Cursovar (738820), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

—платежі у Фонд соціального захисту інвалідів України;

—надходження від збору на будівництво та реконструкцію автомобільних доріг загального користування, крім 50% коштів, які збираються на території міста Києва;

— частини доходів від приватизації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності, яка визначається законом про Державний бюджет України на наступний рік;

— надходжень від реалізації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності;

— орендної плати за оренду майна цілісних майнових комплексів, що перебувають у загальнодержавній власності;

— збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення з боку громадян (згідно закону з 1 січня 1999 року);

— збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;

— збір до Державного інноваційного фонду:

— збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

— надходжень від внутрішніх позик;

— перевищення доходів над видатками Національного банку України;

— повернуті державні позики, процентів по наданих державок позиках і кредитах;

— дивідендів, одержаних від акцій та інших цінних паперів, ще належать державі в акціонерних господарських товариствах, створених за участю підприємств загальнодержавної власності;

— збір за спеціальне використання природних ресурсів;

— інших доходів, встановлених законодавством України і віднесених до доходів Державного бюджету України.

Податки можна класифікувати іще за такими ознаками:

1. За формою оподаткування:

а) Прямі податки - податки, що встановлюються безпосередньо на платника і залежать від величини об'єкта оподаткування (доход, вартість майна);

- особові прямі податки;

- реальні прямі податки.

б) Непрямі податки - податки, що встановлюються в ціні реалізації продукції, є надбавкою до ціни виробника і тут немає безпосереднього зв'язку між реальним платником податку і державою. Зв'язок між реальним платником податку (споживачем) і державою опосередковується через об'єкт оподаткування. Розмір непрямих податків для окремих платників не залежить від величини його доходу;

- акцизи (універсальні (ПДВ) і специфічні);

- мито;

2. За економічним змістом об'єкта оподаткування:

а) податки на доходи;

б) податки на майно;

в) податки на споживання.

3. За рівнем державних структур, які їх встановлюють:

а) Загально-державні податки.

Загально-державні податки встановлюють вищі органи влади; їх стягнення є обов'язковим на всій території України, незалежно від того до якого бюджету (державного чи місцевого) ці податки зараховуються. Ставки загально-державних податків встановлюються єдині для всіх платників. В Україні нараховується 19 основних податків.

б) Місцеві податки і збори.

Місцеві податки можуть встановлюватися виключно місцевими органами без будь-яких обмежень з боку центральної влади. Нараховується 2 місцевих податки і 14 місцевих зборів.

4. За способом стягнення:

а) Окладні.

Окладні податки передбачають встановлення спочатку ставок, а потім встановлення розміру податку для кожного платника окремо.

б) Розкладні.

Розкладні податки спочатку встановлюються в загальній сумі, відповідно до потреб держави в доходах, а потім цю суму розкладають на окремі частини по територіальних одиницях і між платниками.

5. За джерелом сплати податків:

а) Податки, що включаються до ціни реалізації, зверх ціни виробника, джерело їх сплати - виручка підприємства.

б) Податки і збори, що включаються до собівартості продукції, джерелом сплати є виручка.

в) Податки, джерелом сплати яких є прибуток.

г) Податки, джерелом сплати яких виступає заробітна плата працівників (прибутковий податок, відрахування до доходів із заробітної плати).

Таблиця 1.

"Характеристика непрямих податків."

За останні роки кількість непрямих податків в Україні збільшується і переважає над прямими, про що свідчить графік №1.

Таблиця №2

"Структура доходів Державного бюджету України у 1998 р."

2.1.1. Податок на додану вартість

Податок на додану вартість (ПДВ) є непрямим податком і основним джерелом доходів державного бюджету. Сутність податку виражається в тому, що це є частина новоствореної вартості, яка сплачується до бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг.

Його платниками виступають як суб'єкти, так і не суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) за умови, коли у них обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду з останніх 12-ти календарних місяців перевищував 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Платниками ПДВ є також особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України, в тому числі фізичні особи — по підакцизних товарах, в обсягах вартістю понад 200 екю, та які здійснюють підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти (крім фізичних осіб за умови сплати ринкового збору).

Відповідно до міжнародних норм справляння ПДВ та необхідності створення єдиної бази даних про платників податку останні проходять спеціальну реєстрацію у державній податковій інспекції з наступним отриманням свідоцтва про реєстрацію та індивідуального податкового номера платника. За цих умов платники отримують право на нарахування податку і складання податкової накладної при продажу товарів (робіт, послуг). Податкова накладна надається продавцем покупцю за умови їх реєстрації і є документом, який дає право:

— продавцю на визначення податкових зобов'язань (П3)

— покупцю на зменшення податкових зобов'язань звітного періоду на суму ПДВ, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат (податковий кредит -77А).

Порядок визначення суми ПДВ. яка підлягає сплаті до бюджету зображена на схемі №1.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість (ПДВ) є операції з:

— продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі з оплати вартості послуг за договорами (угодами, контрактами) оперативної оренди (лізингу) та передачі прав власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

Схема №1. "Схема визначення ПДВ"

— ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, та отримання робіт, послуг, які надаються нерезидентами для їх використання чи споживання в межах України:

— вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за її межами.

До операцій, що не є об'єктом оподаткування, відносяться операції з:

1. Випуску, розміщення та продажу за кошти цінних паперів, які випущені в обіг суб'єктами підприємницької діяльності. Національним банком України, Міністерством фінансів України, Державним казначейством України та органами місцевого самоврядування.

2. Передачі майна орендодавця (лізингодавця) у користування орендарю (лізингоотримувачу) за умови його повернення орендодавцю.

3. Надання послуг з страхування, перестрахування, соціального і пенсійного страхування.

4. Обігу валютних цінностей, в тому числі національної та іноземної валюти, лотерейних білетів (з дозволу Міністерствоа фінансів); бланки з негашеними поштовими марками України (крім колекційних).

5. Надання послуг: з інкасації, розрахунково-касового обслуговування; залучення, розміщення та повернення грошових коштів за договорами позик, депозиту, вкладу, страхування та інше. 6. Оплати вартості державних платних послуг, обов'язковість отримання яких встановлюються законодавством. 7. Виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій за рахунок бюджетів та державних цільових фондів. 8. Передачі основних фондів у якості внеску до статутних фондів юридичних осіб в обмін на їх корпоративні права. 9. Оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних робіт, що здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

Другим важливим елементом для обчислення ПДВ є база оподаткування. Вона дорівнює договірний (контрактній) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) за винятком ПДВ.

Структура ціни реалізації товарів (робіт, послуг) показана в табл. 3.

Таблиця № 3.

"Структура ціни товару"

Необхідно зауважити, що при визначенні бази оподаткування треба врахувати:

а) зміну суми компенсацій за продаж товарів (повернення проданих товарів, визнання боргу покупця безнадійним):

б) вартість зворотної тари за договором (контрактом), яка не ; включається до бази оподаткування;

в) комісійну винагороду, яка є базою оподаткування з продажу

вживаних товарів (комісійна торгівля). При ввезенні товару на митну територію України базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, яка перераховується в

українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного

банку України на дату оформлення ввізної митної декларації, але не менше митної вартості.

Договірна (контрактна) вартість включає митну вартість та обов'язкові платежі. До складу митної вартості включаються: ціна товару (1); витрати на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України (2); сплата брокерських, комісійних, агентських та інших винагород (3); плата за використання об'єктів інтелектуальної власності (4). До обов'язкових платежів відносяться: ввізне мито, акцизний збір, інші податки і збори (за винятком ПДВ).

З метою реалізації принципу соціальної справедливості в механізмі обчислення податку передбачено звільнення від оподаткування ряду операцій. Ці операції складають 5 груп: 1 — операції соціального характеру: 2 — операції закладів освіти, культури і охорони здоров'я; 3 — послуги державних органів і організацій: 4 — окремі операції виробничого характеру; 5 — інші операції.

Характеристики

Список файлов реферата