Pens_ua (745942), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Категорії артистів театрів, які мають право на пенсію за вислугу років, передбачено в переліку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року². Пенсії за вислугу років призначаються:

• артистам балету, артистам – виконавцям танцювальних номерів, артистам цирків за наявності стажу творчої роботи на сцені не менше 20 років;

• артистам-вокалістам, артистам, які грають на духових інструментах, жонглерам та артистам оригінального жанру в цирках і конкретних організаціях зі стажем творчої роботи на сцені не менше 25 років;

• артистам хору театрів опери та балету, концертмейстерам вокально-драматичної частини зі стажем творчої роботи на сцені не менше 30 років.

Рівночасно слід урахувати, що пенсія за вислугу років призначається за умови полишення роботи, яка дає право на даний вид пенсії.

Інший вид трудової пенсії – це пенсія з інвалідності. Вона є одним із видів соціального захисту непрацездатних. Її можна визначити як щомісячні грошові виплати з Пенсійного фонду, призначувані в разі встановлення медичним органом однієї з трьох груп інвалідності, які тягнуть повну або часткову втрату працездатності внаслідок трудового каліцтва, професійного чи загального захворювання, з інших причин.

Слово “інвалідність” (від лат. іnvalidus – безсилий, слабкий) означає нездатність людини працювати за своєю професією чи взагалі внаслідок захворювання або вродженого дефекту розвитку¹.

Інвалідність у юридичній літературі визначається як посвідчення медичним органом стану здоров’я, за якого громадянин унаслідок хронічного захворювання чи анатомічних дефектів, котрі спричиняють стійке, попри лікування, порушення функцій організму, змушений припинити професійну працю чи, може працювати в разі значних змін звичайних умов праці².

Згідно з Законом “Про основи соціальної захищеності інвалідів України” від 21.03.91, інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, обумовленим захворюванням, наслідків травм чи уроджених дефектів, що приводять до обмеження життєдіяльності, до необхідності соціальної допомоги й захисту.

Встановлення інвалідності проводять МСЕК, функції яких регламентуються спеціальною інструкцією “Про встановлення груп інвалідності”, затвердженою Міністерством охорони здоров’я України та узгодженою з Федерацією профспілок України 28 грудня 1991 року.

Залежно від ступеня втрати працездатності інвалідність диференціюється на три групи: I, ІІ та ІІІ.

Підставою для встановлення І-ї групи інвалідності є різко виражене обмеження життєдіяльності, обумовлене захворюванням, наслідком травм, уродженими дефектами, що призвело до різко вираженої соціальної дезадаптації, неможливості навчатися, спілкуватися, контролювати свою поведінку, рухатися, самостійно себе обслуговувати, брати участь у трудовій діяльності, якщо зазначене порушення викликає необхідність постійної сторонньої допомоги.

ІІ група інвалідності встановлюється особам, які не потребують постійної сторонньої допомоги, але мають надто виражені порушення функцій організму, що утруднюють можливість навчатися, рухатися, брати участь у трудовій діяльності, або коли окремі види праці можуть бути доступними тільки у спеціально створених умовах.

Особам з обмеженням життєдіяльності внаслідок порушення функцій організму, обумовлених хронічними захворюваннями, наслідком травм, уродженими дефектами, що призводять до значного зниження працездатності, встановлюється ІІІ група інвалідності. Вона дає підставу для переведення працівника за станом здоров’я на легшу чи меншу за обсягом роботу, на роботу, яка потребує нижчої кваліфікації.

Пенсія з інвалідності військовослужбовцям та працівникам міліції призначається за весь час інвалідності, встановлений МСЕК, а інвалідам – чоловікам, яким більше 60 років, і жінкам, яким більше 55 років, – довічно. Повторний огляд цих інвалідів проводиться лише за їхньою заявою.

У деяких випадках для призначення пенсії з інвалідності юридичне значення має час настання інвалідності, визначуваний у рішенні МСЕК про встановлення інвалідності.

Законодавством передбачено також строки встановлення групи інвалідності. Вони встановлюється залежно від стану здоров’я, віку інвалідів. Оскільки інвалідність настає внаслідок будь-якого захворювання, то може настати й одужання. Тому залежно від порушень функцій організму з метою нагляду за ефективністю лікування проводиться періодичний огляд інвалідності через 1-3 роки.

Жінкам і чоловікам, які досягли відповідно 55- і 60-річного віку, громадянам, які страждають на певні захворювання чи мають анатомічні дефекти й деформації, а також деяким категоріям інвалідів на випадок стійких, необоротних морфологічних змін і порушень функцій організму інвалідність установлюється безстроково.

Законодавство про пенсійне забезпечення вирізняє два види пенсії з інвалідності залежно від причин інвалідності:

• пенсії з інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання;

• пенсії з інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Пенсія з інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи. Правом на таку пенсію користуються особи, що підлягають обов’язковому державному соціальному страхуванню, тобто які працюють у порядку трудових відносин на всіх виробництвах незалежно від виду власності та організаційно-правових форм підприємств і організацій. При цьому не має значення, на постійній, сезонній чи тимчасовій роботі отримано трудове каліцтво чи професійне захворювання, на основній роботі чи на роботі за сумісництвом.

Особи, які стали інвалідами через каліцтвом чи захворювання, отримане в період роботи не за трудовим, а за цивільно-правовим договором (підряду, доручення, комісії), пенсіями за нормами трудового каліцтва не забезпечуються. Їм може бути призначена пенсія з інвалідності внаслідок загального захворювання за наявності необхідного стажу роботи.

У разі ушкодження здоров’я громадянина, який не підлягає державному соціальному страхуванню, організація чи громадянин, відповідальні за заподіяну шкоду, зобов’язані компенсувати потерпілому витрати, пов’язані з відновленням його здоров’я, а також шкоду, викликану втратою чи зменшенням його працездатності, у розмірі, нарахованому стосовно до заробітної плати відповідної категорії працівників, якщо інше не передбачено законом¹.

Законодавство широко тлумачить поняття “трудове каліцтво”, відносячи сюди не лише каліцтво, отримане під час виконання трудових функцій, а й інші випадки.

Інвалідність внаслідок трудового каліцтва визначається тоді, коли нещасний випадок стався за обставин і умов, перелічених у ст.26 Закону України “Про пенсійне забезпечення”:

• під час виконання трудових обов’язків (у тому числі у відрядженні), а також вчинення будь-яких дій в інтересах підприємства чи організації, хоч би й без спеціального доручення;

• дорогою на роботу чи з роботи;

• на території підприємства, організації чи в іншому місці роботи впродовж робочого часу (включно з установленими перервами), протягом часу, необхідного для впорядкування знаряддя виробництва, одягу тощо перед початком чи по закінченні роботи;

• поблизу підприємства, організації чи іншого місця роботи впродовж робочого часу (включно з установленими перервами), якщо перебування там не суперечило Правилам внутрішнього трудового розпорядку;

• під час виконання державних чи громадських обов’язків;

• під час виконання дій з урятування людського життя, з охорони державної, колективної та індивідуальної власності, а також з охорони правопорядку.

Окрім перелічених нещасних випадків, що їх відносять до трудового каліцтва, Закон України “Про пенсійне забезпечення” охоплює нещасні випадки під час проходження виробничого навчання, практики чи практичних занять, – незалежно від тривалості перебування в навчальному закладі, на курсах, в аспірантурі чи клінічній ординатурі.

Інвалідність внаслідок трудового каліцтва встановлюється на підставі акта про нещасний випадок, складеного за місцем роботи, або рішення суду про факт травмування на виробництві.

Під професійним захворюванням розуміється таке захворювання працівника, причиною якого є шкідливий вплив умов праці, притаманних даній професії.

Професійне захворювання як причина інвалідності встановлюється МСЕК на підставі Списку професійних захворювань і відповідно до висновку спеціалізованої медичної установи про наявність професійного захворювання. Список професійних захворювань та інструкцію з його застосування затверджено Міністерством охорони здоров’я, Міністерством соціального захисту населення і Міністерством праці України 2 лютого 1995 року.

Визначення захворювання професійним не завжди означає, що воно пов’язане з порушенням працездатності. Поняття про працездатність вирішується в кожному окремому випадку залежно від ступеня вираженості, характеру й перебігу патологічного процесу, а також противопоказань до продовження роботи у попередній професії. У списку немає жодних вимог щодо стажу роботи в умовах впливу шкідливості виробництва. У кожному окремому випадку медична експертиза повинна вирішувати питання про те, чи достатній стаж роботи для того, щоби викликати розвиток даного захворювання, тобто обгрунтовувати зв’язок захворювання з професією.

За правовим значенням для пенсійного забезпечення професійне захворювання не відрізняється від трудового каліцтва.

Інвалідність внаслідок загального захворювання встановлюється в усіх випадках, коли настання інвалідності не обумовлене іншими причинами. Для призначення пенсії з інвалідності внаслідок загального захворювання необхідний стаж. Він невеликий, оскільки використовується для пенсії з інвалідності, а не для пенсії за віком. Тут основна умова призначення пенсії – інвалідність. Стаж залежить від віку інваліда.

Можуть бути випадки, коли громадянин отримує пенсію з інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а потім його переводять на пенсію з інвалідності внаслідок загального захворювання. Для такої пенсії вимагається стаж роботи. Цей стаж визначається за віком до часу початкового встановлення інвалідності.

Пенсії з інвалідності внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва чи професійного захворювання призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи. Інвалідам – чоловікам і жінкам, яким відповідно 60 і 55 років, пенсія з інвалідності призначається довічно.

Законодавством установлено особливі умови відновлення виплати пенсії у перервах інвалідності. Так, якщо інвалід не з’явився до МСЕК на переогляд у призначений для цього строк, то виплата йому пенсії припиняється, а в разі визнання його знову інвалідом відновлюється від дня припинення, але не більше ніж на один місяць. Якщо строк перегляду пропущено з поважної причини, виплата пенсії проводиться від дня припинення виплати до дня переогляду, але не більше ніж за 3 роки, якщо МСЕК визнає його за цей період інвалідом.

Розміри пенсії з інвалідності встановлюється в однаковому процентному відношенні до заробітку і залежить від ступеня втрати працездатності й заробітку. Крім того, на розмір пенсії впливають і деякі інші обставини – умови праці, сімейний стан, потреба в постійному сторонньому нагляді. Так, пенсії інвалідам I групи призначаються в розмірі 70% заробітку; II – 60% і III – 40%. Заробіток нараховується за правилами, встановленими для пенсії за віком.

Якщо інваліди мають трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, то пенсія з інвалідності призначається в розмірі пенсії за віком.

Чинним законодавством установлено мінімальні й максимальні розміри пенсій з інвалідності та умови праці. Так мінімальний розмір пенсії встановлюється на рівні соціальної пенсії за відповідною групою інвалідності. Цей розмір пенсії періодично підвищується. Максимальна пенсія не може перевищувати трьох, а для працівників, зайнятих на роботах з особливо шкідливими й тяжкими умовами праці (за списком №1), а також на підземних і відкритих гірничих роботах, – чотирьох мінімальних пенсій за віком.

Умови, норми й порядок виплати пенсії з інвалідності військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”. Цей Закон поширюється і на військовослужбовців строкової служби, а також на працівників органів внутрішніх справ і членів їхніх сімей.

Характеристики

Список файлов реферата