141323 (726147)

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

Державні й недержавні організації в системі соціального захисту населення. Закордонний досвід

Державні організації соціального захисту населення

Спонсорами цих організацій виступають федеральний уряд, штат, округ. Вони фінансуються за рахунок державного податку, тобто, фахівець, що працює в них, одержує заробітну плату з державного бюджету.

Державні й місцеві органи влади відповідають за розробку загальнодержавної соціальної політики і її проведення по країні, а також на регіональному й місцевому рівнях.

Вони координують діяльність по здійсненню програм соціального захисту населення з іншими офіційними установами, а також з неприбутковими організаціями й бізнесом. У межах бюджетних можливостей кожної держави ці організації реалізують програми надання різних видів соціальної допомоги й підтримки для жителів країни в цілому.

У Фінляндії, наприклад, Міністерство соціального забезпечення й охорони здоров'я разом з підвідомчим йому Головним соціальним керуванням утворюють центральний орган в області соціального забезпечення. Губернські керування здійснюють регіональне керівництво. На місцевому рівні керування й практична робота з організації соціального обслуговування здійснюють муніципалітети.

У США структура державних органів, що займаються соціальним захистом, не виглядає настільки стрункої й централізованої, як у Фінляндії й в інших європейських країнах. До основних урядових органів, що здійснюють державну політику, можна віднести Керування по соціальному забезпеченню, Міністерство сільського господарства, Міністерство охорони здоров'я й соціальних служб і інші федеральні відомства, у рамках яких здійснюється реалізація тієї або іншої соціальної програми.

Розробка соціальної політики й окремих соціальних програм може здійснюватися як "мозковими центрами" (університетами, урядовими й неурядовими асоціаціями фондами), так і провідними політичними партіями й іншими впливовими організаціями, у тому числі у світі бізнесу. Їхньої рекомендації в цій області бере за основу правляча адміністрація й запроваджує в життя за допомогою федеральних відомств, а також через інші системи надання соціальних послуг Керування по соціальному забезпеченню створене в США для реалізації Акту про соціальне забезпечення має 1200 відділень по всій країні.

Міністерство сільського господарства через державні відділення соціального забезпечення здійснює федеральну Продовольчу програму. У цих цілях серед нужденних поширюються купони, які використовуються замість грошей при покупці продуктів, рослин, насіння, але не тютюну й спиртного.

Дитяче бюро, засноване в 1912 році, є частиною керування Міністерства охорони здоров'я й гуманітарних служб і у свою чергу планує, координує й проводить у життя програми по захисту прав дітей.

Служба захисту дітей робить соціальні, медичні, юридичні й опікунські послуги дітям. Вона вивчає випадки насильства у відношенні дітей, дає рекомендації службам соціального забезпечення і юридичних органів.

Агентства для старих, фінансовані федеральним урядам, призначені для захисту прав і надання послуг літнім.

Місцеві державні організації мають у різних країнах різну структуру, але їхня роль одна - проводити соціальну політику на місцевому рівні. Щоб забезпечити соціальний захист населення, місцеві органи влади зобов'язані: організовувати соціальні послуги в межах свого району; вирішувати питання про надання допомога на своїй території; робити виплату соціальних посібників; консультувати й інформувати населення про існуючим по лінії соціального захисту комунальних послугах; інформувати населення про соціальні послуги й різні види соціальної підтримки; здійснювати професійну підготовку кадрів для соціальних служб; проводити дослідження для вдосконалювання роботи в даній сфері.

Спонсорами державних служб виступає федеральне уряд, штат, округ.

Вони фінансуються за рахунок державного податку, тобто, фахівець, що працює в них, одержує заробітну плату з державного бюджету.

Соціальні працівники, зайняті в державних соціальних службах, виконують різні ролі залежно від масштабу й напрямків діяльності організації. Наприклад, у США в державних службах соціальної роботи в штатах передбачені наступні посади:

• консультант, що вислухує, дає ради, забезпечує ресурсами,

• керуючий, що визначає програму дій і засобу.

• консультант, що оцінює програму,

• консультант, що пропонує клієнтам альтернативні джерела допомоги.

• посередник, між агентством і клієнтом,

• адвокат, що представляє інтереси клієнта,

• фахівець, що робить психотерапевтичну допомогу,

• фахівець, що займається пошуком нужденних у допомозі людей,

• фахівець, що планує програми допомоги,

• активіст, що виступає за соціальні зміни.

Американські автори відзначають, що, незважаючи на величезні можливості виконання різноманітних робіт у державних агентствах, професійні соціальні працівники досить рідко працюють у них. Вони пояснюють це давно існуючими традиціями. Державні агентства в основному займалися наданням фінансової допомоги, а соціальні службовці, які хотіли б використовувати навички, отримані при навчанні, ішли в добровольчі організації, де для них було широке поле діяльності. Ця ситуація практично не змінилася й зараз.

Приватні соціальні організації

Ці організації називають ще підприємницькими або комерційними. Вони фінансуються змішаним образом: за рахунок благодійних внесків, дарунків приватних осіб, плати осіб, яким виявляються послуги, урядовими асигнуваннями.

Ці організації можуть різнитися не тільки характером своєї діяльності, специфікою надаваних послуг, але й масштабом діяльності в межах громади, регіону й країни в цілому.

Основною ланкою в цій структурі є соціальне агентство. Це типова форма організації допомоги населенню. Керує цієї організацій Рада директорів. Агентство звичайно укомплектоване професійними соціальними працівниками, представниками інших спеціальностей, технічним персоналом (асистентами). Ці організації мають чіткі статутні правила, які визначають, яких клієнтів обслуговувати, які проблеми вирішувати і які методи використовувати.

До таких організацій, в Америці, наприклад, ставиться Американська служба родини (Family Service America). Це національна організація, що охоплює місцеві агентства служби родини, а також професіоналів у цьому середовищі й окремих громадянах, зацікавлених у її розвитку. Ще раз підкреслимо, що фінансується вона приватно. Національна організація розробляє програми вхідних у неї агентств, забезпечує суспільні зв'язки й освітні програми і є спонсором досліджень і публікацій в області соціальної роботи з родиною. Рада організації допомагає формувати політикові й дає рекомендації законодавчим органам про потреби родини. Місцеві агентства забезпечують сімейну й шлюбну терапію, програми по керівництву й навчанню, соціальні послуги для громади.

Назвемо ще одну американську службу, що існує, в основному, на пожертвування приватних осіб. Це - Організація по наданню послуг родинам (Family Service Organization). Агентства, що входять у неї також роблять різноманітні послуги родині, але особливо молодим і багатодітним.

Лютеранська соціальна служба - являє собою мережа агентств, пов'язаних з лютеранською церквою. Вона має агентства у всіх великих громадах США, у яких виявляються, в основному, послуги по соціальному забезпеченню дітей і старих.

Добровольчі організації

Їх називають у літературі неприбутковими. Однак, як уважають закордонні автори, говорити про їх як про неприбуткові організації не зовсім точно, оскільки багато хто з них мають досить великий дохід. Саме головне те, що весь отриманий прибуток направляється на розширення добродійної діяльності. Типовий приклад такої організації - Американський Червоний Хрест. Річний бюджет її становить кілька сотень мільярдів доларів. Доходи благодійних організацій не обкладаються податком.

На думку американських авторів, термін "добровольча організація" не зовсім відповідає сучасному положенню цих організацій. Багато років тому штат таких організацій дійсно складався з добровольців. У цей час бюрократизація й професіоналізація проникнули в цю сферу. Термін "некомерційна", краще виражає суть цих організацій, чим "добровольча".

Некомерційна організація робить соціальні послуги в обмін на розумну платню або винагороду й не є власністю акціонерів, що використовують її для капіталовкладень. Праця працівників у цій організації оплачується по більше низьких ставках, чим у цілому в суспільстві, тому що дана організація залишається залежної від пожертвувань. Разом з тим, як відзначається в літературі, добровольчі організації зуміли домогтися росту заробітної плати своїм співробітникам. Однак уважається, що турбота про заробіток не головне для штатних працівників цих організацій. Але є й протилежна точка зору, відповідно до якої добровольцями рухають не тільки гуманні, але й кар'єрні мотиви.

І все-таки, при всіх своїх державних і комерційних елементах, які з'явилися останнім часом, добровольчі організації мають орієнтири, відмінні від орієнтирів інших організацій і в цілому утворять третій організаційний сектор у соціальній роботі.

У літературі виділяють наступні типи добровольчих організацій:

1. організації, основна функція яких - допомога своїм власним членам, наприклад, професійні асоціації й суспільні клуби;

2. церкви, синагоги, мечеті й інші релігійні організації;

3. благодійні організації, що включають різні фонди, релігійні федерації й допомагають не тільки своїм членам, але й іншим людям (Загальний шлях, Католицька добродійність, Єврейська федерація соціального забезпечення, Анонімні Алкоголіки й ін.).

Діяльність фахівців, що працюють у добровольчих організаціях дуже різноманітна по формах, які можуть бути згруповані в такий спосіб:

• обслуговування (доставка додому продуктів, допомога при покупках, дружні відвідування, обмін досвідом і ін.),

• боротьба за зміни й захист цивільних прав, цивільна діяльність (робота в комітетах і комісіях, оцінка програм),

• керівна діяльність добровольців, що є членами Рад директорів і інших органів у добровольчому секторі,

• самодопомога,

• збір засобів і пожертвувань для добродійності.

Необхідно відзначити, що в діяльності добровольців центральна роль приділяється так званим збирачам грошей або, як їх називають у США й ряді інших країн, фанддрайверами. Досвідчений збирач ніколи не працює сам. Разом із групою, одержимої ідеями добродійності, він становить список потенційних донорів, учить своїх колег основним способам добування грошей і координує їхня діяльність. Широко використовуються різні благодійні обіди, на які запрошуються відомі вчені, артисти, письменники, з метою залучення великої кількості людей і засобів.

Що змушує фірми й корпорації вкладати кошти на добродійність? Очевидно, що це дозволяє розширити соціальну інфраструктуру регіону, де перебуває корпорація або фірма, а також сприяє рекламі фірми.

Добровольчі організації можуть здійснювати свою діяльність на місцевому рівні, на рівні штатів і в загальнонаціональному масштабі.

Контрактна система взаємодії соціальних служб

В 60-е роки в США в Закон про соціальний захист населення були внесені істотні виправлення, що зробили вплив на подальший розвиток системи надання державної допомоги. У виправленнях обмовлялися питання поділу функцій державних і недержавних служб допомоги. Державним службам було дозволене одержання послуг від інших агентств і це дало можливість підписувати контракти із приватними й добровольчими організаціями для забезпечення послуг. У багатьох випадках витрати по договорах виявлялися набагато нижче, ніж зміст великого штату працівників у державних службах. Крім того, працівники добровольчого сектора мали досвід, що був відсутній у державних службовців. У цей час покупка послуг на контрактній основі є практикою роботи соціальних служб США.

Надання соціальних послуг з контракту виникло у зв'язку зі швидко зростаючими витратами на соціальні цілі й нездатністю державної служби впоратися з обсягом обов'язків по здійсненню програм допомоги.

На думку американських учених, введенню контрактної системи послуг сприяли такі тенденції останніх десятиліть, як цільове соціальне обслуговування, децентралізація, ринкові механізми й де інституціоналізація

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов реферата