172438 (743295), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Таблиця 1.2. – параметри пляшки типу ІІІ
місткість, см3 | розміри, мм | ||||||||||||
номінальна | повна | Н | D | D1 | h1 | h2 | h3 | h4 | d | d1 | R1 | R2 | маса , г |
500 | 535±10 | 278±2 | 68,5±1,5 | 46 | 150 | 5 | 74 | 23 | 33 | 25.5 | 55 | 50 | 450 |
250 | 270±10 | 219,5±1,5 | 55±1 | 35 | 114 | 3 | 56 | 20 | 28 | 25.5 | 52 | 55 | 260 |
Рисунок 1.1. – пляшка типу ІІІ.
Рисунок 1.2. – вінчик типу К
Технологічну схему виробництва пляшок приведено на рисунку 1.3.
2. Склад сировини, характеристика сировини, їх обробка, складання шихти
Скляна тара має різноманітне призначення, тому до скла, з якого вона виготовляється пред’являються певні вимоги. Комплекс фізико – хімічних властивостей, необхідних для склотари, задовольняється, в основному при використанні скла лужносилікатного складу. Окремі види склотари медичного призначення виготовляють з боросилікатного скла.
Склад тарного скла загального призначення відносяться по хімічній стійкості до ІІІ гідролітичного класу; скло до якого пред’являються підвищенні вимоги, відносяться до ІІ гідролітичного класу. Скло медичного призначення звичайно відноситься до І гідролітичного класу.
Склад тарного скла призначеного для механізованого вироблення масових виробів, по вмісту основних компонентів можна вважати стабілізованим. Деякі відмінності складів скла пов’язані з видом склотари, способом її виготовлення та призначенням. Можливим є застосування добавок деяких оксидів або зміна їх сполучення для поліпшення експлуатаційних і технологічних властивостей скла.
Основні оксиди, що утворюють скло (при виготовленні тари), містяться в ньому в наступних кількостях, (мас. %).
Для виготовлення зеленого тарного скла
SiO2 –71.2;
Na2O –14.2;
Al2O3 –1.8;
Fe2O3 –0.3;
CaO –9.14;
MgO –3.1;
SO3 –0.3;
Cr2O3 –0.15;
Для виготовлення оливкового тарного скла
SiO2 –71.2;
Na2O –14.2;
Al2O3 –1.8;
Fe2O3 –0.3;
CaO –9.1;
MgO –3.1;
SO3 –0.3;
Cr2O3 –0.1.
Вміст лужних оксидів збільшується при виробленні на видувних автоматичних машинах дрібної склотари місткістю до 200 мл, а також склотари з дрібною різьбою на горлі під гвинтовий ковпачок.
Іноді при формуванні вузькогорлої склотари зменшують вміст MgO до 0,8 – 1,5%. Зменшення вмісту MgO до 0,8 – 1,5% у складі скла знижує схильність скломаси до кристалізації в температурному інтервалі формування, що особливо відчувається в складі скла з підвищеним вмістом Al2O3.
При варінні безкольорового скла доречно замінити частину Na2O (до 3%) на К2О, що широко використовується на провідних підприємствах. Це утворює у склі ефект двох лугів, який дозволяє отримати підвищення хімічної стійкості скла та поліпшити технологічні властивості при підвищеному вмісті лужних оксидів.
2.1. Складування та зберігання сировини
Сировинні матеріали поступають на склад у залізничних вагонах та вантажними машинами.
Кожен вид сировини повинен зберігатися в умовах, котрі виключають його забруднення або змішування різних матеріалів. Склади сировинних матеріалів і складальні цехи розташовуються в одній будівлі, яка складається з трьох приміщень:
складу матеріалів, що перевозяться навалом;
складу матеріалів, що перевозяться в тарі;
складального цеху з відділеннями, підготовки компонентів і приготування шихти.
Склад матеріалів, що підвозяться навалом, обладнаний грейферним краном та залізничною колією. Сировину розвантажують за допомогою механічних завантажувачів у траншею складу.
Склад розділений підпірними стінами на відсіки по числу сировинних матеріалів. Грейферним краном матеріали переміщуються з траншеї у відсік складу або безпосередньо у відповідний приймальний бункер.
Склад матеріалів, що поставляються у тарі є продовженням складу матеріалів, що поставляються навалом. Підлога складу розташована на рівні залізничних рейок, що введена у приміщення складу. Мішки розвантажуються і укладуться в штабелі за допомогою механічного навантажувача. Висота укладання мішків дорівнює 5 м. Площа складу розрахована на місячний запас сировини.
Пісок підвозиться залізничними вагонами і машинами і розвантажується у траншею.
Каолін поступає у цементовозах та мішках.
Сульфат привозять у залізничних вагонах у мішках.
Сода поступає у цементовозах, цистернах або мішках, розвантажується крізь течку , а потім поступає у силосну банку.
Доломіт підвозиться залізничними вагонами та розвантажується у траншею.
Крейда поступає у залізничних вагонах навалом та у мішках.
Запас підготовлених сировинних матеріалів становить:
Пісок 2 тижні; каолін 1 місяць; сода 1 місяць; сульфат натрію 1 місяць доломіт 1 місяць; крейда 1 місяць.
2.2. Сировинні матеріали для введення SiO2.
Кварцовий пісок.
Кварцовий пісок являється основним матеріалом для введення в скло SiO2. Якість кварцового піска визначається вмістом в ньому кремнезему та домішок. Кварцові піски високої якості повинні містити 99 – 99.8% кремнезему та 1 – 0.2% домішок. Звичайно в кварцовому піску міститься домішки різноманітних мінералів: магнезиту, польового шпату, каоліну, карбонатів кальцію, магнію та ін. Для безкольорового скла найбільш шкідливими домішками є сполучення заліза, які фарбують скло в зелений або жовтий колір. При температурах варіння скла стійкими є дві форми: Fe2O3 та FeO, при чому, їх вплив на колір скла різний. Fe2O3 надає склу жовтого кольору, а FeO надає синій. Інтенсивність відтінку, який надає двохвалентне залізо у 15 більше ніж трьохвалентне, а причиною появи зеленого кольору є те, що у склі одночасно можуть існувати обидві оксидні форми. В залежності від того, яка форма переважає скло набуває відповідного жовтувато зеленого, або синювато зеленого кольору Крім сполучень заліза пісок може містити наступні фарбуючи оксиди: Cr2O3 та ТІО2.
У виробництві різноманітних видів склотари дозволяється вміст оксидів заліза в піску (в%):для безкольорової склотари до 0.1 для напівбілої склотари до 0.3.
Для виробництва склотари, особливо пофарбованої в зелений колір, вміст оксидів заліза не нормується та у зв’язку з цим часто використовуються піски, видобуток яких можна організувати неподалік від скляного заводу. Розміри зерен піску, та особливо кількісне відношення зерен по розмірам, дуже важливо враховувати при варінні скла. У випадку використання однорідних за розмірами зерен піску досягається рівномірне їх розчинення з утворенням гомогенного розплаву. У виробництві склотари бажано вживати такі кварцові піски, в яких вміст фракції розміром 0.2 – 0.5мм складає 85-90%. Бажано вживати дрібний, з гострокутною формою зерен, пісок тому, що в цьому разі значно підвищується швидкість розчинення завдяки збільшенню реакційної поверхні. Це в свою чергу прискорює процес варіння.
Пісок підприємство видобуває у кар’єрі неподалік. Хімічний склад піску(у мас. %)
SiO2 – 98.64;
Al2O3 – 0. 44;
Fe2O3 – 0.08;
ТiO2 – 0.12;
в.п.п. – 0.21;
важка фракція – 0.54%.
Пісок відповідає ДСТу 22551-77.
2.3. Сировинні матеріали для введення Al2O3.
Матеріали, що утримують глинозем.
Додавання Al2O3 в певних кількостях у склад скла сприяє зниженню КТР скла, підвищує механічну та термічну витривалість, поліпшує кристалізаційні властивості. АІ2О3 вводять у склад скла за допомогою технічного оксиду алюмінію, гідрооксиду алюмінію, польових шпатів, каолінів та ін. Крім того можна застосовувати відходи гірничо-збагачувальних фабрик, полевошпатного та нефелінового концентратів. Для введення АІ2О3 також використовують пегматити.
Пегматити уявляють собою природну суміш польових шпатів та оксиду кременю. Вміст оксиду алюмінію в них може досягати 20-22%. У вигляді супутніх домішок у пегматитах зустрічаються оксиди заліза, лужноземельних металів, титану. На різницю від польових шпатів, в пегматитах оксиди заліза містяться у вигляді крупнокристалічних включень, і легше піддаються відділенню від основної породи
На підприємстві Al2O3 вводять каоліном, що відповідає ДСТу 19609,0-89.
Каолін має наступний хімічний склад( мас. %):
Al2O3 –36.7;
Fe2O3 – 0.52;
ТiO2 –1.13;
CaO –1.18;
MgO -0;
SiO2 – 46.35;
в.п.п. -13.75;
волога -0.51.
2.4. Сировинні матеріали для ведення оксидів лужноземельних металів
Матеріали, що утримують кальцій.
Оксид кальцію прискорює реакції силікатоутворення, сприяє полегшенню варіння та освітлення, поліпшує виробку скломаси, підвищує його хімічну стійкість.
Оксид кальцію вводять у скло за допомогою вуглекислих солей кальцію, які містять 56% СаО та 44% СО2. на підприємствах використовують мінеральні різновиди вуглекислого кальцію. Серед них крейда, вапняк, мармур та вапняковий шпат. В цих мінералах міститься до 90-98% СаСО3, а все інше –домішки.
На підприємстві оксид кальцію вводять крейдою, хімічний склад якої відповідає ДСТу 12085-88.
Крейда Слав’янського родовища має наступний хімічний склад(мас. %):
ΣСаСО3*MgСО3 -96.55;
СаСО3 -95.51;
MgСО3 -1.04;
Fe2O3 –0.03;
волога -0.07.
Крейда Бєлгородського родовища:
ΣСаСО3*MgСО3 -96.65;
СаСО3 -95.65;