145145 (728120), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Тарифних підпозицій, на які встановлено нульову ставку мита, в тарифі нараховується близько 16%. На даний момент існує 7 тарифних коридорів з рівнями ставок 0, 2, 5, 10, 15,20 та 30%.

Механізм нарахування і сплати ввізного мита включає декілька етапів, а саме: порядок визначення контрактної вартості товару; порядок визначення товарної групи імпортованого товару; порядок визначення країни походження товару; порядок використання пільг, якщо такі передбачені для даного товару; порядок нарахування і сплат мита.

Сума мита, яку повинен сплатити суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, нараховується за формулою:

С = В М: 100%,

де С_м - сума мита, М - митна ставка, В - митна вартість.

Імпортному тарифу притаманна внутрішня суперечність, яка виявляється в розбіжності інтересів національних виробників та споживачів. З одного боку, виробники зацікавлені в митному тарифі, що захищає їх від іноземної конкуренції, з іншого - ті самі виробники в неробочий час є споживачами і не зацікавлені у застосуванні імпортного мита, оскільки воно позбавляє їх можливості купувати імпортні товари за нижчими цінами. Частково ці суперечності можуть вирішуватись шляхом застосування тарифної квоти.

Тарифна квота - це різновид змінних митних ставок, які залежать від обсягу імпорту товарів: при імпорті в межах певної кількості він оподатковується за базовою внутрішньоквотною ставкою мита, при перевищенні певного обсягу імпорт оподатковується за надквотною ставкою.

Прикладом застосування даного інструменту обмеження імпорту може слугувати використання тарифної квоти в Японії. Там товари оподатковуються митом за первинною ставкою до тих пір, доки обсяги імпорту не досягають певної величини, після чого вступає в дію більш висока вторинна ставка. Як правило, тарифна квота визначається відніманням обсягу внутрішнього виробництва із обсягу попиту на даний товар всередині країни. Тарифна квота встановлюється щорічно спеціальною постановою Уряду. На сьогоднішній день вона застосовується відносно таких товарів, як тверді сири, зерно і взуття із натуральної шкіри.

Розглянемо застосування тарифної квоти за допомогою графіка.

Де крива D₀ - внутрішній попит; S" - внутрішня пропозиція і S_c. - світова пропозиція товару. До початку торгівлі ціна рівноваги товару становила 150 дол. США. При вільній торгівлі ціна товару становила 100 дол. США. За даною ціною країна виробляє 20 одиниць товару, споживає 120 одиниць товару та імпортує 100 одиниць, а імпорт яких перевищує 20 одиниць - ставкою мита в розмірі 40%. Оскільки країна свідомо імпортує значно більше одиниць товару, ніж передбачено квотою, виникає двоступінчатий тариф, який збільшує внутрішню ціну товару до 140 дол.

У результаті внутрішнє виробництво збільшиться до 60 одиниць товару, споживання зменшиться до 80 одиниць товару, а імпорт до 20 одиниць. Ефект перерозподілу становитиме величину а, що дасть змогу національному виробникові під захистом імпортного тарифу перерозподілити частину доходів за рахунок споживачів на свою користь. Прямі економічні втрати через меншу ефективність внутрішнього виробництва порівняно із зарубіжним через скорочення внутрішнього споживання будуть складати як і раніше b+d, тобто вони не зміняться.

Водночас, величина с розподілиться на декілька підвеличин. Оскільки після введення митного тарифу держава імпортуватиме 20 одиниць товару, які суттєво перевищують тарифну квоту, ставки імпортного мита, які застосовуються до різних частин будуть також різними. Перші 10 одиниць імпорту оподатковуватимуться тарифом за внутрішньою квотною ставкою, доходи від якої будуть становити 200 дол. і надходитимуть до державної казни. Наступні 10 одиниць імпорту будуть оподатковуватись митом за надквотною ставкою, доходи від нього в розмірі 400 дол. надійдуть до бюджету. Підвеличина сДс 10x40 дол. - 10x20 дол. = 200 дол) становитиме непередбачений дохід національних фірм, які купуватимуть сто одиниць товару за 120 доларів у рамках квоти і отримають можливість перепродати його за більш високою внутрішньою ціною 140 дол. Але реакція іноземних постачальників буде однозначною - враховуючи їх зацікавленість в отриманні непередбаченого доходу, вони просто підвищать експорту ціну. У даному прикладі вона досягне 140 дол., що призведе до відпливу непередбачуваного доходу за кордон. Тому тарифна квота може використовуватися як засіб торговельної політики тільки впродовж обмеженого проміжку часу.

Головна мета застосування тарифних квот - це сприяння ввезенню національними товаровиробниками сільськогосподарської сировини для виробництва готової продукції. Оскільки при митному оформленні продукції, яка ввозиться за квотами, сплачується мінімальна ставка ввізного мита, то це сприятливо впливає на ціну готової продукції, що робить її більш конкурентоспроможною.

Застосування митного тарифу як регулятивного заходу зовнішньоторговельної політики передбачає створення не тільки ефективної захисної системи національного ринку, але й визначення оптимальних напрямів стимулювання реалізації економічних інтересів через систему митно-тарифних відносин. Використовуючи ті чи інші митні пільги у тарифній системі, методи тарифної ескалації та деескалації, держава регулює пропорції в економічній структурі виробництва, обміну, розвитку продуктивних сил, сприяє створенню в країні оптимальної структури споживання.

Під тарифною пільгою розуміється надання на умовах взаємності чи в односторонньому порядку пільги стосовно товару, який переміщується через митний кордон України, у формах: повернення раніше сплаченого мита, звільнення від сплати мита, зниження митної ставки, встановлення тарифних квот на преференційне ввезення чи вивезення товарів. Усю сукупність існуючих пільг у сфері митного оподаткування можна систематизувати за декількома критеріями: за суб'єктом та об'єктом надання податкових пільг, залежно від країни походження товару, митного режиму, форми здійснення зовнішньоекономічної операції та юридичного статусу надання пільг у системі тарифного регулювання.

Залежно від суб'єкта податкові пільги можна поділити на дві групи:

1. Звільнення від сплати тарифного податку окремих осіб, які не; майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями. Стосовно фізичних осіб - це зниження на 50% митної ставки при ввезенні товарів громадянами України, які працювали за межами її території.

Залежно від об'єкта оподаткування митні пільги класифікуються у такий спосіб:

1. Повне звільнення від тарифного податку. Дана пільга поширюється на:

• транспортні засоби, що використовуються для регулярних міжнародних перевезень вантажів, багажу та пасажирів, а також матеріально-технічного постачання, пальне, продукти харчування та інше майно, необхідні для їх нормальної експлуатації під час перебування у дорозі, у пунктах проміжних зупинок або придбані за кордоном для ліквідації аварійних поломок;

• ввезення в українські порти українськими риболовецькими підприємствами власного, необробленого вилову морської риби, безхребетних, ракоподібних або мушель чи вилову, підготовленого до реалізації;

• валюту України, іноземну валюту та цінні папери;

• товари та інші предмети, що підлягають перєданшо у власність держави у випадках, передбачених законами України;

• товари та інші предмети, що, внаслідок пошкодження до пропуску їх через митний кордон України, стали непридатними до використання як вироби або матеріали;

• товари та інші предмети, які походять з митної території України і ввозяться назад на цю територію без обробки або переробки.

2. Зниження рівня митного обкладення товарів. Це стосується:

• відремонтованих та раніше ввезених на митну територію України або вивезених за її межі;

• пошкоджених до пропуску їх через митний кордон України, але придатних до використання як вироби або матеріали;

• предметів дитячого асортименту, при ввезенні яких відповідні ставки мита зменшуються на 50%.

Прикладом пільг залежно від митного режиму можна вважати: - безмитне ввезення або пільгове обкладення митом товарів, які:

• ввозяться у спеціальні митні зони на території України для кінцевого споживання у цих зонах;

• вивозяться зі спеціальних митних зон для споживання за межами митної території України та походять із цих зон;

• вивозяться зі спеціальних митних зон на митну територію України та походять з цих зон.

Загальна сума пільг при оподаткуванні імпорту товарів, які надані державою при створенні спеціальних економічних зон та зон пріоритетного розвитку становила в 2000 році 212,18 млн. грн.

• зменшення належної до сплати за розрахунковий період суми тарифного податку і використання податкового кредиту. Дана пільга поширюється на:

• давальницьку сировину іноземного замовника, що ввозиться відповідно до Закону України "Про операції з давальницькою сировипою у зовнішньоекономічних відносинах";

• готову продукцію, вироблену з давальницької сировини українського замовника, що ввозиться відповідно до Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах".

Пільги, які систематизуються за критерієм форми здійснення зовнішньоекономічної операції, можна класифікувати таким чином:

• умовно-безмитне ввезення та вивезення товарів, що запроваджується на товари, які:

• о тимчасово ввозяться на митну територію України та призначені для зворотного вивезення за її межі в установлені строки, незмінному стані;

• тимчасово вивозяться за межі митної території України та призначені до зворотного ввезення на цю територію в установлені строки у незмінному стані.

• повна відміна застосування митного тарифу. Ця пільга стосується:

• майна, що ввозиться в Україну за договорами про спільну інвестиційну діяльність;

• сировини, матеріалів, устаткування та обладнання, які ввозяться в Україну в межах виробничої кооперації країн СНД відповідно до Ашгабатської угоди.

За юридичним статусом можна систематизувати всю сукупність митних пільг залежно від того, на підставі якого законодавства: внутрішнього чи міжнародного діє дана пільга.

Товари, які не обкладаються ввізним митом відповідно до національного законодавства, можна класифікувати на дві групи.

1. Звільнення від обкладення митом, тарифні пільги та преференції відповідно до Закону України "Про Єдиний митний тариф" та Декрету Кабінету Міністрів України "Про Єдиний митний тариф України".

До цієї групи належать:

• товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і походять з іншої території, з яких стягувалось мито при первісному ввезенні на митну територію України та тимчасовому вивезенні за її межі;

• товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України за рахунок коштів Державного валютного фонду України, республіканського, місцевих валютних фондів;

• товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України за рахунок іноземних кредитів, що надаються під гарантію Кабінету Міністрів України;

• засоби захисту рослин і тварин, калійних і фосфатних добрив, що ввозяться на митну територію України;

• товари та інші предмети, що тимчасово ввозяться на митну територію України і призначені для зворотного вивезення за її межі в установлені строки у незмінному стані або у відремонтованому вигляді.

2. Звільнення від обкладення митом, тарифні пільги та преференції відповідно до інших законодавчих актів України.

Дану групу складають:

• вантажі з гуманітарною допомогою, що надходять на митну територію України від іноземних, юридичних і фізичних осіб за умови подання відповідного підтвердження Комісії з питань координації приймання транспортування, охорони та розподілу гуманітарної допомоги із зарубіжних країн при Кабінеті Міністрів України;

• насіння, що ввозиться для проведення наукових досліджень та для державного сортовипробовування;

• товари, звільнені від обкладення ввізним митом відповідно до Указу Президента України "Про заходи щодо інвестування розвитку генеруючих потужностей електроенергетики України";

• обладнання та матеріали, призначені для власної інформаційної діяльності засобів масової інформації, виробництва і розповсюдження їхньої інформаційної продукції відповідно до Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів".

3. Відповідно до міжнародного законодавства, звільнення від обкладення митом, тарифні пільги та преференції діють на підставі міжнародних договорів, зобов'язань України, а також міжнародних звичаїв за принципом взаємності.

До даної групи належать:

• товари, що ввозяться в Україну в межах договорів про вільну торгівлю;

Характеристики

Список файлов реферата