158838 (737250)
Текст из файла
ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО
Атік Аніса Ахмедівна
УДК: 130.2:316.3:297
СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ДІАЛОГ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ І МУСУЛЬМАНСЬКОГО “РЕНЕСАНСУ”
09.00.03 - соціальна філософія і філософія історії
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук
Сімферополь – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі соціальної філософії Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент Цвєтков Олександр Петрович,
Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського.
Офіційні опоненти:доктор філософських наук, професор кафедри філософських та соціальних наук Бабінов Юрій Олександрович, Севастопольський національний технічний університет.
кандидат філософських наук, доцент, завідувач кафедри філософії та соціально-політичних дисциплін
Казак Анатолій Петрович,
Таврійський
гуманітарно-екологічний інститут.
Захист відбудеться 21 травня 2008 р. об 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.01 Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського за адресою: 95043, м. Сімферополь, вул. Київська, 116-А.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського за адресою: 95007, м. Сімферополь, проспект Вернадського, 4.
Автореферат розісланий 19 квітня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Зарапін О. В.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження зумовлена наростанням протиріч між Заходом і мусульманським світом на сучасному етапі світового соціально-культурного і політичного розвитку, які торкаються не тільки політико-правової та військової сфери, але й, що для нас важливо, сфери світоглядної та теоретичної. Розповсюджуються провокаційні, по суті, теорії “війни цивілізацій” з одного боку, а з іншого – в міжнародній громадській думці культивуються міфологеми про ісламську загрозу і пов'язані з нею екстремістські і терористичні акти.
Потрібно зазначити, що сучасний феномен “відродження” ісламу, що є частиною більш масштабного світового процесу відродження національних культур, за своєю суттю прямо не пов'язаний з деструктивною діяльністю ісламістів та інших представників політизованого ісламу. Саме по собі відродження ісламської релігії не несе в собі нічого небезпечного, однак небезпечним є діяльність екстремістських угрупувань, які під прикриттям релігійних лозунгів або пропагандистських кампаній про уявні загрози ведуть свою військову політику. Крім того, ці процеси породжують світоглядні деформації, зокрема, впровадження спотворених образів Іншої культури і неадекватного сприйняття Іншого.
Взаємовідносини між Заходом і мусульманським Сходом, що здійснюються сьогодні за принципом “ми – вони”, можна назвати безперспективними, оскільки при цьому жодна зі сторін не прагне зрозуміти іншу або хоча б почути. Тому особливо актуальною в даний момент є розробка проблеми соціокультурного діалогу цивілізацій у контексті глобальних проблем, що загострюються.
На сьогоднішній момент соціокультурний діалог, під яким ми маємо на увазі конструктивну комунікацію між двома вищеназваними мегасоціумами і геокультурними спільностями, як в теоретичному аспекті, так і в практичному, є єдиною альтернативою загрозі зіткнення або війни цивілізацій. Саме соціокультурний діалог і партнерство цивілізацій допоможуть подолати глобальні проблеми сучасності і здійснити перехід до гуманістичного ноосферного постіндустріального суспільства.
У поліетнічному суспільстві України здавна існують діалогові інтенції, а історія становлення і еволюція народів України і Криму показує, що ці народи завжди прагнули і вміли мирно розв’язувати труднощі, що виникали між ними. Саме тому звернення до позитивного досвіду такого спілкування, заснованому на взаємній повазі, довірі і визнанні інтересів один одного, має вирішальне значення для сучасного, перехідного, етапу розвитку України.
Ступінь наукової розробленості теми дисертаційного дослідження. На сьогодні в контексті глобалізації та відродження національних культур все більш актуалізується проблема соціокультурного діалогу між Заходом і мусульманським Сходом, про що свідчить постійно зростаюча кількість конференцій і симпозіумів (міжнародних і регіональних), присвячених даній проблематиці. Однак досі ще не існує фундаментальних і системних досліджень соціокультурного діалогу, в яких було б представлено не тільки усвідомлення і постановка проблем, але й накреслено шляхи їх розв'язання.
Діалог як форма інформативної комунікації відомий давно. Однак філософія діалогу – явище новітнього часу. Перші абстрактно-гносеологічні міркування, присвячені питанню діалогічних відносин, належать німецьким філософам І. Фіхте, Ф. Шеллінгу, які займалися проблемою суб'єкта і його пізнавальних можливостей, а також суб’єктних і міжсуб'єктних відносин. Ідеї І. Фіхте про інаковість і взаємообумовленість “я” і “не-я” розвиваються в працях Л. Фейєрбаха, який розглядав особистісний аспект діалогу і зустріч партнерів з діалогу.
Сучасна філософія діалогу розвивається в двох напрямах, відповідно до того, на який аспект діалогу, інформативний або особистісний, робиться акцент. У першому аспекті діалог виступає як теорія мовних комунікацій, логіка дискурсу, інконтрологія тощо (основоположником такого підходу був Сократ). Представники цієї течії в цей час є в багатьох країнах.
Якщо ж розвивається особистісний аспект діалогу, то об'єктом аналізу є зустріч партнерів із діалогу, а діалог і подія зустрічі стають основою для філософствування. Фундатором такого способу мислення став ще в XIX в. Л. Фейєрбах, але частіше творцями філософії зустрічі вважають тих, що стоять ближчими за всіх до біблійно-релігійної традиції Ф. Розенцвейга, М. Бубера, Е. Левінаса. Історичне висвітлення проблем діалогу отримала в працях таких сучасних авторів як Т. П. Ліфінцева, Б. В. Ємельянов, Н. П. Коновалова і представників арабомовної традиції – аль-Альян Абдуллах Алі, Ідріс Хані та ін.
Соціально-філософський аналіз був зроблений В. І. Добриніною і Г. М. Бірюковою, що проводили його на основі ідей класичних філософів І. Канта, Г. Гегеля, Р. Декарта. Культурологічний аналіз проводили видатні філософи XX ст. О. Баткін, Г. М. Бірюкова, М. Каган, В. Маклін. Особливості етнічних культур були розглянуті в роботах С. В. Лур’є, В. П. Трусова, О. С. Філіпова, О. Д. Шоркіна, І. П. Шевельової та ін.
Онтологічний і гносеологічний аспекти діалогу розробляли М. Бубер, М. М. Бахтін, В.С. Біблер. Зокрема, традиція інтерпретації діалогу як форми буття культур широко представлена у великого літературознавця М. М. Бахтіна, який розглядає діалог як процес розуміння, а не споглядання, спостереження іншої культури. Діалог, за Бахтіним, актуалізує образ Іншого, необхідного для діалогу; на його думку, тільки в очах іншої культури розкривається “повніше і глибше” своя культура.
На основі розуміння діалогу культур В. С. Біблером, для якого діалог – спілкування різних форм розуміння (логік), А. В. Ахутін виділяє культурно-світоглядний аспект розвитку діалогових відносин.
При розробці теми дисертаційного дослідження автор також спирався на праці російських вчених-ісламознавців і релігієзнавців В. В. Бартольда, Н. В. Жданова, О. О. Ігнатенка, О. В. Малашенка, М. Т. Степанянц, Е. А. Фролової, А. Мец, представників мусульманської думки Алі Харба, Джафара Мусу, Басама Тібі та ін.
У сфері аналізу глобальних процесів сучасності були досліджені праці вітчизняних і західних дослідників Ю. В. Яковець, Б. В. Долгова, П. Б. Саліна, У. Бека, А. Дж. Тойнбі, М. Уотерса, Ф. Фукуями, С. Хантінгтона, Б. Льюїса та ін. Були також вивчені труди арабо-мусульманських авторів Алі Харба, Сухейль Арруса, Ідріса Хані, Йах'я Заллума, Йусуфа Карадаві, Сайара аль-Джамиля та ін.
Значний внесок в розвиток концепції соціокультурного діалогу в Криму внесли такі дослідники, як О. Д. Шоркін, О. А. Габрієлян, А. Р. Нікіфоров, І. І. Кальной, В. Е. Григор'янц, О. П. Цвєтков, В. Л. Кондратська, Т. О. Сенюшкина та ін.
Загалом, роботи вищезгаданих авторів, а так само низки інших дослідників були основною джерельною базою даної роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана відповідно до комплексної теми кафедри соціальної філософії Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського “Громадянське суспільство в Криму та його основа” (державна реєстрація теми № 0107V004133).
Метою дослідження є побудова теоретичної концепції соціокультурного діалогу в умовах глобалізації і мусульманського “ренесансу” на основі логічного, методологічного і історичного аналізу діалогу між Заходом і мусульманським Сходом.
Мета дослідження передбачає необхідність розв’язання наступних задач:
- проаналізувати наявні теоретичні концепції діалогу і на цій основі визначити поняття соціокультурного діалогу;
- дослідити впливи сучасних процесів глобалізації на традиційні культури в контексті відомої опозиції “виклик - відповідь”;
- здійснити теоретичний пошук на предмет побудови концепції конструктивного діалогу в сучасних умовах глобалізації і відродження національно-етнічних традицій;
- розглянути соціокультурний діалог як альтернативу загрозі зіткнення або війни цивілізацій;
- виявити специфіку умов і чинників реалізації соціокультурного діалогу в сучасній трансформаційній українській державі;
- проаналізувати можливості соціокультурного діалогу в подоланні деструктивних процесів в багатонаціональному і полікультурному українському суспільстві.
Об'єктом дисертаційного дослідження є діалог як соціокультурне явище.
Предметом дисертаційного дослідження є спроба побудови адекватної концепції соціокультурного діалогу в умовах глобалізації і мусульманського “ренесансу”.
Теоретико-методологічною і емпіричною базою дисертації є праці західних і мусульманських (арабомовних) вчених, присвячені розробці теоретико-методологічних і прикладних проблем соціокультурного діалогу.
У ході дослідження автором використовувалися загальнонаукові методи і загальнологічні прийоми пізнання, такі як: аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, аналогія, ідеалізація.
Використання системного методу дозволило представити діалогічний світ як мегасистему, що включає в себе дві підсистеми: західний і мусульманський соціокультурні світи.
Методологічні підходи М. Бахтіна, В. Біблера, М. Бубера, Е. Левінаса дозволили узагальнити і адаптувати численні визначення діалогу в контексті міжцивілізаційних соціокультурних комунікацій.
Компаративістський метод (як основний в даному дослідженні) дозволив об'єднати в рамках єдиної методології різні методи дослідження: порівняльно-історичний, синхронічний (статика процесу) і діахронічний (динаміка процесу), герменевтичний, епістемологічний, інтервальний та ін., які допомогли виділити і описати фундаментальні принципи діалогу, описати і співвіднести запропоновані в дисертації дві парадигми взаємного сприйняття Іншого в процесі соціокультурного діалогу цивілізацій: імагінативну і когнітивну.
Наукова новизна отриманих результатів представлена в наступних положеннях:
- Розроблено новий аналітичний підхід, що дозволив систематизувати наявні концепції діалогу культур і сформулювати авторську концепцію соціокультурного діалогу між Заходом і мусульманським Сходом.
- У ході аналізу доведено, що існують фундаментальні історичні та соціокультурні передумови для діалогу мусульманського Сходу і Заходу, в основі мислення яких лежить однакова логіка структурування предметного світу.
- Обґрунтовано ідею, що єдино можливою альтернативою передбачуваному “зіткненню цивілізацій” може бути тільки соціокультурний діалог, заснований на трьох принципах: паритетності у відносинах між Заходом і мусульманським Сходом, культурної емпатії як умови адекватного взаємного сприйняття і домінанти Іншого як визнання його пріоритету.
- Уперше в контексті відносин між мусульманським Сходом і Заходом виділено і описано дві парадигми взаємного сприйняття: імагінативна (зорієнтована на формування образу Іншого) і когнітивна (зорієнтована на раціональне розуміння Іншого), а також запропоновано новий підхід до діалогу культур з урахуванням взаємодії цих двох парадигм; висуваються нові аргументи на користь тези про історичну необхідність діалогу на основі когнітивної парадигми, що дозволяє позбутися негативних стереотипів взаємного сприйняття.
- Встановлено, що побудова конструктивного соціокультурного діалогу в Україні здатна попередити або мінімізувати деструктивні процеси, пов'язані з політичною, соціально-економічною кризою в умовах трансформації сучасного українського суспільства.
Теоретичне і практичне значення дисертації. Викладений матеріал і низка висновків, зроблених в дисертації, можуть бути покладені в основу подальших досліджень у даній області. Результати, отримані в цій роботі, а так само введений в науковий обіг новий матеріал можуть бути використані в лекційних курсах і семінарах із соціальної філософії, політології та культурології.
Особистий внесок здобувача. Концепція, зміст, висновки і тексти опублікованих робіт підготовлено і викладено автором самостійно.
Характеристики
Тип файла документ
Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.
Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.
Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
