Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 9)

Трансформація економічних і політичних основ (у її сьогоднішніх формах — без спеціальної сімейної і демографічної політики) при своєму можливому успішному розвитку створить лише базу благополуччя сім’ї, але автоматично не зміцнить, не відновить інститут сім’ї в суспільному житті. Тільки спеціальна сімейна політика, що заохочує сімейний лад життя й усуває наслідки сформованого при сталинизме придушення цінностей сімейних відносин цінностями ідеологічними і державними, здатна забезпечити безперебійне здійснення двох фундаментальних сімейних функцій — народження і виховання необхідного числа дітей. Люди повинні «хотіти» сімейному життю й ослабленню цього бажання, кризі сім’ї необхідно покласти кінець.

В умовах, коли малодітна сім’я усе більш стає притулком співіснування трьох одиночеств, а всі соціальні інститути протистоять їй, змагаючись у перехопленні сімейних функцій, потрібно не благодійна допомога сім’ї, а радикальна зміна місця сім’ї в суспільстві. Можливо, це зажадає створення нової системи заохочення сімейного способу життя і сімейності, що принципово виключає який-небудь примус. Відмовлення від сімейної політики в загальнонаціональному масштабі через острах втручання в приватне життя зовсім не необразливий. Політика невтручання сьогодні згубна.

Висновок.

Отже, сім’я як осередок суспільства є невіддільною складовою частиною суспільства. І життя суспільства характеризується тими ж духовними і матеріальними процесами, як і життя сім’ї. Чим вище культура сім’ї, отже, тим вище культура всього суспільства. Суспільство складається з людей, що є батьками і матерями у своїх сім’ях, а також їхніх дітей. У цьому зв'язку дуже важливі ролі батька і матері в сім’ї, а зокрема виховна функція сім’ї. Адже від того, як батьки привчають своїх дітей до праці, повазі до старших, любові до навколишнього природі і людям, залежить те, якої буде суспільство, у якому будуть жити наші діти. Чи буде це суспільство, побудоване на принципах добра і чи справедливості ж навпаки? У цьому випадку дуже важливе спілкування в сім’ї. Адже спілкування є одним з основних факторів формування особистості дитини, члена суспільства. І тому в сімейному спілкуванні дуже важливі моральні принципи, головним з який є - повага іншого.

Наслідками дурного спілкування в сім’ї можуть бути конфлікти і розводи, що наносять велику соціальну шкоду суспільству. Чим менше розводів у сім’ях, тим здоровее суспільство.

Таким чином, суспільство (а його теж можна назвати великою сімейою) прямо пропорційно залежить від здоров'я сім’ї, так само як і здоров'я сім’ї від суспільства.

Сім’я це один з механізмів самоорганізації суспільства, з роботою якого зв'язане твердження цілого ряду загальнолюдських цінностей. Тому сім’я сама має ціннісне значення й убудована в суспільний прогрес. Звичайно ж, кризи суспільств, цивілізацій не можуть не деформувати сім’ю: ціннісний вакуум, соціальна апатія, нігілізм і інші соціальні розлади показують нам, що саморуйнування суспільства неминуче стосується сім’ї. Але в суспільства немає майбутнього поза прогресом, а прогресу немає без сім’ї.

Сім’я дає укорінення в соціумі: самотня людина або замикається в собі, або розчиняється в суспільстві, у роботі, у виконанні суспільних справ (при цьому, як правило, відчуття непотрібності самому собі не проходить), а сім’я робить людину носієм інтересів багатьох половозрастных груп населення і навіть повноцінним споживачем.

Сім’я — оплот і возжигатель людської любові, так необхідної кожному і всім. Прав був Э. Фромм, коли затверджував, що усвідомлення людської окремості без возз'єднання в любові це джерело сорому й у той же час провини і тривоги. За всіх часів, у всіх культурах перед людиною коштує той самий питання: як вийти за межі свого індивідуального життя і знайти єднання. Любов дозволяє відповісти на це питання позитивно: «Нерідко можна знайти двох людей, закоханих друг у друга і не випробують любов більше ні до кого. Насправді їхня любов це егоїзм двох... Любов робить перевага, але в іншій людині вона любить усе людство, усе, що є живого» ⁶ . У цих ідеях немає новизни. Ще В.Соловйов думав, що зміст любові у виправданні і порятунку людської індивідуальності через жертву егоїзму, але аргументація Фромма краще орієнтована на сучасного читача.

Не має досвіду любові в сім’ї не в змозі возлюбить ближнього свого. Любов являє собою унікальний рід пізнання, проникнення в таємницю особистості. «Єдиний шлях повного знання, це акт любові: цей акт виходить за межі думки, виходить за межі слова. Це сміливе занурення в переживання єдності» ⁷ . Прекрасно сказав про цьому і С. Франк: «Любов є безпосереднє сприйняття абсолютної цінності улюбленого; у якості такого вона є побожне відношення до нього, радісне прийняття його істоти усупереч усім його недолікам, переміщення на улюблену суть центра ваги особистого буття люблячого, свідомість потреби й обов'язку служити улюбленому, чого б це ні коштувало нам самим. Любов є щастя служіння іншому, що осмислює для нас і всі страждання і хвилювання, що нам заподіює це служіння» ⁸ .

Сім’я допомагає розкритися творчому потенціалу особистості, сприяє її творчої самореалізації. Вона не дозволяє людині забути про цінності іншого роду. І природно, що «у цілому люди, що складаються в шлюбі, счастливее тих, хто не одружений (незаміжня), розведений чи самотній у результаті смерті одного з чоловіків» ⁹ .

Сказаного досить для основного висновку: неминуща значимість сім’ї як завоювання суспільного прогресу, її головне призначення укладається в наділенні людей повноцінністю як соціальної, так і психологічної. Цінність сім’ї укладається в тім, що тільки вона здатна поставляти суспільству людей, у яких воно так гостро бідує, людей, здатних на дійсну любов, а також «добудовувати» чоловіків і жінок до якісно нових, гармонічних соціальних суб'єктів. Адже тільки закоханий має право на звання людини. До речі говорячи, для кого «ценностно-лирическая» за формою аргументація здається недоречної, або непереконливої, може скористатися термінологією системних досліджень. Кожний має право на прийнятний для нього мова — аби не на шкоду змісту.

Як загальний висновок залишається внести уточнення в теоретично важливе питання про причини невідповідності реальної сучасної сім’ї покладеним на неї соціальним чеканням: або ця невідповідність є свідченням розпаду сім’ї як зжила себе форми, або показником провини суспільства в тім, що воно поставляє негідний вихідний «матеріал» для сімейного будівництва. Але адже і сам «матеріал» родом з сім’ї. У такій постановці питання нагадує схоластичну проблему курки і яйця. Вирватися з порочного кола нам допоможуть результати застосованого ціннісного розгляду сімейних відносин.

У принципі сім’я як соціальний інститут досягла вершини свого розвитку, у доступному для огляду майбутньому сучасний стан є для неї межа. Цим почасти порозуміваються і більш повільні зміни в структурі сімейних відносин у порівнянні з іншими соціальними реаліями. Почасти можна послатися і на людську природу. Як відзначає американський дослідник сім’ї В. Клайн: «На відміну від людської культури, що розвивається і змінюється циклично, варіюючи стилі, особливості і пристрасті, основи нейрофізіології людини і структура його психіки залишаються стабільними. З обліком цього можна зрозуміти, чому в сімейних відносинах 50-х і 80-х років так багато подібного» ¹⁰ .

Але сучасна сім’я як зроблена форма завжди наповнена тим змістом, що надає йому дане суспільство, соціальні інститути якого далекі від досконалості.

1

2 Харчев А. Г., Мацковскии М. С. Современная семья и ее проб­лемы. - М, 1997.—С. 34—35

3 Харчев А.Г., Голод С.И. Профессиональная работа женщин и семья. Л.,1991

4 Сысенко В.А. Отцы и дети // Социологические исследования. 1986. №2. С. 100

5 Жвинклене А. Семейная интеграция как объект исследования // Социологические исследования. 1987. №1. С.72.

6 Фромм Э. Искусство любви: Исследование природы любви. Минск, 1990. С. 34

7 Фромм Э. Искусство любви: Исследование природы любви. Минск, 1990. С. 21

8 Франк С. Л. Религия любви // Русский Эпос, или Философия любви в России. М., 1991. С. 402

9 Аргайл М. Психология счастья. М., 1990. С. 45

10 Клайн В. Как подготовить ребенка к жизни. М.—Л., 1991.С.17

Характеристики

Список файлов реферата