживаються в різних сферах, – загальнонародні та діалектні, професіональні, жаргонні;

4. слова, різні за походженням, – суто російські та іншомовні;

5. слова з прямим значенням та евфемізми;

6. фразеологізми та слова [Гужва, 1978, 113-114]

У нашій роботі ми спираємося на дослідження С.Г. Бережана, який найповніше визначає ієрархію диференціальних сем, що становлять систему протиставлення значень синонімів. До першого рівня він відносить розрізнення за стилістичними ознаками, часову маркованість, емоціональне забарвлення, образність змісту [Бережан, 1973, 139]. Кожна з цих ознак у свою чергу поділяється на пару інших опозитивних рис: стилістичне – на розмовність і книжність, часове – на архаїчність і неологічність, емоційне забарвлення – на позитивність і негативність, образність – на метафоричність і метонімічність. Декотрі з ознак другого рівня піддаються й дальшій деталізації. Так, розмовність поділяється на фамільярність, регіональність, арготичність; книжність – на офіційність, науковість, патетичність; позитивність – на пестливість і піднесеність; негативність – на зневажливість, іронічність, лайливість [Бережан, 1973, 140]. Декотрі семи ми бачили в розглянутих нами прикладах при аналізі емоційно-експресивних синонімів. Зокрема був зроблений аналіз позитивно і негативно забарвлених синонімічних слів.

Для дослідження стильових синонімів, що вживає І. Муратов, скористаємося, як уже зазначалось, класифікацією С.Г. Бережана. За цією класифікацією синоніми в поезіях І. Муратова поділяються на такі семантичні групи:

1) Книжні: а) наукові: "Над Кузнечною – захід – вулкан, полум’яр" (378), "І от війнуло чимсь первозданним В юнацькі душі нам, городянам, І усміхнулось сільським намистом Щось рідне в очі нам, урбаністам..." (308-309), "Поважаю завзятих колекціонерів: Нумізматів ... філателістів ... Я люблю збирачів цигаркових" (292); б) офіційні: "Згадаймо непарадно соратників колишніх..., Вони у списках славних, в реєстрах невідомих" (289); в) патетичні: "Коли вогонь, то хай вогонь – не вогник, А якщо повінь – не болотна сирість, А той Славута, що реве і стогне..." (118), "Ну хай не голосом пророка – Хай кличем ратника в бою Дай оспівать мені високу, Жорстоку молодість твою" (112), "Я короля оспівував так гучно, Що став багатієм із жебрака..., Я короля звеличував так часто, Що до душі припала підла гра" (181);

2) Розмовні: а) зневажливі: "Не ремствував на час, не скарживсь на добу, Узятого на горб не накидав нікому" (1980, 168), "І зник у зоряність захмарну, Де фіміам і божий рай. І віщий день запав за тучу, І вечір виринув із тьми" (126); б) згрубілі: "Не виснажений і не замордований Бруківкою безбарвного життя Мій добрий смуток..." (111), "Мене навчили задротовані Пекельні їхні табори, Брати і сестри замордовані..." (41), "Тортури, війни-м’ясорубки, Концтабори і душогубки..., Коли в ім’я отця і сина Сини зрікалися батьків" (127), "Невірне світло каганця В віконці коливалась мляво, І раптом ніч відлюдна ця Здригнулась: лемент... гук – облава!" (54), "Десь близько вагони Буферами мов плещуть йому, Наче б’ють у залізні долоні" (335), "Ні, Несміяно, ти – юрба; Ти юрмище, бездарне зроду, Що кирпу гне і дотепер" (260); в) жаргонні: "В його очах стара ненависть, Але й нове щось є в них ... Страх? І ми збагнули: амба, крах..." (62); г) лайливі: "І націляв слова юнацькі влучні В опудала кошлатих літ старих; У чортовиння й мороки болота..." (1980, 161), "А він з’явивсь не з підземелля, А з нерозбудної нудьги – Дурний базіка, пустомеля, Убивця вашої снаги" (199), "Дивився я на зморшкувате тіло Скелястого диявола... – Ти хочеш знати, що я за один? – Спитав потворний бескид... З вулканового дна пекельний гість, – По-західному звусь я Мефістофель, А по-кавказьки – Дев моє звання. Ну, словом, – дідько... Отож вельможний сатана Накреслив план перебудови..." (90-91); д) побутові: "Я врятую усіх наречених... Од відьомського звабного чару, Що підказує зраду й ганьбу, І спокус безчабанну отару Пожену в далечінь голубу..." (335), "Глевкого шмат, та кусень сала, Та ще криничної ковток. Хмаринна крига не скресала – Уже молився до зірок" (124), "На долоні підкину я дерця, Ще скуштую якесь, погризу" (366), "Чи жде весни гілля зимове? А може, зовсім і не жде, А білу нитку снів пряде... Сновійне прядиво веде" (232-233); е) пестливі: "І в космічних світах, у тім зорянім вічнім спокої, Теж частинка твоя – крихта владної мислі людської!" (80).

3) Серед колористичних синонімів у поезіях І. Муратова особливо привертають увагу: а) іронічні: "– А чому ти саме нас на це покликав Віче? Таке збіговисько – сам чорт йому не рад: Модерних мертвих душ рясний конгломерат" (273); б) саркастичні: "Здоровий глузд – ясна пересторога... Та заздрощам кордони ці нестерпні, Й тому, не розбираючи путі, Усе нікчемне пнеться у безсмертні, Все блудогрішне лізе у святі" (150).

Як бачимо, синоніми стилістично нерівноцінні. Одні сприймаються як книжні, інші – як розмовні; одні надають мовленню урочистості, інші звучать іронічно. Як писав В.В.Виноградов: “Уся різноманітність значень, функцій і смислових нюансів слова зосереджується та об’єднується в його стилістичній характеристиці” [Виноградов, 1972, 32].

Наведемо деякі приклади використовування в поезії синонімів наукового та офіційно-ділового стилю, в яких відбувається явище семантичного узгодження слів за стилем. Так, відтінок розмовності можуть набувати деякі літературні слова, якщо вони стоять у парі з книжними іншомовними або термінологічними словами: "Поважаю завзятих колекціонерів: Нумізматів ... філателістів ... Я люблю збирачів цигаркових" (292). Синонім колекціонер термінологічного характеру, тяжіє до наукового стилю, і за СУМ це "той, хто збирає колекції" [СУМ, 1973, ІV, 218]. Слово збирач літературне, але, як загальновживане воно сприймається у дещо нижчому стильовому відношенні, ніж колекціонер, бо означає "той, хто збирає які-небудь матеріали і т.ін." [СУМ, 1972, ІІІ, 437]. Поза текстом слово збирач може і не бути синонімічним до слова колекціонер, тому що збирачем можна назвати і людину, яка збирає зерно і т.ін. Та у поета поряд із словом збирач вживається прикметник цигарковий, що дає нам право вважати вищеназвані слова синонімами.

Відмінність у стильовій характеристиці може супроводжуватися й різними смисловими відтінками. Це видно на прикладі слів легенда-вигадка: З легенди чую гнів і крик його ... – Будь проклят той, хто винен У вигадці, що він усім простив! (179). Термінологічне легенда за СУМ значить "народне сказання або оповідання про якісь події чи життя людей, оповите казковістю, фантастикою" [СУМ, 1973, ІV, 460]. Отож слово легенда має значення чогось постійного, того, що справді визнане, а слово вигадка розмовного характеру, у ньому підкреслюється відтінок вимислу, чогось придуманого. СУМ подає слово вигадка, як "те, що створене в уяві, чого немає" [СУМ, 1970, І, 370]. Отже, синоніми легенда-вигадка не тільки різностильові, а й відрізняються смисловими характеристиками.

Це ж саме можна сказати і про синонімічні слова списки – реєстри: "Вони у списках славних, В реєстрах невідомих" (289). Загальновживане списки має більш широкі стилістичні можливості, ніж офіційно-ділове реєстри.

У стилістичних синонімах, що властиві мові поезії Муратова, також протиставляються слова міжстильові і більш-менш фіксовані щодо певного стилю.

Як синоніми до слів міжстильових (стилістично нейтральних) виступають слова книжної лексики. Наприклад, книжному щедроти протиставляється стилістично нейтральне дарунки: "А ромашки шепчуть: "Нам щедроти, нам оті дарунки ні до чого" (203). Або: А я його слухав, і рідні ввижались тополі, І виділись рідні гаї (364). Виділись – розмовне слово, ввижались – книжне. У цьому тексті вони дещо відрізняються семантикою, а не тільки стилем: ввижатись – значить "поставати в уяві" [СУМ, 1979, Х, 366], а видітись має більш конкретну дію, яка може поставати не тільки в свідомості, а й наяву – сприйматися очима.

Щоб надати текстові емоційно-експресивної наснаги поет вдається до семантичного узгодження синонімів за експресією. Зокрема розгляньмо протиставлення метафоричного слова розмовного стилю з відтінком зневажливості і стилістично нейтрального: "Бо нащо ж ти, боже мій, глузд мені дав, Коли його давлять, і чавлять, і мучать" (129). У парі давлять – чавлять перше слово є стилістично нейтральним, а друге має відтінок розмовності та метафоричне значення. Різниця між ними ще й у тому, що чавити мається на увазі не тільки справляти тиск (давити), а "роздавлювати, знищуючи" [СУМ, ХІ, 1980, 260]. Оскільки одне з синонімічних слів вжите метафорично (чавити), то воно ніби містить більшу експресивність.

Такого ж типу синонімічні слова прийшов – забрів: "А я прийшов, а я забрів До чорних кіс, до чорних брів" (146). Синонім забрести відрізняється і стильовою характеристикою, бо належить до розмовного стилю, і має семантичну відмінність, оскільки СУМ для нього дає значення "заходити куди-небудь, бродячи без певної мети" [СУМ, 1972, ІІІ, 28].

У цей же ряд входять й інші пари стилістичних синонімів: "Звалилося на рінь Мале горобеня..., Упало та й кона" (370-371), "Як чезнуть битви рукопашні Кудись в туман, Відходять пристрасті вчорашні на задній план" (239). У синонімічних парах звалилось – упало, чезнуть – відходять слова звалилось, чезнуть належать до розмовного стилю, а їм синонімічні упало, відходять є книжними словами.

Є випадки, коли письменник використовує навіть згрубілі синоніми, бо виникає потреба не тільки назвати якесь явище дійсності, а й висловити своє ставлення до нього, дати йому емоційну оцінку. Між такими синонімами відбувається явище семантичного узгодження за оцінкою. З цього приводу у Д.М.Шмельова читаємо: “До стилістичних синонімів зазвичай відносять такі слова, у значеннях яких містяться оціночні елементи” [Шмелев, 1977, 77]. Як, наприклад, у цьому тексті: "Зирнути у жовті від жаху щілини І тішитись, тішитись, тішитись довго... І – далі, і вдертись в їх затишні житла, Де сині арійські баньки з колисок... О люди!.. Як очі мої гострозорі Не витекли кров’ю-ганьбою?" (190-191). Метафоричне вживання слова щілини, де мається на увазі щілини очей, досить поширене у художній літературі для опису вузьких очей. Зневажливе слово баньки, що означає очі, – це вульгаризм. І зневажливе воно через те, що мова йдеться саме про "арійські баньки". Заключається весь фрагмент синонімом очі, де поет говорить про свої очі гострозорі, які бачили всі ці страхіття війни і ледве "не витекли кров’ю-ганьбою".

З проведеного аналізу стилістичних синонімів видно, що у тексті поруч із літературними словами можуть вживатися і жаргонізми: "В його очах стара ненависть, Але й нове щось є в них ... Страх? І ми збагнули: амба, крах..". (62) На відміну від літературного крах, слово амба жаргонне. Воно ще більше підкреслює кінечність якоїсь дії, бо синонім амба не сприймається тут як недоречне, через те, що мовиться про війну, про воєнні події, коли у мові багатьох, особливо солдатів, такі слова були досить поширеними.

Характеристики

Список файлов реферата