163518 (738513)

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

Зміст

1. Лібералізація цін

2. Фінансова політика

Висновки

Література

2. Лібералізація цін

Лібералізація цін передбачає перехід до вільних цін, які формуються на ринку під дією попиту і пропозиції.

Тверді, стабільні державні ціни мають ряд недоліків. Вони обмежують конкуренцію, так як не дають можливості змінювати ціни у порівнянні з конкурентами. Ціни поступово відриваються від реальних умов ринку, не враховують змін у співвідношенні попиту і пропозицій, в результаті чого по одних товарах спостерігається затоварювання, по інших – дефіцит. Якщо ціни тривалий час не переглядаються, вони відриваються від вартості – затрат відтворення. При занижених цінах дороге виглядає дешевим, при завищених – дешеве дорогим. В результаті потреби в предметах широкого вжитку і засобах виробництва задовольняються при затратах більших, ніж це необхідно. Ускладнюється вільний обмін товарами: для деяких товаровиробників стає невигідним через підвищення витрат виробництва виробляти певну продукцію.

Якщо затрати виробництва знижуються, це не призводить до скорочення виробництва в гірших умовах, так як попередня ціна дозволяє мати достатній прибуток і в гірших умовах виробництва. Збільшення затрат відтворення при незмінності ціни призводить до збитковості виробництва або зменшення прибутку, стимулює припинення виробництва або блокує його розширення.

Внутрішні ціни відриваються від світових, ускладнюється міжнародний обмін.

Стабільні ціни стримують підвищення якості продукції (підвищення якості продукції зазвичай вимагає додаткових затрат та підвищення цін). Ускладнюється процес створення нової продукції: це вимагає складної та тривалої процедури утвердження цін на нові вироби.

Вільні ціни розширюють самостійність підприємств. Організація виробництва якогось нового товару вже не вимагає попередніх тривалих узгоджень, ціна на нього встановлюється виробником самостійно, і якщо при цій ціні товар буде реалізований, буде забезпечене подальше його виробництво.

Ціни на товари підвищеної якості, машини, що приносять економію часу, встановлюються з врахуванням отриманого ефекту. Це забезпечує зацікавленість підприємств у виробництві нової продукції, підвищує їх сприйнятливість до НТП. Поступово, по мірі насичення ринку певними машинами, ціни на них знижуються. Таким шляхом нова техніка поступає спочатку туди, де вона в стані принести підвищений ефект, потім туди, де ефект нижчий і т.д.

Певна частина сировини, матеріалів може виявитися в дефіциті. При вільних цінах це призводить до росту цін на них. При підвищених цінах певну сировину купують ті підприємства, на яких її застосування приносить підвищений ефект. Підприємства, які виробляють цю сировину, орієнтуються на розширення її виробництва, сюди перетікає капітал, переходить робоча сила, що веде в кінцевому підсумку до ліквідації дефіциту.

Ціни змінюються по мірі зміни затрат відтворення. Це сприяє припиненню виробництва там, де воно недостатньо ефективне. По мірі росту затрат виробництва зростають і ціни. Не виникає проблеми дотацій. Виробництво не припиняється через збитковість (як це може бути при стабільних цінах): ціни зростають по мірі збільшення витрат.

Із введенням вільних цін включається в дію механізм ринкового регулювання економіки. Підвищення попиту викликає підвищення цін, норми прибутку на вкладений капітал, курсу акцій. Через банки, цінні папери, створення акціонерних компаній капітал плине туди, де він приносить більш високий прибуток. Виробництво товарів підвищеного попиту розширюється. При ситуації, коли пропозиція перевищує попит, ціни на товари падають, прибуток зменшується, норма прибутку падає, відбувається відтік капіталу, виробництво даних товарів скорочується.

Вільні ціни забезпечують постійну насиченість ринку, збалансованість попиту та пропозиції. Це сприяє дії протизатратного механізму. При диктаті споживача і розвинутій конкуренції поганий, неякісний, дорогий товар не продати. Насичений ринок стимулює зниження затрат, підвищення якості, розширення асортименту товарів, в кінцевому підсумку - задоволення потреб населення з мінімальними затратами.

Виробництво орієнтується на максимум прибутку, прибуток стає основним оціночним показником, який стимулює розширення виробництва та скорочення затрат. Знімаються тим самим негативні наслідки застосування показників валової (реалізованої, товарної) продукції як оціночних.

Ціни формуються по затратах відтворення, наближуються до вартості, до світових цін. Тим самим долається їх затратний характер.

Однак практика застосування вільних цін в наших умовах в останні роки виявила суттєві вади, які притаманні цим цінам.

Перехід до вільного ціноутворення створив умови для різкого підвищення цін, яке переросло в гіперінфляцію. В свою чергу гіперінфляція привела до зменшення попиту, знецінення коштів підприємств, що викликало падіння виробництва.

Невміле регулювання вільних цін стало причиною порушення паритету цін на продукцію сільського господарства та промислову продукцію для села: умови обміну для села погіршилися в п ’ ятеро. Завищення курсу гривні привело до такого зниження цін на імпортні товари, яке зумовило масову нерентабельність виробництва (збиткові 50% підприємств та 90% КСП) та захоплення нашого внутрішнього ринку іноземними виробниками товарів.

Нагадаємо, що у Франції перехід від твердих цін, які встановлювала держава, до вільних цін зайняв майже 40 років; при цьому було використано 14 модифікацій цін: перехідних від твердих до вільних.

Використання показника прибутку (норми прибутку) як основного орієнтира при прийнятті господарських рішень має свої плюси і мінуси.

Показник реалізованої (валової) продукції, який використовувався як оціночний, мав затратний характер, бо стимулював, зокрема, зростання матеріалоємності продукції. Показник прибутку виступає як противитратний, бо зацікавлює підприємства в зниженні матеріалоємності продукції.

Прибуток – узагальнюючий показник, в якому враховуються зміни в усіх елементах процесу праці: робочій силі, предметах і засобах праці, а також в споживних вартостях, які створюються в процесі праці. Ця властивість показника прибутку дозволяє однозначно оцінювати варіанти господарських рішень, наслідки діяльності підприємств, порівнювати їх, співставляти ефект і витрати на його досягнення. В цьому його перевага, як показника оцінки діяльності, в порівнянні з системою оцінки наслідків за 2-3 показниками.

Орієнтація на максимізацію прибутку як мету діяльності може мати своїм наслідком безробіття і нераціональне використання капітальних вкладень.

Припустимо, що вивільнення одного робітника досягається ціною капітальних вкладень в 25 тис. грн., а вартість робочого місця дорівнює 15 тис. грн. Разом для отримання приросту матеріальних благ чи послуг в обсязі річного виробітку одного робітника ВГ потрібно 25+15=40 тис. грн. капітальних вкладень.

Якщо на розвиток економіки можна направити 40 млрд. грн., їх треба поділити в пропорції 25:15 на заміщення робочої сили та для створення робочих місць. В цьому випадку не буде безробіття: 1 млн. вивільнених робітників отримає 1 млн. додаткових робочих місць, а виробництво зросте на 1 млн. ВГ.

Але якщо витрати на заміщення робочої сили приносять норму прибутку у 30%, а витрати на створення робочих місць – 15%, 40 млрд. грн. будуть використані на заміщення робочої сили. Вигідне приватним власникам капіталу його вкладення (40 млрд. грн. при нормі прибутку 30% принесуть 12 млрд. грн. прибутку) буде невигідним для суспільства: обсяг виробництва не зросте, а кількість безробітних збільшиться на 40 млрд.: 25 тис. = 1,6 млн. осіб.

В ринковій економіці держава має так регулювати кредит, капітальні вкладення, підприємництво, щоб вивільнення робітників не привело до масового безробіття.

Прибуток можна отримати як за рахунок збільшення обсягу виробництва, так і за рахунок зниження витрат. Власник капіталу зацікавлений у всемірному збільшенні виробництва; одночасно він зацікавлений в скороченні витрат на зарплату. Така масова орієнтація власників капіталу врешті решт приводить до того, що постійно відтворюється невідповідність між пропозицією товарів та попитом на них. Попит відстає від виробництва, і це породжує кризи перевиробництва. Держава в цьому випадку приймає заходи до зниження темпів зростання виробництва, якщо спостерігається “перегрів” економіки, до збільшення споживання (підвищення розміру мінімальної зарплати, пенсій і т. ін.), щоб уникнути кризи надвиробництва.

Орієнтація на прибуток в умовах надлишку робочої сили не забезпечує вибору оптимальних варіантів розвитку економіки .

Орієнтація на прибуток в останні роки привела до рішень, вигідних власникам капіталу, а не суспільству. Сировину стало вигідним вивозити за кордон, а не продавати вітчизняним підприємствам. Це привело до деіндустріалізації країни.

Після реформи стало вигідним ввозити вугілля з Польщі і закривати власні шахти. В країнах з потужним експортним потенціалом це дійсно вигідно: потреби у вугіллі можна задовольняти при менших витратах (на експорт продукції, за рахунок якого купують вугілля). Але в наших умовах це веде до зростання безробіття і зовнішньої заборгованості (вугілля фактично купують за рахунок іноземних кредитів).

Гривня економії на зарплаті в складі показника прибутку прирівнюється гривні економії матеріалів чи засобів праці. Але вплив цих форм економії часу на зростання економіки та загального добробуту не однаковий. Так, економія 6 тис. грн. в рік на зарплаті до реформи означала вивільнення двох працівників, матеріалів – одного працівника і тих капітальних вкладень, які йдуть на створення робочого місця. Економія 6 тис. грн. на засобах праці не еквівалентна економії 6 тис. грн. зарплати: кожен карбованець, витрачений на машину, заощаджує на зарплаті кілька карбованців.

Норма прибутку неточно характеризує внесок того чи іншого варіанту економії часу в підвищення продуктивності праці, зростання загального добробуту.

Припустимо, що в кожному з двох випадків прибуток зростає на 60 тис. грн. за рахунок зменшення витрат виробництва коштом 300 тис. грн. вкладень у відповідні машини. Норма прибутку по варіантах однакова (60:300=20%), тому згідно існуючого методичного підходу варіанти слід визначати рівними по ефективності.

Але можна припустити, що зменшення собівартості на 60 тис. грн. в рік є наслідком вивільнення в першому випадку 40 робітників з зарплатою кожного 1,5 тис. грн., а в другому - 10 робітників (наслідок економії матеріалів при виробітку їх на одного робітника на 6 тис. грн. в рік). В першому випадку продуктивність суспільної праці зростає більше, внесок цього варіанту в підвищення загального добробуту вищий, ніж другого.

Можна також припустити, що 300 тис. грн. капітальних вкладень є результатом праці в першому випадку 40, а в другому 100 робітників, що строк служби машин складає: першої 10, другої 5 років. Таким чином, щоб отримувати в рік 60 тис. грн. прибутку, треба зайняти в середньому на рік в першому випадку 40:10=4, а в другому 100:5=20 робітників.

В першому випадку продуктивність суспільної праці підвищується: один робітник, зайнятий виробництвом машин, забезпечує заміщення Е3=40:4=10 робітників. В другому випадку продуктивність суспільної праці зменшується: щоб вивільнити 10 робітників, виробництвом машин в середньому за рік довелося зайняти 20 робітників.

При прийнятті рішень на державному рівні треба брати до уваги цю неточність норми прибутку як критеріального показника при виборі варіантів НТП, розвитку економіки.

1. Фінансова політика

Фінансова політика – це сукупність фінансових (розподільчи і перерозподільчих) заходів, які здійснює держава через фінансову систему. Фінансова полiтика — це частина економiчної полiтики. Головним завданням фiнансової полiтики є забезпечення реалiзацiї тої чи iншої державної програми вiдповiдними фiнансовими ресурсами.

Проявляється фінансова політика у:

• фiнансовому законодавствi;

• в системi форм i методiв мобiлiзацiї фiнансових ресурсiв (найважливiшими з яких є податки);

• в перерозподiлi фiнансових ресурсiв мiж окремими верствами населення, галузями дiяльностi, регiонами країни;

• в структурi доходiв i видаткiв бюджетiв та iн.

Найважливішими умовами результативності фінансової політики є:

• врахування дiї економiчних законiв розвитку суспiльства;

• вивчення та використання досвiду попереднiх етапiв господарського будiвництва;

• врахування специфiки сучасних умов, змiни у зовнiшнiй та внутрiшнiй полiтицi;

• комплекснiсть у розробцi заходів, пов'язаних iз вдосконаленням фiнансових вiдносин.

Фiнансова полiтика має надзвичайно велике значення в життi суспiльства i при дотриманнi вищенаведених умов може сприяти розвитку продуктивних сил, покращанню добробуту населення, вирiшенню нацiональних i мiжнародних проблем, пiдвищенню обороноздатностi країни.В залежностi вiд характеру заходів i часу, на якi вони розрахованi, розрiзняють наступні поняття: фінансова стратегія і фінансова тактика.

Фінансова стратегія — це основнi напрями використання фiнансiв на тривалу перспективу. Прикладом стратегiчних завдань i вiдповiдно їх фiнансового забезпечення є: впровадження власної грошової одиницi, проведення приватизацiї, подолання iнфляцiї i спаду виробництва.

Фінансова тактика спрямована на вирiшення завдань окремого етапу розвитку країни i полягає у змiнi форм органiзацiї фiнансових вiдносин. Яскравим прикладом фiнансової тактики є удосконалення системи оподаткування, надання пiльг окремим платникам, територiальний перерозподiл фiнансових ресурсiв через бюджетну систему.

В кожнiй країнi конкретнi методи проведення фiнансової полiтики залежать вiд iсторичних умов, рiвня економiчного розвитку, нацiональних традицiй та iнших чинникiв. Сучасну фiнансову полiтику України в значнiй мiрi визначає важкий стан економiки, як наслідок тривалої фінансової кризи.

У 1990 році в Україні була розроблена і прийнята Концепція переходу до ринкової економіки. В цьому важливому документі були накреслені напрямки фінансової стратегії уряду на перспективу в зв'язку з необхідністю переходу до ринкової економіки. В концепції була дана характеристика основних рис ринку в Україні, моделей та етапів переходу до нього.

Визначені головні завдання:

• проведення роздержавлення і приватизації підприємств;

• здійснення земельної реформи;

• демонополізація економіки;

• свобода підприємництва;

• реформа фінансово-бюджетної і банківської систем, нормалізація грошового обігу;

• створення ринкової інфраструктури, в т.ч. фінансового ринку;

• державне регулювання економіки з допомогою ринкових методів;

• забезпечення соціального захисту населення;

• вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності з метою зміцнення позицій країни у світовому співтоваристві;

• захист і оздоровлення екологічного середовища.

Звичайно, що вирішення всіх завдань, поставлених концепцією вимагає тривалого часу, більшість з них залишаються актуальними і в умовах сьогодення.

Економічна ситуація, в якій опинилася Україна на початку 90х років, виявилася чи не найскладнішою серед усіх постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи, і тому практична реалізація поставлених завдань виявилася занадто складною. В економіці країни спостерігалося загострення кризових процесів. Було допущено ряд помилок в економічній політиці, у здійсненні зовнішньоекономічного курсу, ігнорувалися специфічні умови ринкової трансформації економіки України. В таких умовах було прийнято рішення про здійснення радикальних економічних реформ, спрямованих на розбудову в Україні соціально-орієнтованої ринкової економіки, забезпечення реального повороту всієї господарської системи до людини. З цією метою в галузі фінансової політики передбачається проведення глибокої реформи фінансової і бюджетної системи шляхом:

• реального розмежування фінансової та кредитної системи країни;

• відокремлення фінансів державних підприємств від державного бюджету;

• розробки зведеного балансу фінансових ресурсів держави для відображення процесів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів держави, суб'єктів господарювання і населення;

• забезпечення децентралізації державних фінансів, розмежування державного та місцевого бюджетів за джерелами надходжень та витрат;

• перебудова податкової системи у напрямі її подальшої лібералізації;

• запровадження системи достовірного фінансового обліку, звітності та своєчасної сплати податків;

• зменшення бюджетних видатків та відповідне ліквідація дефіциту державного бюджету;

• формування ринку обслуговування державного боргу на основі розміщення на ньому державних позик та облігацій, державних короткострокових казначейських зобов'язань.

В умовах ринку одним з найважливіших важелів впливу держави на економіку є податки, з допомогою яких визначають пропорції розподілу валового національного продукту, темпи нагромадження, здійснюють вплив на платіжеспроможний попит населення і рівень його добробуту тощо. І тому питання податкової політики завжди знаходилися в центрі уваги парламенту і уряду України. Але до 1995 року всі зміни, що передбачалися в цій галузі, мали обмежений характер і торкалися окремих аспектів оподаткування. І тому було прийнято рішення про проведення в Україні податкової реформи, метою якої є:

• пом'якшення податкової політики;

• стимулювання вітчизняного виробництва;

• посилення податкової та платіжної дисципліни і забезпечення своєчасних надходжень до державного бюджету.

Реалізація цієї мети повинна бути забезпечена через:

• створення стабільної податкової системи;

• спрощення обчислення податків і сплата їх у такі строки, які б забезпечували можливість платникам враховувати це під час планування фінансово-господарської діяльності наступного періоду;

• зменшення рівня розміру податкових вилучень починаючи;

• чітке визначення об'єктів оподаткування для запобігання випадкам подвійного оподаткування;

• упорядкування стягнення податків та посилення відповідальності за ухилення від сплати та їх несвоєчасну сплату;

• скасування пільг в оподаткуванні, наданих за галузевим принципом або окремим суб'єктам господарювання з одночасним запровадженням механізму реструктуризації безнадійної заборгованості за податковими забов'язаннями;

• зменшення ставок податків на імпортну продукцію, яка необхідна для вітчизняних виробників і збільшення податків на продукцію, яка імпортується в Україну і призначена для кінцевого споживання, за умови що аналогічна продукція виробляється в Україні;

• посилення оподаткування бартерних товарообмінних операцій та операцій з давальницькою сировиною;

• скасування авансової сплати податків та запровадження їх сплати раз на місяць;

• перехід до обчислення оподатковуваного прибутку як різниці між валовим доходом та валовими витратами виробництва (обігу).

Першим кроком у проведенні податкової реформи в Україні стало прийняття в 1997 році Законів України: "Про систему оподаткування", "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств". Наступним важливим кроком є прийняття Податкового кодексу.

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов реферата