142701 (726714)
Текст из файла
Содержание
Теорії розвиненого індустріального суспільства середини XX століття
Теорії розвиненого індустріального суспільства Макса Хоркхаймера й Теодора Адорно
Науково-технічний прогрес як основа соціальних трансформацій у розвиненому індустріальному суспільстві
"Культуріндустрія" як теорія культури
Література
Теорії розвиненого індустріального суспільства середини XX століття
У середині XX в. одержала "нове життя" теорія індустріального суспільства. Історичні трансформації XX в., нові соціальні, культурні й економічні реалії зробили неадекватними багато положень і теорії класичної соціології. Це стосувалося, насамперед, теорій промислового капіталістичного суспільства. Соціально-історичні реалії XX в. випливало співвіднести з теорією індустріального суспільства, розробленої в рамках класичної соціології, і, насамперед, із самим поняттям "індустріалізму", оскільки на той момент індустріалізм як реальність багато в чому змінив своє втримування. Нові концепції індустріального суспільства XX в. формулюються в рамках напруги, що виявилося між теоріями промислового капіталістичного суспільства класичної соціології, що існують як ідеальний тип у соціологічному мисленні, з одного боку, і теоретичним аналізом історичних трансформацій, які перетерплюють суспільства XX в. - з іншої.
В XX в. індустріалізм затвердився повною мірою, і його ефективність як кошти досягнення цілей економічного росту, рішення проблеми бідності, росту економічної могутності, як кошти забезпечення масових потреб і рішення завдань соціальної держави (утворення, медичного обслуговування населення, соціального страхування й т.д.) ні в кого вже не викликала сумнівів. При цьому індустріалізм оформився в настільки потужну й настільки значну чинність, що став визначати життя суспільства в набагато більшому ступені, чим це було в XIX в. У суспільствах XX в. індустріалізм перестав обмежуватися сферою економіки, сферою виробництва товарів машинним способом. Індустріалізм перетворився в цивілізацію, у середовище перебування людини, техногенну, організаційну по своїй природі.
Індустріалізм став визначати тотальність соціального життя. Утворився якийсь сплав індустріально-економічних, соціальних і культурних інститутів, які вже мали інше втримування, чим утримування соціальних інститутів суспільств XIX в.
Головним утримуванням цього нового індустріалізму середини XX в., могутньо й неминуче визначали життя, стала технологізація всіх соціальних і культурних сфер. Індивідуальне людське життя й життя суспільства в цілому оформляються в якийсь технологічний стандарт. Стандарти, норми й логіка функціонування технологічного еталону з очевидністю стали проникати й завойовувати соціальну й культурну сфери, а також індивідуальна свідомість людини, визначати його поводження, прийняті їм рішення. Всі ці явища продемонстрували абсолютну невіддільність індустріалізму XX в. від науково-технічного прогресу. Цей останній став не тільки символом індустріальної моці й індустріальних можливостей суспільства, але процесом, що вислизає з-під контролю людини й суспільства. Вихід з-під контролю науково-технічного прогресу породила цілком обґрунтовані побоювання й навіть страх, що є присутнім у більшості теорій індустріального суспільства. Соціальний алармизм, пов'язаний з усвідомленням можливих ризиків і непередбачуваністю науково-технічного прогресу, в 60-е роки могутньо вийшов на поверхню. Слідством цього, стало початок перегляду принципів соціального розвитку, що базуються на теорії соціального прогресу, розробленої в рамках Освіти.
Зараз важко уявити собі, які воістину революційні трансформації перетерпіла життя й середовище перебування людини, у тому числі його побутове середовище, у середині XX в., у порівнянні із ситуацією початку XX в. Більше того, для більшої виразності можна зблизити крапки порівняння: 30-ті роки - 60-ті роки. Ці три десятиліття вмістили в себе "занадто багато". Насамперед - жах Другої світової війни з її зовсім новими технічними коштами тотального руйнування: масовою авіацією й масованими нальотами, масовими танковими боями, масованими артилерійськими обстрілами. Це була нова війна, і зовсім новий досвід зіткнення з технікою, вінцем якого з'явилося застосування атомної зброї, що заставили людство заглянути в безодню. Потім техніка ввірвалася в життя як зовсім нові можливості для кожної людини. Авіація, автомобілі, радіо, телефон, телебачення - все це стало масовим протягом життя одного покоління. Ці нові технічні можливості радикальним образом змінили відношення до простору й часу, створили нові комунікативні системи відносин, нові типи поводження як у трудовий, так і в побутовий сферах і в сфері відпочинку, сформували нові типи споживання, нові ринки товарів. Радикальним образом змінилася сфера праці й виробництва. З'явилася зовсім нова номенклатура товарів; були створені нові професії, що зажадали зовсім нової кваліфікації, значно більше високої підготовки й високого рівня технічної компетенції. Всі сфери виробничого, соціального, культурного, побутового життя одержали нове технологічне оснащення, що вийшло на авансцену й стало визначати нова якість життя, новий цивілізаційний рівень. Символом цього процесу "технізації" життя, нового рівня технічного прогресу став запуск першого у світі штучного супутника Землі в 1957 р. і незабаром політ людини в космос.
Феномен науково-технічного прогресу став головним, фундаментальним явищем для середини XX в., що визначив якість і тип нового індустріалізму. Саме його осмислення поклало початок формуванню нових теорій індустріального суспільства, що опиралися на досвід суспільств середини XX в.
Проблема відносини науки й техніки, з одного боку, і соціальної й культурної підсистем суспільства - з іншої, стала головної для цих теорій. Її осмислення носило складний і багатоплановий характер. Розроблялися теорії й проводилися емпіричні дослідження, що носили як цілісний, так і частковий, спеціалізований характер. Деякі з них мали критичний, інші - апологетичний характер, багато хто включали ідеологічні тези й дуже широко обговорювалися не тільки соціологами, але й політиками. Особливе значення тут має та обставина, що саме в рамках аналізу нового індустріалізму, проведення відповідних емпіричних досліджень і при розробці теорій розвиненого індустріального суспільства була сформульована "постіндустріальна теза" і обговорення теорій "нового" індустріального суспільства перерослася в розробку теорій постіндустріального суспільства.
Розгляд цих концепцій у буде побудовано відповідно до історичного розвитку основних ідей і теорій, появою й постановкою фундаментальних проблем і формулюванням відповіді на них. Як уже було сказано, мова йде про дуже складний і багатоплановий конгломерат проблем і теорій, що оформлялися в складними й наповнену новими явищами епоху. Тому представляється доцільним почати розгляд процесу з теорій, що володіють відомою цілісністю підходу, що містять цілісну систему ідей і їхню розробку, і в чинність обрій розуміння для всіх інших теорій і концепцій. Такими теоріями, на наш погляд, у першу чергу є теорії розвиненого індустріального суспільства, розроблені представниками критичної теорії Франкфуртської школи, а також теорія індустріального суспільства Раймона Арона.
Теорії розвиненого індустріального суспільства Макса Хоркхаймера й Теодора Адорно
Теорії індустріального суспільства, розроблені в рамках критичної теорії, не є однорідними утвореннями, однак їх поєднує загальна критична установка стосовно індустріального суспільства й історії його становлення.
Становлення індустріального суспільства й індустріалізму як такого зв'язується представниками критичної теорії з науково-технічним прогресом. Аналіз суспільства через призму імперативів науки й техніки - тих можливостей, які наука й техніка надають суспільству, з одного боку, і тих вимог, які вона пред'являє йому, наслідків, до яких вона приводить, з іншого боку, - став магістральним напрямом теоретичного й емпіричного дослідження в рамках концепції індустріального суспільства.
Робота Макса Хоркхаймера й Теодора Адорно "Діалектика Освіти", що вийшла в 1947 р., стала своєрідним теоретичним маніфестом, у якому знайшли відбиття основні положення нової концепції індустріального суспільства. Головним і визначальним моментом теорії розвиненого індустріального суспільства, розробленої М. Хоркхаймером і Т. Адорно, була соціальна критика, що втримується в ній, практики й теорії науково-технічного прогресу.
Науково-технічний прогрес як основа соціальних трансформацій у розвиненому індустріальному суспільстві
Концепція прогресу, що була одним із ключових моментів теорій індустріального суспільства класичної соціології, була сформульована в рамках філософії Освіти, що погодила його зі збільшенням обсягу знання й розвитком науки в цілому. Наука й знання розглядалися як безумовне благо, ріст якого й повинен привести людство до матеріального добробуту, політичній і духовній волі. Історія вибудовувалася й програмувалася як перманентний ріст знання й сполучені з ним процеси доброчинної соціальної трансформації. Саме тому фактичні наслідки програмного проекту Освіти, спостережувані в суспільствах XX сторіччя, стали для Хоркхаймера й Адорно основним об'єктом соціологічного інтересу.
У рамках Освіти формується специфічне відношення людини й природи, людину й суспільства. Це відношення вони характеризують як устремління до влади й домінування над природою й суспільством за допомогою науки й знання. Програмою Освіти було зняття чар з миру. Воно прагнуло зруйнувати міфи й скинути уяву за допомогою знання. Техніка є сутність цього знання. Воно має своєю метою не поняття й образи, не радість пізнання, але метод, використання праці інших, капітал. Ті деякі речі, які воно [знання]... усе ще таїть у собі, самі по собі знову ж є всього лише інструментами... Єдино чому хочуть навчитися люди в природи, так це тому, як неї використовувати для того, щоб повністю поневолити і її, і людини". "Пробудження суб'єкта" куплено ціною визнання влади як принцип всіх відносин. Освіта ставиться до речей точно так само як диктатор до людей. Вони відомі йому в тім ступені, у якій він здатний маніпулювати ними. Точно так само й "людині науки речі відомі в тім ступені, у якій він здатний їх провадити. У цьому перетворенні сутність речей завжди розкривається як та ж сама в кожному випадку, як субстрат володарювання".
Освіта - "тоталітарна". Як буття й події Освітою заздалегідь зізнається тільки те, що вдається осягнути через єдність; її ідеалом є система, з якої випливає геть усе, мислення редукується до математичного апарата. "Освіта тоталітарна як жодна із систем. Неістина її корениться не в... аналітичному методі, не в редукції до елементів, не в руйнуванні за допомогою рефлексії, але в тім, що для неї всякий процес є із самого початку вже вирішеним. Коли якоюсь математичною процедурою невідоме перетворюється в невідоме ті або інші рівняння, на ньому, тим самим, ставиться клеймо давно й добре відомого, ще до того, як установлюється як би те не було її значення... Освіта засновує єдність мислення й математики. Тим самим остання... перетворюється в абсолютну інстанцію". Влада й пізнання - синоніми, уважають Хоркхаймер і Адорно, через те, що шлях людини до науки Нового часу пролягав через зречення від змісту. Поняття було замінено формулою, пошук причини - формулюванням правила й обчисленням імовірності. Число стало каноном Освіти. "Буржуазне правосуддя й товарообмін регулюються тими самими рівняннями".
Освіта підкоряє собі природу за допомогою раціоналізації праці. "Поділ праці, у яке соціально розвивається панування, служить самозбереженню поневоленого цілого. Але тим самим... (ціле) стає виконавцем волі партикулярного... Те, що відбувається з усіма завдяки деяким, незмінно здійснюється у вигляді торжества багатьох над одиничним: гне суспільства завжди несе на собі одночасно й риси гніта колективу".
Специфіка позиції Хоркхаймера й Адорно, її новизна в порівнянні з теоріями класичної соціології в питанні панування, насильства й експлуатації полягає в тому, що ці відносини розглядаються як укорінені в суспільстві як цілому, а не як відносини між класами або групами, не як домінування однієї групи над іншою. Панування носить тоталітарний характер у тому розумінні, що з'являється як домінування цілого суспільства над окремою людиною й здійснюється в безособових формах системи й формулах науки; воно оплачується відчуженням людини від об'єктів, що поневолюються нею, і уречевленням духу. "Зачарованими" стають відносини самих людей, і навіть відношення одиничної людини до самої себе.
Характеристики
Тип файла документ
Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.
Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.
Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
