145014 (728003), страница 4
Текст из файла (страница 4)
Таких будинків "неоросійського стилю" було побудовано порівняно небагато, але вони стали важливими художніми домінантами в образі ряду міст.
На Україні, яка тоді входила до складу Російської Імперії, також робилися спроби створення особливого - українського національного різновиду "нового стилю" - модерну.
Одним з найяскравіших прикладів є споруда Губернського земства в Полтаві. Вона була побудована в 1903-1908 роках. Авторський колектив очолив відомий український художник і архітектор Василь Кричевський (1872-1952).
Живописний силует будинку, високі черепичні дахи, своєрідна форма вікон, а також широке використання різнокольорової кераміки - все це розглядалось авторами проекту і будівничими як архітектурні прийоми, які надавали художньому образу будинку певного національного колориту. Дуже цікаво вирішено інтер'єр парадних сходів. Мотиви селянського фольклорного мистецтва тут знайшли досить своєрідну і досить переконливу інтерпретацію.
Такі будинки в стилі "українського модерну" з'явились і в Києві, і в Харкові, і в Лубнах (окружна лікарня - архітектор Д. М. Дяченко, 1913-1915 рр.), і в багатьох інших містах України.
Розглянуті мною приклади і тенденції дозволяють зробити наступний висновок: архітектура епохи модерну вражає вельми широким діапазоном творчих пошуків і багатством художніх відкриттів. Це був час надзвичайного духовного підйому, відмічений справжнім вибухом творчої енергії.
Модерн ("ар-нуво" - "сецесія" - "юґенд-стиль") виявився значною мірою інтернаціональним явищем. І водночас - як свого роду реакція на його інтернаціоналізм - виникли й інші тенденції, спрямовані на пошук особливих регіональних і національних варіантів "нового стилю". Вивчення того, як поєднання цих тенденцій виразилось в архітектурі Чернівців, є для нас одним з важливих завдань, які стоять перед дослідниками архітектурної спадщини столиці Буковини.
ВІДЕНСЬКІ ВПЛИВИ НА АРХІТЕКТУРУ ЧЕРНІВЦІВ (1775-1918)
Формування архітектурного обличчя Чернівців та його просторової структури відбувалося з кінця XVIII ст. до початку XX. У цей період, в основному, були закладеш планувальні риси і художньо-естетичні якості міста, які в подальшому розвинулись до сучасного рівня.
Залежність Буковини, зокрема Чернівців, у політичному, економічному і, зрештою, в будівельному плані від Відня була значною і відрізнялась від Галичини (Львова) тим, що місто, на момент вступу в нього австрійської влади, являло собою поселення, в основному з дерев'яною забудовою, з поодинокими мурованими будівлями і виглядало радше селом. Не могло бути й мови про якийсь професійний архітектурний та мистецький рівень забудови. Якщо Львів мав середньовічну муровану спадщину, культові муровані споруди доби ренесансу і бароко (західні впливи через Польщу), то про Чернівці цього не можна сказати; єдиний мурований храм Різдва Богородиці (1767 р.) був у Горечі - на той час передмісті. Вплив традицій зодчества молдавського періоду простежувався, в основному, на муровані культові споруди, яких, по суті, не було в Чернівцях (крім дерев'яних, хатнього типу). Про архітектуру цієї доби можемо судити по іконографічному зображенню старої резиденції єпископа Буковини на гравюрі 1782 року. У композиції симетрично розташованих об'ємів явно прочитуються фланкуючі циліндричні частини, що нагадують однонавові муровані молдавські храми XV століття, криті стрімкими наметовими дахами. Фасади лаконічного, майже суворого вигляду, горизонтально почленовані широким поясом, що відділяє поверхи. Стіни позбавлені декору, прорізані невеликими арковими вікнами. Цей приклад - єдине свідчення мурованої архітектури доавстрійського часу на території міста.
"Величезна міська територія була ще до кінця молдавського панування досить пустою та малонаселеною. Місто було невелике за розмірами, відділено від сіл великим порожнім простором. Внутрішнє місто було розташоване між церквою Св. Параскеви та теперішньою вул. Сагайдачного з одного боку і від старої синагоги до Турецької криниці" - читаємо в "Історії міста Чернівців" Р. Ф. Кайндля (1908 р.).
Тільки з приходом Австрії розпочалось розроблення планів міста (план Піцеллі 1787 р.; план 1817 року), задано планувальну сітку, з використанням напрямків розвитку, що склались історично. Поширилось муроване будівництво (державні установи: дім намісника (генеральський дім), будинок полковника -1782 р. (нині - Театр ляльок); тюрма, окружний суд; житлові будинки по Центральній площі, 2.(1796 р.);4(1821р.);5 (1828 р.); 6 (1814-16 рр.); Турецька, 32.
Будівельні справи не вирішувались безпосередньо на Буковині - будівельний відділ до 1859 року був частиною Галицької дирекції будівництва1, яка в свою чергу підпорядковувалась центральній державній владі у Відні. Крайовий будівельний відділ був заснований згодом, наприкінці XIX ст.
У 1-й половині XIX століття в будівництві в Чернівцях, як і загалом по всій Австрії повністю панувала бюрократична система, архітектори були у своїй більшості чиновниками, великих замовлень бракувало. Було запроваджено посаду Крайового інженера - у 1794 році ним був інженер Циттер; на межі століть - Баугельц;2 у 20-х роках - інженер Вінценц Чоанеллі3. Всі кандидатури призначалися з Відня, відповідно підходи до керівництва та контролю за архітектурно-будівельним процесом розроблялись у столиці. За взірець та стильовий напрямок для провінцій взято класицизм, що був тоді у пошані у віденських колах і автоматично був перенесений на чернівецький ґрунт. Громадські споруди цього часу, незначні за ідейним спрямуванням, мають сухий казарменний вигляд. Потрібна була велика кількість казенних споруд для облаштування владних структур, таким чином, ставилось за мету насамперед забезпечити значними площами державні інституції. Проблеми високого стилю чи мистецтва стояли на задньому плані.
У 1793 році місто поділили на квартали з призначенням квартальних4, впровадили також земельний податок та податок з будинковолодіння, що забезпечило надходження фінансів на подальшу розбудову.5 Розплановано міську площу (1796 рік), утворилась площа Ринок (Ringplatz) у зв'язку з чим експропрійовано приватні володіння та будівлі. Першими кам'яними будівлям були "Генеральський дім" 1780 р.; окружна канцелярія, суд (показані на плані міста 1831року на початку вул.Шкільної, об'єднані в одну будівлю). На цьому ж плані зафіксовано будівлю тюрми на Соборній площі.6 У 1805 році побудовано полкову канцелярію. Отже, увага приділялась насамперед будівництву урядових будівель та установ. Здійснювався постійний контроль та перевірки діяльності на державних будовах. За вказівками, розробленими у Відні, розпочались ремонти старих, молдавського часу, культових споруд (православних церков). Приділялась постійна увага та зацікавленість у виникненні більшої кількості католицьких приходів, а разом з цим інтенсивна розбудова костьолів7: Св. Хреста-по вул. Головній, 20 (1787-1814 рр.), інженер Генікорпс; Св. Анни-кінець XVIII ст., архітектор Семенец.
Ставилось питання про зведення кафедрального собору, єпископської резиденції та семінарії в Чернівцях (1807-1823 рр.).
У 1810-1817 побудовано першу гімназію8, перші кам'яниці на вул. Турецькій, 32; К. Лібкнехта, 12. Чернівці кінця XVIII ст. за архітектурою являють собою провінційний варіант віденського класицизму, про що можемо судити по деяких прикладах, що дійшли до нас у первісному вигляді. Про період в архітектурі міста кінця XVIII - поч. XIX ст. можна сказати, що йдеться не про впливи, а про повне творення архітектури чи забудови в дусі та за типом австрійської архітектури. Місцевих кадрів, архітектурної школи не існувало, протиставити чи переосмислити запозичення поки що не було можливості, відбувався, так би мовити, суцільний експорт з Відня архітектурної думки, будівельної практики на чернівецькі терени. У тогочасній австрійській столиці домінував класицизм, трохи пізніше бідермаєр (для менших, камерних споруд), який теж не відзначався високим рівнем, - Відень цього періоду не належав до визначних центрів європейської архітектури. Більшість громадських споруд побудовано за класицистичним принципом: центрально-осьові композиції, прямокутні у плані, двоповерхові з горизонтальним поділом неглибоко рустованого першого поверху та гладко потинькованого другого. Помітна відсутність будь-якого декору: його пластичну роль виконують профільовані тяги, підвіконні полиці, прямі сандрики. У будівлі першої гімназії, у житлових будинках, що починають з'являтись один за одним, - подібне вирішення: переважає лаконізм, спрощеність, навіть сухість форм. Дещо урізноманітнює картину тип будинку-ротонди з доричною колонадою на розі вулиці Головної та Глухівської.
Такого рівня будівель, як архітектура Нобіле, найвпливовішого зодчого Австрії початку XIX ст., у Чернівцях не виникло.
1815-1850 роки
Друга чверть XIX ст. позначена поступовим розвитком будівництва всіх типів житлових споруд: індивідуального міського, вілли, скромного заміського будинку, які набувають рис бідермаєру - менш сухі за формою і лініями, ніж будівлі класицизму, менші за розмірами, мають відбиток способу життя зростаючого середнього бюргерського прошарку. Будинки цього періоду відрізняє компактність планів та об'ємів, фасади виражені небагатьма почленуваннями, горизонтальні: рустований цоколь відділявся простими профільованими тягами, невеликі прямокутні прорізи чітко врізані в стіни, декор відсутній чи, як у будинку на Центральній площі, 6, виявлений міжповерховими підвіконними нішами, заповненими класичними барельєфами. Про високий архітектурний та мистецькій рівень не йшлося. На загальному тлі чернівецького архітектурного середовища вигідно відрізняється ряд монументальних споруд, таких як Ратуша, 1847 р., яка зведена у стилі пізнього класицизму за австрійськими зразками і має, попри всі типізовані прийоми, відмінність у пропорціях, співвідношенні вертикального об'єму до основного. Контраст за висотними характеристиками в даному випадку менший, ніж, скажімо, у львівській ратуші.
Чи не вперше за весь історичний період заявили про себе місцеві архітектори: Адольф Марін та Антін Рьолль9, завдяки творчій праці яких виникла низка монументальних споруд більш високого естетичного рівня. З іменем Маріна - чернівецького інженера, архітектора, чия активна професійна діяльність припадає на 30-40-ві роки XIX століття, - пов'язано започаткування місцевих, чернівецьких чинників архітектурного процесу. Він не тільки брав участь у будівництві багатьох споруд міста і краю (автор реконструкції костьолу Св. Хреста, 1823-26 рр.; будівлі купальні у стилі класицизму; разом з Рьоллем був автором Кафедрального Собору і т.п.), але й перебуваючи впродовж тривалого часу на посаді окружного інженера, своїм талантом та громадською позицією впливав на формування місцевих архітектурних сил, підвищення якостей чернівецької архітектури. За приклад маємо споруду Ратуші, яка своїм вдалим містобудівним розташуванням та роллю загальноміської домінанти завдячує Маріну.
Натомість необхідно зазначити, що процес творення забудови, її стильових ознак, а скоріш її відтворення, часто-густо наслідування, проходив на Буковині, у Чернівцях, дещо пізніше, ніж у столиці - Відні. Явища архітектурного чи мистецького плану відображались або безпосередньо (брався віденський зразок - копіювався у будові), або опосередковано - через малопомітні впливи чи творчі уподобання великих австрійських архітекторів.
1850-1890 роки
Епоха історизму -1848-1914 рр. - майже збігається з часом правління цісаря Франца Иосифа. Його культурна політика зумовила виникнення Рінгштрасе, її забудову монументальними спорудами10. Внаслідок революційних рухів та перетворень у Відні з'являються численні розвідки із національної історії, пробуджується інтерес до культури, зокрема історії архітектури. Ідеалом стає всебічно розвинута людина епохи ренесансу. Звідси - посилена зацікавленість архітектурою минулого, поява ініціатив Віоле лє Дюка і Ґотфріда Земпера, виникнення теорії наукової реставрації та поняття історизму. Історичні стилі - ренесанс, готика, бароко та їх поєднання - надихали архітекторів того часу. За визначенням Р. Ваґнер-Ріґер, епоха історизму поділяється на романтичний, строгий чи зрілий і пізній історизм.
Паралельно історизму мав вплив прийшлий з Німеччини на австрійські землі стиль "Рундбоґен"11 (друга чверть XIX століття), метою якого було впровадити принципи раціональної, "правдивої" архітектури, продемонструвати непідробні властивості будівельного матеріалу та його природного кольору. Приніс і розвинув у своїх віденських творах цей напрямок архітектор Теофіл Ганзен, який будучи водночас зацікавленим візантійською культурою, застосовував у своїх творах її мотиви. Його музей зброї, що входив до комплексу "Арсеналу" 1850-1857 рр.12, мав великий вплив на архітектуру раннього історизму з опрацюванням переважно романських, готичних прийомів та декору. Взагалі "Арсенал" (1849-1856) є прикладом романтичного історизму - синтезу різних стилів минулого, його можна вважати "програмним твором" цього стилю. Мотивація та ідейна установка архітектора Йосифа Главки стає зрозумілою дещо згодом, під час роботи над створенням комплексу Резиденції Буковинських митрополитів (1864-1884 рр.). Закономірно, що автори Дому коменданта, який входив до даного комплексу, Едуард ван дер Нюль та Август Сіккардсбург - професори архітектури Віденської академії, визнані авторитети з оцінки художнього рівня віденських будівель історизму - були свого часу вчителями Главки. На нашу думку, на створення Й.Главкою його видатного ансамблю Резиденції великий вплив мала також ганзенівська архітектура, що з'явилась хронологічно раніше. Деякі особливості цього напрямку помітні при порівнянні чернівецького ансамблю з вирішенням греко-східної церкви у Відні (1858 р.). Об'єднує споруди також застосування в них подібного будівельного матеріалу: клінкерної цегли для стін та піщаника для порталів входів, обрамлення дверних, віконних отворів, облицювання цоколя.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
