185395 (745419), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Інтерес до спілкування виявляють представники різних наук, бо воно є багатовимірним, багаторівневим феноменом. філософи, наприклад, аналізують спілкування як спосіб реалізації суспільних відносин, розглядають його як вид діяльності, де фіксуються суб'єкт-суб'єктні відносини, досліджують вплив спілкування на формування особистості. Саме вони наголосили на необхідності усвідомлення значущості іншого і цінність звернення до нього як до рівноправного та відповідального суб'єкта. Дослідження проблем спілкування в загальнофілософському плані є методологічною основою, на якій базується вивчення цього феномену в інших наукових дисциплінах, наприклад, в етиці, психології, соціології, медицині, педагогіці.
Отже, спілкування — це міжособистісна та міжгрупова взаємодія, основу якої становить пізнання одне одного і обмін певними результатами психічної діяльності (інформацією, думками, почуттями, оцінками тощо). Іншими словами, спілкування — це взаємодія двох або більше людей, спрямована на узгодження і об'єднання зусиль з метою налагодження взаємин та досягнення загального результату.
Список використаної літератури
-
Шевчук С. Українське ділове мовлення. – К.: Атіка, 2004. – 592 с.
-
Етика / ред. Лозовой. - М., 2003.
-
Крижанская Ю. Третьяков В. Грамматика общения. – М., 1990. – 325 с.
-
Орбан-Лембрик Л. Е. Психологія управління. - Івано-Франківськ, 2001
-
Равич М. Этикет. СПб, 1999.
-
Рыданова Й.Й. Основы педагогики общения. — М., 1998.
-
Самоукина Н.В. Игры, в которые играют. Психологический практикум. — 1996.
-
Соціологія / ред. М. Городяненка. – К., 2002.
-
Этикет. – К., 1998.